Вічне священство

“Мелхиседекове священство … є каналом, яким все знання, вчення, план спасіння і всі важливі справи відкриваються з небес”.

З життя Джозефа Сміта

Отримавши Ааронове священство й охристившись, Джозеф Сміт і Олівер Каудері відчували благословення, яких ніколи не знали до того. Пророк писав: “Наш просвітлений розум почав відкриватися для розуміння Писань, і істинне значення й задум найтаємніших місць відкрилися нам, як ніколи досі. Ми навіть не могли собі уявити, що можемо осягнути його в такій мірі” (Джозеф Сміт—Історія 1:74). З цим новим баченням вони просувалися в роботі з перекладу Книги Мормона. Але пророк ще не отримав важливого благословення—того, що було необхідним для організації Церкви, встановлення чинів і кворумів священства та надання дару Святого Духа. Він ще мав отримати Мелхиседекове священство.

Як і обіцяв Іван Христитель, це благословення було дано Джозефу та Оліверу невдовзі після того як вони отримали Ааронове священство. Давні апостоли Петро, Яків та Іван явилися їм в усамітненому місці поблизу річки Сасквеганна і дарували їм Мелхиседекове священство. Згодом Джозеф заявляв, що чув “голоси Петра, Якова й Івана в глушині між Гармоні, округа Сасквеганна, і Коулсвіллом, округа Брум, на річці Сасквеганна, які проголошують себе носіями ключів царства і розподілу повноти часів!” (УЗ 128:20).

У наступні роки Джозефа Сміта відвідувало багато інших носіїв священства з давніх часів. Ці посланці від Бога приходили, щоб відновити ключі священства, необхідні, щоб відкрити дітям Божим повноту благословень євангелії. Вони також приходили, щоб навчати пророка, який мав стати на чолі розподілу повноти часів.

Президент Джон Тейлор, третій Президент Церкви, казав: “Мойсей, Ілля, Еліяс та багато інших визначних осіб, яких згадано в Писаннях і які діяли в різних розподілах євангелії, являлися і дарували Джозефу різні ключі, сили, права та привілеї і [повноваження], якими вони користувалися у свої часи. … Всі знання, розум, священство, сили, одкровення, які отримували ті люди в різні епохи, були відновлені на землі через священнослужіння і через посередництво тих, хто мав святе священство Боже у тих різних розподілах євангелії, у яких вони жили”¹.

Президент Тейлор також заявляв: “Якби ви спитали у Джозефа, як виглядає Адам, він би негайно вам розповів. Він розповів би про його статуру, риси обличчя і все про нього. Ви могли б спитати у нього, як виглядають Петро, Яків та Іван, і він міг би розповісти вам. Чому? Тому що він бачив їх”².

У вересні 1842 року пророк написав листа до Церкви, висловлюючи свою радість з приводу того знання і ключів священства, що нині відновлені на землі: “І ще, що ми чуємо? Добру новину з Кумори! … Моронія й ангелів з небес, що проголошують сповнення пророків—про книгу, якій належало відкритися. І голос Михаїла, архангела; голоси Гавриїла і Рафаїла, і різних ангелів, від Михаїла, чи Адама, до теперішнього часу, кожен з яких проголошує свій розподіл, свої права, свої ключі, свої почесті, свою велич, і славу, і владу свого священства; даючи рядок за рядком, приписання за приписанням; тут трохи і там трохи; даючи нам заспокоєння, розповідаючи про те, що має статися, стверджуючи нашу надію!” (див. УЗ 128:20–21).

Учення Джозефа Сміта

Священство є безкінечним. Його мали пророки в кожному розподілі

“Існує ланцюжок повноваження і влади від Адама до нинішніх часів”³.

“Священство було дано Адаму. У нього було Перше Президентство, і він тримав ключі його від покоління до покоління. Він отримав їх у Сотворінні, ще до формування світу, як говориться в Буття 1:26, 27, 28. Йому було дано панування над кожним живим сотворінням. Він—Михаїл, архангел, про якого говорять Писання. Потім—Ною, тобто Гавриїлу. Він стоїть наступним у повноваженні священства після Адама. Він був покликаний Богом до цього чину і був батьком всіх живих у свій день, і йому було дане панування. Ці чоловіки тримали ключі спочатку на землі, а тоді на небесах.

