Хрищення і дар Святого Духа

“Хрищення водою без хрищення вогнем і Святим Духом, яке супроводжує його, є марним; одне й інше є обов’язково і нерозривно поєднано”.

З життя Джозефа Сміта

За часів Джозефа Сміта річка Сасквеганна протікала широко і звивисто крізь листяні й хвойні ліси, оточені пагорбами і полями. Найбільша річка в Пенсільванії, вона була центральним об’єктом ландшафту околиць Гармоні. Оскільки ця річка була близько до його дому і мала спокійні, затишні куточки, пророк іноді усамітнювався [на її берегах], щоб поміркувати й помолитися.

Саме на берег цієї річки пророк та Олівер Каудері пішли 15 травня 1829 року, щоб помолитися про важливість в хрищенні. У відповідь на молитву їм явився Іван Христитель, дарував Ааронове священство і повелів охристити один одного. Благословення, якого вони прагнули, тепер могло бути виконане належним способом із силою та владою від Бога. Увійшовши до річки, вони охристили один одного: Джозеф охристив Олівера першим, як указав Іван. Тоді Джозеф поклав руки на голову Олівера і висвятив його в Ааронове священство, і Олівер зробив те ж саме для Джозефа. Пророк пригадував:

“Ми відчули великі і славетні благословення від нашого Небесного Батька. Як тільки я христив Олівера Каудері, Святий Дух зійшов на нього, і він, підвівшись на ноги, став пророкувати багато про те, що мало статися незабаром. Знову–таки, як тільки він христив мене, я також сприйняв духа пророцтва і, підвівшись на ноги, пророкував про появу цієї Церкви й багато іншого, що стосувалося цієї Церкви і цього покоління дітей людських. Ми були сповнені Святого Духа і раділи у Бозі нашого Спасіння” (Джозеф Сміт—Історія 1:73).

Благословення хрищення мали незабаром стати доступними для інших віруючих. Наприкінці травня молодший брат пророка, Сем’юел, відвідав Джозефа та Олівера в Гармоні. “Ми … намагалися переконати його стосовно євангелії Ісуса Христа, що нині була готова бути відкритою у своїй повноті”,—казав пророк. Сем’юел отримав свідчення про цю роботу, і Олівер Каудері охристив його, після чого Сем’юел “повернувся до батькового дому надзвичайно прославляючи і хвалячи Бога, сповнений Святим Духом”¹. У червні пророк охристив свого старшого брата Гайрума, давнього і непохитного віруючого в слова пророка. “Відтоді багато стали віруючими,—писав Джозеф,—і дехто охристився, коли ми й надалі навчали і переконували”².

Пророк був особливо радий побачити хрищення свого батька, Джозефа Сміта старшого. Пророк дуже любив свого батька, який першим повірив його словам після того як Джозефа вперше відвідав Мороній. Джозеф Сміт старший охристився 6 квітня 1830 року—в той день, коли було організовано Церкву. Мати пророка, Люсі Мак Сміт, пригадувала: “Джозеф стояв на березі, коли його батько вийшов з води, і коли він взяв його за руку, то вигукнув: “Я дожив до дня, коли побачив хрищення свого батька в істинній церкві Ісуса Христа”, і він зарився обличчям у груди свого батька і голосно плакав від радості, наче Йосип у давні часи, коли побачив, що його батько прийшов до землі Єгипту”³.

У день організації Церкви багато святих, які були охрищені до того, отримали дар Святого Духа силою Мелхиседекового священства. Пророк Джозеф Сміт з силою вчив необхідності і хрищення, і рукопокладання для надання дару Святого Духа. “Хрищення водою без хрищення вогнем і Святим Духом, яке супроводжує його, є марним,—заявляв він.—Одне й інше є обов’язково і нерозривно поєднано. Особа мусить народитися від води і духа, щоб увійти в царство Боже”⁴.

Учення Джозефа Сміта

Обряд хрищення є необхідним для піднесення

“Бог установив на землі, а також на небесах багато символів. Наприклад, дуб є символом лісу, плід—дерева, трава—поля, все символізує те, що тут було посаджено насіння, бо так постановив Господь, що кожне дерево, кожна рослина і травинка, що має насіння, повинна приносити його за родом своїм, і не може з’являтися за жодним іншим законом чи принципом.

