Будьте свідком
Ви … також можете бути свідками Бога, плекаючи дух віри, любові, миру і свідчення в своїх домівках уже зараз.
Стоячи за цією трибуною, я уявляю обличчя молодих жінок по всьому світу. Як сильно я люблю вас! Особливо мені подобається разом з вами обіцяти бути “свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях”1. Як зробити це? Я молюся, щоби під час виступу Дух скеровував нас і свідчив кожному з нас, як саме ми можемо бути свідками Бога.
Наші діти на місії дізналися, що якщо ми будемо свідками Ісуса Христа, Святий Дух підтвердить це свідчення. В однієї з наших дочок була “золота” зацікавлена на ім’я Джілей. Ця молода жінка приймала всі нові для неї заповіді, яких її навчали, якими б важкими вони не були. Вона була студенткою і ледве зводила кінці з кінцями, але при цьому почала сплачувати десятину, як тільки дізналася про цей закон. Їй доводилося працювати неповний робочий день і в неділю, але в неї вистачило мужності попросити свого роботодавця поміняти її зміну на інший день, аби вона могла ходити на причасні збори.
Незважаючи на таку старанність, у Джілей досі не було міцного свідчення про Книгу Мормона. Наша донька зі своєю напарницею знали, що їй потрібне підтвердження від Духа щодо істинності цієї книги, тож вони підготували для неї урок про Святого Духа. Готуючись, вони відчували якийсь дискомфорт. Коли вони помолилися про це, то відчули натхнення іти іншим шляхом—викласти урок про Ісуса Христа.
Коли настав час зустрічі, ці місіонерки стали вчити Джілей про Ісуса Христа. По її щоках покотилися сльози. Вона весь час запитувала: “Що я відчуваю?” Тоді вони склали їй свідчення, що це Дух. Саме цього вони і хотіли, і так воно і сталося. І саме тоді наша дочка згадала, що однією з функцій Святого Духа є свідчити про Христа. Сам Ісус сказав: “Утішитель же, Дух Святий, … засвідчить про Мене”2. Наша дочка зрозуміла, що вона виступила як свідок Ісуса Христа, а Святий Дух підтвердив це. Ми також можемо виступати в ролі свідків, коли “ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа” і звертаємося до Нього як до джерела “прощення [наших] гріхів”3.
Праведний цар Веніямин із Книги Мормона зібрав свій народ до храму, щоби говорити про Христа і проповідувати Христа. Він казав народу про милості Господа, Його силу, мудрість, терпіння і, що найважливіше, про Спокуту. Коли він свідчив, їм свідчив і Дух, що Ісус Христос є Спасителем,—так само, як і для Джілей. Цар Веніямин потім закликав свій народ міцно триматися віри в Христа. Люди хором вигукували:
“Ми віримо всім словам, які ти сказав нам, … через Духа Господа, … Який звершив сильну зміну в нас, або в наших серцях, що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро. …
І ми бажаємо увійти в завіт з нашим Богом, … і бути послушними Його заповідям у всьому”4.
Народ царя Веніямина уклав завіт виконувати заповіді Бога. Такий самий завіт уклала і кожна з нас.
Якщо ви дотримуватиметеся цього завіту, то будете свідками для ваших однолітків. Нещодавно мої діти зі своїми подружжями пригадували часи, коли вони відстоювали істинні цінності під тиском однолітків. Одна відмовлялася брати участь у змаганнях команд підтримки в неділю, інший сказав начальнику, що не може працювати у Суботній день. Ще один у свої 11 років відмовився дивитися у друга вдома порнофільм, а інший не захотів переглядати з однокласниками еротичні журнали. Обоє після того були на якийсь час виключені з компаній своїх друзів. Інша дитина відмовилася вживати грубу і вульгарну мову в робочому колективі. Ще один відмовився вживати спиртне, яке поцупив його друг із замкненого міні-бару батьків. Інша, яка була єдиним членом Церкви у класі, виступила з презентацією про Книгу Мормона на уроці англійської, завдяки чому відповіла на численні запитання. Наші одружені діти народжували дітей перед лицем критики з боку світу.
У такі моменти вони, можливо, почувалися самотніми, та коли вони були свідками, вони відчували напарництво і постійну підтримку Святого Духа. Вони також були озброєні благословеннями, які приходять від послуху Божим заповідям. Він обіцяв нам: “Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тоді поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю”5.
Мої діти справді були підтримані Його рукою, коли свідчили про Бога, твердо дотримуючись Його заповідей. Їхній приклад благословив і зміцнив мене.
Якщо ви будете свідками у своєму домі, ви зміцните ваші сім’ї. Надто часто ми гадаємо, що фраза в девізі Товариства молодих жінок “зміцнювати дім і сім’ю”6 стосується тільки майбутніх обов’язків молодих жінок у ролі дружин і матерів, але ж це також їхня відповідальність як дочок і сестер зараз, у своїх сім’ях.
