Набуття знання про вічні істини

“Людина спасеться не швидше, ніж вона отримає знання”.

З життя Джозефа Сміта

Пророк Джозеф Сміт “любив учитися,—писав Джордж К. Кеннон.—Він любив знання за його праведну силу. Попри випробування, що супроводжували його з того дня, коли він уперше розповів скептично [налаштованому] світові про своє спілкування з небесами, він просувався вперед у набутті розуму. Господь повелів йому навчатися, і він слухався. … Його розум, оживлений Святим Духом, з готовністю схоплював усі істинні принципи, одну за одною опановував ці галузі і став учителем у них”¹.

У 1833 р. пророк і група кертлендських святих мали унікальну можливість вивчати євангелію. У січні того року, відповідно до повеління Господа (див. УЗ 88:127–141), пророк організував Школу пророків, щоб навчати носіїв священства їхній роботі служіння й підготувати їх до проповідування євангелії. Школа проводилася на другому поверсі крамниці Ньюела К. Уітні, де жив пророк. У ній навчалося близько 25 братів, декому з них доводилося їхати за сотні миль заради можливості вивчати євангелію в кімнаті, розміром не більше за 11 на 14 футів. Згодом багато з них стали апостолами, сімдесятниками та іншими провідниками Церкви. Хоча пророк та інші брати час від часу вивчали і мови, вони переважно зосереджувалися на вивченні доктрин євангелії, старанно навчаючись з раннього ранку до самого вечора. Ця Школа проіснувала чотири місяці, і подібні школи згодом працювали в Кертленді й у Міссурі, куди приходили сотні людей.

На зборах у Школі 27 лютого 1833 р. пророк отримав важливе одкровення. У ранні дні Церкви вживання спиртного, тютюну, кави і чаю було звичайним явищем у суспільстві і серед членів Церкви. Пророк бачив, що брати вживають тютюн у Школі, і це його занепокоїло. Бригам Янг пригадував: “Коли вони збиралися в цій кімнаті після сніданку, то першою справою запалювали свої трубки і, палячи, говорили про величне царства. … Часто, коли Пророк заходив у кімнату, щоб навчати Школу, то опинявся в хмарі тютюнового диму. Це, а також скарги його дружини, що їй доводиться відчищати жахливо брудну підлогу [від жування тютюну], змусили Пророка замислитися над цим питанням і спитати у Господа щодо поведінки старійшин у вживанні тютюну, і наслідком цього запиту стало одкровення, відоме як Слово мудрості”².

Мільйони людей прийняли пораду з цього одкровення й отримали мирські і духовні благословення, зокрема “мудрість і великі скарби знання”, обіцяні тим, хто виконує Божі заповіді (УЗ 89:19).

Скарби духовного знання були пролиті на братів, які навчалися в Школі пророків, і вони значно просунулися у своєму розумінні євангелії. На зборах Школи 18 березня 1833 р. Сідні Рігдон і Фредерік Дж. Уільямс були висвячені як радники пророка в Першому Президентстві. Після цього пророк “спонукав братів до відданості й старанності у виконанні заповідей Бога, і дав їм багато настанов на благо святим, з обіцянням, що чисті серцем побачать небесне видіння; і після того як вони пробули короткий час в особистій молитві, обіцяння виконалося; бо у багатьох присутніх Святим Духом відкрилися очі їхнього розумінні, так що вони бачили багато чого. … Багато братів бачили небесне видіння Спасителя, і зібрання ангелів, і багато іншого”³.

Пророк пояснив: “Велика радість і задоволення весь час сяяли на обличчях Школи пророків і святих через те, що було відкрито, і наш прогрес у пізнанні Бога”⁴.

Учення Джозефа Сміта

Євангелія Ісуса Христа охоплює всю істину; ті, хто є вірними, приймають істини, які являє Бог, і відмовляються від хибних традицій

“Мормонізм є істиною, і кожна людина, яка приймає його, є вільною прийняти кожну істину, і таким чином кайдани забобонів, фанатизму, невігластва й лжесвященства вмить спадають з її шиї, і її очі відкриваються, так що вона бачить істину, а істина набагато переважає лжесвященство. …

Мормонізм є істиною, або іншими словами, вчення святих останніх днів є істиною. … Першим і основоположним принципом нашої святої релігії є те, що ми віримо, що маємо право прийняти все, кожний елемент істини, без обмежень, без країв, чи заборон переконань, чи забобонних понять людей, чи панувань одне над одним, коли ця істина ясно представлена нашим розумам і ми маємо цьому докази найвищого ступеня”⁵.

