“Урок 25 Підготовчий матеріал для уроку: Наступництво у Президентстві і шлях на захід”, Підґрунтя Відновлення. Матеріал для вчителя (2019)
“Урок 25 Підготовчий матеріал для уроку”, Підґрунтя Відновлення. Матеріал для вчителя
Бригам Янг проводжає поглядом святих, коли вони залишають Наву.
Урок 25: Підготовчий матеріал для уроку
Наступництво у Президентстві і шлях на захід
У статті однієї з газет після оголошення про смерть Джозефа і Гайрума Смітів наприкінці були написані наступні слова: “Таким є кінець мормонізму” (Weekly Herald, July 13, 1844, 220). Зі смертю пророка Джозефа багато сторонніх спостерігачів вважали, що Церква розпадеться. А члени Церкви гадали, хто буде їхнім провідником. Вивчаючи матеріал цього уроку, зверніть увагу на те, як Господь продовжує скеровувати Свою Церкву після смерті пророка.
Розділ 1
Хто веде Господню Церкву, коли помирає пророк?
-
Прочитайте наведений далі матеріал, а потім виконайте завдання на розмірковування.
Щось схоже на морок нависло над Наву зі смертю Джозефа та Гайрума Смітів. У цей час збентеження кілька чоловіків заявляли, що їм належить право вести Церкву. Одним з цих чоловіків був Сідні Рігдон.
Коли Джозеф помер, Бригам Янг та інші апостоли служили на місіях на сході Сполучених Штатів. Лише 16 липня 1844 року Бригам отримав лист, в якому повідомлялося про вбивство Джозефа і Гайрума Смітів.
Коли Бригам прочитав лист, він відчув, ніби його голова розколюється. Він ще ніколи не відчував такого розпачу.
Він одразу ж подумав про священство. Джозеф тримав усі ключі, необхідні для обдарування святих і запечатування їх разом на вічність. Без цих ключів робота Господа не могла просуватися вперед. На мить Бригам відчув страх, що Джозеф забрав їх у могилу.
Потім зі спалахом одкровення Бригам згадав, як Джозеф дарував ключі дванадцятьом апостолам. Вдаривши долонею об коліно, він сказав: “Ключі царства тут, з Церквою” (Святі: Розповіді про Церкву Ісуса Христа в останні дні, том 1, Стяг істини, 1815–1846 [2018], 559).
7 серпня 1844 року Дванадцятеро та інші провідники Церкви зібралися на нараду. Під час цих зборів Сідні Рігдон, який на той час вже віддалився від Церкви, заявив, що оскільки раніше він покликався і висвячувався бути промовцем для Джозефа Сміта (див. Учення і Завіти 100:9), на ньому лежала відповідальність “наглядати, щоб Церква скеровувалася правильним чином” (узято з History, 1838–1856 [Manuscript History of the Church], volume F-1, 295, josephsmithpapers.org).
Після того, як Сідні завершив свій виступ, Бригам Янг заявив:
Джозеф дарував [дванадцятьом апостолам] всі ключі й повноваження, що належать апостольству, які тримав сам до самої своєї загибелі (Brigham Young, in History, 1838–1856, volume F-1, 296, josephsmithpapers.org).
Наступного дня святі у Наву зібралися, щоб почути, як Сідні Рігдон заявляв своє право на провідництво. Після його промови коротко виступив Бригам Янг, відстоюючи те, що Кворум дванадцятьох, який спільно тримає усі ключі священства, відновлені пророку Джозефу Сміту, зараз має стояти на чолі Церкви.
Коли Емілі [Хойт] слухала виступ Бригама, вона з подивом поглядала на нього, щоб переконатися, що це був не Джозеф. У нього був вираз обличчя Джозефа, його манера викладення думок і навіть звук його голосу. …
Через сім років Емілі записала свій досвід про те, як була очевидцем промови Бригама до святих, засвідчуючи, наскільки сильно на подіумі він був схожий на Джозефа і говорив, як він. У подальші роки ще багато святих приєднувалися до цього свідчення, описуючи побачене, коли того дня на Бригама лягла пророча мантія Джозефа. (Saints, 1:565–566)
Уілфорд Вудрафф писав: “Якби я не бачив [Бригама] своїми власними очима, ніхто не зміг би переконати мене, що це був не Джозеф Сміт” (узято з History of the Church, 7:236).
Завдяки заяві Бригама Янга про дарування Джозефом ключів і влади апостольства Дванадцятьом, а також завдяки підтвердженню і свідченню від Святого Духа, святі зрозуміли волю Господа й підтримали Кворум Дванадцятьох Апостолів як провідників відновленої Церкви Ісуса Христа.
Розмірковуйте, готуючись до уроку
Поміркуйте над тим, як Небесний Батько відкрив Свою волю і виявив Свою любов до святих, показавши їм, що Бригам Янг і Дванадцятеро мали очолити Церкву. Як ви пізнали, що ті, хто веде Церкву сьогодні, обрані і покликані Богом?
Розділ 2
Як Господь може скеровувати нас, коли майбутнє виглядає непевним?
У січні 1846 року через посилене переслідування святих дванадцять апостолів завершили плани виходу з Наву і переселення на захід. У 1842 році Джозеф Сміт пророкував, “що святі й надалі багато страждатимуть і будуть вигнані до Скелястих гір, … [будуть засновувати] поселен[ня] і будувати міста, і … стануть могутнім народом серед Скелястих гір” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 523).
Бригам Янг виводить святих з Наву.
