Бог, Вічний Батько

“Цілі нашого Бога величні, Його любов невимірна, Його мудрість безкінечна, а Його сила безмежна. Тому у святих є привід радіти і звеселятися”.

З життя Джозефа Сміта

Серед предків Джозефа Сміта було багато таких, хто прагнув пізнати істинного Бога у свої дні. Та й самі батьки Джозефа були глибоко духовними людьми, і хоча вони не знайшли повноти істини про Бога в існуючих тоді церквах, вони шанували Біблію як слово Боже, і молитва була частиною їхнього щоденного життя. Уільям, брат пророка, пригадував: “Релігійні устої мого батька були вкрай набожними і високоморальними. … Мене запрошували приєднуватися до молитви і ввечері, і вранці. … Мої батьки, батько і мати, виливали свою душу Богові, подавцеві всіх благословень, щоб Він пильнував й оберігав їхніх дітей і тримав їх від гріха і порочних учинків. Такою була сувора набожність моїх батьків”¹. Уільям також казав: “Відколи себе пам’ятаю, ми завжди молилися сім’єю. Добре пам’ятаю, як батько носив окуляри в кишеньці, … і коли ми, хлопці, бачили, що він дістає окуляри, то знали, що це сигнал до молитви, а якщо ми того не бачили, мати казала: “Уільяме,—або хто б там не був,—готуйся до молитви”. Після молитви ми співали пісню. Я ще досі пам’ятаю слова з неї: “Пройшов іще один день, складаємо одяг біля ліжка”².

Раннє духовне виховання глибоко відбилося на серці юного Джозефа Сміта. Коли він стурбувався своїм вічним благополуччям і прагнув пізнати, до якої з церков приєднатися, то знав, що може звернутися до Бога із своїми запитаннями:

“Я дізнався з Писань, що Бог був таким самим учора, є сьогодні і буде вічно, що Він не зважає на обличчя, бо Він—Бог. Бо я дивився на сонце, велетенське земне світило, і на місяць, який у [своїй] величі котився через небеса, і на зірки, що сяяли на своїх місцях, і також на землю, на якій я стою, на тварин польових, птахів небесних і риб морських, і також на людину, що йде по лицю землі [у] величі і силі краси, наділену могуттю і розумом, щоб управляти надзвичайно великим і дивовижним, так подібно до Того, Хто створив їх.

І коли я розмірковував над усім цим, моє серце вигукувало: “Правильно мудрець сказав, що безумний говорить у серці своїм: “Нема Бога!” [див. Псалом 52:1]. Моє серце вигукувало: “Все це свідчить і доводить, що є всемогутня і всюдисуща сила, Істота, Яка видає закони й присуди і стримує все у своїх межах, Яка наповнює вічність, Яка була, є і буде від усієї вічності до вічності. І коли я розмірковував над усім цим і тим, що ця Істота шукає таких, хто вклонятимуться Їй, вклонятимуться в дусі й істині [див. Іван 4:23], отже, я заволав до Господа, прохаючи милості, адже мені більше не було до кого звернутися й отримати милість”³.

Щира молитва Джозефа про милість і мудрість отримала відповідь у вигляді Першого видіння. Те видіння дало юному пророку набагато більше знань про Бога, ніж мала будь-яка з церков його часу,—знання, яке було втраченим для світу на цілі століття. У Першому видінні Джозеф на власні очі побачив, що Батько і Син є двома окремими особами, що Їхня сила переважає силу зла і що людина насправді створена на образ Божий. Ці істини необхідно знати, щоб розуміти справжню суть наших стосунків з Батьком Небесним.

Потім були дані інші одкровення щодо природи Бога, включаючи багато тих, що нині вміщені в Писаннях останніх днів. Обране Богом знаряддя для відновлення євангельської істини світові, пророк свідчив про Бога протягом усього свого священнослужіння. “Я спитаю [вас] про Бога,—проголошував він,—бо я хочу, щоб усі ви знали Його і знали, Хто Він. … Тоді ви дізнаєтеся, що я—Його слуга. Бо я говорю як той, хто має повноваження”⁴.

Учення Джозефа Сміта

Бог є люблячим Батьком усього людства і джерелом усього доброго

“У той час, як одна частина людства немилосердно судить і засуджує іншу, Величний Батько всесвіту дивиться на всю сім’ю людей поглядом батька і турбується про неї, як батько; Він дивиться на людей як на Своїх нащадків і не має тих недобрих почуттів, які впливають на дітей людських, і Він “наказує сходити сонцю Своєму над злими і над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних”. [Матвій 5:45]⁵”.

“Ми визнаємо, що Бог є величним джерелом, з якого походить усе добре, що Він є довершеним розумом і що лише Його мудрості достатньо, щоб керувати й упорядковувати величні створіння і світи, які сяють і блищать у своїй красі й величі над нашими головами, наче їх торкнувся Його перст і привело в дію Його Всемогутнє слово. … Небо звіщає про Божу славу, а про чин Його рук розказує небозвід [див. Псалми 18:1], і миті роздумів достатньо для людини пересічного розуму, щоб зрозуміти, що всі вони [світи] не є плодами випадку і що вони не можуть підтримуватися ніякою іншою силою, меншою за руку Всемогутнього”⁶.

“Бог бачить потаємні мотиви вчинків людей і знає серця всіх, що живуть”⁷.

