“Урок 18 Підготовчий матеріал для уроку: Жінки-святі останніх днів і Товариство допомоги”, Підґрунтя Відновлення. Матеріал для вчителя (2019)
“Урок 18 Підготовчий матеріал для уроку”, Підґрунтя Відновлення. Матеріал для вчителя
Урок 18: Підготовчий матеріал для уроку
Жінки-святі останніх днів і Товариство допомоги
Говорячи про Товариство допомоги, пророк Джозеф Сміт проголосив: “Церква ніколи не була організованою досконально, доки жінки не були так організовані” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 457). Подумайте над посланням, яке ці слова шлють світові стосовно місця жінок у Господній Церкві. Вивчаючи ці матеріали, подумайте над тим, як виявляється життєво важлива робота жінок-святих останніх днів та Товариства допомоги у відновленій Церкві Ісуса Христа.
Розділ 1
Як жінки-святі останніх днів розбудовують Боже царство?
Старійшина Джеймс Е. Талмейдж, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, якось сказав: “Найбільший у світі захисник жінок і жіноцтва—це Ісус Христос” (узято з Дочки в Моєму Царстві [2011], с. 3).
Президент М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
Наші сестри завжди були надзвичайно важливими й потрібними в роботі Господа. Вірні жінки доблесно працювали у справі істини і праведності ще до закладин цього світу. … У нашому розподілі є свої героїні (M. Russell Ballard, “Women of Righteousness”, Ensign, Apr. 2002, 69).
Емма Сміт, дружина пророка Джозефа Сміта, слугує взірцем жінки-святої останніх днів, яка виконувала важливу роль у Відновленні. В одкровенні, даному Джозефу Сміту, Господь назвав Емму “вибраною пані” (Учення і Завіти 25:3). Читаючи деякі з цих одкровень, ви можете позначити обов’язки і поради, які Господь дав Еммі. Зверніть увагу на те, що у вірші 16 Господь проголошує, що Його порада, дана Еммі, також стосується кожного з нас.
Емма і Джозеф пройшли великі випробування в часи свого спільного життя. Вони також принесли одне одному багато втішення і радості. Вірна своєму покликанню, Емма була великою розрадою для Джозефа, підтримуючи і втішаючи його в часи переслідувань і важких випробувань. Згадуючи той час, коли Емма відвідала його під час переховування від небезпеки, Пророк писав: “Вона знову тут, у часи чергових бід. Безстрашна, стійка й непохитна—незмінна, ніжна Емма!” (“Journal, December 1841–December 1842”, 135, josephsmithpapers.org).
Певний час Емма служила писарем Джозефа, допомагаючи в перекладі Книги Мормона. Протягом всього життя вона сміливо свідчила про Книгу Мормона. Незадовго до смерті вона сказала своєму синові: “Я вірю, що Книга Мормона має божественне походження—я анітрохи не сумніваюся в цьому” (Emma Smith, in “Last Testimony of Sister Emma”, Saints’ Herald, Oct. 1, 1879, 290). Дослухавшись до наказу Господа, Емма також уклала першу книгу гімнів Церкви.
Емма навчала прикладом: “У штаті Нью-Йорк вона шила одяг для місіонерів, покликаних проголошувати євангелію. … У Кертленді вона разом з іншими жінками збирала ковдри, їжу й одяг, які учасники Табору Сіону мали доставити постраждалим святим у Міссурі. Вона допомагала готувати обіди й шити [одяг] для робітників на будівництві Кертлендського храму. Вона давала у себе притулок стільком працівникам, які трудилися на будівництві храму, що їм з Джозефом доводилося спати на підлозі. У перші дні Наву вона віддавала більшість свого часу і уваги догляду за численними жертвами малярії, які перебували в наметах по обидва береги Міссісіпі. У цьому та іншому вона була взірцем служіння, до якого залучилися багато сестер, її сучасниць” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 456).
Розділ 2
Чому організація Товариства допомоги є унікальною?
Весною 1842 року святим, які потерпали від бідності, було важко будувати храм в Наву. Багато сестер бажали робити більше, щоб допомогти. Під керівництвом Сари Кімбол і Маргарет Кук група сестер зібралася, щоб скласти проект статуту й уставів нового жіночого товариства, що мало шити одяг для робітників, які будували храм. Коли вони порадилися з пророком Джозефом Смітом, він сказав їм, що кращого статуту він “ще в житті не бачив” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 455). Однак він сказав: “Не це вам потрібно”. Скажіть сестрам, що Господь прийняв їхнє приношення і має для них дещо краще. … Я запрошую всіх їх зустрітися зі мною і кількома братами … і я організую жінок під керівництвом священства на взірець священства” (узято з Дочки в Моєму Царстві, с. 12). Елайза Р. Сноу розповідала, що Джозеф Сміт навчав Товариство допомоги, що “така сама організація існувала в церкві в давнину” (узято з Дочки в Моєму Царстві, с. 7).
