Троє верховних первосвящеників
До нас прийдуть мудрість і сила, якщо ми будемо дивитися на Перше Президентство як на ідеал і зразок.
Яке це благословення й привілей для нас підтримати Президента Томаса С. Монсона, президента Генрі Б. Айрінга і президента Дітера Ф. Ухтдорфа як Перше Президентство Господньої Церкви.
Я вперше дізнався про важливість Першого Президентства ще хлопчиком, коли жив у західній Канаді. Коли б я не приходив до своїх дідуся й бабусі Уолкерів, мене у передпокої їхнього дому завжди вітало з фотографії Перше Президентство Церкви. Я добре пам’ятаю це. Вони, здавалося, стояли як вартові, вітаючи всіх, хто входив у дім.
На красивій кольоровій фотографії був Президент Джордж Альберт Сміт разом зі своїми радниками—Дж. Рубеном Кларком молодшим і Девідом О. Мак-Кейєм. Вони були зняті на фоні великого зображення земної кулі. Я любив цю фотографію. Вони були такі статні і благородні; я знав, що це пророк Бога і його радники.
Ця фотографія у передпокої моїх дідуся і бабусі мала на мене величезний вплив. Я жив у містечку Реймонд, що в прерії, там жили й мої дідусь та бабуся. Я міг пішки ходити до них, тож відвідував їх частенько. Пам’ятаю, я часто тихенько зупинявся у передпокої і з благоговінням дивився на ту фотографію Першого Президентства. Пам’ятаю, я думав тоді: чому для дідуся і бабусі так важливо шанувати Перше Президентство і тримати цю фотографію на помітному місці у своєму домі. Усі, хто приходили в дім, могли бачити її. Можливо, найважливішою вона була для їхніх дітей та онуків, оскільки постійно нагадувала про те, що було дуже важливим у серці й житті бабусі й дідуся.
З роками я прийшов до висновку, що виставлення на видному місці фотографії Першого Президентства було еквівалентом прекрасних слів Ісуса Навина: “Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві” (Ісус Навин 24:15).
Усі, хто входили в дім Джеймса та Фанні Уолкер, знали, що в їхніх серцях написані слова: “А ми і дім наш будемо служити Господеві”. Я, їхній онук, знав це і ніколи цього не забував.
Хлопчиком я не дуже добре розумів важливість того, що має бути Перше Президентство у складі трьох осіб, а не просто один Президент. Звичайно ж я знав, що Ісус обрав Петра, Якова та Івана, а не лише Петра. Я знав, що мій батько був одним з трьох чоловіків в єпископаті; він служив радником єпископа Дж. О. Хікена. Я знав, що мій дідусь був президентом колу і мав двох радників, які були поруч з ним (президент Джон Аллен і президент Леслі Палмер).
У кожному випадку президентство складалося не просто з одного чоловіка, який вів, але з трьох, які вели разом. У Початковому товаристві я вивчив Уложення віри і все більше любив їх. Уложення віри дадуть нашій молодь можливість бути спокійними та впевненими, якщо вони вивчать фундаментальні принципи Церкви. Я тоді дізнався, що “чоловік мусить бути покликаний Богом через пророцтво й рукопокладання тих, хто має повноваження, щоб проповідувати євангелію і виконувати її обряди” (Уложення віри 1:5).
У 1835 році Господь відкрив пророку Джозефу Сміту належний порядок президентств у Церкві.
“За необхідністю є президенти, або верховні чини…
З Мелхиседекового священства, троє верховних первосвящеників, обраних Кворумом, призначених і висвячених на цей чин і підтриманих довірою, вірою та молитвою церкви, утворюють кворум Президентства Церкви” (УЗ 107:21–22).
“Кворум трьох президентів” (УЗ 107:29)—це не президент і два віце-президенти, зовсім ні, це—троє верховних первосвящеників. Кворум трьох президентів—це Перше Президентство Господньої Церкви.
Світ не організовує себе в такий спосіб, але саме так Господь організував і структурував Свою Церкву.
Пригадується уривок з Писань:
“Бо ваші думки—не Мої це думки, а дороги Мої—то не ваші дороги, говорить Господь.
Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої—за ваші думки” (Ісая 55:8–9).
Десь напередодні мого сьомого дня народження я трохи дізнався про наступність у Президентстві, це сталося, коли помер Президент Джордж Альберт Сміт. Через деякий час фотографія у передпокої дідуся й бабусі була замінена новою чудовою фотографією: Президент Девід О. Мак-Кей з двома своїми радниками—Стівеном Л. Річардсом та Дж. Рубеном Кларком молодшим.
Тоді, ще хлопчиком, я не зовсім розумів глибоке значення або процес наступництва у Президентстві, але я знав, що пророк помер і що нас тепер веде новий пророк Бога, з двома своїми радниками поруч себе.