У січні 1843р. Джозеф Сміт мав розмову з людьми, які не були членами Церкви: “Я висловив переконання, що найбільшою відмінністю у світогляді між святими останніх днів і сектантами є те, що останні обмежені якимись особливими віровченнями, які не дають їхнім членам можливість вірити у щось, що не передбачено ними, у той час як святі останніх днів … готові повірити всім істинним принципам, що існують, як вони відкриваються час від часу”⁶.

“Я не можу повірити у віровчення інших деномінацій, оскільки у всіх них є щось, під чим я не можу підписатися, хоча всі вони мають частину істини. Я хочу піднестися у присутність Бога і навчитися всього, але ці віровчення ставлять ворота [обмеження] і кажуть: “Аж досі ти дійдеш, не далі” [Йов 38:11]; і цього я прийняти не можу”⁷.

“Я кажу всім тим, хто бажає поставити ворота Всемогутньому: ви не отримаєте слави Божої. Щоб стати співспадкоємцем із Сином, людина повинна відмовитися від усіх своїх хибних традицій”⁸.

“Нам важливо знати, усвідомити, що саме Бог установив до заснування світу. Хто знає про це? Така вже природа людини— встановлювати рамки та обмеження діянням і шляхам Всемогутнього. … Те, що було приховано ще до заснування світу, буде явлено немовлятам і грудним дітям в останні дні [див. УЗ 128:18]”⁹.

“Коли люди відкривають уста проти [істини], вони не роблять шкоди мені, але шкодять собі. … У той час, коли слабоумні проходять повз те, що має найбільшу важливість, і навіть не замислюються над цим, особисто я хочу бачити істину в усіх її аспектах і притиснути її до своїх грудей. Я вірю в усе, що Бог будь-коли відкривав, і я ніколи не чув, щоб людина була засуджена за надто велику віру; але вона засуджується за зневіру”¹⁰.

“Коли Бог пропонує людині благословення або знання, і людина відмовляється від нього, вона буде засуджена. Ізраїльтяни молилися, щоб Бог промовив до Мойсея, а не до них, внаслідок чого Він прокляв їх тілесним законом”¹¹.

“Я завжди із задоволенням дивився, як істина перемагає оману і темрява розступається перед світлом”¹².

Здобуття знання про вічні істини є необхідним для спасіння

“Знання є необхідним для життя і благочестя. Горе вам, священики і богослови, які проповідують, що знання не є обов’язковим для життя і спасіння. Заберіть апостолів, і т.д., заберіть знання, і ви виявитеся гідними прокляття пекла. Знання—це одкровення. Почуйте, всі ви, брати, про цей величний ключ: знання є силою Бога на спасіння”¹³.

“Знання розсіює темряву, непевність і сумнів, бо ці не можуть існувати там, де є знання. … У знанні криється сила. Бог має більше сили, ніж усі інші істоти, бо Він має більше знання; і тому Він знає, як підкорити Собі всі інші істоти. Він має владу над усім”¹⁴.

“Чим більше відходимо від Бога, тим більше спускаємося до диявола і втрачаємо знання, а без знання ми не можемо бути спасенні, і доки наші серця повні нечестя і ми вчимося злого, в них немає місця для добра, або вивчення доброго. Хіба не добрий Бог? Тоді будьте й ви добрими. Якщо Він праведний, будьте й ви праведними. Додайте до віри чесноту, до чесноти знання і прагніть усього доброго [див. 2 Петра 1:5]. …

Людина спасеться не швидше, ніж вона отримає знання, бо якщо вона не отримає знання, то буде зведена в рабство якоюсь злою силою в іншому світі, адже злі духи матимуть більше знання і відповідно більше сили, ніж люди на землі. Тому нам необхідне одкровення, щоб допомогти нам і дати знання про Божественне”¹⁵.

Джозеф Сміт виклав це вчення в квітні 1843 р., що згодом було записане в Ученні і Завітах 130:18–19: “Будь-який рівень інтелекту, що його ми досягаємо в цьому житті, підніметься з нами у воскресінні. І якщо людина здобуває більше знань і розуму в цьому житті через свою старанність і послушність, ніж інша людина, вона матиме відповідну перевагу у світі прийдешньому”¹⁶.

