Проголошення радісної новини всьому світові

“Душі безцінні в очах Бога, якими завжди і були; і старійшини [повинні] … переконувати і запрошувати всіх людей повсюди покаятися, щоб вони могли стати спадкоємцями спасіння”.

З життя Джозефа Сміта

Після того як Церква була організована 6 квітня 1830 р., Джозеф Сміт продовжував проголошувати радісну новину євангелії. У квітні він поїхав до Коулсвілла, шт. Нью-Йорк, у гості до свого друга Джозефа Найта старшого, сім’я якого зацікавилася євангелією. Пророк провів збори в тій місцевості і “багато осіб почали палко молитися до Всемогутнього Бога, щоб Він дарував їм мудрість, аби розуміти істину”¹. Приблизно через два місяці під час другого приїзду до Коулсвілла пророк дізнався, що певна кількість людей з тих, що почули євангелію, тепер бажають христитися. Цим новонаверненим знадобилася віра й відвага, щоб прийняти євангелію. Пророк писав:

“Ми призначили збори на Суботній день, а в суботу [календарну] пообідді звели дамбу на шляху струмка, і це стало зручним місцем, щоб у ньому проводити обряди хрищення. Але тієї ночі зібралися зловмисники і розламали нашу дамбу, що завадило нам провести хрищення в Суботній день. … Ранком у понеділок ми були напоготові, і перш наші вороги дізналися про наші дії, ми полагодили дамбу, і Олівер Каудері охристив тринадцятьох осіб, а саме: Емму Сміт, Хезекаю Пек з дружиною, Джозефа Найта старшого з дружиною, Уільяма Стрінгема з дружиною, Джозефа Найта молодшого, Аарона Калвера з дружиною, Левая [Холла], Поллі Найт і Джулію Стрінгем”².

Тієї осені Господь повідомив Джозефу Сміту, що Олівер Каудері, Пітер Уітмер молодший, Парлі П. Пратт і Зайба Пітерсон мали “іти до Ламанійців і проповідувати Мою євангелію їм” (УЗ 28:8; 30:5–6; 32:1–3). Місіонери подолали приблизно 1,5 тисячі миль, ненадовго затримуючись для проповідування серед різних індіанських племен, зокрема сенеків у Нью-Йорку, вейндотів в Огайо, а також делаварів і шоуні на Індіанській території. Однак найбільший успіх прийшов до місіонерів, коли вони зупинилися в околицях Кертленда, шт. Огайо. Там вони охристили 130 навернених, переважно колишніх членів Реформованої баптистської громади Сідні Рігдона, таким чином відкривши місце, якому наступного року судилося стати місцем збирання сотень членів Церкви. Місіонери також знайшли навернених серед поселенців округи Джексон, шт. Міссурі, де згодом буде встановлено місто Сіон.

Чи то пророк Джозеф Сміт проповідував оточуючим, чи направляв у світ місіонерів, він любив місіонерську роботу. Старійшина Парлі П. Пратт описав випадок, який стався в 1839 р.: “Для зустрічі з братом Джозефом у Філадельфії [шт. Пенсільванія] були відкриті двері величезної церкви, де він міг проповідувати, і послухати його зібралося близько трьох тисяч чоловік. Брат Рігдон заговорив перший і розповідав про євангелію, основуючи своє повчання на Біблії. Коли він закінчив, підвівся брат Джозеф, немов лев, який ось-ось [подасть свій могутній голос]. І, переповнений Святого Духа, він говорив з великою силою, свідчив про видіння, які бачив, служіння ангелів, які мав, і як він знайшов золоті пластини Книги Мормона, і як переклав їх даром і силою Бога. Він розпочав словами, що якщо більше ніхто не наважиться свідчити про славетне послання з Небес і про знаходження такого дивовижного літопису, з усією повагою до цих людей, він зробить це сам і залишить справу в Божих руках.

Усі присутні були приголомшені, неначе наелектризовані, переповнені почуттям істини і сили, з якою він говорив, і чудес, про які він розповідав. Враження було глибоким. Багато душ приєдналося до пастви. І я свідчу, що він своїм правдивим і могутнім свідченням очистив свій одяг від їхньої крові. Цілі натовпи христилися у Філадельфії та навколишніх місцевостях”³.

Учення Джозефа Сміта

Світ перебуває у духовній темряві, тому ми повинні бути старанними у проповідуванні євангелії

У 1834 р. Джозеф Сміт та інші старійшини Церкви з Кертленда надіслали братам в інших місцевостях такого листа: “Хоча наші послання до вас можуть бути частими, ми сподіваємося, що вони будуть прийняті вами з братерськими почуттями, і що від нас, ваших негідних братів, ви приймете слово настанови, щоб воно мало місце у вашому серці, бо ви бачите розмах сили й панування князя темряви і усвідомлюєте, як багато людей скупчилися на дорозі до смерті, не звертаючи уваги на радісні звуки євангелії нашого Господа Ісуса Христа.