Моя власна мати в молодості робила свій внесок у зміцнення свого дому і своєї сім’ї. Вона була найстаршою дитиною в малоактивній сім’ї і мала вроджений дар віри. Вона сама ходила до Початкового товариства і до Спілки взаємного вдосконалення. Вона підготувалася до храмового шлюбу раніше за своїх батьків. Вона стала фактором праведності, непохитним свідком, чий приклад зміцнив її батьків та братів і сестер. Ви, молоді жінки, також можете бути свідками Бога, плекаючи дух віри, любові, миру і свідчення в своїх домівках уже зараз, готуючись робити те саме, коли матимете власні сім’ї. Я—результат праведної молодої жінки, яка була “стійкою і непохитною, завжди багатою на добрі справи”7.
Ми також свідчимо про Ісуса Христа, коли радіємо в Ньому. Коли народ царя Веніямина більше дізнався про Ісуса, вони сказали: “Те, про що наш цар сказав нам, привел[о] нас до того великого знання, через яке ми втішаємося такою надзвичайно великою радістю”8. Коли ми радіємо в нашому Спасителеві, ми пам’ятаємо Його і Його чудові благословення. Ми є свідками, коли виражаємо вдячність і випромінюємо радість. Як співали молоді жінки, відкриваючи ці збори: “Бачимо ми: З Неба приходять дари, Він молитви наші чує”9.
Нещодавно я чула про двох доблесних дівчат, які виступили як свідки Бога. Вони жили за заповідями і випромінювали радість у євангелії. Це історія, яку розповідала одна літня місіонерка в ЦПМ.
Вона розповіла, що багато років тому прасувала вдома білизну і з цигаркою в роті дивилася мильну оперу, коли в двері постукали. Вона відкрила, і там стояли двоє чоловіків у білих сорочках і краватках. Один з них представився як її єпископ. Він сказав, що молився і відчув натхнення попросити її вчити Товариство молодих жінок. Вона відповіла йому, що охристилася в 10 років, але ніколи не була активною. Його це, здавалося, не обходило, бо він дав їй посібник і пояснив, де вони мають зустрітися в середу ввечері. Потім вона емоційно заявила: “Я не можу навчати 16-річних, я неактивна, і, крім того, я палю!” А він відповів: “Ви більше не будете неактивною, і вам доведеться до середи кинути палити”. І він пішов.
Вона казала: “Я пам’ятаю, як закричала в нікуди від злості, але потім нічого не могла вдіяти з потягом прочитати посібник. Насправді-то мені було дуже цікаво, і я прочитала його від палітурки до палітурки, і тоді ледь не напам’ять вивчила кожне слово того уроку.
До середи я все ще не збиралася робити цього, але зрештою опинилася по дорозі до Церкви, перелякана до смерті. Я ніколи в житті так нічого не боялася. Я виросла в нетрях, якось навіть сиділа у відділку, а ще рятувала батька від витверезника. І тут раптом мене представляють класу Лавр як нову порадницю. Я сиділа перед двома дівчатами і слово в слово виклала їм урок, включаючи інструкції для вчителя: “Тепер спитайте їх…”. Я пішла одразу після уроку і проплакала всю дорогу додому.
Через кілька днів у двері знову постукали, і я подумала: “От добре. Єпископ прийшов забрати посібник”. Я відчинила двері, а там стояли ці дві милі дівчинки з класу Лавр—одна з квітами, а інша з печивом. Вони запросили мене піти з ними в неділю до Церкви, і я пішла. Мені сподобалися ті дівчата. Вони почали розповідати мені про Церкву, про приход, про клас. Вони вчили мене шити, читати Писання і посміхатися.
Разом ми почали вчити інших дівчат у класі, які не приходили. Ми вчили їх, де б не знаходили—в машинах, на доріжках у боулінг-клубах, на ґанках. За півроку їх стало приходити 14, а за рік усі 16 дівчат у списку були активними. Ми разом сміялися і плакали. Ми вчилися молитися, вивчати євангелію і служити іншим”10.
Ці дві доблесні дівчини були свідками доброчесності, істини, праведності і радості в євангелії.
Коли мене покликали генеральним президентом Товариства молодих жінок, у благословенні під час рукопокладання мені сказали, що моя віра в Ісуса Христа зміцнюватиме мене у служінні. Мене оточують доблесні жінки: мої радниці та члени правління, президентства інших допоміжних організацій, і мої благородні попередники з генерального президентства Товариства молодих жінок. Вони були свідками Ісуса Христа на прикладі свого життя і безкорисливого служіння.
Зміцнена цими жінками, моїми рідними і стійкими й непохитними жінками і провідниками по всьому світу, я відчуваю “навколо себе велику таку хмару свідків”! Це допомогло мені бігти “з терпеливістю до боротьби, яка переді [мною], дивлячись на Ісуса, на Начальника і Виконавця віри”11.
Обіцяння міцної віри в Ісуса Христа в моєму благословенні при рукопокладанні було виконано, адже я мала можливість бути Його свідком завжди і повсюди. Я говорила про Нього, проповідувала Його і раділа в Ньому. Коли я відчувала, що слів недостатньо, вони доповнювалися Його Духом. Коли мені було страшно або щось здавалося не під силу, мене зміцнювала і підтримувала Його всемогутня рука. Я знаю, що Він благословить кожну з нас, якщо ми будемо свідками. Він “ніколи, ніколи, ніколи не кин[е]”12 нас самих.
Просуваймося з непохитною вірою в Христа, виступаючи як Його свідки в усі часи, в усьому і в усіх місцях! Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.