Готуючись до виходу з Наву, святі також працювали над завершенням храму в Наву. Коли храм було майже завершено, тисячі святих приходили в нього вдень і вночі, щоб отримати ендаумент і обряди запечатування. Сестра Сара Річ розповідала:
Якби у нас не було віри і знання, якими ми були обдаровані у тому храмі під впливом Духа Господнього і за Його допомогою, наша подорож була б схожа на стрибок у темряву. … Та ми мали віру в нашого Небесного Батька, і ми покладали свою довіру на Нього, відчуваючи, що ми були Його вибраним народом (Сара Річ, узято з Дочки в Моєму Царстві: Історія і спадок Товариства допомоги [2011], с. 32).
Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так говорив про святих, які тоді були в Наву:
Їхні завіти з Господом у храмі в Наву були їхнім захистом під час подорожі на захід, так само, як і для кожного з нас сьогодні та впродовж усього життя (Роберт Д. Хейлз, “Храмові благословення”, Ліягона, лют. 2014, с. 52).
З посиленням переслідувань святі остаточно визначилися зі своїми планами, і перша велика група святих розпочала свій шлях через Айову у лютому 1846 року. Вони зазнали страждань через сувору зимову погоду, недостатню кількість провізії та дезорганізацію. З весною прийшли постійні дощі, розливи річок і грязюка, через що святі змогли пройти лише 483 км за 131 день. Внаслідок цих затримок і вичерпання ресурсів Бригам Янг призупинив подорож і організував місце стоянки, яке називалося Уінтер-Квортерз. До осені кількість мешканців Уінтер-Квортерза вже перевищувала 7000 людей.
Багато хто хворів через недоїдання й холод, а віра декого хиталася. Через ці складні обставини зима 1846--1847 рр. стала одним з найважчих періодів життя Бригама Янга. Він почувався, “ніби батько великої сім’ї з багатьма дітьми навколо [нього]”, і пізніше згадував, що обов’язки тиснули на нього, як вага “у двадцять п’ять тонн” (“This Shall Be Our Covenant”, Revelations in Context [2016], 307–308; див. також Святі: Розповіді про Церкву Ісуса Христа в останні дні, том. 2, No Unhallowed Hand, 1846–1893 [2020], 40–44, 46–51).
Перебуваючи під цим тиском, Бригам Янг благав Господа про скерування й отримав одкровення, яке явило собою “Слово і Волю Господа стосовно Табору Ізраїля у його мандрах на Захід” (Учення і Завіти 136:1). Вивчаючи подані далі частини цього одкровення, ви можете позначати настанови та обіцяння, які Господь дав святим.
Вивчайте у підготовці до уроку
Прочитайте Учення і Завіти 136:2, 8, 10–11, 21–22.
Президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, зробив важливе зауваження щодо вчасності отримання одкровення, записаного в Ученні і Завітах 136. Він сказав:
В основі наших намагань отримати одкровення лежить зобов’язання робити все від нас залежне, згідно з нашими силами і розумінням. Це означає, що ми повинні служити і працювати.
Здійснення нашого служіння і виконання нашої роботи є важливими чинниками для отримання одкровення. Вивчаючи Писання, я помітив, що більшість одкровень дітям Бога приходить тоді, коли вони зайняті роботою, а не коли сидять вдома, склавши руки, і чекають, поки Господь не скаже їм, з чого почати.
Наприклад, важливо зауважити, що одкровення, відоме як “Слово і Воля Господа стосовно Табору Ізраїля” (УЗ 136:1) не було дане ані в Наву, коли Кворум дванадцятьох планував вихід із Наву; … ані на західному березі річки Міссісіпі. … Одкровення щодо скерування переходу святих через рівнини було дане 14 січня 1847 року, коли святі вже пройшли близько однієї третини шляху до гірських долин (Даллін Х. Оукс, “У Його належний час, у Його належний спосіб”, Ліягона, серп. 2013, сс. 22, 24).
Поміркуйте хвилину про те, як ці слова президента Оукса можна застосувати до ваших власних запитань і рішень, які впливають на ваше майбутнє.
На початку квітня 1847 року Бригам Янг вийшов з Уінтер-Квортерз з першою групою святих. Вони пройшли 1660 км за чотири місяці й прибули в Долину Солоного озера 24 липня 1847 року. Уілфорд Вудрафф записав, що коли Бригам Янг побачив цю долину, “його на кілька хвилин поглинуло видіння. … Коли видіння закінчилося, він сказав: “Досить. Це правильне місце. Їдьмо” (Учення Президентів Церкви: Уілфорд Вудрафф [2005], сс. 149–150). До жовтня близько 1700 святих оселилися в Юті. Однак майже 10000 інших святих усе ще перебували вздовж ріки Міссурі в Айові та Небрасці й мали вирушити на захід протягом наступних п’яти років (див. “Sustaining a New First Presidency in 1847”, ChurchofJesusChrist.org).
Впродовж понад трьох років дванадцять апостолів очолювали Церкву за відсутності Першого Президентства. У грудні 1847 року апостоли зустрілися в Каунсіл Блаффс, шт. Айова, де все ще проживало багато святих. Вони зібралися у маленькому дерев’яному будинку, щоб обговорити реорганізацію Першого Президентства. “Надзвичайний прояв Святого Духа було явлено присутнім”, і Дванадцятеро одноголосно підтримали Бригама Янга, старшого апостола, Президентом Церкви (Autobiography of Bathsheba W. Smith, 12, Church History Library, Salt Lake City; spelling standardized; див. також Святі, 2:87–89, 92–95).
Розмірковуйте, готуючись до уроку
Поміркуйте про те, як Господь скеровував святих у їхній подорожі в Долину Солоного озера. Яким чином ви відчували скерування Господа у своєму житті? На чому ви могли б зосередитися задля отримання кращого скерування від Господа?