Замисліться, брати, на мить про здійснення слів пророка. Бо ми бачимо, що темрява землю вкриває, а морок—розум її мешканців [див. Ісая 60:2], що різноманітні злочини стають дедалі поширеними серед людей, що процвітають страшні пороки, нове покоління підростає в повноті гордині й зневаги, літні втрачають відчуття переконань і немов женуть від себе саму думку про день відплати. Нетерпимість, аморальність, примхливість, гординя, сліпота серця, ідолопоклонство, втрата природної ніжності, любов до цього світу і байдужість до вічного процвітає серед тих, хто заявляє про свою віру в релігію небесну, і внаслідок цього поширюється безбожність. Люди вдаються до найганебніших вчинків і найпотворніших справ, богохульствують, обманюють, нищать репутацію сусідів, крадуть, грабують, убивають, захищають оману і протистоять істині, заплющують очі на завіт небес і зрікаються віри в Ісуса. І посеред всього цього день Господа швидко наближається, коли нікому, окрім тих, хто має весільне вбрання, не дозволять їсти і пити в присутності Нареченого, Князя миру!

Які можуть бути почуття у тих, хто вражений достовірністю цих фактів і хто скуштував небесний дар і спробував добре слово Бога і сили світу прийдешнього? [Див. Євреям 6:4–5]. Хто, крім тих, хто може бачити жахливу безодню, на краї якої стоїть світ у цьому поколінні, може працювати у винограднику Господа, відчуваючи жалюгідний стан світу? Хто, крім тих, хто оцінив поблажливість Батька наших духів, Який приніс жертву заради Своїх створінь—план викуплення, силу спокути, схему спасіння, головною метою якого є повернути людей у присутність Царя небес і увінчати їх целестіальною славою, і зробити їх спадкоємцями із Сином нетлінного, не оскверненого і нев’янучого спадку [див. 1 Петра 1:4],— хто, крім таких, може усвідомити важливість довершеного поводження перед усіма людьми і старанності у заклику всіх людей скуштувати ці благословення? Наскільки невимовно прекрасним є це для людства! Справді, вони можуть вважатися радісними новинами для всіх людей і також новинами, які можуть заповнити землю і звеселити серце кожного, коли вони зазвучать у його вухах”⁴.

“Слуги Божі не підуть до народів іновірців, не здійматимуть голос попередження, доки руйнівний ангел не почне нищити мешканців землі, і як сказав пророк: “Тільки з тремтінням ви будете слухати звістку про це”. [Див. Ісая 28:19]. Я кажу так, бо співчуваю своїм ближнім. Я роблю це в ім’я Господа, спонукуваний Святим Духом. О, якби я міг вихопити їх з вихору агонії, в який вони, я бачу, своїми гріхами самі заводять себе, якби я міг із голосом застереження бути знаряддям в приведенні їх до щирого покаяння, щоб вони могли мати достатньо віри, аби вистояти в день нечестя!”⁵

“Нехай Бог допоможе нам виконувати наші клятви і завіти одне з одним у всій вірності й праведності перед Ним, щоб наш вплив відчувався серед усіх народів землі у великій силі, а саме щоб розірвати навпіл царства темряви і перемогти лжесвященство і духовну злочестивість на високих місцях, і розбити вщент усі царства, які протистоять царству Христа, і поширити світло й істину вічної євангелії від річок до кінців землі”⁶.

Уілфорд Вудрафф, четвертий Президент Церкви, пригадував такі слова пророка Джозефа Сміта: “Світ укритий темрявою. Гріх і злочестивість захлеснули світ, немов води покривають глибини. Диявол вільно править світом. Світ воюватиме проти вас: воюватиме диявол, воюватиме земля і воюватиме пекло. Але … ви мусите проповідувати євангелію, виконувати свій обов’язок, і Господь стоятиме поруч з вами. Земля і пекло не здолають вас”⁷.

Наш обов’язок—запрошувати людство покаятися, охриститися, отримати Святого Духа і стати спадкоємцями спасіння

“Ми вірмо, що нашим обов’язком є навчати все людство вченню про покаяння, що ми спробуємо показати на прикладі наведених далі цитат:

“Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання, і сказав Він до них: “Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши” [Лука 24:45–47].

З цього ми бачимо, що Христові належало постраждати, бути розіп’ятим і воскреснути на третій день, заради того, щоб покаяння і відпущення гріхів проповідувалося всім народам.