Виходячи з цього ж принципу, я стверджую, що хрищення є символом, призначеним Богом, щоб віруючий в Христа взяв його на себе, аби увійти в царство Бога, бо “коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” [див. Іван 3:5]. Це символ і заповідь, які Бог установив, щоб людина увійшла в Його царство. Той, хто прагне увійти в будь-який інший спосіб, прагнутиме надаремно. Бо Бог не прийме такого, і ангели не визнають його діла прийнятними, бо він не покорився обрядам, і не потурбувався про символи, які Бог визначив для спасіння людини, щоб підготувати її і вповноважити її на целестіальну славу. І Бог проголосив, що всі, хто не слухатимуться Його голосу, не уникнуть прокляття пекла. Що таке прокляття пекла? Залишитися в суспільстві, яке не виконувало Його заповіді.

Хрищення є символом Богові, ангелам і небесам, що ми виконуємо волю Бога, і не існує жодного іншого шляху під небесами, яким Бог призначив людині прийти до Нього за спасінням і увійти в царство Боже, окрім віри в Ісуса Христа, покаяння і хрищення на відпущення гріхів, а будь-який інший путь—марний. Тоді вам дано обіцяння дару Святого Духа”⁵.

“Продивляючись святі сторінки Біблії, вивчаючи пророків і слова апостолів, ми не знаходимо теми, настільки пов’язаної зі спасінням, як тема хрищення. … Зрозуміймо, що слово baptise (англ., христити) пішло від грецького дієслова baptiso і означає занурювати.

Мабуть, не зайве буде нагадати про вказівки і повеління Самого Ісуса на цю тему. Він сказав дванадцятьом, чи тоді—одинадцятьом: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів”. Так це записав Матвій [Матвій 28:19–20]. У Марка ми читаємо такі важливі слова: “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься,—буде спасенний, хто не ввірує—засуджений буде” [Марк 16:15–16].

“Никодим, начальник юдейський, … до Нього прийшов уночі та й промовив Йому: “Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель,—бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде”. Ісус відповів і до нього сказав: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства”. Никодим Йому каже: “Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?” Ісус відповів: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” [Іван 3:1–5].

Ця тверда й однозначна відповідь Ісуса щодо хрищення водою ставить запитання: якщо Бог однаковий вчора, сьогодні і завжди, хіба це дивно, що Він так упевнено робить цю величну заяву: “Хто увірує й охриститься,—буде спасенний, хто не ввірує—засуджений буде”? [Марк 16:16]. Під небесами не було дано жодного іншого імені, не було дозволено жодного іншого обряду, якими б люди могли бути спасенні. Не дивно, що апостол сказав, що “поховані у хрищенні”, ви воскреснете з мертвих! [Колосянам 2:12]. Не дивно, що Павлу довелося піднятися, охриститися й омити свої гріхи [див. Дії 9:17–18]”⁶.

У всі розподіли євангелії святі христилися в ім’я Ісуса Христа

“Давні, хто були батьками церкви в різні епохи, коли церква процвітала на землі, … були прийняті в царство через хрищення, бо це очевидно з Писань—Бог не змінюється. Апостол каже, що євангелія є силою Божою на спасіння кожному, хто вірує, а також свідчить, що життя і безсмертя були виведені на світло через євангелію [див. Римлянам 1:16; 2 Тимофію 1:10]. …

Тож, якщо Писання кажуть те, що мають на увазі, і дійсно мають на увазі те, що кажуть, у нас достатньо підстав взяти і довести з Біблії, що євангелія завжди була однаковою, обряди, щоб задовольняти її вимогам, однакові, чини, щоб прислужувати її, однакові, і ознаки і плоди обіцянь однакові. Отже, оскільки Ной був проповідником праведності, він мав бути охрищеним і висвяченим у священство покладанням рук тощо. Бо жодна людина честі цієї не бере сама собою, а покликана Богом, як і Аарон [див. Євреям 5:4]. …

