Дари Духа

“Якщо ви будете слухняні євангелії з щирим серцем, я обіцяю вам в ім’я Господа, що вас супроводжуватимуть ті дари, що обіцяні нашим Спасителем”.

З життя Джозефа Сміта

Титульна сторінка Книги Мормона пояснює, як ця дивовижна книга Писань буде явлена світові. У давні часи літопис на золотих пластинах був “написаний і запечатаний, і схований під захист Господа, щоб його не було знищено”. В останні дні його мало бути “здобуто даром і силою Бога” і перекладено “даром Божим”. На здійснення цих пророцтв Бог обрав Джозефа Сміта, щоб той переклав ці священні літописи. Зрозуміло, що здатність Джозефа перекласти стародавні ієрогліфи далася йому не завдяки освіті, адже він мав лише елементарні знання про читання, письмо й арифметику. Його здатність перекладати літопис, складений століття тому мовою, якої він не знав, була дана як дар від Самого Бога.

Емма Сміт, перший писар у роботі її чоловіка, свідчила про цей божественний дар: “Жодна людина не могла диктувати письмена рукопису, якщо це не було дано їй через натхнення; бо, коли [я була] писарем, [Джозеф] диктував мені годину за годиною, а коли ми відновлювали роботу, попоївши або після перерви, він відразу ж починав з того місця, на якому ми зупинилися, навіть не зазирнувши в рукопис і не просячи, щоб йому зачитали хоча б його частини”¹.

Господь надавав пророку необхідну мирську допомогу, що дозволило йому просуватися в роботі з перекладу. Джозеф Найт старший, друг пророка, кілька разів давав Джозефу кошти і продукти. В особливо скрутний час брат Найт приїхав до пророка і привіз Джозефу й Оліверу “барило скумбрії й трохи лінійованого паперу для письма”, а також “9–10 бушелів зерна і 5–6 бушелів картоплі”. Брат Найт пригадував: “Джозеф та Олівер … повернулися додому й побачили там мене з продуктами, і вони зраділи, бо в них закінчилися продукти”².

У квітні й травні 1829 року переслідування все частіше призупиняли роботу пророка з перекладу в його будинку в Гармоні, шт. Пенсільванія. Олівер Каудері написав своєму другові, Девіду Уітмеру, розповів про священну роботу і попросив дозволити продовжити її в будинку Уітмерів у Фейетті, шт. НьюЙорк. Наприкінці травня або на початку червня 1829 року пророк і Олівер приїхали разом з Девідом Уітмером в його одноколці до будинку на фермі Девідового батька Пітера Уітмера старшого. У червні переклад даром і силою від Бога був закінчений у верхній кімнаті будинку Уітмерів.

Олівер Каудері описував свої надзвичайні переживання, коли слугував пророку як писар: “Це були дні, які не можна забути ніколи—сидіти, слухаючи голос, що диктувався натхненням з небес,—це пробуджувало виняткову вдячність від глибини душі! День у день я продовжував безперервно писати з його вуст, коли він перекладав за допомогою Уріма і Тумміма … історію, або літопис, що звався “Книгою Мормона”³.

У цей час Джозеф Сміт дізнався, що небесний дар був із ним лише тоді, коли він був гідний проводу Духа. Девід Уітмер пригадував: “Одного ранку, коли Джозеф Сміт готувався продовжувати переклад, щось пішло не так удома і він розсердився через це. Через щось, що зробила його дружина Емма. Ми з Олівером пішли нагору, і вслід за нами прийшов Джозеф, щоб продовжувати переклад, але він не міг нічого зробити. Він не міг перекласти ані складу. Він спустився, вийшов у сад і помолився Господу. Його не було близько години, коли він повернувся в будинок, попросив у Емми пробачення і піднявся до нас, і тоді переклад пішов добре. Він не міг нічого зробити, якщо не був смиренним і праведним”⁴.

Смиренно і праведно використовуючи дар, даний йому Богом, юний пророк виконав здавалося б нездійсненне завдання—переклав майже всю Книгу Мормона в період між початком квітня і кінцем червня 1829 року.

Учення Джозефа Сміта

Кожному з нас дані дари Духа; дари кожної людини потрібні в Церкві

Уложення віри 1:7. “Ми віримо в дар мов, пророцтва, одкровення, видінь, зцілення, тлумачення мов і так далі”⁵.

“Ми … віримо в пророцтва, тлумачення мов, видіння, одкровення, дари і зцілення; і що все це не можна отримати без дару Святого Духа”⁶.

Амаса Поттер пригадував: “Я пам’ятаю, як пророк підвівся, щоб проповідувати перед великим зібранням у гаю на захід від храму в Наву. Він заявив, що проповідуватиме про духовні дари. Джозеф сказав, що в кожного святого останніх днів є дар і що якщо жити праведно і просити, Святий Дух відкриє цей дар йому”⁷.