Джозеф Сміт виклав це вчення в травні 1843 р., що згодом було записане в Ученні і Завітах 131:6: “Людина не може бути спасенною у невігластві”¹⁷.

Ми здобуваємо знання про вічні істини шляхом старанного вивчення і молитви

Джордж А Сміт, коли служив у Першому Президентстві, розповідав: “Джозеф Сміт учив, що кожен чоловік і кожна жінка повинні шукати Господньої мудрості, аби вони могли здобути знання від Того, Хто є джерелом знань, і що дані обіцяння євангелії є такими, щоб дозволити нам вірити, що, йдучи цим шляхом, ми досягнемо мети нашого пошуку”¹⁸.

Пророк Джозеф Сміт писав одному чоловікові, який нещодавно приєднався до Церкви: “Ви пам’ятаєте свідчення, яке я склав у ім’я Господа Ісуса, стосовно великої роботи, яку Він розпочав у останні дні. Ви знаєте мій стиль спілкування, як у слабкості й простоті я сказав вам, що саме Господь відкрив мені для цього покоління через служіння Своїх святих ангелів. Я молюся, щоб Господь допоміг вам зберігати як скарб все це у вашому розумі, бо я знаю, що Його Дух нестиме свідчення всім, хто старанно шукає від Нього знання”¹⁹.

Пророк Джозеф Сміт писав чоловікові, який хотів більше дізнатися про Церкву: “Вивчайте Біблію і стільки наших книг, скільки зможете знайти; моліться Батькові в ім’я Ісуса Христа, майте віру в обіцяння, дані батькам, і ваш розум буде спрямовано до істини”²⁰.

“Те, що стосується Бога, є дуже важливим, і тільки час, досвід і уважне, вдумливе і священне розмірковування можуть відкрити це. Твій розум, о, людино,—якщо ти хочеш привести свою душу до спасіння—мусить відкритися аж до найвищих небес, досліджувати й обмірковувати найтемніші безодні і безмежний простір вічності,—ти мусиш спілкуватися з Богом. Наскільки більш гідними і благородними є думки Бога, ніж марні уявлення людського серця! …

“Нехай чесність, тверезість, щирість, серйозність, чеснотність, чистота, лагідність і простота увінчують ваші голови повсюди, і, врешті-решт, станьте як маленькі діти, без злоби, підступу чи лицемірства. Отже, брати, після ваших страждань, якщо ви зробите все це, завжди палко молитиметеся і проявлятимете віру в очах Божих, Він дасть вам знання Своїм Святим Духом, так, невимовним даром Святого Духа [див. УЗ 121:26]”²¹.

Ми здобуваємо знання про вічні істини потрохи за раз; ми можемо дізнаватися про все настільки швидко, наскільки можемо знести це

“Немудро, щоб усе знання предстало перед нами в одну мить, але мудро, щоб ми отримували потрохи за раз, тоді ми зможемо осягнути його”²².

“Коли ви піднімаєтеся драбиною, то повинні стати на першу сходинку і підніматися крок за кроком, поки не дістанетеся до верху; так само і з принципами євангелії—ви повинні почати з перших і просуватися далі, поки не пізнаєте всі принципи піднесення. Але це буде вже далеко після того, як ви пройдете крізь завісу. Не все можливо пізнати в цьому світі; навіть у загробному житті пізнавати своє спасіння й піднесення—це велика робота”²³.

Джозеф Сміт і його радники у Першому Президентстві дали такі настанови святим, які збиралися в Наву: “Тим, хто … може допомогти в цій величній роботі, ми кажемо: нехай вони прийдуть до цього міста. І, зробивши це, вони не тільки допоможуть у поширенні Царства, але й створять собі умови, за яких матимуть переваги бути навченими Президентством та іншими чинами Церкви, і підніматися вище і вище за шкалою розуму, доки не зможуть “зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання”. [Ефесянам 3:18–19]”²⁴.

“Бог нічого не відкрив Джозефу такого, чого не зробив би відомим для Дванадцятьох, і навіть найменший святий може знати про все, як тільки він буде здатний сприйняти це, бо мусить настати день, коли жодній людині не треба буде говорити своєму ближньому: “Пізнай Господа”, бо всі знатимуть Його, … від найменшого до найбільшого [див. Єремія 31:34]”²⁵.