Місія Івана Христителя

“Іван [Христитель] мав Ааронове священство і був єдиним законним виконавцем євангелії і предтечею Христа, і він прийшов, щоб підготувати перед Ним шлях”.

З життя Джозефа Сміта

Угармоні, шт. Пенсільванія, взимку 1829–1830 років Джозеф Сміт продовжував працю над перекладом Книги Мормона, але робота просувалася повільно. Джозефу не тільки доводилося працювати на власній землі, щоб забезпечувати сім’ю, але й у нього не було писаря, який би допомагав на постійній основі. У цей час потреби він пригадував: “Я волав до Господа, щоб Він зробив так, аби я закінчив роботу, яка була ввірена мені Ним”¹. Господь пообіцяв, що допоможе Джозефу Сміту всім необхідним, щоб продовжувати роботу з перекладу (див. УЗ 5:34). 5 квітня 1829 року по дорозі до Гармоні, щоб зустрітися з Джозефом, брата пророка, Сем’юела, супроводжував молодий шкільний вчитель на ім’я Олівер Каудері. Олівер почув про пластини, коли жив у будинку батьків пророка, і помолившись про це, він отримав особисте одкровення, що має писати для пророка. 7 квітня ці двоє почали роботу над перекладом, в якій Олівер слугував писарем.

Коли Джозеф та Олівер перекладали з пластин, вони прочитали слова Спасителя нефійцям щодо хрищення для відпущення гріхів². 15 травня вони вирушили до лісистої місцевості неподалік будинку пророка, щоб здобути у Господа краще розуміння цього важливого обряду. “Наші душі були піднесені в могутній молитві,—пригадував Олівер Каудері,—щоб знати, як нам здобути благословення хрищення і Святого Духа відповідно до порядку Божого, і ми старанно шукали права батьків та повноваження святого священства і сили управляти ним”³.

Джозеф Сміт записав, що відбулося у відповідь на їхню молитву: “У той час, як ми молилися і зверталися до Господа, з небес зійшов посланець у хмарі світла, і поклавши свої руки на нас, висвятив нас, кажучи: Вам, мої товариші у служінні, в ім’я Месії я передаю священство Аарона, яке володіє ключами священнослужіння ангелів, і євангелії покаяння і хрищення зануренням для відпущення гріхів, і його ніколи вже не буде забрано знову з землі, до того часу, як сини Левія пожертвують знову жертву Господу в праведності.

Він сказав, що це Ааронове священство не має влади руко покладання для надання дару Святого Духа, але ця влада буде надана нам пізніше. …

Посланець, що відвідав нас у той час і надав нам це священство, сказав, що ім’я його Іван, що він є той, кого називають у Новому Завіті Іваном Христителем, і що він діє під керівництвом Петра, Якова та Івана, які мають ключі священства Мелхиседека, і що те священство буде надане нам, як він сказав, у належний час” (Джозеф Сміт—Історія 1:68–70, 72).

Пришестя Івана Христителя було особливою подією в житті пророка Джозефа Сміта та розвитку царства Божого на землі. Хоча Джозеф Сміт і бачив Бога Батька та Ісуса Христа, був відвіданий небесними посланцями й одержав золоті пластини і силу перекласти їх, у нього не було повноваження і сили священства. Тепер на землі була відновлена сила Ааронового священства, сила Мелхиседекового священства мала бути відновлена незабаром, а Джозеф Сміт став законним представником царства Бога.

Учення Джозефа Сміта

Іван Христитель виконав важливу місію—підготував шлях перед Спасителем і охристив Його

“Я долучився до зборів у храмі [29 січня 1843 р.]. Я сказав, що мені ставлять два запитання стосовно мого виступу в останню Суботу, на які я пообіцяв відповісти зібранню, і зараз я хотів би скористатися цією нагодою.

Запитання виникло через фразу Ісуса: “Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві—той більший за нього” [Лука 7:28]. Чому Іван вважався одним з найвеличніших пророків? Не його чудеса створювали його велич. [Див. Іван 10:41].

Перше. Йому довірили божественну місію—підготувати шлях перед лицем Господа. Кому довірялося щось подібне до чи після нього? Нікому.