“Павло каже: “Одному дається дар різних мов, а іншому дар пророкування, а ще іншому дар вздоровлення”, і ще: “Чи всі пророкують? Чи ж усі мовами розмовляють? Чи ж усі виясняють?”, очевидно, вказуючи, що не всі мали ці кілька дарів, але що один отримав один дар, інший—інший дар, бо не всі пророкували, не всі розмовляли мовами, не всі творили чудеса, але всі отримали дар Святого Духа. Іноді вони говорили мовами і пророкували в дні апостолів, а іноді ні. …

Церква є одним тілом, що складається з різних членів, і вона дуже подібна до людського організму, і Павло, розповівши про різні дари, каже: “І ви—тіло Христове, а зосібна—ви члени! А інших поставив Бог у Церкві, по-перше—апостолами, по-друге,—пророками, по-третє,—учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови. Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні? Чи ж усі мовами розмовляють? Чи ж усі виясняють?” Очевидно, що ні. Однак усі вони є членами одного тіла. Не всі члени природного тіла є оком, вухом, головою чи рукою, однак, око не може сказати вуху: “Ти мені не потрібне”, ані голова нозі: “Ти мені не потрібна”. Вони є багатьма складовими у досконалій машині—тілі, і якщо один член страждає, всі інші страждають разом з ним, і якщо один член радіє, всі інші шановані з ним. [Див. 1 Коринтянам 12:9–10, 18–21, 26–30].

Тож усе це є дарами, вони даються від Бога, вони у Бога, всі вони є дарами Святого Духа”⁸.

Ми отримуємо дари духа через слухняність і віру

“Віри не видно, тому і не видно її плодів. Ще від початку світу кожна людина, яка мала віру, мала те, що віру супроводжує. Люди в давнину гасили полум’я пожежі, уникали леза меча, жінки отримували своїх померлих тощо. Вірою світи були зроблені. [Див. Євреям 11:3, 34–35]. Людина, в якої немає дарів, не має віри, і обманює себе, якщо припускає, що має. Віри не видно, не тільки серед язичників, але й у так званому Християнстві, тому не видно і тлумачення мов, зцілень, пророкування й пророків і апостолів, а також усіх дарів і благословень”⁹.

“Всю цю зиму [1832–1833 рр]. перекладалися Писання, проводилася Школа пророків, відбувалися конференції. У мене було багато прекрасних моментів [духовного] оновлення. Дари, що супроводжують тих, хто вірить і кориться євангелії, як символ того, що Господь є незмінним у Своїх стосунках зі смиренними прихильниками і послідовниками істини, почали проливатися на нас, як у дні давнини”¹⁰.

Едвард Стівенсон був присутній на проповіді Джозефа Сміта в Понтіаку, шт. Мічіган, в 1834 р. Він пригадував такі слова пророка: “Якщо ви будете слухняні євангелії з щирим серцем, я обіцяю вам в ім’я Господа, що вас супроводжуватимуть ті дари, що обіцяні нашим Спасителем, і так ви переконаєтеся, що я є істинний слуга Божий”¹¹.

Дари Духа, як правило, отримуються тихо й особисто, без зовнішніх проявів

“Різнобічними і суперечливими є погляди людей стосовно дарів Святого Духа. Дехто схилявся називати кожний надприродний прояв явленнями Духа Божого, в той час як інші вважають, що з ним не пов’язані взагалі ніякі прояви і що це ніщо інше як лише імпульс розуму, або якесь почуття, враження чи потайне свідчення або доказ, що його має людина, і що не існує взагалі ніяких зовнішніх проявів.

Не варто дивуватися, що люди переважно перебувають у невігластві щодо принципів спасіння, особливо природи, чину, сили, впливу, дарів і благословень дару Святого Духа, особливо пам’ятаючи, що людська сім’я в минулому була поглинута густою темрявою і невіглаством цілі століття, без одкровення або будь-якого належного засобу, яким вона могла б дійти знання про те, що є від Бога і що може бути пізнане тільки Духом Божим. Тому-то нерідко і стається, що коли старійшини цієї Церкви проповідують мешканцям світу, що якщо вони приймуть євангелію, то отримують і дар Святого Духа, люди сподіваються побачити якісь надзвичайні прояви, якісь явлення сили або екстраординарні чудеса. …

Людство дуже схильне вдаватися до крайнощів, особливо в питаннях релігії, і тому загалом люди хочуть якихось дивовижних показів або ж вони взагалі не повірять в дар Святого Духа. Якщо якийсь старійшина покладає руки на особу, багато хто думає, що ця особа мусить негайно підстрибнути і розмовляти мовами і пророкувати. Ця ідея прийшла з тих часів, коли Павло покладав руки на деяких людей, які вже до того (як вони казали) христилися Івановим хрищенням, і коли він це робив, вони “різними мовами стали промовляти та пророкувати”. [Див. Дії 19:1–6]. …