Священство є безкінечним принципом, й існувало з Богом від вічності, й існуватиме до вічності без початку днів або кінця життя [див. Переклад Джозефа Сміта, Євреям 7:3]. Коли б не передавалася євангелія, з небес повинні бути явлені ключі. Коли вони являються з небес, це робиться владою Адама.

Даниїл у своєму сьомому розділі говорить про Старого днями. Він має на увазі найстаршу людину, нашого батька Адама, Михаїла. Він скличе разом своїх дітей і проведе нараду з ними, щоб підготувати їх до пришестя Сина Людини [див. Даниїл 7:9–14]. Він (Адам) є батьком людського роду і головує над духами всіх людей, і всі, хто мали коли-небудь ключі, повинні предстати перед ним на цій великій нараді. … Син Людини стоїть перед ним, і Йому даються слава і панування. Адам передає своє управительство Христові—те, яке було дано йому щодо ключів всесвіту, але залишає собі посаду голови людської сім’ї. …

Батько скликав усіх духів до Себе при створенні людини й упорядкував їх. Він (Адам) є головою, йому було сказано розмножуватися. Ключі спочатку були дані йому, а від нього—іншим. Йому доведеться скласти звіт про своє управительство, а вони—йому.

Священство безкінечне. Спаситель, Мойсей та Еліяс [Ілля] дали ключі Петру, Якову та Івану на горі, коли вони були переображені перед Ним. Священство безкінечне—без початку днів чи кінця життя; без батька, без матері тощо. Якщо немає змін в обрядах, немає змін в священстві. Коли б не виконувалися обряди євангелії, там є священство.

Як ми прийшли до священства в останні дні? Воно було передано, передано в належному порядку. Петро, Яків та Іван отримали його і передали іншим. Христос є Великим Первосвящеником. Наступним є Адам. Павло каже про Церкву, яка приходить до незліченного товариства ангелів, до Бога, Судді всіх, до духів удосконалених праведників; до Ісуса, Посередника нового завіту [див. Євреям 12:22–24]”⁴.

Пророки, які тримали ключі священства в давні часи, приєдналися до розгортання роботи в останній розподіл євангелії

“Я бачив Адама в долині Адам-онді-Аман. Він скликав своїх дітей і благословив їх патріаршим благословенням. Господь явився серед них і він (Адам) благословив їх усіх, і передрік, що має статися з ними до останнього покоління.

Ось чому Адам благословив своє потомство—він хотів привести їх у присутність Бога. Вони шукали місто тощо, [“що Бог його будівничий та творець”—Євреям 11:10]. Мойсей прагнув привести дітей Ізраїля в присутність Бога завдяки силі священства, але не зміг. У перші віки світу вони намагалися встановити те ж саме, і були народжені Еліяси, які намагалися відновити ці слави, але не здобули їх, але вони пророкували про день, коли ця слава буде відкрита. Павло говорив про розподіл повноти часів, коли Бог об’єднає все, тощо [див. Ефесянам 1:10]; і ті чоловіки, кому були дані ці ключі, будуть там, і без нас вони не можуть бути зроблені досконалими.

Ці чоловіки на небесах, але їхні діти на землі. Вони нутром линуть до нас. З цієї причини Бог посилає людей. “Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня”. [Матвій 13:41]. Всі ці особи при владі зійдуть і пліч-о-пліч з нами здійснюватимуть цю роботу.

Царство небесне—як те зерно гірчичне. Гірчичне зерно мале, але з нього виростає велике дерево, і в гілках його може клубитись птаство небесне. [Див. Марк 4:30–32]. Птаство—то ангели. Тож ангели сходять, об’єднуються в роботі, щоб зібрати своїх дітей, так, зібрати їх. Ми не можемо досягти досконалості без них, ані вони без нас. Коли все це буде зроблено, Син Людини зійде, і Старий днями посяде, і ми прийдемо до незліченних сонмів ангелів, будемо спілкуватися з ними й отримувати від них настанови”⁵.