“А Петро до них каже: “Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів,— і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш” [Дії 2:38–39].

З цього ми дізнаємося, що обіцяння Святого Духа дано стільком, скільком мало бути проповідувано вчення про покаяння, тобто всім народам. … Отже, ми віримо в проповідування вчення про покаяння в усьому світі, літнім і молодим, багатим і бідним, невільникам і вільним”⁸.

“Душі безцінні в очах Бога, якими завжди були; і старійшини ніколи не покликалися, щоб когось звести до пекла, але щоб переконувати і запрошувати всіх людей повсюди покаятися, щоб вони могли стати спадкоємцями спасіння. Настав рік уподобання Господа: звільніть в’язнів, щоб вони могли співати осанну! [Див. Ісая 61:1–2]”⁹.

“Це має бути обов’язком старійшини—стояти твердо в справі Христа і в один голос попереджати людей покаятися й охриститися для відпущення гріхів і для отримання Святого Духа”¹⁰.

“Я далі розкажу вам, чого Господь вимагає від усіх людей, високих і пересічних, багатих і бідних, чоловіків і жінок, священнослужителів і людей, сповідників релігії та невіруючих, аби вони могли мати Святий Дух Божий у повноті й уникнути вироків Божих, які майже дозріли, щоб упасти на народи землі. Покайтеся в усіх своїх гріхах і охристіться у воді для їхнього відпущення, в ім’я Батька, і Сина, і Святого Духа, і пройдіть обряди покладання рук тих, кого висвячено і запечатано до цієї сили, щоб ви могли отримати Святого Духа Божого. І це у відповідності до Священних Писань і Книги Мормона, і це єдиний шлях, яким людина може увійти до целестіального царства. Це—вимоги нового завіту, тобто першого принципу євангелії Христа”¹¹.

“Від усіх людей вимагається мати віру в Господа Ісуса Христа, покаятися в усіх своїх гріхах і охриститися (від того, хто має повноваження) в ім’я Ісуса Христа для відпущення гріхів, і отримати покладання рук для дару Святого Духа, і тоді вони можуть вважатися членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів”¹².

Слуги Господа ідуть по всій землі, щоб знайти тих, хто готовий прийняти євангелію Ісуса Христа

“Пошліть когось до Центральної Америки та всієї іспаномовної Америки, і не залишайте жодного куточка землі без місії”¹³.

“Ми нікого не просимо зрікатися всього доброго, що вони мають, ми лише просимо людей прийти і отримати більше. Що було б, якби весь світ прийняв євангелію? Люди зійшлися б у поглядах, і благословення Божі пролилися б на них, і це є бажанням всієї моєї душі”¹⁴.

“Тисячі людей, які почули євангелію, стали дотримуватися її і радіють її дарам і благословенням. Упередженість з усім її шлейфом зла розступається перед силами істини, чиї благотворні проміні проникають у віддалені країни. … Був час, коли на нас дивилися як на ошуканців і вважалося, що “Мормонізм” незабаром зникне, зійде нанівець і буде забутий. Пройшов той час, коли на нього дивилися як на щось минуще, як на піну морську, і тепер він западає глибоко в серця й почуття всіх людей, достатньо благородних, щоб відкласти первинну упередженість і дослідити предмет об’єктивно і чесно”¹⁵.

“Дехто з Дванадцятьох та інші вже вирушили до Європи [у вересні 1839 р.], а решта тієї місії, очікується, виїде незабаром. … Робота Господа просувається надзвичайно оптимістично і в цій, і в старій країні. В Англії останнім часом до наших членів Церкви додалося багато сотень інших, але так, саме так і має бути, бо “змішався Єфрем із народами”. [Осія 7:8]. І Спаситель сказав: “Мого голосу слухають вівці Мої” [Іван 10:27], і ще: “Хто слухає вас—Мене слухає” [Лука 10:16], і “Ось Я приведу із північного краю, і зберу їх із кінців землі” [Єремія 31:8]. І як Іван чув голос, що казав: “Вийдіть із нього, люди мої” [Об’явлення 18:4], так і має бути це виконано, щоб люди Господа могли жити, коли “упав, упав великий Вавилон!” [Об’явлення 18:2]”¹⁶.

У листі, написаному з в’язниці Ліберті в березні 1839 р., пророк Джозеф Сміт сказав такі слова, згодом записані в Ученні і Завітах 123:12: “Бо ще багато є на землі серед усіх сект, партій і конфесій тих, кого засліплено підступним лукавством людей, через яке вони лежать у засідці, щоб обманювати, і кого утримують від істини, бо вони не знають, де знайти її”¹⁷.