Один серед натовпу
Ходімо тихо і рішучо до Спасителя, вірячи, що Він переживає за нас і має силу зцілити і спасти нас!
У Книзі Луки ми читаємо про жінку, яка 12 довгих років страждала від кровотечі. Вона безрезультатно вичерпала всі засоби з пошуку медичного способу вирішення проблеми. У натовпі людей ця жінка наблизилася ззаду до Спасителя і доторкнулася до краю Його одежі. Ісус хотів дізнатися, хто доторкнувся до Нього, адже Він відчув, що з Нього вийшла сила. Апостоли не могли зрозуміти суті запитання і сказали: “Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне”1. Тоді жінка, перелякана і тремтяча, зізналася, що це вона наблизилася до Нього і була негайно зцілена. Спаситель відправив її з миром, сказавши, що це її віра уздоровила її.
У цій маленькій історії є багато над чим слід замислитися і чого навчитися.
Я уявляю натовп. Він, мабуть, був достатньо великий, якщо люди тиснули на Ісуса. То міг навіть бути гомінливий натовп, бо люди штовхалися і продиралися, щоби краще роздивитися Його. Цікаво, чого вони зібралися? Більшість, гадаю, з цікавості. Куди б Він не йшов, Його випереджали новини про Його прибуття та історії про Його чудеса. Можливо, вони очікували побачити щось екстраординарне, подію, яку не можна пропустити. Хоч тут не згадується, але, мабуть, були там у натовпі і фарисеї, які здавалося завжди були поряд, чекаючи нагоди спіймати на чомусь, присоромити або знайти привід для засудження. Хіба не може такого бути, щоб хтось із натовпу прийшов навіть поглузувати?..
У натовпі була жінка. Уявляю собі смиренну жінку, можливо навіть сором’язливу, яка ззаду наближається до Спасителя і яка потім присоромлено зізнається, що торкнулася краю Його одягу. Це була жінка, виснажена і збідніла через її проблеми. Вона відчайдушно потребувала допомоги. Ззовні вона нічим не виділялася з натовпу. Ніхто не намагався зупинити її, коли вона просувалася до Ісуса. Звичайно, апостоли ані помітили її, ані робили спроб зупинити її. Але було дещо, чим вона відрізнялася від усіх інших у натовпі того дня. В оточенні людської маси вона рішучо і тихо пробиралася з єдиною думкою на меті: прийти до Спасителя, маючи віру, що Він має силу зцілити її, що вона Йому небайдужа, що Він відгукнеться. Лише цим вона вже вирізнила себе від натовпу. Натовп прийшов подивитися, а жінка прийшла зцілитися.
Є інші цікаві розповіді в Писаннях про відданих людей, які опинялися в натовпі. Алма був одним зі злочестивих священиків царя Ноя. Про цих людей було сказано, що вони підносилися в гордовитості їхніх сердець, були ледачими, ідолопоклонниками, які казали людям брехливі й улесливі слова2. Вони перекручували шляхи Господні, бо не спрямовували свої серця на розуміння3. Коли Авінадій закінчив свій заклик до покаяння, вони глузували з нього і зрештою віддали його на смерть. То був жорстокий натовп. Але, як кажуть нам Писання, “був серед них один”4, який увірував. Тільки Алма сприйняв серцем те, чого навчав Авінадій. Він відважно вийшов з натовпу, щоб служити Господу. Вплив цього одного чоловіка з натовпу в нефійській історії, звичайно, неможливо переоцінити.
Одним з найбільш відомих натовпів у Книзі Мормона є той, що населяв велику і простору будівлю зі сну Легія про Дерево життя. Ця будівля була наповнена людьми, літніми і молодими, чоловіками і жінками, які глузували і вказували пальцем на тих, хто скуштував від плоду дерева5. На жаль, дехто з тих, хто скуштували від плоду, прислухалися до натовпу і “відступилися на заборонені дороги і зникли”6. Однак були інші, які скуштували від плоду і не звертали уваги на натовп7. Оці насолоджувалися повнотою благословень Дерева життя.
Насправді-то, ці історії не про натовпи, а про людей, які опинилися в них. Це про нас з вами. Всі ми знаходимося в натовпах цього світу. Майже всі ми подібні до жінки, яка, незважаючи на натовп, іде до Спасителя. Всі ми маємо віру, що лише доторк дасть зцілення нашим пораненим душам і полегшення таємних потреб8. Нові члени Церкви в багатьох країнах часто схожі на Алму. Вони чують слова життя, коли більше ніхто з їх сім’ї або друзів не чує. Однак у них вистачає мужності прийняти євангелію і намітити собі курс крізь натовп. Я гадаю, що кожен з нас розуміє, що означає скуштувати від солодкого плоду Дерева життя в полі зору тих, хто глузує, і яка необхідна відвага, щоб не звертати на них уваги.
Продиратися крізь натовпи світу може бути самотньо і важко. Вони можуть міцно тримати людину, яка бажає вийти з них до чогось кращого, і цю хватку буває важко подолати.
Хто краще за Спасителя може допомогти, підтримати і в підсумку врятувати людину в натовпі? Він розуміє, що означає йти крізь зневажливий натовп і залишатися вірним. Натовпи світу не визнають Його, кажучи, що “не мав Він принади й не мав пишноти” і що “краси не було, щоб Його пожадати!”9 Цар Веніямин каже, що світ “вважатиме Його людиною”10. Ісая далі такими словами описує місце Христа серед натовпів світу:
“Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, … погорджений, і ми не цінували Його.
Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами і мучив…”11
Нефій пише, що “світ, через свої беззаконня, судитиме Його як нікчему”12.
Але зрештою цей Первородний Син Божий, Якого так часто хибно судять і розуміють, вийде з натовпу як Помазаник, Спаситель і Викупитель світу. Цей вихід був смиренно передречений у словах самого Спасителя до первосвящеників і старійшин, що “Камінь, що його будівничі відкинули,—той наріжним став каменем”13.
Мої дорогі брати і сестри, я молюся, щоб кожен з нас міг безпечно пройти крізь натовпи світу. Якими б не були життєві обставини, ходімо тихо і рішучо до Спасителя, вірячи, що Він переживає за нас і має силу зцілити і спасти нас! Прислухаймося до Його слів життя і куштуймо сповна, постійно і відважно від плоду, породженого ними. В ім’я Ісуса Христа, амінь.