Великий план спасіння

“Великий план спасіння є темою, що заслуговує на нашу пильну увагу і ставлення як до одного з найкращих дарів небес людству”.

З життя Джозефа Сміта

Увересні 1831 р. пророк Джозеф Сміт із сім’єю переїхав на 30 миль на південний схід від Кертленда до Гайрама, шт. Огайо, де близько року прожив у будинку Джона та Еліс (також відома як Елса) Джонсонів. У цьому будинку пророк виконав значну частину роботи з [натхненного] Перекладу Біблії.

Ця важлива праця, яку пророк називав “галузкою мого покликання”¹, зробила багато для розуміння нами плану спасіння. Пророк почав цю роботу в червні 1830 р., коли Господь повелів йому почати натхненний перегляд Біблії Короля Джеймса. Пророк давно знав, що Біблія не завжди чітко висвітлювала деякі важливі моменти. Він помітив, що Мороній цитував йому окремі біблійні уривки “з деяким відхиленням від викладу в наших Бібліях” (Джозеф Сміт—Історія 1:36). Перекладаючи 1 Нефій 13:23–29, від дізнався, що багато “частин, простих і найцінніших”, було вилучено з Біблії, включаючи “багато завітів Господа” (1 Нефій 13:26).

Пророк згодом казав: “Я вірю в Біблію, якою вона була, коли вийшла з-під пера її справжніх авторів. Необізнані перекладачі, байдужі переписувачі чи підступні й нечестиві священики припустилися багатьох помилок. Подивіться Євреям 6:1 і знайдіть протиріччя: “Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости”. Якщо людина полишить початки [принципи] вчення Христа, як вона може бути спасенна за цими принципами? Це протиріччя. Я не вірю в це. Я складу ці слова, як вони мають бути: “Тому не полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалості”².

Під натхненням Духа Джозеф протягом трьох років перечитував Біблію і вносив тисячі виправлень до тексту, відновлюючи втрачену інформацію. Відновлені дані проливають дивовижне світло на численні вчення, які незрозуміло викладені в Біблії, якою вона є зараз. Цей натхнений перегляд тексту Біблії також відомий як Переклад Біблії, зроблений Джозефом Смітом (ПДС). Сотні уривків з перекладу, зробленого Джозефом Смітом, нині включені до видання святих останніх днів Біблії Короля Джеймса.

Переклад Біблії був важливим для духовної освіти самого пророка та поширення відновленої євангельської істини. Коли він переглядав Старий та Новий Завіти, то часто отримував одкровення, що прояснювали або доповнювали біблійні уривки. У такий спосіб пророк отримав від Господа багато одкровень, що нині включені до Учення і Завітів 74, 76, 77, 86, 91 та частини багатьох інших розділів Учення і Завітів.

Коли в червні 1830 р. пророк вперше почав переклад Біблії, Господь відкрив йому довгий уривок з письмен Мойсея. Цей уривок став розділом 1 книги Мойсея в Дорогоцінній Перлині. У ньому описується видіння, в якому Мойсей побачив Бога і спілкувався з Ним,—видіння настільки дивовижне, що Джозеф Сміт назвав його “безцінним фрагментом” та “запасом сили”³. У видінні Бог учив Мойсея фундаментальним цілям великого плану спасіння:

“І Господь Бог говорив до Мойсея, кажучи: … Бо ось, це є Моя робота і Моя слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:37, 39).

Учення, обряди й обіцяння, які складають план спасіння, були явлені на землю в ці останні дні через пророка Джозефа Сміта. Як людина, яка чітко розуміла важливість цього плану, пророк проголошував: “Великий план спасіння є темою, що заслуговує на нашу пильну увагу і ставлення як до одного з найкращих дарів небес людству”.

Учення Джозефа Сміта

У доземному світі Ісус Христос був обраний Спасителем, і ми вирішили прийняти план спасіння

“На першому зібранні на небесах ми всі були присутні і бачили, як обрали і призначили Спасителя, як склали план спасіння, і ми ухвалили його”⁵.

“Господь [є] священиком навіки за чином Мелхиседека і помазаним Сином Божим, і був до заснування світу [див. Псалом 109:4]”⁶.

“Спасіння Ісуса Христа було виконане для всіх людей, щоб перемогти диявола. Усі страждатимуть, доки не підкоряться Самому Христу.

На небесах відбулося протистояння: Ісус сказав, що будуть душі, які не будуть спасенні, а диявол сказав, що всіх спасе, і розробив свої плани до великої наради, яка віддала голос на користь Ісуса Христа. Тож диявол підняв повстання проти Бога і був скинутий з усіма, хто поклав свою голову за нього”⁷.