Стає ясно і зрозуміло, що якщо серед людей був гріх, то покаяння було необхідним як в один час, або добу світу, так і в інший, і що жодна людина не покладе іншої основи, ніж та, що покладена, тобто Ісус Христос. Тоді, якщо Авель був праведником, то він міг стати таким, виконуючи заповіді. Якщо Енох був достатньо праведним, щоб увійти в присутність Бога і ходити з ним, то він мав стати таким, виконуючи заповіді, і те ж стосується кожної праведної людини, чи то був Ной, проповідник праведності, Авраам, батько вірних, Яків, переможець із Богом, Мойсей, який писав про Христа і через заповідь явив закон як виховник, щоб привести людей до Христа, чи то був Сам Ісус Христос, Якому не було потреби каятися, не вчинивши гріха, відповідно до Його святого звернення до Івана: “Допусти Мене христитися від тебе, бо жодна людина не може увійти в царство без слухняності цьому обряду, бо так належить нам виповнити всю праведність” [див. Переклад Джозефа Сміта, Матвій 3:43]. Певно тоді, що якщо це належало Івану та Ісусу Христу, Спасителю, виповнити всю правду і бути хрищеним, тож певно, так належить кожній людині, яка шукає царства небесного, іти і зробити так само, бо це є двері, а якщо якась людина перелазить деінде, вона є злодієм і розбійником! [Див. Іван 10:1–2].

У минулі віки цього світу, до пришестя Спасителя в плоті, “святі” христилися в ім’я майбутнього Ісуса Христа, адже ніколи не було жодного іншого імені, яким люди могли б спастися. І коли Він прийшов у плоті і був розп’ятий, тоді святі христилися в ім’я Ісуса Христа, розп’ятого, воскреслого з мертвих і вознесеного на небеса, щоб бути похованими у хрищенні, як і Він, і піднятися у славі, як і Він, щоб був один Господь, одна віра, одне хрищення і один Бог і Батько всіх нас [див. Ефесянам 4:5–6], щоб були лише одні двері до оселі блаженства”⁷.

Дітям, які помирають до віку підзвітності, не потрібне хрищення—вони викуплені Спокутою Ісуса Христа

“Хрищення є для відпущення гріхів. У дітей немає гріхів. Ісус благословив їх і сказав: “Робіть те, що ви бачили, як Я робив”. Діти всі оживлені у Христі, а дорослі—через віру й покаяння”⁸.

“Учення про хрищення дітей, що їх слід окропити або вони муситимуть борсатися в пеклі, є хибним ученням, не підтвердженим Святим Письмом і не сумісним з характером Бога. Всі діти викуплені кров’ю Ісуса Христа, і в ту мить, коли діти залишають цей світ, їх прийнято до лона Авраамового”⁹.

Пророк Джозеф Сміт описав наведений далі текст, як частину видіння, яке мав 21 січня 1836 р., що було згодом записане в Ученні і Завітах 137:1, 10: “Небеса було відкрито над нами, і я побачив целестіальне царство Бога і славу Його. … Я також бачив, що всі діти, які померли до того, як досягли років підзвітності, є спасенними в целестіальному царстві небесному”¹⁰.

Після хрищення водою ми через покладання рук отримуємо Святого Духа

“Євангелія вимагає хрищення зануренням для відпущення гріхів, що означає це слово в мові свого походження, а саме поховати або занурити. Я також вірю в дар Святого Духа через покладання рук, [як стає очевидно] з проповідування Петра в день П’ятидесятниці, Дії 2:38. Якщо не робити це задля відпущення гріхів та отримання Святого Духа, то ви з таким же успіхом можете охристити мішок з піском замість людини. Хрищення водою є лише половиною хрищення, і воно нічого не варте без другої половини—тобто, без хрищення Святим Духом. Спаситель каже: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” [Іван 3:5]”¹¹.

Деніел Тайлер пригадував виступ пророка у Спрінгфілді, шт. Пенсільванія, в 1833 р.: “Під час короткої зупинки він проповідував у домі мого батька, маленькому дерев’яному будиночку. Він читав 3-й розділ від Івана. … Пояснюючи 5-й вірш, він сказав: “Родитися з води й Духа” [означає] бути зануреним у воду для відпущення гріхів й після того отримати дар Святого Духа. Це робиться покладанням на голову рук того, хто має дане йому від Бога повноваження”¹².