Сестра Джулі Б. Бек, колишній генеральний президент Товариства допомоги, навчала, що означає бути організованими на взірець священства:
Товариство допомоги є унікальною організацією, оскільки її було організовано “за зразком священства” [Joseph Smith, quoted in Sarah M. Kimball, “Auto-biography”, Woman’s Exponent, Sept. 1, 1883, 51]. … Ми працюємо в той самий спосіб, що і священство, тобто ми прагнемо одкровення, отримуємо його і діємо відповідно; приймаємо рішення на радах і виявляємо дбайливу турботу кожній окремій людині. Як і священство, ми ставимо за мету підготуватися до благословень вічного життя шляхом укладання й дотримання завітів. Отже, подібно до братів, які мають священство, ми здійснюємо роботу зі спасіння, служимо і стаємо святими людьми. (Джулі Б. Бек, “Товариство допомоги—це священна робота”, Ensign або Ліягона, лист. 2009, с. 111).
Президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, наголошував, що робота Товариства допомоги виконується повноваженням священства:
У зверненні до Товариства допомоги Президент Джозеф Філдінг Сміт, на той час президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав наступне: “Хоча сестер не було [висвячено у] священство, … це не означає, що Господь не дав їм повноваження. … Ви можете говорити з повноваженням, тому що Господь поклав на вас це повноваження”. Він також сказав, що Товариству допомоги “були дані влада і повноваження робити багато чого. Робота, яку вони виконують, здійснюється божественним повноваженням” [“Relief Society--An Aid to the Priesthood”, Relief Society Magazine, Jan. 1959, 4–5]. …
Кожна людина, яка діє в чині або покликанні, отриманому від людини, яка тримає ключі священства, використовує повноваження священства для виконання покладених на неї обов’язків (Даллін Х. Оукс, “Ключі і повноваження священства”, Ensign або Ліягона, трав. 2014, сс. 50–51).
Розділ 3
Як жінки і Товариство допомоги сприяють досягненню цілей Бога і Його Церкви?
Перші збори Товариства допомоги пройшли 17 березня 1842 року у верхній кімнаті крамниці з червоної цегли в Наву, шт. Іллінойс, що належала Джозефу Сміту. Емму було вибрано і підтримано бути президентом нової організації. Джозеф підвівся і пояснив, що ця подія була здійсненням проголошення Господа про те, що Емма була “вибраною пані, яку [Він] покликав” (Учення і Завіти 25:3). Невдовзі потому Пророк сказав: “Це Товариство має отримувати настанови за порядком, запровадженим Богом, через посередництво тих, кого призначено керувати, і тепер я повертаю ключ за вас в ім’я Бога, і це Товариство радітиме, і знання і розум полинуть віднині” (узято з Дочки в Моєму Царстві, с. 15).
Сестра Емма Сміт проголосила, що разом жінки Церкви робитимуть “дещо надзвичайне” (“Joseph Smith’s Teachings about Priesthood, Temple, and Women”, Gospel Topics, topics.ChurchofJesusChrist.org). Вивчаючи наступні висловлювання, ви можете позначити те, що є важливим для вас стосовно цілей і місії Товариства допомоги.
Зіна Д. Х. Янг, колишній генеральний президент Товариства допомоги, згадувала:
Товариство допомоги … було спершу організоване, … щоб надавати земні благословення бідним та нужденним: підбадьорювати слабких, стримувати тих, хто помиляється, а також сприяти кращому розвитку та вияву співчуття і милосердя, притаманних жінці, аби вона мала можливість здобувати духовну міць і силу робити більше добра у справі викуплення людської сім’ї (“First General Conference of the Relief Society”, Woman’s Exponent, Apr. 15, 1889, 172).
Сестра Бек навчала:
Джозеф Сміт сказав, що жінки цієї Церкви організовуються, щоби надавати “допомогу бідним і нужденним, вдовам і сиротам і служити всім великодушним цілям” [узято з History of the Church, 4:567] і “не тільки допомагати бідним, але й рятувати душі” [узято з History of the Church, 5:25]. Справа допомоги була далі описана старійшиною Джоном А. Уідтсоу як “полегшення тягарів бідності, хвороб, сумнівів, невігластва, звільнення від всього, що перешкоджає радості і розвитку. …” [Evidences and Reconciliations, arr. G. Homer Durham, 3 vols. in 1 (1960), 308].
… У Товаристві допомоги ми навчаємося бути учнями Христа. Ми вчимося того, чого би Він хотів нас навчити, робимо те, що би Він хотів, аби ми робили, і стаємо тими, ким би Він хотів нас бачити (Джулі Б. Бек, “Те, що жінки-святі останніх днів роблять найкраще: стояти міцно й непорушно”, Ensign та Ліягона, лист. 2007, сс. 111, 109).
Президент Спенсер В. Кімбол пояснив, чому і чоловіки, і жінки повинні розуміти цілі і силу Товариства допомоги:
Є сила в цій організації [Товаристві допомоги], яка ще повною мірою не виявилася, щоб зміцнювати домівки в Сіоні й будувати Царство Боже. І ця сила не виявиться доти, доки як сестри, так і [брати] у священстві не матимуть всебічного бачення Товариства допомоги (Спенсер В. Кімбол, узято з Дочки в Моєму Царстві, с. 155; курсив додано).