Ми є вічними створіннями, ми можемо просуватися до піднесення, якщо виконуватимемо закони Бога

У травні 1833 р. пророк Джозеф Сміт отримав таке одкровення від Господа, що згодом було записано в Ученні і Завітах 93:29: “Людина була також з Богом спочатку. Розум, або світло істини, не було ні створено, ні зроблено; його справді не можна ні створити, ні зробити”. У квітні 1844 р. пророк учив: “Я маю ще один предмет, щоб поговорити про нього, і він стосується піднесення людини. … Він стосується теми воскресіння померлих, а саме, душі—розуму людини, безсмертного духу. Звідки він узявся? Всі вчені мужі й богослови кажуть, що Бог створив його на початку, але це не так. На мій погляд, сама ця ідея принижує людину. Я не вірю в це вчення, я знаю краще вчення. Почуйте його, ви, всі кінці землі, бо так мені сказав Бог, і якщо ви не вірите мені, це не зробить істину неістинною. …

Я говорю про безсмертя душі людини. Чи логічно буде сказати, що розум духів є безсмертним, і при цьому має початок? Розум духів не має початку і не матиме кінця. Це правильна логіка. Те, що має початок, має і кінець. Ніколи не було такого часу, щоб не було духів. …

Я зніму каблучку з пальця і порівняю її з розумом людини— безсмертною частиною, бо він не має початку. Уявіть, що ви розрізаєте його навпіл, тоді воно має початок і кінець, але з’єднайте його, і воно знов стане одним вічним колом. Те ж і з духом людини. Як живий Господь, якби він мав початок, то мав би і кінець. Усі нерозумні, всі навчені і мудрі від початку сотворіння, які кажуть, що дух людини має початок, самі ж доводять, що він мусить мати і кінець, і якщо це вчення істинне, тоді буде істинним учення про кінець всього. Та, якщо я не помиляюсь, у мене достатньо сміливості, щоб проголошувати з дахів, що Бог взагалі ніколи не мав сили створити дух людини. Сам Бог не міг створити Самого Себе.

Розум є вічним і існує за принципом самоіснування. Він є духом від віку й до віку, і щодо нього немає ніякого сотворіння. Усі розуми і духи, яких Бог будь-коли посилав у світ, мають здатність збільшуватися.

Перші початки людини самоіснували з Богом. Сам Бог, опинившись посеред духів і слави, будучи більш розумним, відчув за належне запровадити закони, завдяки яким інші зможуть мати привілей розвинутися до Його рівня. Наш родинний зв’язок з Богом відкриває нам можливість просуватися в знанні. Він має повноваження запроваджувати закони, щоб наставляти менших розумів, щоб вони могли бути з Ним піднесені, щоб вони отримати одну славу за іншою і все знання, силу, славу і розум, необхідні, щоб вони спаслися у світі духів”⁸.

“Ми вважаємо, що Бог створив людину з розумом, здатним навчатися, і якостями, що можуть розвиватися відповідно до слухняності і старанності, які вона приділяє світлу, що передається з небес до розуму, і що чим ближче людина до досконалості, тим чистіше її бачення і тим більше в неї радості, доки вона здолає зло цього життя і втратить будь-яке бажання чинити гріх; і, як ті у давнину, сягає такої віри, що вона оточена силою і славою свого Творця і забирається, щоб жити з Ним. Але ми вважаємо, що це такий стан, якого до цього часу не досягла жодна людина”⁹.

Ми прийшли на землю, щоб отримати тіло, набути знання і витерпіти у вірі до кінця

“Усі люди знають, що мусять померти. І важливо, щоб ми розуміли причини й чинники нашої підлеглості мінливості життя й смерті та замислам і цілям Бога щодо нашого приходу в цей світ, страждання в ньому і відходження з нього. Що є метою нашого пришестя в це існування, потім смерті й відходу, щоб більше не бути тут? Цілком доцільно припустити, що Бог відкрив би щось стосовно цього питання, і це те питання, яке ми повинні досліджувати більше, ніж будьяке інше. Ми повинні вивчати його день і ніч, бо світ є невігласом щодо свого істинного стану і зв’язків [з Богом]”¹⁰.

“Задум Бога, що був ще до заснування світу, полягав у тому, що ми маємо одержати скинії [тіла], щоб через свою відданість ми витерпіли до кінця і завдяки цьому отримали воскресіння з мертвих, здобувши славу, честь, силу і владарювання”¹¹.

“Ми прийшли на цю землю, щоб мати тіло і представити його чистим перед Богом у целестіальному царстві. Великий принцип щастя полягає в наявності тіла. У диявола немає тіла, і в цьому його покарання. Він радіє, коли може заволодіти скинією людини, і коли він був вигнаний Спасителем, то попросив вселитися в стадо свиней, чим показав, що радше буде в тілі свині, ніж без тіла. Усі істоти, які мають тіло, мають владу над тими, які його не мають”¹².

