В усі часи і в усьому, і в усіх місцях
Якщо ви будете свідками, будете виконувати заповіді і просуватися “з непохитною вірою в Христа”, ви не опинитеся самі.
Для мене привілей—стояти перед вами і свідчити про Спасителя і Його незрівнянне життя. Він прийшов на землю, щоб показати нам, як жити за планом, складеним на небесах—планом, який зробить нас щасливими, якщо будемо жити за ним. Його приклад вказує нам шлях, щоб повернутися додому до нашого Небесного Батька. Жодна інша людина на землі не була такою “стійкою і непохитною” (див. Мосія 5:15). Він ніколи ні на що не відволікався. Він був зосереджений на виконанні волі Батька і залишився відданим Своїй божественній місії. Справді, про Нього можна сказати, що Він був відданим в усі часи, в усьому і в усіх місцях. (Див. Мосія 18:9).
Ви—частина того чудового плану, що був представлений в доземній сфері. Ваш прихід на землю в цей час очікувався, відколи план було прийнято. В який час ви прийшли і куди прийшли—це не випадковість. Потім ваші “надзвичайна віра і добрі діяння” (Алма 13:3) заклали основу того, чого ви можете досягти зараз, якщо ви будете відданими і слухняними. Ви—безцінні дочки Бога і перед вами велика робота. Щоби виконати свою божественну місію і жити за планом щастя, ви також мусите бути стійкими і непохитними “у всі часи і в усьому, і в усіх місцях” (Мосія 18:9).
Кілька років тому мені подарували фотографію трьох сарайчиків, два з яких спиралися на третій, найменший. Там був напис: “Маєш бути сильним, якщо ти останній, хто ще стоїть”. Вам також треба бути сильними. Якщо ви будете відданими і праведними, інші черпатимуть від вас підтримку і силу.
Геламан описує, як це можливо: “І ось … пам’ятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; … який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти” (Геламан 5:12).
Ваш фундамент віри повинен міцно стояти на Ісусі Христі. Мати таку віру означає, що ви покладаєтеся на Нього, довіряєте Йому, і хоч ви не розумієте всього, але ви знаєте, що Він розуміє. Ви також знаєте, що ви—донька Бога, що Він знає вас за іменем, що Він чує ваші молитви і що Він допоможе вам виконати свою земну місію.
Один мій добрий знайомий юнак був обраний президентом студентської ради у великому університеті. Цей навчальний заклад відрядив його на важливий семінар у Чикаго (шт. Іллінойс), куди з’їхалися провідники студентства з усіх Сполучених Штатів. Для початку, щоб краще познайомитися, їм запропонували взяти участь у грі просто неба в студмістечку. Студентам називали проблеми, з якими стикається сучасна молодь, і їх просили зайняти якусь позицію по проблемі. У відповідь вони мали побігти по траві до дерев, позначених: “абсолютно згодний”, “майже згодний”, “абсолютно незгодний” або “дещо незгодний”.
Майже наприкінці вправи керівник запитав: “Чи приймаєте ви секс до шлюбу?” Без будь-яких зволікань цей юнак побіг до дерева, позначеного “абсолютно незгодний”. На його подив, він там опинився один! Усі інші провідники студентства підняли його на сміх і показували пальцем, кажучи: “Джессе, ти такий кумедний! Ми всі знаємо, що ти пожартував”. У цей момент, як розповідав Джесс, він точно знав, що робити, і голосно заявив: “Я не жартую! Я серйозно!” Спала гробова тиша, і тоді група розійшлася, залишивши Джесса одного біля дерева. Він почувався не у своїй тарілці, і, так, по-дурному. Але це не було по-дурному. Він був правий. І він був не самотній. Протягом того тижня багато провідників студентів таємно підходили до нього і казали, що хотіли би знати те, що знає він, ще роки тому. Згодом Джесс сказав: “Це було легко, адже я знав, що представляю не тільки університет, але і свою сім’ю, Церкву і Спасителя”.
Свідчення, що Ісус Христос є Спасителем і Викупителем, допомогло Джессу дати тверду і швидку відповідь. Ви можете мати таку ж упевненість, якщо будете щодня молитися, шукати відповіді у Писаннях і виконувати заповіді. Якщо ви будете щиро шукати свідчення, знання, що буде дано вам через Святого Духа, допоможе проходити випробування, знаходити відповіді і жити за нормами. І вам також буде легко вирішити бути стійкими і непохитними в усі часи і в усьому, і в усіх місцях.
