“Фотографія, книга і хрищення”, Ліягона, серп. 2024.
Голоси святих останніх днів
Фотографія, книга і хрищення
Я вдячна за те, що незначні вчинки привели до великих змін.
Ілюстрація Кеті Докрілл
Щонайменше раз на рік наш шкільний округ відвідує інспектор з екології. Зазвичай він дуже привітний, і між нами зав’язується невеличка розмова. Так відбувалося, коли приходив Раян Петель. Раян звертав увагу на мої сімейні фото, що були в кабінеті, тож під час кожного візиту ми розповідали одне одному свої сімейні історії.
Під час одного з візитів Раян помітив нове весільне фото мого сина і його дружини, зроблене біля Вашингтонського храму, округа Колумбія. Темою нашої розмови став храм, євангелія Ісуса Христа і Книга Мормона.
“Ми з дружиною шукаємо церкву, — сказав він. Я сподіваюся дати своїм дітям те, що ви дали своїм”.
Готуючись до наступного візиту Раяна, я написала своє свідчення на внутрішній частині обкладинки Книги Мормона і принесла її в свій кабінет. Але наступного року прийшов інший інспектор з екології. Раян більше не працював у тому відділі. Моє серце впало, але я залишила книгу в кабінеті, сподіваючись, що відчую спонукання подарувати її іншій людині.
Однак минув рік, і я отримала від Раяна електронного листа з проханням призначити зустріч. Він повернувся на свою стару роботу. Коли він прийшов, наша розмова поступово перейшла до теми Церкви. Я дала Раяну Книгу Мормона, і він з радістю її погортав.
Минуло кілька місяців. Я супроводжувала свого чоловіка Білла, який, будучи членом вищої ради, мав призначення виступати в Маннінгтоні, шт. Західна Вірджинія, — містечку, де жив Раян. Після того одна сестра, яка була в каплиці, запитала мене, чи знаю я Раяна і чи дарувала я йому Книгу Мормона. То була Стефані, дружина Раяна.
Стефані сказала, що вони з Раяном планували охриститися за день до цього, однак Раян захворів. Яке несподіване благословення! Ми з Біллом змогли побувати на їхньому повторно запланованому хрищенні, яке відбулося через три тижні. Після хрищення Раян сказав, що він не доторкався до Книги Мормона, яку я йому подарувала, поки його дружина не зв’язалася з місіонерами.
Моя роль у їхньому наверненні почалася з того, що я помістила в своєму кабінеті фотографію із зображенням храму. Та фотографія стала темою для розмови. Розмова перейшла до Книги Мормона.
Кожна дія була незначною, але наслідок став величним (див. Учення і Завіти 64:33). Моє серце співає від вдячності за те, що мої незначні вчинки привели до великих змін і привели людей до Спасителя.