“Цілі нашого Бога величні, Його любов незбагненна, Його мудрість безмежна, а Його сила всеосяжна. Тому у святих є привід радіти і звеселятися, знаючи, що “Цей Бог—то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерті!” [Псалми 47:15]”⁸.

Коли ми розуміємо характер Бога, то розуміємо себе і дізнаємося, як наблизитися до Нього

“У світі є надто мало істот, які правильно розуміють характер Бога. Переважна кількість людей не розуміють нічого, ні з минулого, ні з майбутнього у тому, що пов’язано з їхніми стосунками з Богом. Вони не знають і не розуміють природи тих стосунків і, відповідно, вони знають лише трохи більше дикої тварини—трохи більше, ніж те, як собі поїсти, попити та поспати. Ось, що знає людина про Бога чи Його існування, якщо це не дано їй через натхнення від Всевишнього.

Якщо людина нічого не вчиться, окрім як їсти, пити і спати, і не розуміє жодних задумів Бога, то й тварина розуміє все те ж саме. Вона їсть, п’є, спить і нічого не знає про Бога. І при цьому знає стільки ж, скільки ми, якщо ми не зможемо зрозуміти натхнення Всемогутнього Бога. Якщо люди не розуміють характер Бога, вони не розуміють себе. Я хотів би повернутися до початку і піднести ваш розум до вищих сфер і величнішого розуміння, ніж того, якого, як правило, прагне людський розум. …

Писання кажуть нам, що “життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” [Іван 17:3].

Якщо якась людина не знає Бога і запитає, що ж Він за істота, і якщо вона старанно дослідить своє власне серце, то, якщо проголошення Ісуса та апостолів істинне, вона усвідомить, що не має вічного життя; бо за жодним іншим принципом не може бути вічного життя.

Моя найперша мета—пізнати характер єдиного мудрого й істинного Бога, що Він за істота. …

Сам Бог колись був таким, якими ми є зараз, і Він є піднесеною людиною, і сидить на престолі там, на небесах! Це є великою таємницею. Якби зараз було розірвано завісу і великий Бог, Який тримає цей світ на своїй орбіті і Який підтримує всі світи і все Своєю силою, зробив Себе видимим, я кажу вам, якби ви побачили Його сьогодні, ви б побачили Його у людській подобі, схожого на вас зовнішньо, на образ і в самій подобі людини. Бо Адам був створений у такий же спосіб, на образ і за подобою Бога, і отримав настанови від Нього і ходив з Ним, розмовляв і спілкувався з Ним, як одна людина розмовляє і спілкується з іншою. …

Маючи знання про Бога, ми починаємо розуміти, як наблизитися до Нього і як запитувати так, щоб отримувати відповіді. Коли ми розуміємо характер Бога і знаємо, як прийти до Нього, Він починає розгортати для нас небеса і розповідати нам про них. Коли ми готові прийти до Нього, Він готовий іти до нас”⁹.

Божество складається з трьох окремих і відмінних осіб

Уложення віри 1:1. “Ми віримо в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа”¹⁰.

Джозеф Сміт виклав це вчення 1843 року, що згодом було записане в Ученні і Завітах 130:22: “Батько має тіло з плоті й кісток, яке так само відчутне на дотик, як і людське; також Син; але Святий Дух не має тіла з плоті й кісток, але є особою з Духа. Якби це було не так, Святий Дух не міг би перебувати в нас”¹¹.

“Я завжди заявляв, що Бог є окремою особою, Ісус Христос є окремою і відмінною від Бога Батька особою, і Святий Дух є окремою особою і Духом: і ці троє є трьома окремими особами і трьома Богами”¹².

“Те, що без тіла чи його частин, є нічим. Немає іншого Бога небесного, ніж Той Бог, Який має плоть і кістки”¹³.

Божество перебуває в досконалій єдності, і Бог Батько його очолює

“Багато було сказано про Бога і Божество. Учителі нашого дня кажуть, що Батько є Богом, Син є Богом і Святий Дух є Богом, і всі Вони в одному тілі і є одним Богом. Ісус молився, щоб ті, кого Батько дав Йому із світу, могли стати єдиними в Них, саме як Вони єдині [див. Іван 17:11–23]. …

Петро і Степан свідчили, що бачили Сина Людини, Який стояв по правицю Бога. Будь-яка людина, що бачила відкриті небеса, знає, що на небесах є троє Осіб, які тримають ключі сили, і Одна з Них головує над усім”¹⁴.

“Ще до організації цієї землі між трьома Особами було укладено вічний завіт, що стосується розподілу обов’язків щодо людей на землі. Ці Особи … звуться Бог перший, Творець, Бог другий, Викупитель, і Бог третій, Свідок”¹⁵.

“Обов’язок Батька—головувати як Голові або Президенту, Ісуса—бути Посередником, а Святого Духа—бути Свідком. Син має [скинію], і так само її [має] Батько, але Святий Дух є істотою з духу, без скинії”¹⁶.

“Писання говорять: “Я й Отець—Ми одне” [Іван 10:30], і знову повторюють, що Батько, Син і Святий Дух єдині, і всі троє Вони спільні в одному [див. 1 Івана 5:7–8]. І так само Спаситель молився Батькові: “Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені зі світу, щоб ми могли бути єдині”, або ж були одного розуму в єдності віри [див. Іван 17:9, 11]. Але кожен з них є особистістю й окремою особою, і так само Бог, Ісус Христос і Святий Дух є окремими Особами, але всі вони спільні в одному й тому ж”¹⁷.