“Народження знову відбувається через Духа Божого через обряди”¹³.

“Хрищення є святим обрядом, підготовчим до прийняття Святого Духа. Це канал і ключ, якими буде передано Святий Дух. Дар Святого Духа покладанням рук не можна отримати за допомогою будь-якого іншого принципу, ніж принцип праведності”¹⁴.

“Що, якщо ми спробуємо отримати дар Святого Духа якимись іншими способами, ніж через символ або шляхом, вказаним Богом,—чи отримаємо ми його? Певно, що ні. Всі інші способи приречені. Господь каже: “Робіть так і так, і Я благословлю вас”.

Є певні ключові слова і символи, що належать священству і які необхідно виконувати, щоб отримати благословення. Символ, [якого навчав] Петро, був покаятися і христитися на відпущення гріхів, з обіцянням дару Святого Духа. І Святий Дух не можна отримати жодним іншим шляхом [див. Дії 2:38].

“Існує різниця між Святим Духом і даром Святого Духа. Корнилій відчув Святого Духа до хрищення, що було для нього Божою силою на переконання в істинності євангелії, але він не зміг отримати дар Святого Духа, поки не охристився. Якби він не отримав цього символу або обряду, тоді Святий Дух, Який переконав його в істинності Бога, залишив би його. [Див. Дії 10:1–48]. Поки він не прийняв цих обрядів і не отримав дару Святого Духа через покладання рук, відповідно до порядку Бога, він не міг би зцілити хворого або повелівати злому духові вийти з людини, і той послухався його. Бо духи могли б сказати йому, як сказали синам Скеви: “Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?” [Див. Дії 19:13–15]”¹⁵.

У грудні 1839 р., перебуваючи у Вашингтоні, фед. округ Колумбія, з наміром отримати компенсацію за шкоду, заподіяну святим у Міссурі, Джозеф Сміт та Елаяс Хігбі написали Гайруму Сміту: “Під час нашої бесіди з Президентом Сполучених Штатів він довідувався у нас, чим ми вирізняємо свою релігію з-поміж інших релігій сьогодення. Брат Джозеф відповів, що у нас інший спосіб хрищення і є дарування Святого Духа рукопокладанням. Ми припустили, що всі інші розбіжності були похідними від учення про дар Святого Духа”¹⁶.

Дар Святого Духа приносить у наше життя спокій, радість, божественний провід та інші дари

“Ми віримо, що [дар Святого Духа] існує і зараз, як він існував у дні апостолів. Ми віримо, що він [дар Святого Духа] є необхідним, щоб мати й організувати священство, що без нього жодна людина не може бути покликана на будь-який чин у служінні. Ми також віримо в пророцтва, язики, видіння й одкровення, дари і зцілення, і що все це не може існувати без дару Святого Духа. Ми віримо, що святі давнини промовляли під впливом Святого Духа і що святі цих днів промовляють за цим же принципом. Ми віримо, що він є утішителем і свідком, що він нагадує про минуле, веде до всієї істини і показує майбутнє. Ми віримо, що жодна людина не може знати, що Ісус є Христос, як тільки через Святого Духа. [Див. 1 Коринтянам 12:3]. Ми віримо в нього [цей дар Святого Духа] в усій його повноті, і силі, і величі, і славі”¹⁷.

У лютому 1847 року, через майже три роки після вбивства пророка Джозефа Сміта, він явився Президенту Бригаму Янгу і приніс таке послання: “Скажи людям, щоб були смиренними й вірними і не забували триматися Духа Господа, і він поведе їх правильним шляхом. Будьте уважними, щоб не відвернути цей негучний, спокійний голос; він навчатиме їх тому, що слід робити і куди йти; він буде приносити плоди Царства. Скажи братам тримати серця відкритими для переконання, щоб коли Святий Дух прийде до них, їхні серця були готові прийняти Його. Вони можуть відрізнити Дух Господа від усіх інших духів. Він промовлятиме спокій і радість їхнім душам, і забере злобу, ненависть, заздрість, розбрат і все зле з їхніх сердець, і вони матимуть єдине бажання—чинити добро, нести праведність і будувати царство Бога. Передай братам, що вони, якщо слідуватимуть за духом Господа, йтимуть вірним шляхом”¹⁸.