Друге. Йому довірили важливу місію, і від нього вимагалося, щоб він охристив Сина Людини. Хто мав честь зробити таке? Хто мав такий привілей і славу? Хто вводив Сина Божого у води хрищення і мав привілей бачити, як спускається Святий Дух у подобі голуба, тобто у знакові голуба, як свідчення цього дійства? Знак голуба був упроваджений ще до створення світу як свідчення Святого Духа, і диявол не може прийти у знакові голуба. Святий Дух—особа і має вигляд людини. Він не приймає подобу голуба, але виконує знак голуба. Святий Дух не може перетворитися на голуба, але знак голуба було дано Іванові на знак істинності дійства, адже голуб є відображенням, або символом, істини й невинності.

Третє. На той час Іван був єдиним законним виконавцем справ царства на землі і єдиним, хто тримав ключі влади. Юдеї повинні були дослухатися його повчань або ж бути засудженими за їхнім же законом. І Сам Христос виконав усю праведність, підкорившись закону, який дав Мойсею на горі, і цим звеличив його і вшанував, а не зруйнував. Син Захарії забрав ключі, царство, силу, славу у юдеїв через святе помазання і постанову небес, і ці три причини роблять його найвеличнішим пророком, народженим від жінки.

Друге запитання: Чому найменший у царстві небесному більший за нього? [Див. Лука 7:28].

У відповідь я запитаю: кого Ісус називав найменшим? На Ісуса дивилися як на того, хто, на їхній погляд, мав найменше прав на царство Бога і здавалося найменше заслуговував називатися пророком. Він немов казав: “Той, Хто вважається найменшим серед вас, є більшим за Івана, цебто Я”⁴.

У царстві Божому мусять бути законні виконавці

“Дехто каже, що царство Бога не було встановлено на землі до дня П’ятидесятниці і що Іван [Христитель] не проповідував хрищення покаяння для відпущення гріхів, але я кажу в ім’я Господа, що царство Бога існувало на землі від днів Адама й донині. Коли б на землі не жив праведний чоловік, якому Бог відкривав Своє слово і давав владу і повноваження діяти в Його ім’я і який був священиком Божим—священиком, який має силу і повноваження від Бога, щоб виконувати обряди євангелії і діяти у священстві Бога,—тоді існує царство Бога. І внаслідок несприйняття євангелії Ісуса Христа і пророків, яких послав Бог, осуди Божі проливалися на людей, міста і народи в різні епохи світу, як це було і з містами Содомом і Гоморрою, що були знищені через вигнання пророків. …

Що стосується євангелії і хрищення, які проповідував Іван, я б сказав, що Іван прийшов і проповідував євангелію відпущення гріхів. У нього було повноваження від Бога, і йому давалися одкровення, і царство Бога на якийсь час, здавалося, лежало на самому тільки Івані. Господь пообіцяв Захарії, що в нього буде син, нащадок Аарона, і Господь пообіцяв, що священство перебуватиме з Аароном і його сім’ям крізь усі покоління. А честі цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон [див. Євреям 5:4], а Аарон отримав своє покликання через одкровення. …

Але ж, хтось може сказати, царство Бога не могло бути встановлено за днів Івана, адже Іван сказав, що царство близько. Але я спитав би, чи могло воно бути ближчим до них, ніж у руках Івана? Людям не потрібно було чекати днів П’ятидесятниці, щоб знайти царство Бога, бо воно було в Івана, і він прийшов з пустелі, проголошуючи: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!” [Матвій 3:2], наче кажучи: “Тут я отримав царство Боже і я йду до вас. Я отримав царство Боже, і ви можете взяти його, і я йду до вас. І якщо ви не приймете його, то будете засуджені”. І Писання кажуть, що весь Єрусалим пішов христитися до Івана [див. Матвій 3:5–6]. Існувало законне представництво, і ті, хто христилися, ставали підлеглими цареві. І також існували закони й одкровення Бога. Отже, царство Боже існувало, бо жодна людина не мала більшої влади, щоб управляти, ніж Іван. І наш Спаситель Сам покорився тій владі, коли христився від Івана. Отже, царство Бога було встановлено на землі саме в дні Івана. …

Христос прийшов, як і казав Іван [див. Марк 1:7], і Він був більший за Івана, бо тримав ключі священства Мелхиседекового і царства Божого, і мав священство Мойсея, вже відкрите Йому, однак Христос христився від Івана, щоб виповнити усю правду [див. Матвій 3:15]. …