Бути стійким і непохитним означає бути слухняним. Одна з причин, з якої ви прийшли на цю землю, це показати, як ви будете користуватися свободою волі і “робити все, що Господь … накаже” (див. Авраам 3:25). Коли ви щотижня під час причастя поновлюєте свої завіти, то обіцяєте завжди пам’ятати Спасителя і виконувати Його заповіді.
Безцінний дар—ваше тіло—дає вам можливість користуватися свободою волі і приводити в дію віру та послух. Ви помічали, що майже всі нападки Сатани спрямовані на ваше тіло? Порнографія, нескромність, татуювання, аморальність, наркотики і згубні звички—все це спроби заволодіти цим безцінним даром. Сатану було позбавлено його. Послух заповідям і нормам дозволяють кожній з вас бути стійкими і непохитними в захисті дорогоцінних дарів—свободи волі і вашого тіла.
Бути стійкими і непохитними також означає, що ви просуваєтеся з “непохитною вірою в Христа” (2 Нефій 31:20). Колись у мене була можливість брати участь у Бостонському марафоні. Я старанно тренувалася і відчувала себе готовою, але миль через 20 дорога пішла схилами. Місцеві називають найкрутіший і найдовший схил Пагорбом розпачу. Коли я дісталася цієї точки, то була фізично виснажена. Схил був довгий, а оскільки я була новачком, то зробила те, що не дозволить собі зробити жоден досвідчений бігун—я дала волю негативним думкам. Це вповільнило мій темп, тож я стала думати про хороше і уявляти фінішну смугу. Але при цьому я раптом збагнула, що була у великому місті, вздовж маршруту вишикувалися тисячі людей, а я не домовилася з чоловіком, як ми зустрінемося після марафону. Я почувалася покинутою і почала плакати. На мені була велика червона футболка з написом Юта на грудях великим літерами. Коли глядачі побачили, що я плачу, вони почали вигукувати: “Давай, Юта!” “Не плач, Юта!” “Ти майже на місці, Юта!” Але я знала, що це не так, і я втратила сили. Я також знала, що навіть якщо я зупинюсь і зійду з дистанції, то все одно буду без сил.
Чи не виникало у вас коли-небудь почуття, що нібито ви біжите на Пагорб розпачу і що ви самотні, хоч уздовж маршруту стоять люди? Так я почувала себе, тож я зробила те, що зробила б кожна з вас—я почала молитися прямо на дистанції. Я сказала Небесному Батьку, що мені самотньо і що я на пагорбі. Я сказала Йому, що я в розпачі, що мені страшно, що я без сил. Я просила допомоги і сили, щоб бути твердою і фінішувати. Коли я все ще бігла, пригадалися слова:
“Не бійсь, я з тобою, журливим не будь.
Я Бог, і Господь твій, і Слово, і Путь,
Не дам тобі впасти, зміцню тебе Я.
Рука допоможе, всевладна Моя”
(“Святі, вашій вірі не буде кінця”, Гімни, №36).
Ця чудова відповідь на мою молитву додала мені сил продовжити біг, доки я не перетнула фінішну смугу. І попри страхи, чоловік чекав мене там, і все було добре.
Того дня я не тільки пережила марафон. Я засвоїла кілька важливих уроків. По-перше, ніколи не одягати велику червону футболку з написом “Юта”. Друге, я зрозуміла, що як би добре підготовленими ви себе не вважали, на шляху трапляються схили. Я зрозуміла, що без людей, які стоять уздовж шляху і підбадьорюють, не обійтись. Я знову зрозуміла того дня, що ми не буваємо самотніми. Наш Небесний Батько знаходиться на відстані молитви, а Святий Дух—на відстані шепоту.
Я свідчу, що якщо ви будете свідками, будете виконувати заповіді і просуватися “з непохитною вірою в Христа”, ви не опинитеся самі. Ви можете покладатися на силу Спокути Спасителя. І я свідчу, що будинок на цьому міцному фундаменті допоможе вам стати такими, як Він—стійкими і непохитними у всі часи і в усьому, і в усіх місцях. В ім’я Ісуса Христа, амінь.