Праведні традиції
Чи традиції, які ми запроваджуємо в наших сім’ях, допомагатимуть нашим дітям йти за живими пророками чи заважатимуть у цьому?
Скільки я себе пам’ятаю, мій батько носив на лівій руці прекрасну каблучку з червоним рубіном. Потім вона перейшла до мого єдиного брата. Думаю, що це стане традицією в нашій сім’ї—спадком, який переходить від покоління до покоління. Це буде доброю традицією, і з нею будуть пов’язані приємні спогади.
Кожен з нас має традиції у своїй сім’ї. Деякі традиції матеріальні за суттю. Інші мають глибоке значення. Найважливішими є традиції, які пов’язані із способом нашого життя, які триватимуть і після нас, впливаючи на життя наших дітей і визначаючи його. У Книзі Мормона ми читаємо про ламанійців, на яких дуже позначилися традиції їхніх батьків. Цар Веніямин сказав, що вони були людьми, які нічого не знали про принципи євангелії “або навіть не вірять у це, коли їх навчають цьому, через традиції їхніх батьків, які є неправильними” (Мосія 1:5).
А які є традиції в нас? Деякі з них, можливо, прийшли від наших батьків, і тепер ми передаємо їх своїм дітям. Чи вони такі, як нам би хотілось? Чи базуються вони на проявах праведності й віри? За своєю природою вони матеріальні чи вічні? Ми створюємо праведні традиції усвідомлено чи так, як прийдеться? Наші традиції створюються у відповідь на гучний голос світу чи під впливом тихого і лагідного голосу Духа? Чи традиції, які ми запроваджуємо в наших сім’ях, допомагатимуть нашим дітям йти за живими пророками чи заважатимуть у цьому?
Як же визначити, якими бути нашим традиціям? Писання дають нам чудовий взірець. У Мосія 5:15 сказано: “Отже, я б хотів, щоб ви були стійкі і непохитні, завжди багаті на добрі справи”.
Мені подобається це, бо ми знаємо, що традиції формуються в часі, коли ми повторюємо ті самі дії знову й знову. Коли ми стаємо стійкими й непохитними, роблячи те, що є добрим, наші традиції глибоко укорінюються в праведність. Але у мене є запитання. Як нам визначити, що саме є хорошим або, що більш важливо, що є достатньо хорошим? Інший уривок, який нам дає трохи більше інформації про це, знаходиться в 3 Нефій 6:14. У ньому сказано про людей, “яких було навернено до істинної віри; і вони не відступали від неї, бо були твердими, стійкими і непохитними, бажаючи з усією старанністю виконувати заповіді Господа”.
Ми дізнаємося, що наше навернення до “істинної віри” передує нашій здатності залишатися твердими, стійкими і непохитними у виконанні заповідей. Це навернення є міцною вірою в Ісуса Христа як нашого Викупителя. Свідчення про це міститься в Книзі Мормона, яка є “ще одним свідченням про Ісуса Христа”. Вона йде пліч-о-пліч з Біблією у проголошенні божественності і місії Ісуса Христа, а також реальності живого Батька на Небесах. Кожний пророк, писання якого містить ця книга, дає своє особисте свідчення про це, а також про вчення, як нам треба жити, щоб стати причасниками спокути і знайти для себе мир і щастя.
Є лише один шлях до особистого навернення людини. Навернення відбувається завдяки свідченню Духа, коли ми читаємо те Писання, яке свідчить про Ісуса Христа. Воно відбувається, коли ми молимося і коли ми постимося. Воно відбувається тільки тоді, коли у нас є глибоке бажання пізнати істину. Нас повинно спонукати відкрите прагнення істини, а не виправдовування своїх дій вишукуванням помилок в Писаннях, ученнях пророків або в самій Церкві. Ми повинні спрямовувати свої зусилля, аби чути тлумачення Духа, а не розуміння світу. Нам необхідно з готовністю відкрити своє серце і розум, прийняти Господній шлях, і, якщо потрібно, змінити своє життя. Наше навернення відбувається, коли ми починаємо жити так, як того хоче від нас Господь—стійко і непохитно виконувати всі заповіді, а не лише ті, які нам зручно виконувати. А потім розпочинається процес удосконалення, коли ми стараємося зробити кожний день кращим за попередній. Таким чином наші традиції стають традиціями праведності.
Я хотіла б запропонувати усім нам вибрати час і подумати про традиції в нашому житті і як вони можуть позначатися на наших сім’ях. Наші традиції: дотримання Суботнього дня у святості, сімейна молитва, вивчення Писань сім’єю, служіння і активність у Церкві, а також виявлення поваги і прихильності вдома дуже великою мірою вплинуть на наших дітей та їхнє майбутнє. Якщо ми виховуємо на основі вчень із Писань і слів пророків останніх днів, ми не можемо збитися з дороги. Якщо у кожну важку хвилину наше серце насамперед і завжди звертається за настановою до Небесного Батька, ми будемо у безпечному місці. Якщо наші діти знають, де ми стоїмо, і ми завжди стоїмо на боці Господа, то знаємо: ми там, де нам і потрібно бути.
Отже, важливо, щоб ми послідовно все це робили. Не все нам буде вдаватися добре, і наші сім’ї не завжди будуть реагувати позитивно, але ми будемо будувати міцну основу праведних традицій, на яку зможуть спертися наші діти. Вони зможуть триматися цієї основи у важкі моменти, і вони зможуть повернутися до цієї основи, якщо на якийсь час зіб’ються з дороги.
У кінці свого життя мій батько передав нам, його дітям, більше, ніж каблучку з червоним рубіном. Його тіло було виснаженим, але в дійсності він стояв як стовп сили, як приклад праведності й істини. Саме його життя було наповнене традиціями, які зміцнюють нас сьогодні, хоч його й немає більше з нами. Він був “стійким і непохитним, бажаючи з усією старанністю виконувати заповіді Господа”.
А можемо ми зробити це для своїх дітей? Який спадок ми передаємо їм сьогодні? Яким він буде завтра? Збирати його можемо почати ми. Чи будуть їхні серця і життя сповнені традицій, які полегшать для них прийняття Господа і пророків останніх днів і слідування за ними? Чи можемо ми як сім’ї заявляти на право отримати обіцяні благословення, “щоб Христос, Господь Бог Вседержитель, міг запечатати [н]ас до Себе, щоб [н]ас могли привести на небеса, щоб [м]и могли ма[т]и довічне спасіння і вічне життя” (Мосія 5:15)?
Брати і сестри, я знаю, що ми можемо! Я знаю, що Бог любить нас і чекає, щоб допомогти нам прийти до Нього. Кожний з нас може знати, що так воно і є. Я знаю, що це саме так! Я знаю, що Бог живий; Ісус Христос—Його Син і наш Викупитель. Євангелія Ісуса Христа—істинна; Писання містять її і свідчать про неї. І ми маємо істину і живого пророка сьогодні—Президента Томаса С. Монсона. Він був підготовлений і приведений у цей день, щоб вести Господню Церкву.
Коли ми стаємо “стійкими і непохитними” у виконанні заповідей Господа, ми забезпечуємо небесні благословення для себе і своїх сімей.
Я молюся, щоб ми відчували це глибинами свого серця і свого життя, в ім’я Ісуса Христа, амінь.