Ісус Христос, Божественний Викупитель світу

“Спасіння не могло прийти в світ без посередництва Ісуса Христа”.

З життя Джозефа Сміта

За багато років до народження Джозефа Сміта його дідусь по лінії батька відчув натхнення, що в його сім’ї станеться щось таке, що “переверне світ”¹. В історії Джозефа Сміта йдеться: “Мій дід, Ейзел Сміт, давним-давно передрік, що з його сім’ї постане пророк, і моя бабуся була щаслива, що це був я. Мій дід Ейзел помер в Іст-Стокхолмі, округа Сент-Лоуренс, шт. Нью-Йорк, вже після того, як одержав Книгу Мормона і прочитав її майже до кінця. І він заявив, що я дійсно був пророком і що він давно знав, що такий з’явиться в його сім’ї”².

Одним з найважливіших завдань Джозефа Сміта як пророка відновлення було свідчити про Ісуса Христа. Він мав благословенну можливість отримати особисте знання про божественність Ісуса Христа і розуміти Його роль як Викупителя світу. Це знання зародилося з Першого видіння, в якому юний Джозеф бачив Небесного Батька та Ісуса Христа і чув слова Батька: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!” (Джозеф Сміт—Історія 1:17). Під час цієї священної події Джозеф дістав привілей бути навченим Спасителем світу.

Через майже 12 років, 16 лютого 1832 року, пророк перекладав Біблію в будинку Джона Джонсона в Гайрамі, шт. Огайо, а Сідні Рігдон був за писаря. Коли пророк переклав Іван 5:29, де описується воскресіння всіх добрих і всіх злих, Джозефу та Сідні відкрилося видіння, і вони побачили Спасителя і розмовляли з Ним:

“Силою Духа наші очі було відкрито і наше розуміння було просвітлено, так щоб побачити і зрозуміти справи Бога—саме те, що було від початку, до того, як світ був, що було призначено Батьком через Його Єдинонародженого Сина, Який був у лоні Батька від самого початку; про Якого ми приносимо свідчення; і свідчення, яке ми приносимо, є повнотою євангелії Ісуса Христа, Який є Сином, Якого ми бачили і з Яким ми говорили в небесному видінні. …

І ми побачили славу Сина, праворуч від Батька, і отримали від Його повноти; і побачили святих ангелів і тих, кого освячено перед Його престолом, які поклонялися Богу і Агнцю, які поклонялися Йому віки вічні.

І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!

Бо ми бачили Його, саме праворуч Бога; і ми чули голос, що засвідчив, що Він є Єдинонародженим від Батька—що Ним, і через Нього, і від Нього світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові” (УЗ 76:12–14, 20–24).

Джозеф Сміт ще раз бачив Спасителя 3 квітня 1836 року. Пророк і Олівер Каудері усамітнилися за західною кафедрою Кертлендського храму. Вони схилилися у глибокій молитві, після якої Спаситель явився їм обом. Пророк казав:

“Завісу було знято з нашого розуму, і очі нашого розуміння було відкрито. Ми побачили Господа, Який стояв над поручнями кафедри перед нами, а під Його ногами була плита з чистого золота кольором, наче бурштин. Його очі були наче полум’я вогненне; волосся на Його голові було біле, наче чистий сніг; Його обличчя сяяло яскравіше сонця, а Його голос був немов шум великої води, саме голос Єгови, Який мовив: “Я перший і останній; Я той, Хто живе, Я Той, Кого було вбито; Я ваш заступник перед Батьком” (УЗ 110:1–4).

Після таких випадків пророк з перших рук отримував знання і став особливим свідком божественності Спасителя.

Учення Джозефа Сміта

В усі розподіли євангелії народ Божий заради відпущення своїх гріхів покладався на Спокуту Христа

“Спасіння не може бути дане світові без посередництва Ісуса Христа”³.

“Бог … підготував жертву в дарі Свого власного Сина, Якого мало бути послано в належний час, щоб підготувати шлях, тобто відкрити двері, якими людина могла б увійти в присутність Господа, звідки була вигнана за непослух. Час від часу ця добра новина долітала до вух людей в різні епохи світу аж до самого пришестя Месії.

Вірою в цю спокуту, або план викуплення, Авель приніс жертву Богові, яку було прийнято і яка складалася з первістків отари. Каїн приніс плоди землі і не був прийнятий, тому що не міг зробити цього з вірою. Він не мав віри, або ж проявляв віру, яка суперечила плану небес. Необхідним було пролиття крові Єдинонародженого заради спокути людей, бо це і був план викуплення, а без пролиття крові не було відпущення. І оскільки жертва була запроваджена як символ, в якому люди повинні були вбачати велику Жертву, приготовлену Богом, принести невідповідну цьому жертву не вимагало прояву віри, тому що за викуплення не так було заплачено, ані за силу спокути, встановлену за цим порядком. Тобто Каїн не мав віри, а все, що не від віри, є гріхом. Натомість Авель приніс прийнятну жертву, завдяки якій отримав свідчення, що він праведний, і про його дари Сам Бог засвідчив [див. Євреям 11:4].