Обряди священства були встановлені від початку і повинні зберігатися такими, якими Бог їх призначив

“Адам … був першою людиною, і про нього в Даниїлі говориться як про “Старого днями” [Даниїл 7:9], або, іншими словами, першого і найстаршого з усіх, великого пращура, якого в іншому місці названо Михаїлом, бо він був першим і батьком всіх не лише через родовід, але він першим тримав духовні благословення, кому було відкрито план обрядів для спасіння його нащадків до кінця, кому Христос уперше явився і через кого Христос явився з небес і продовжуватиме відкривати Себе й надалі. Адам тримає ключі розподілу повноти часів, і це означає, що розподіл усіх часів було і буде відкрито через нього від початку до Христа і від Христа до кінця всіх розподілів, що буде відкрито. …

Бог установив обряди, які мусять бути однаковими на віки вічні, і поставив Адама дивитися за ними, щоб відкривати їх з небес людині або посилати ангелів, щоб відкривати їх. “Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?” [Євреям 1:14].

Ці ангели перебувають під проводом Михаїла, або Адама, який діє під проводом Господа. З вищезгаданої цитати ми дізнаємося, що Павло досконало розумів цілі Бога щодо Своїх стосунків з людиною і той славетний і довершений порядок, який Він Сам установив, яким Він передає силу, одкровення і славу.

Бог не визнаватиме те, чого Він не покликав, не призначав і не обирав. На початку Бог покликав Адама Своїм власним голосом. “І закликав Господь Бог Адама, і до нього сказав: “Де ти?” А той відповів: “Почув я Твій голос у раю—і злякався, бо нагий я,—і сховався”. [Буття 3:9–10]. Адам отримав заповіді й настанови від Бога: таким був порядок від початку.

Те, що він отримував одкровення, заповіді й обряди від початку, не викликає ніяких суперечностей. Інакше, як би вони почали приносити Богові жертви прийнятним чином? І якщо вони приносили жертви, то мусили бути вповноваженими через призначення. Ми читаємо в Буття [4:4], що Авель приніс від первенців отари та від їхнього лою, і Господь зглянувся на Авеля і жертву його. …

Це тоді є суттю священства: кожен чоловік, який очолює свій розподіл, і один чоловік, який очолює їх усіх, а саме Адам. І Адам отримав право очолювати й повноваження від Господа, але не може отримати повноти, доки Христос не представить Царство Батькові, що станеться наприкінці останнього розподілу.

Сила, слава і благословення священства не могли б існувати з тими, хто отримує призначення, якби вони не залишалися праведними. Бо Каїн також мав право принести жертву, але через те, що не приніс її в праведності, був проклятий. Це означає, що обряди мають виконуватися саме таким чином, яким указав Бог, бо інакше їхнє священство виявиться для них прокляттям, а не благословенням”⁶.

Мелхиседекове священство є каналом, яким Бог відкриває Себе і Свої цілі

“У Писаннях говориться про два священства, а саме: Мелхиседекове й Ааронове, або левитське. Хоча існує два священства, та Мелхиседекове обіймає Ааронове, або левитське, священство і є великим головою, і тримає найвищу владу, приналежну до священства, і ключі Царства Божого в усі віки світу до останнього покоління на землі, і є каналом, яким все знання, вчення, план спасіння і кожна важлива справа відкривається з небес.

Його було засновано до того, коли “підстави були її [землі] позапущувані, коли разом співали всі зорі поранні” [див. Йов 38:4–7], і воно є найвищим і найсвятішим священством, за чином Сина Божого, і всі інші священства є лише частинами, відгалуженням, силами і благословеннями, що належать йому, яких воно тримає, контролює і направляє. Це канал, яким Всемогутній почав відкривати Свою славу на початку сотворіння цієї землі, яким Він продовжує відкривати Себе дітям людським до нинішнього часу і яким Він відкриватиме Свої цілі до кінця часів”⁷.

“Сила Мелхиседекового священства—це мати силу “безкінечних життів”, бо вічний завіт не може бути порушено. Якою була влада Мелхиседека? То було не священство Аарона, яке виконує зовнішні обряди і приносить жертви. Ті, хто мають повноту Мелхиседекового священства, є царями і священиками Всевишнього Бога, вони тримають ключі влади і благословень. Насправді, священство є довершеним законом теократії і діє від імені Бога, щоб давати людям закони, здійснювати вічні життя синів і дочок Адама. …

“Без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину,—і пробуває священиком завжди” [Євреям 7:3]. Мелхиседекове священство тримає право, дане вічним Богом, і не переходить від батька і матері, і це священство таке ж вічне, як Сам Бог, бо не має ані початку днів, ані кінця життя.

