Солт-Лейк-Сіті в 1853 р., гравюра Фредеріка Пірсі

Урок 26: Підготовчий матеріал для уроку

Церква на заході

Святі, які зібралися в долині Великого Солоного озера та в прилеглих місцевостях, зазнавали деяких випробувань після свого прибуття. Цими випробуваннями були складні погодні умови; цвіркуни, які поїдали врожай; посуха та голод. Однак Бригама Янга “менше хвилювало питання врожаю і грошей, ніж бажання допомогти його людям стати святим народом.

З досвіду він знав, що вони зростатимуть завдяки сумлінній праці та готовності приймати відповідальність. “Це гарне місце для того, щоб стати святими”,---сказав він зібранню членів Церкви у Солт-Лейк-Сіті в 1856 році (DNW [Deseret News Weekly], 10 Sept. 1856, 5)” (Teachings of Presidents of the Church: Brigham Young [1997], 9). Протягом цих перших років більшість святих, незважаючи на випробування, виявляла велику віру в Господа. На жаль, також у цьому періоді Церкви сталася трагедія, пов’язана з різаниною в Маунтін-Медоуз, з якої ми можемо засвоїти важливі уроки для нашого часу.

Розділ 1

Чого я можу навчитися завдяки першим піонерам-святим щодо служіння Господу і розбудови Його царства сьогодні?

Під час тяжкої зими 1848--1849 рр., коли погода була холодною, а їжі було обмаль, дехто зі святих хотів переселитися до Каліфорнії і видобувати золото. Президент Бригам Янг пророкував:

“Дехто запитував мене щодо подорожі [до Каліфорнії]. Я сказав їм, що Бог визначив це місце [Великий басейн] для збирання святих, і ви досягнете більшого саме тут, а не їдучи на золоті шахти. … Бог показав мені це місце як осередок для Його народу, і саме тут вони процвітатимуть; … Бог пом’якшить клімат, і ми збудуємо місто і храм Всевишньому Богу на цій землі. Ми розширимо наші поселення на схід і на захід, на північ і на південь, і ми будуватимемо маленькі і великі міста сотнями, і тисячі святих збиратимуться в них з усіх частин землі” (Узято з James S. Brown, Life of a Pioneer: Being the Autobiography of James S. Brown [1900], 121–122).

На момент смерті Бригама Янга у 1877 році святі останніх днів побачили дивовижне здійснення цього пророцтва. Їхня віра в Господа і Його пророка надихнула 60000--70000 піонерів-святих іммігрувати до Долини Солоного озера, де вони заснували 350--400 поселень в Юті, Аризоні, Каліфорнії, Айдахо, Неваді та Вайомінгу.

Завдяки Постійному еміграційному фонду, заснованому для того, щоб допомагати бідним іммігрантам-святим останніх днів, були виділені кошти на переселення 30000 святих з Британських островів, Скандинавії, Швейцарії, Німеччини та Нідерландів. Місіонери проповідували євангелію Ісуса Христа по всьому світу. Святі присвячували свій час побудові храмів у Солт-Лейк-Сіті, Логані та Сент-Джорджі. Найважливіше, святі залишили спадок віри, жертвування та непохитної відданості справі Ісуса Христа і Його відновленої євангелії. (Див. “Brigham Young”, Newsroom Topics, newsroom.churchofjesuschrist.org.)

Виберіть одну з наведених далі розповідей вірних святих, які зібралися в Юті невдовзі після заснування Церкви. Прочитайте розповідь і прийдіть до класу підготовлені розповісти про уроки або принципи, які ви засвоїли з цієї історії стосовно служіння Господу й розбудови Його царства сьогодні.

Люсі Мезерва Сміт

Прочитайте про співчуття Люсі Мезерви Сміт та інших жінок-святих останніх днів, які надавали допомогу піонерам з ручними візками, з путівника Дочки в Моєму Царстві: Історія та спадок Товариства допомоги [2011], сс. 39–40. Почніть з абзацу, який починається такими словами: “Люсі Мезерва Сміт, наприклад, повела за собою групу … ”, і прочитайте до кінця розділу.