Зрозуміло, що пролиття крові тварини не приносило б людині ніякої користі, хіба що це робилося на образ, тобто як символ, або пояснення того, що мало бути принесено через дар Самого Бога, і цей ритуал виконувався з оком, спрямованим із вірою в ту велику Жертву для відпущення гріхів. …

Нам не варто вважати, що давні люди в усі віки були настільки несвідомі щодо небесної системи, як багато хто припускає, оскільки всі будь-коли спасенні були спасенні силою цього великого плану викуплення—як до пришестя Христа, так і після нього. Якби не так, у Бога були б інші тактичні плани (якщо можна так виразитися), щоб привести людей назад до життя з Ним. Але цього ми не допускаємо, оскільки не було ніяких змін у людській природі від Падіння. І обряд чи запровадження пролиття крові в жертву був установлений для виконання лише до того моменту, коли Христос принесе і проллє Свою кров, як уже було сказано, щоб люди могли чекати з вірою того часу. …

Що те жертвоприношення мало лише спрямувати думки до Христа, ми дізнаємося з цих дивовижних слів Ісуса до юдеїв: “Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій,—і він бачив, і тішився” [Іван 8:56]. Отже, те, що давні приносили жертви, не заважало їм чути євангелію, але це служило їм, як уже йшлося, щоб відкрити очі і допомогти їм чекати на той час пришестя Спасителя і радіти в Його викупленні. Ми доходимо висновку, що завжди, коли б Господь не являв Себе людям у дні давнини і повелівав їм приносити Йому жертви, це робилося, щоб вони могли чекати з вірою часу Його пришестя і покладатися на силу тієї спокути для відпущення своїх гріхів. І так вони і робили, тисячі тих, хто пішов перед нами, чий одяг є незаплямованим і хто, як і Йов, чекали з такою же впевненістю, що побачать Його в останній день на землі, саме у плоті [див. Йов 19:25–26].

Ми можемо підсумувати, що хоча були різні розподіли євангелії, однак усе, що Бог передавав Своєму народові, мало привернути їхні думки до важливішого предмету і навчити їх покладатися лише на Бога як творця їхнього спасіння, що міститься в Його законі”⁴.

Завдяки тому, що Ісус Христос постав з мертвих, усе людство буде воскрешене

“Фундаментальними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків стосовно Ісуса Христа, що Він помер, був похований і піднявся на третій день, і вознісся на небеса. А все інше, що стосується нашої релігії, є лише додатком до цього. Але у зв’язку з цим ми віримо в дар Святого Духа, силу віри, надання духовних дарів згідно з волею Божою, відновлення дому Ізраїлевого та остаточну перемогу істини”⁵.

“Так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”, усі підняті з мертвих [1 Коринтянам 15:22]. Агнець Божий здійснив воскресіння, щоб усі піднялися з мертвих”⁶.

“Бог призначив день, у який Він судитиме світ, і Він надав підтвердження цьому, коли підняв з мертвих Свого Сина Ісуса Христа,—це те, на чому ґрунтується надія всіх, хто вірить у натхненний літопис, надія на щастя і радість у майбутньому. Бо “коли ж бо Христос не воскрес,—казав Павло коринтянам,—тоді віра ваша даремна,—ви в своїх ще гріхах, тоді-то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!” [1 Коринтянам 15:17–18]. …

Сам Христос безсумнівно піднявся з мертвих. А якщо Він піднявся з мертвих, Він Своєю силою підніме всіх людей, щоб вони постали перед Ним: бо якщо Він піднявся з мертвих, пута тимчасової смерті розірвано, аби могила не мала перемоги. Тоді якщо могила не має перемоги, ті, хто зберігають слова Ісуса і дотримуються Його вчень, мають не тільки обіцяння воскресіння з мертвих, а й впевненість, що будуть прийняті в Його славетне царство, бо Він Сам каже: “Де Я, там буде й слуга Мій” [Іван 12:26]”⁷.

“Ті, хто померли в Ісусі Христі, можуть сподіватися ввійти (коли вони піднімуться) в повноту радості, яку мали або якої сподівалися тут. Я радий, що можу розповісти вам про таке, що, якщо його прийняти до серця, допомагатиме вам, коли землетруси вируватимуть, хмари збиратимуться, блискавиці спалахуватимуть і грози будуть готові вибухнути над вами розкатами грому. Покладіться на це, і нехай не тремтять ваші коліна і суглоби, нехай серце не зомліває. І що тоді можуть зробити землетруси, війни і сильні вітри? Нічого! Всі ваші втрати відшкодуються вам у воскресінні, якщо ви залишатиметеся вірними. У видінні Всемогутнього я бачив це. …

Бог явив Свого Сина з небес і також вчення про воскресіння. І ми знаємо, що кого ми тут ховаємо, тих Бог підніме знову, зодягнених і оживлених Духом Великого Бога. І яка різниця, чи покладемо ми їх, або чи поляжемо поруч з ними, коли з нами їх уже немає? Нехай ці істини западуть глибоко в наші серця, щоб ми вже тут могли починати радіти всьому тому, що постане в повноті потім”⁸.