Ми віримо, що Святий Дух передається рукопокладанням тих, хто має повноваження, і що дар мов, а також дар пророцтва та інші дари Духа отримуються саме таким посередництвом. Але сказати, що люди завжди пророкували і говорили різними мовами, коли на них покладалися руки, означає стверджувати неправду, що суперечить практиці апостолів і відхиляється від святого письма. …

Всі дари Духа є невидимими для тілесного бачення або людського розуміння; справді, таких є зовсім небагато. … Лише кілька з них можуть стати відомими загалові. Петро та Іван були апостолами, але юдейський суд лінчував їх як самозванців. Павло був і апостолом, і пророком, однак вони каменували його і кинули за ґрати. Люди нічого не знали про те, що в нього є дар Святого Духа. Наш Спаситель був помазаний “оливою радости більше, ніж друзів Твоїх” [Євреям 1:9], однак люди були настільки далекі від пізнання Його, що казали, що Він Вельзевул і розіп’яли Його як самозванця. Хто може визначити на вигляд пастора, вчителя або євангеліста, навіть якщо вони мають дар Святого Духа?

Але якщо говорити про інших членів Церкви і дослідити дари, про які казав Павло, ми побачимо, що загалом світ нічого не знає про них, і є лише один-два, які б одразу впізнали, якби всі вони були пролиті негайно при покладанні рук. У 1 Коринтянам 12:4–11 Павло каже: “Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному-бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче”.

Тут згадано чимало дарів, але які з них будуть упізнані стороннім спостерігачем при покладанні рук? Слово мудрості і слово знання є такими ж дарами, як будь-які інші, та якщо особа має обидва ці дари або отримала їх при покладанні рук, хто дізнається про це? Інший може отримати дар віри, і вони не знатимуть про нього. Або уявіть чоловіка, який має дар зцілення або силу творити чудеса, які не проявляться одразу. Потрібен буде час й умови, щоб застосувати ці дари. Уявіть чоловіка, який може розрізняти духів, хто про це дізнається? Або якби він міг тлумачити мови—якщо хтось не заговорить невідомою мовою, йому, звісно, не доведеться розтуляти вуст. Є лише два дари, які можуть стати явними: дар мов і дар пророцтва. Про ці дари найчастіше говорять, та якщо якась людина заговорить невідомою мовою, як свідчив про це Павло, для присутніх він здаватиметься дикуном [див. 1 Коринтянам 14:11]. Вони скажуть, що то була тарабарщина, а якщо він пророкуватиме, вони назвуть це безглуздям. Дар мов, мабуть, є найменшим даром з усіх, однак, саме його найбільше прагнуть.

Отже, згідно зі свідченням Писань і проявами Духа в давні дні, натовп навколо дуже мало міг знати щось, окрім якогось особливого випадку, як на день П’ятидесятниці. Про найвеличніші, про найкращі і про найкорисніші дари сторонній спостерігач нічого не знатиме. …

Прояви дару Святого Духа, служіння ангелів або вияв сили, величі або слави Божої рідко були публічними і давалися, як правило, народу Божому, наприклад, Ізраїльтянам, але частіше, якщо приходили ангели або Бог відкривав Себе, це робилося для конкретних осіб, приватно, в їхніх кімнатах, у пустинній місцевості або на полях, де, як правило, немає галасу чи метушні. Ангел визволив Петра з в’язниці в темряві ночі, явився Павлові, невидимий для решти його супроводжуючих, явився Марії та Єлисаветі так, що ніхто про це не знав, розмовляв з Іваном Христителем, а люди навколо й не підозрювали цього.

Коли Єлисей побачив колісниці Ізраїля та їхніх вершників, інші цього не знали. Коли Господь явився Аврааму, це сталося біля входу до його намету. Коли ангели прийшли до Лота, ніхто, крім нього, про це не знав, мабуть, включаючи Авраама та його дружину. Коли Господь являвся Мойсею, це ставалося в палаючому кущі, у скинії або на вершині гори. Коли Ілля був узятий до вогненної колісниці, світ цього не бачив. І коли він був на горі, пролунав гучний грім, але не в громі був Господь, стався землетрус, але не в землетрусі був Господь, і тоді прозвучав тихий лагідний голос, який був голосом Господа, що казав: “Чого ти тут, Ілле?” [Див. 1 Царів 19:11–13].

Господа не завжди можна пізнати за громом Його голосу, за проявом Його слави або демонстрацією Його сили. І ті, хто прагнуть побачити все це, найменш підготовлені, щоб зустріти Його, і якби Господь проявив Свою силу, як робив це дітям Ізраїля, такі люди перші сказали б: “Нехай більше не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали”. [Див. Вихід 20:19]”¹².