Джон Мойл

Прочитайте натхненну історію Джона Мойла, який кожного тижня добирався до Солт-Лейку для роботи на будівництві храму, незважаючи на те, що через нещасний випадок втратив ногу, див. виступ Дітера Ф. Ухтдорфа “Піднімайте, де стоїте” (Ліягона, лист. 2008, сс. 55–56). Прочитайте розділ під назвою “Приклад Джона Роу Мойла”.

 

Елізабет Мак-Кун

У виступі Джеффрі Р. Холланда “З вірою прийняти покликання” (Ліягона, лип. 2011, с. 52) говориться про віру сім’ї Елізабет Мак-Кун, коли їх було покликано допомагати у заснуванні нового поселення для збирання святих. Прочитайте текст на с. 52 з абзацу, який починається словами: “Для мене у мої п’ятнадцять років найкращим місцем …”, і завершуючи абзацем, який починається так: “Оскільки ми щойно в’їхали в новий будинок …”.

   

Чарльз Уокер і Чарльз Річ

Прочитайте про віру двох чоловіків та їхніх сімей, які прийняли покликання заснувати нові поселення для збирання святих, див. Наш спадок: короткий виклад історії Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (2001), сс. 88--89. Відкрийте с. 88 і читайте з абзацу, який починається такими словами: “На зібраннях під час Генеральної конференції Президент Янг … ”, і завершіть читання абзацем на с. 89, який починається зі слів: “У нас було багато труднощів …”

Розділ 2

Що призвело до різанини в Маунтін-Медоуз?

Впродовж 1850-х рр. непорозуміння і неправдива інформація призвели до зростаючої напруженості між святими останніх днів та чиновниками уряду Сполучених Штатів. Помилково вважаючи, що святі збунтувалися [проти уряду], Президент Сполучених Штатів Джеймс Б’юкенен прислав до Солт-Лейк-Сіті військо з 1500 осіб для придушення ймовірного бунту.

У проповідях до святих Президент Янг та інші церковні провідники називали війська, що наближалися, ворогами. Вони боялися, що ці війська можуть вигнати святих з території Юти, як їх раніше виганяли з Огайо, Міссурі та Іллінойсу. Президент Янг дав святим настанови зберігати зерно, щоб у них була їжа, якщо їм потрібно буде рятуватися втечею від військ. Як губернатор території Юта він також направив міліцію підготуватися до захисту території. Щоб уникнути кровопролиття, решта святих були підготовлені евакуюватися зі своїх домівок і земель і в разі необхідності знищити їх.

Саме в цей час обоз емігрантів, який прямував на захід з Арканзасу до Каліфорнії, увійшов до Юти. Серед деяких людей зі складу обозу виникло невдоволення через те, що їм не вдавалося купити у святих дуже потрібного їм зерна.

Напруження посилилося в Сідер-Сіті, останньому поселенні в Юті на шляху до Каліфорнії. Відбулися сутички, і дехто з членів обозу погрожував приєднатися до урядових військ, що йшли проти святих. Після того, як обоз залишив містечко, деякі поселенці та керівники з Сідер-Сіті хотіли наздогнати й покарати чоловіків, які їм погрожували і завдали образ.

Айзек Хейт, мер міста Сідер-Сіті, майор міліції, а також президент колу попросили дозволу у начальника міліції Уільяма Дейма, який жив у сусідньому поселенні Парован, викликати міліцію і протистояти кривдникам з обозу. Однак Дейм відхилив їхнє прохання і дав пораду проігнорувати погрози емігрантів.

Замість того, щоб дослухатися до цієї поради, Айзек Хейт та інші керівники Сідер-Сіті вирішили переконати місцевих індіанців-пайютів напасти на обоз, викрасти худобу і вбити кількох або всіх чоловіків. Хейт попросив Джона Д. Лі, місцевого члена Церкви та майора міліції, очолити пайютів у цьому нападі. Вони змовилися звинуватити у цьому вчинку пайютів.

Айзек Хейт представив свій план на нараді місцевих керівників Церкви, громади і міліції. Деякі члени ради рішуче не погодилися з планом Хейта і спитали, чи радився він з Президентом Бригамом Янгом. Відповівши, що він цього не зробив, Хейт погодився послати посильного до Солт-Лейк-Сіті з листом, в якому пояснювалася ситуація і запитувалося щодо подальших дій. Посильному знадобилося близько тижня, щоб доїхати до Солт-Лейк-Сіті і повернутися з настановами від Президента Янга.