Завдяки Спокуті Христа і послуху євангелії ми можемо стати співспадкоємцями з Ісусом Христом

“Я вірю в божественність Ісуса Христа і те, що Він помер за гріхи всіх людей, які пали в Адамі”⁹.

Уложення віри 1:3. “Ми віримо, що завдяки спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії”¹⁰.

“Коли Бог створив небеса і землю, Він зійшов і на шостий день сказав: “Створімо чоловіка за образом Нашим”. Чиїм образом? За образом Богів створили вони їх, чоловіка і жінку, чистих, безвинних і незаплямованих. Вони мали такі ж риси і такий же образ, як і Боги [див. Буття 1:26–27]. А коли людина пала, то не втратила свого образу, але її природа залишила образ свого Творця. Христос, Який має вигляд людини, також виглядає точно як Його Батько [див. Євреям 1:3]. … Завдяки Спокуті Христа і воскресінню, і послуху євангелії ми знов набудемо образу Його Сина, Ісуса Христа [див. Римлянам 8:29]; тоді ми досягнемо вигляду, слави і характеру Бога”¹¹.

“Батько наших духів приніс жертву заради Своїх створінь, надав план викуплення, силу спокути, схему спасіння, головною метою яких є повернення людей до присутності Царя небесного, щоб увінчати їх у целестіальній славі і зробити їх із Сином спадкоємцями того спадку, що не псується, не розкладається і не зникає”¹².

“Писання кажуть, що ті, хто будуть виконувати заповіді, будуть спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом. … “Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми—діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним прославитись” [див. Римлянам 8:16–17]”¹³.

“Яку втіху несе засмученим, на долю яких випало втратити чоловіка, дружину, батька, мати, дитину чи близького родича, знання, що хоч земна скинія залишається і розкладається, вони піднімуться знов, щоб жити у безкінечному паланні безсмертної слави, щоб більше ніколи не горювати, страждати чи помирати, але вони стануть спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом”¹⁴.

Ісус Христос досконалий, чистий і святий, і Він закликав нас бути такими, як Він

“Хто серед усіх святих в ці останні дні може вважати себе таким же хорошим, як наш Господь? Хто досконалий? Хто чистий? Хто настільки ж святий, як Він? Чи є такі? Він жодного разу не згрішив і не порушив заповідь чи закон небес—в Його вустах не було лукавства, і не було в Його серці підступу. … Де є такий, як Христос? Такого на землі немає”¹⁵.

“Створіння було зроблене піддатливим до марноти, не за своєю волею, але Христос скорив її в надії [див. Римлянам 8:20]—всі підкорені марноті, поки вони подорожують кривими стежками і переживають труднощі, що оточують їх. Де людина, звільнена від марноти? Ніхто ніколи не був досконалим, окрім Ісуса. А чому Він був досконалим? Тому що Він був Сином Бога і мав повноту Духа і більшу силу, ніж будь-яка людина”¹⁶.

“Ще хлопчиком [Ісус Христос] мав увесь розум, достатній, щоб правити і керувати царством юдейським, і Він міг дискутувати з наймудрішими і найосвіченішими знавцями закону й божественності і показувати, наскільки нерозумними виглядають їхні теорії й традиції на тлі тієї мудрості, якою володів Він”¹⁷.

“Ми сподіваємося, що заповіді нашого Господа постійно обертаються у ваших серцях, навчаючи вас не лише Його волі в проповідуванні Його євангелії, але і Його покірності й досконалому поводженню в усьому—навіть у ті часи лютого переслідування і гноблення, які спіткали Його від рук нечестивого і похітливого покоління. Пам’ятайте, брати, що Він покликав вас на освячення, і чи варто казати, щоб бути подібним до Нього в чистоті? Як мудро, як свято, як цнотливо і як досконало тоді ви повинні поводити себе в Його очах; і пам’ятайте також: Він не зводить з вас Свого ока”¹⁸.

“Коли ми розмірковуємо про святість і досконалість нашого Вчителя, Який, принісши в жертву Себе Самого, відкрив шлях, яким ми можемо прийти до Нього, наші серця тануть в нас від Його поблажливості. І коли ми також згадуємо, що Він покликав нас бути досконалими в усьому, аби ми могли підготуватися, щоб зустріти Його в мирі, коли Він прийде у славі з усіма святими ангелами, ми сповнюємося бажанням наставляти зі сміливістю наших братів бути смиренними і молитовними, поводитися і справді як діти світла і нашого дня, аби вони могли мати благодать, щоб протистояти кожній спокусі і долати кожне зло в ім’я нашого Господа Ісуса Христа. Адже будьте, брати, впевнені, що той день насправді близько, коли Господар дому підніметься і зачинить двері, і ніхто, окрім тих, хто у весільному вбранні, не зможе сісти за весільним столом! [Див. Матвій 22:1–14]”¹⁹.