“Спасіння людини полягає в його звільненні від усіх її ворогів, бо доки людина не переможе смерть, вона не спасенна. …

Духи у вічному світі подібні до духів у цьому світі. Коли вони прийшли у цей світ й отримали скинії, потім померли і знов піднялися й отримали прославлені тіла, вони мають перевагу над духами, які не отримали тіл, або не зберегли свого першого стану, як диявол. Покарання диявола в тому, що в нього не буде пристановища, як у людини”¹³.

“Принцип знання є принципом спасіння. Цей принцип може бути осягнутий відданими і старанними, і кожний, хто не отримує знання, достатнього для спасіння, буде проклятий. Цей принцип спасіння даний нам через пізнання Ісуса Христа.

Спасіння є нічим іншим, як перемогою над усіма нашими ворогами і скиненням їх під наші ноги. І коли в нас буде сила скинути всіх ворогів під ноги в цьому світі і знання, щоб перемогти всіх злих духів у світі прийдешньому, тоді ми будемо спасенні, як було з Ісусом, Який зацарював, коли скинув усіх ворогів Собі під ноги, а останнім ворогом була смерть [див. 1 Коринтянам 15:25–26].

Мабуть, у цьому криються принципи, над якими замислювалося небагато людей. Жодна людина не матиме свого спасіння, окрім як через скинію.

Дивіться: у цьому світі люди за природою є егоїстичними, жадібними і такими, що прагнуть переваг одне над одним; однак деякі прагнуть зміцнювати інших, як і себе. Так і в іншому світі є різні духи. Дехто прагне переваг. І так було з Люцифером, коли він пав. Він прагнув того, що було беззаконним. Тому його було скинуто, і сказано, що він потягнув за собою багатьох, і вся серйозність його покарання в тому, що в нього не буде скинії. Це його покарання”¹⁴.

Бог дав нам свободу волі і силу розрізняти добро від зла

“Якщо люди хочуть сягнути спасіння, вони мають підкоритися певним правилам і принципам (перш ніж залишити цей світ), що були закладені незмінною постановою ще до заснування світу. … Організація духовних і небесних світів, а також духовних і небесних істот, відповідала найдовершенішому порядку й гармонії: їхні межі й кордони були незмінно закріплені, і добровільно взяті на себе у їхньому небесному стані самими ж ними, і взяті на себе нашими першими батьками на землі. Звідси важливість прийняття і взяття на себе принципів вічної істини всіма людьми на землі, які прагнуть вічного життя”¹⁵.

“Всі особи вповноважені на право вибору, бо так розпорядився Бог. Він зробив людство вільним і дав йому силу вибирати між добром чи злом: прагнути того, що є добром, крокуючи шляхом святості в цьому житті, що приносить спокій розуму і радість у Святому Дусі тут, а також повноту радості і щастя по Його праву руку в житті прийдешньому, або крокувати шляхом нечестивості, ходячи в гріху й повстанні проти Бога, тим самим приносячи засудження своїм душам у цьому світі й вічну втрату в житті прийдешньому”¹⁶.

“Сатана не може спокусити нас своїми підлещуваннями, якщо тільки ми не погоджуємося і не піддаємося їм у своєму серці. Наша організація є такою, що ми можемо противитися дияволу. Якби ми не були зорганізовані таким чином, то не були б вільними у дії”¹⁷.

“Диявол не має сили над нами, якщо тільки ми не дамо її йому. В мить, коли ми повстаємо проти будь-чого, що від Бога, диявол перебирає силу”¹⁸.

16 травня 1841 р. пророк звертався до святих: “Президент Джозеф Сміт … зауважив, що переважно Сатану звинувачують в тому злі, яке ми чинимо, але якби він був причиною нашої нечестивості, люди не були б засуджені. Диявол не може змусити людину вчинити зло—усе робиться добровільно. Люди, які протистоять Духові Бога, відкриті для введення у спокусу, і тоді зв’язок з небесами недоступний для тих, хто відмовляється бути учасником такої великої слави. Бог не буде вдаватися до будь-яких примусових засобів, а диявол цього зробити не може; і такі ідеї, які обговорювалися багатьма [на цю тему], є безглуздими”¹⁹.

Елайза Р. Сноу писала: “[Джозеф Сміт] сказав, що йому байдуже, наскільки швидко ми біжимо стежкою чесноти. Опирайтеся злу, і ви в безпеці. Бог, люди і ангели не засуджуватимуть тих, хто опирається всьому злому, а дияволи не здатні зробити це. Диявол з таким же успіхом може прагнути скинути з престолу Єгову, як подолати невинну душу, яка противиться всьому злому”²⁰.