Мені було 13 років, і якось мене запросили в офіс єпископа Мюррі Холта, де він запропонував мені служити президентом кворуму дияконів. Він сказав, що мені потрібно піти додому і помолитися, щоб знати, хто має бути моїми двома радниками. Від нього я дізнався, що Господь допоможе мені прийняти рішення. І Він допоміг. Тоді я дізнався, хто такі радники, і почав розуміти, чому Господь направляв Свою Церкву саме через президентства, а не просто через президентів. Я любив своїх радників у президентстві кворуму дияконів, ми молилися і старанно працювали, щоб допомогти хлопцям у нашому кворумі. Єпископ Холт навчав мене, яким має бути президентство, навчав, як президентство мало працювати і діяти в Господній Церкві.
Пізніше, служачи президентом в інших кворумах, я вже знав важливість радників і знав, що Господь допоможе мені вибрати їх—точно так, як про це мене навчив мій єпископ.
Як президент кворуму дияконів, а пізніше як єпископ і президент колу, я знав: якою б не були мої мудрість, розуміння, здібності, усі вони значно розширяться, якщо я долучаю своїх радників у пошук рішення, яке треба прийняти. Я дізнався, що ефективність від служіння разом як президентство була вражаючою і захоплюючою.
Я зрозумів, чому Господь призначив, щоб Його Церкву вели три верховні первосвященики і чому така форма провідництва була встановлена майже скрізь у Церкві.
Господь сказав: “Я дам вам зразок в усьому, щоб вас не можна було обманути” (УЗ 52:14). Він дав нам зразок провідництва. За виинятком Кворуму дванадцятьох і кворумів сімдесятників, усі церковні кворуми ведуть президент і два радники. Крім того, допоміжні організації на всіх рівнях ведуть президент і два радники. Усі благословення й переваги служіння разом як президентства стосуються допоміжних товариств, так само як і кворумів священства.
Кожний з нас, хто служить у будь-якому президентстві в Церкві, повинен дивитися на Перше Президентство як на зразок і приклад, щоб ми наслідували його, виконуючи своє управительство. Ми повинні старатися, щоб бути схожими на них і працювати разом у любові і злагоді, як це роблять вони.
Президент Гордон Б. Хінклі часто говорив про важливість радників. Він сказав: “Господь поставив [радників] тут з певною метою” (Teachings of Gordon B. Hinckley [1997], 94).
І далі Президент Хінклі сказав нам: “Кожного ранку, крім понеділка, Перше Президентство зустрічається (якщо ми є в місті). Я запрошую президента Фауста повідомити про його справи, ми обговорюємо їх і приймаємо рішення. Тоді я прошу президента Монсона повідомити про його справи, і ми обговорюємо їх і приймаємо рішення. Після цього я повідомляю про те, що маю повідомити, і ми обговорюємо це та приймаємо рішення. Ми працюємо разом. Ви не можете самі по собі працювати в президентстві. Радники—це справжня благодать. Вони оберігають вас, щоб ви не вчинили не правильно, вони допомагають вам чинити правильно…” (Teachings of Gordon B. Hinckley, 95; див. також “In… Counsellors There Is Safety,” Ensign, Nov. 1990, 48–51).
Радник Президента Джозефа Ф. Сміта колись описав, як радилось Перше Президентство: “Коли перед (Президентом Церкви) виникало питання, яке вимагало розгляду, він та його радники мали обговорювати і ретельно обдумувати його, аж поки не доходили спільної думки” (Anthon H. Lund, in Conference Report, June 1919, 19; курсив додано).
Це має бути нам за зразок у президентствах.
Одкровення вчать нас приймати рішення в кворумах та президентствах “в усій праведності, святості і невибагливості серця, лагідності, і довготерпінні, і в вірі, і чесноті, і пізнанні, стриманості, терпінні, благочесті, братерській доброті та милосерді” (УЗ 107:30).
Цей зразок дав нам Господь.
Ми сьогодні підтримали нове Перше Президентство Церкви. Вони будуть навчати нас і показувати нам зразок, який ми маємо наслідувати. До нас прийдуть мудрість і сила, якщо ми будемо дивитися на Перше Президентство як на ідеал і зразок.
Великі благословення прийдуть у наші сім’ї, якщо ми будемо навчати своїх дітей та онуків любити й підтримувати провідників Церкви. Тоді, ще хлопчиком, коли я стояв у домі своїх дідуся й бабусі, я знав, що нас ведуть мужі Бога, яких Господь поставив, щоб направляти нас.
І знаю це і тепер. Я свідчу, що це робота Господа, Ісуса Христа; і що нас ведуть Його апостоли і пророки. Я свідчу, що старший апостол, Президент Томас С. Монсон, був покликаний Богом і що він разом зі своїми двома чудовими радниками поряд будуть вести нас за задумом і волею Господа, Чиєю є ця Церква. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.