Особливий досвід
Наша особиста подорож життям приносить нам багато особливого досвіду, який стає будівельними блоками для нашої віри й свідчення.
У цей особливий день мені хотілося б додати і своє свідчення і свідчити, що Президент Томас С. Монсон є Господнім пророком на землі. Я вдячний за цей привілей виступати на генеральній конференції.
Як і ви, я вдячний за можливість бути присутнім на цій історичній конференції, на якій ми підтримуємо належним і встановленим способом нашого нового пророка, Перше Президентство та інших провідників Церкви.
Цей досвід посилює наше свідчення і зміцнює нашу віру в те, що ми знаємо: справді, це істинна й жива Церква Господа.
Наша особиста подорож життям приносить нам багато особливого досвіду, який стає будівельними блоками для нашої віри й свідчення. Цей досвід приходить до нас у найрізноманітніший спосіб і в непередбачений час. Це можуть бути могутні духовні події або незначні яскраві моменти. Деякий досвід прийде як серйозні випробування і тяжкі переживання, щоб перевірити нашу здатність долати їх. Яким би не був цей досвід, він дає нам шанс особисто зростати, отримати більшу мудрість і, в багатьох випадках, з більшим співчуттям і любов’ю служити іншим. Господь, щоб обнадіяти пророка Джозефа Сміта під час одного з найважливіших його випробувань у тюрмі в Ліберті, сказав йому: “Усе це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо” (УЗ 122:7).
Увесь досвід, накопичуючись у нашому житті, посилюється і підтримується тим, що ми переживаємо. Як будівельні блоки в наших домах підтримують всю будівлю, так і наш життєвий досвід стає будівельними блоками для нашого свідчення і посилює нашу віру в Господа Ісуса Христа.
Ця сесія конференції вже сама по собі ілюструє цінність життя, багатого досвідами. Ми прислухаємося до мудрої поради наших провідників і захоплюємося їхнім навчанням та духом, і хіба дивно, що Господь обирає Свого Старшого Апостола, після років його підготовки, стати Його вибраним пророком?
У моєму патріаршому благословенні сказано, що я матиму особливі досвіди, які зміцнять моє власне свідчення. Брати і сестри, подумайте про ті особливі випадки, якими ви були благословенні в житті, які принесли впевненість і радість у ваше серце. Ви пам’ятаєте, як вперше дізналися, що Джозеф Сміт був Божим пророком Відновлення? Ви пам’ятаєте, як, відгукнувшись на заклик Моронія, дізналися, що Книга Мормона справді є ще одним свідченням про Ісуса Христа? Ви пам’ятаєте, як отримали відповідь на палку молитву і усвідомили, що Небесний Батько знає й любить вас особисто? І коли ви задумуєтеся над цим особливим досвідом, то невже він не викликає у вас почуття вдячності і бажання йти вперед з відновленою вірою й рішучістю?
Не так давно сестра Разбанд і я мали досвід, який нам ніколи не забути. У мене було завдання головувати на двох конференціях колу в Перу. Ми поїхали в місто Пуно, що знаходиться високо в горах Анд на озері Тітікака. На висоті 12000 футів (3660 м) над рівнем моря ми були в захопленні від простого і красивого міста на березі озера в Андах. Ми зустрілися з президентами колів тієї території і мали чудовий духовний вечір із сотнями молодих людей з Пуно та його околиць.
Якось вранці нас запросили відвідати невелику групу місцевих членів Церкви, які жили на плаваючих очеретяних островах на озері Тітікака. Людей, що живуть на них, називають індіанцями урос Болівії й Перу.
Нам сказали, що кілька сімей святих останніх днів зібралися разом і спорудили для себе новий маленький плаваючий острів. Ми з хвилюванням поплили човном до того острова, де нас тепло вітали ті чудові члени Церкви.
Я тримав на руках їхніх немовлят, загорнутих у найкращі кольорові ковдри ручної роботи. Ми їли рибу, зловлену в озері того дня, дбайливо приготовлену й щедро запропоновану нам. Ми подивилися на їхні товари і вироби ручної роботи та обмінялися подарунками.
Розмовляючи з ними, ми дізналися, що їхні діти щодня 45 хвилин пливуть на каное до Пуно на заняття в семінарії та в школі, а потім стільки ж назад. Нам також було приємно, що ці члени Церкви добре знали Писання, розуміли й любили їх. Вони радісно показували нам свої діючі храмові рекомендації; вони вже отримали свій ендаумент і були запечатані у храмі Кочабамба, Болівія.
Коли ми вже збиралися від’їздити, одна з матерів спитала, чи можемо ми стати з ними на коліна і мати сімейну молитву. Добре пам’ятаю, як ми стали з тими відданими святими на коліна, відчуваючи пружність очерету. Коли ми стали на коліна, вона попросила, щоб я помолився і владою Мелхиседекового священства освятив їхній новий острів і дім.
Мене глибоко вразило, що тут, на плаваючих островах озера Тітікака, ці вірні сім’ї святих останніх днів просили мене помолитися за цей маленький острів Апу Енті і просити Господа благословити доми й сім’ї цих людей Луханос і Халлахоіс.
Коли я розмірковую над тим особливим досвідом, яким Господь благословив нас, я розумію, що ще один новий будівельний блок було закладено в мій дім віри. Я часто думаю, що той досвід у Пуно є ще одним нагадуванням мені про виповнення мого патріаршого благословення.
У передмові до Учення і Завітів, записаній в 1831 році, Господь, передрікаючи поширення Своєї роботи в наші дні, відкрив:
“Але щоб кожна людина могла говорити в ім’я Господа Бога, саме Спасителя світу;
Щоб віра також могла збільшитися на землі;
Щоб Мій вічний завіт міг бути встановленим;
Щоб повноту Моєї євангелії могло бути проголошено слабкими й простими до кінців землі…” (УЗ 1:20–23).
Брати і сестри, слабкі і прості члени Церкви, такі як ви і я, несуть євангелію до всіх кінців землі, до Пуно, Перу, й інших віддалених місць. Віра серед Божого завітного народу міцніє, і я вірю, що саме завдяки особистому скарбу такого цінного досвіду, це зміцнення віри може відбуватися у кожному з нас.
Президент Монсон сказав: “[Господь] наказує. І для тих, хто слухається Його, мудрі вони люди чи звичайні, Він відкриє Себе у важкій повсякденній праці, конфліктах, стражданнях, щоб вони пережили це в Його товаристві, і… вони дізнаються на власному досвіді, Хто Він є” (Див. “Шлях Господаря”, Ліягона, січ. 2003 р., с. 7; цитується з Albert Schweitzer, The Quest of the Historical Jesus [1948], 401; курсив додано).
В наші дні, коли відчувається нав’язливе втручання світу в наше життя, коли здається, що труднощі й випробування поглинають нас, давайте пам’ятати про свій особливий досвід. Ці будівельні блоки віри даватимуть нам впевненість і підбадьорення, які йдуть від турботливого, люблячого Небесного Батька, нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа та Їхньої відновленої та живої Церкви. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.