Левитське [Ааронове] священство, до якого входять священики, які прислужують зовнішні обряди, приймається без клятви, але священство Мелхиседека—клятвою і завітом”⁸.

“Мелхиседекове Первосвященство є нічим іншим, як Священством Сина Божого; … є певні обряди, які належать до цього священства і що призводять до певних наслідків. … Одним з великих привілеїв священства є отримання одкровень про задуми і волю Бога. Також привілеєм Мелхиседекового священства є дорікати, докоряти і застерігати, а також отримувати одкровення”⁹.

“Усе священство є Мелхиседековим, але існують його різні частини або ступені. Усі пророки мали Мелхиседекове священство”¹⁰.

“Я раджу всім прагнути досконалості і все глибше і глибше проникати в таємниці Божественності. Людина нічого не може зробити для себе, якщо Бог не направить її правильним шляхом, і для цього існує священство”¹¹.

Щоб виконувати обряди спасіння, людина повинна бути вповноважена Богом і висвячена у священство

Уложення віри 1:5. “Ми віримо, що чоловік мусить бути покликаний Богом через пророцтво й рукопокладання тих, хто має повноваження, щоб проповідувати євангелію і виконувати її обряди”¹².

“Ми віримо, що жодна людина не може вершити спасіння через євангелію для душ людських, у ім’я Ісуса Христа, якщо вона не вповноважена Богом через одкровення або висвячена кимось, кому Бог послав це одкровення, як записано Павлом у Посланні до римлян 10:14: “А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?” І я запитую: як вони можуть бути послані без одкровення або якогось іншого видимого прояву волі Божої? І ще, у Посланні до євреїв 5:4: “А честі цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон”, і я запитую: як ще Аарон був покликаний, якщо не через одкровення?”¹³

“Ангел сказав Корнилію, що він мусить послати за Петром, щоб дізнатися, як спастися [див. Дії 10:21–22]: Петро міг христити, а ангели не могли, доки у плоті є законні служителі, які тримають ключі царства, тобто повноваження священства. Є ще один доказ цього, і він полягає в тому, що Сам Ісус, коли Він явився Павлові по дорозі в Дамаск, не сказав йому, як він може спастися. Він настановив у церкві спочатку апостолів, потім пророків для діла служіння, щоб удосконалювати святих тощо [див. Ефесянам 4:11–12]; і на небесах за головне правило було поставлено, що ніщо не повинно робитися на землі, перш ніж це буде явлено рабам, пророкам, згідно з Амос 3:7, тож Павло не міг стільки дізнатися від Господа щодо свого обов’язку у загальному спасінні людини, скільки б дізнався від одного з Христових намісників, покликаних тим самим небесним покликанням від Господа й обдарованих тією самою силою згори—щоб те, що вони розривають на землі, було розірвано на небесах, і що вони зв’язують на землі, було зв’язано на небесах [див. Матвій 16:19]”¹⁴.

Звеличувати будь-який чин у священстві—великий привілей

“Священство … можна представити у формі людського тіла з різними кінцівками й органами, що виконують різні функції. Всі є необхідними на своєму місці, і тіло неповне без усіх членів. … Якщо священик розуміє свій обов’язок, своє покликання і служіння, і проповідує Святим Духом, він отримує таку ж насолоду, як і тоді, якби був би одним з Президентства. І його служіння є настільки ж необхідним для тіла, як і служіння вчителів і дияконів”¹⁵.

Елайза Р. Сноу розповідала: “Джозеф Сміт дав настанови стосовно різних чинів і необхідності того, щоб кожна особа діяла у відповідній для себе сфері, виконуючи різні функції, покладені на неї. Він говорив про схильність багатьох вважати нижчі чини в Церкві неповажними і заздрити посаді інших, покликаних головувати над ними. Що це є помилка і безглуздя людського серця, коли людина прагне інших посад, ніж ті, на які Бог призначив її, що людям краще звеличувати своє відповідне покликання. … Кожен повинен прагнути виключно звеличувати свій власний чин і своє покликання”¹⁶.