Але якраз перед тим, як було послано посильного, Джон Д. Лі і група індіанців поспішно напали на табір емігрантів у місці, яке називалося Маунтін-Медоуз. Лі намагався вдати, що до нападу були причетні лише пайюти. Деякі емігранти були вбиті або поранені, а ті, хто залишився, відбили атаку і змусили Лі та пайютів відступити. Емігранти швидко розвернули свої фургони, утворивши щільне коло для захисту.

В якийсь момент двоє чоловіків-емігрантів побачили міліціонерів Сідар-Сіті. Міліція відкрила вогонь і вбила одного з них. Інший чоловік утік.

Намагаючись запобігти розповсюдженню звістки про участь членів Церкви в нападах, Айзек Хейт, Джон Д. Лі та інші місцеві керівники Церкви й міліції склали план убити решту емігрантів, крім маленьких дітей. “Знову вони прагнули отримати дозвіл Дейма викликати міліцію, і знову Дейм зібрав … нараду, на якій було прийнято рішення відправити чоловіків і допомогти емігрантам, які перебували в облозі, спокійно продовжити свій шлях. Згодом Хейт горював: “Я б віддав світ, якби мав його, щоб тільки ми виконали те рішення ради” (Richard E. Turley Jr., “The Mountain Meadows Massacre”, Ensign, Sept. 2007, 18).

Після засідання ради Айзеку Хейту вдалося переконати Дейма переглянути рішення ради, і Хейт вийшов з думкою, що в нього є дозвіл використати міліцію для здійснення їхнього плану. Джон Д. Лі підійшов до емігрантів з білим прапором перемир’я і сказав, що міліція захистить їх від подальших нападів, відвівши у безпеці до Сідер-Сіті.

Коли емігранти йшли у напрямку Сідер-Сіті, міліціонери направили на них зброю і відкрили вогонь. Кілька найнятих поселенцями індіанців повибігали зі своїх схованок, щоб приєднатися до нападу. З приблизно 140 емігрантів, які були в обозі, життя зберегли лише 17 маленьким дітям.

Через два дні після різанини надійшла відповідь Президента Янга з настановою дозволити обозу мирно пройти. “Коли Хейт читав слова Янга, то схлипував як дитина, і міг лише вимовити: “Вже пізно, вже пізно” (Richard E. Turley Jr., “The Mountain Meadows Massacre”, Ensign, Sept. 2007, 20).

Рішення деяких провідників Церкви і поселенців на території південної Юти призвели до трагічної різанини в Маунтін-Медоуз. На відміну від того випадку, провідники Церкви і територіальні керівники в Солт-Лейк-Сіті вирішили цей конфлікт з урядом Сполучених Штатів шляхом мирних обговорень та переговорів у 1858 р. Під час цього конфлікту, який пізніше назвали війною в Юті, війська Сполучених Штатів і міліція Юти вдавалися до агресивних дій, однак ніколи до бойових дій.

11 вересня 2007 року, виступаючи на меморіальному місці різанини в Маунтін-Медоуз, президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, сказав:

Євангелія Ісуса Христа, якої ми тримаємося, не сприймає холоднокровного вбивства чоловіків, жінок і дітей. Насправді вона захищає мир і прощення. Те, що колись давно вчинили тут члени нашої Церкви, є прикладом жахливого відходу від християнських учень і поведінки, яким немає виправдання. … Ми висловлюємо великий жаль через те, що в цій долині сталася така трагедія, … і через надзвичайні й невимовні страждання, яких зазнали жертви тоді, а їхні родичі відчувають і досі” (Henry B. Eyring, “150th Anniversary of Mountain Meadows Massacre”, newsroom.ChurchofJesusChrist.org).

Розмірковуйте, готуючись до уроку

Які уроки ми можемо засвоїти з тих жахливих рішень, які призвели до різанини в Маунтін-Медоуз? Прочитайте Приповісті 28:13, а також 3 Нефій 12:24–25, 43–44 і визначте принципи, які, за умови дотримання, могли б запобігти цій трагедії. Поміркуйте над тим, як життя за цими принципами може уберегти від непотрібного душевного болю або трагедії у вашому власному житті?

    

•     

•     

•