Ісус сказав: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже”, і: “Небо і земля проминеться, але не минуться слова Мої” [Іван 3:5; Матвій 24:35]. Якщо людина народжується від води й Духа, вона може увійти до царства Божого. Це очевидно, що царство Бога було на землі, й Іван підготував громадян царства, коли проповідував їм євангелію і христив їх, і підготував шлях перед Спасителем, або йшов як предтеча, і підготував людей для проповідувань Христа. І Христос проповідував в Єрусалимі—на тій же землі, де проповідував Іван. … Іван … проповідував ті ж Євангелію і хрищення, які Ісус та апостоли проповідували після нього. …

Коли б людина не знайшла волю Бога і представника, законно вповноваженого від Бога, там є царство Бога. Але де цього немає, там немає й царства Божого. Усі обряди, системи й дійства на землі не мають для дітей людських ніякої користі, якщо вони не призначені й уповноважені Богом, адже ніщо не спасе людину, окрім законного виконавця, бо більше ніхто не буде визнаний Богом чи ангелами”⁵.

“Іван [Христитель] мав Ааронове священство і був єдиним законним виконавцем євангелії і предтечею Христа, і він прийшов, щоб підготувати перед Ним шлях. Іван був священиком за чином Аарона перед Христом.

Ключі Ааронового священства були передані йому, і він був голосом того, хто кличе в пустині: “Готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!” [Матвій 3:3].

Спаситель сказав Іванові: “Я повинен христитися від тебе. Чому? Щоб виповнити Свої ж постанови” [див. Матвій 3:15]. У Ісуса не було іншого законного представника, [крім] Івана.

Немає спасіння між двома палітурками Біблії без законного виконавця”⁶.

Особі, яка має духа Еліяса, Господь призначив підготовчу роботу

“Я хотів би поговорити про дух Еліяса, і щоб розпочати цю тему, я звернуся до свідчення з Писань і наведу своє власне.

Перш за все, достатньо буде сказати, що я пішов до лісу, аби в молитві спитати у Господа Його волю щодо мене, і побачив ангела [Івана Христителя], і той поклав свої руки на мою голову і висвятив мене священиком за чином Аарона, щоб я тримав ключі цього священства, чиїм завданням було проповідувати покаяння і хрищення на відпущення гріхів, а також христити. Але мене повідомили, що цей чин не поширюється на рукопокладання для надання Святого Духа, що той чин був більшою роботою і що його буде дано згодом, але що моє висвячення є підготовчою роботою, або предтечею, що є духом Еліяса, бо дух Еліяса йшов попереду, щоб підготувати шлях до більшого, як це було з Іваном Христителем. Він прийшов з пустелі, волаючи: “Готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!” [Матвій 3:3]. І їм було дано знати, якщо вони могли це зрозуміти, що то був дух Еліяса [див. Матвій 11:14], й Іван дуже чітко сказав людям, що не він був тим Світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло [див. Іван 1:8].

Він сказав людям, що його місія—проповідувати покаяння і христити водою, але саме Той мав прийти після нього, Хто христитиме вогнем і Духом Святим [див. Матвій 3:11].

Якби він був шахраєм, то міг би вийти за рамки своїх повноважень і взятися виконувати обряди, що не належали до того чину й покликання згідно з духом Еліяса.

Дух Еліяса готує шлях для більшого одкровення від Бога, і той [дух Еліяса] є священством Еліяса або священством, у яке був висвячений Аарон. І коли Бог посилав людину у світ, щоб підготувати світ до більшої роботи, з ключами сили Еліяса, то це називалося вчення Еліяса навіть від найперших віків світу.

Місія Івана була обмежена до проповідування і хрищення. Але те, що він робив, було законним. І коли Ісус Христос приходив до будь-кого з учнів Івана, то христив їх вогнем і Святим Духом. … Іван не переступав своїх меж, а віддано виконував ту роботу, що належала його чину. І кожна частка великої структури повинна була бути підготовлена належно і поставлена на належне місце. І необхідно знати, хто тримає ключі влади, а хто ні, або ж ми легко можемо бути обмануті.

Та людина, яка тримає ключі Еліяса, виконує підготовчу роботу. Дух Еліяса було відкрито мені, і я знаю, що це правда. Отже, я промовляю зі сміливістю, бо я точно знаю, що це вчення істинне”⁷.