Послання президентства території
Звичайні вішки
Якось Карл Г. Мейзер вирушив із групою молодих місіонерів в Альпи. Вони йшли через високий гірський перевал. Із снігу, яким був вкритий льодовик, стирчали довгі вішки—палиці, якими позначалася стежка, щоб мандрівники могли безпечно знайти свій шлях через льодовик і спуститися з гори з іншого боку.
Коли вони досягли вершини, брат Мейзер вирішив дати молодим старійшинам урок. Він зупинився на вершині гори і звернув їхню увагу на вішки, якими була позначена стежка. Він сказав: “Брати! Це—як священство Боже. Це звичайні старі палиці, але важлива саме їхня позиція, їхнє місцезнаходження. Якщо ви йдете, орієнтуючись на них, то обов’язково будете у безпеці. Але варто лише відійти від них, і ви загубитеся”.
Бог небес покликав апостолів та пророків і дав їм силу священства. Згадані вище звичайні, непоказні старі вішки символізують наших пророків, і їхнє місцезнаходження має визначальне значення. Дотримуючись простих попереджень наших пророків, ми будемо у безпеці.
Подібно до Карла Мейзера, президент Генрі Б. Айрінг навчав: “У порадах пророків безпечний шлях шукають ті, хто має сильну віру. Коли висловлюється пророк, ті, у кого слабка віра, можуть подумати, що чують лише мудру людину, яка дає хорошу пораду… Але якщо ми вирішуємо не приймати пророчу пораду, то це змінює сам ґрунт, на якому ми стоїмо: він стає більш небезпечним. Відмова прислухатися до поради пророка зменшує нашу здатність почути натхненну пораду в майбутньому”.
Ми живемо в часи, передбачені давніми пророками,—часи великих розділень, сумнівів, зневіри цілих народів і здивування, коли люди тамують подих від страху в очікуванні лиха. Ми бачимо, що багато людей бояться, сумніваються і серця людські холонуть. За словами Президента Рассел М. Нельсона, це відбувається через те, що ми забуваємо про свою природу та призначення. Своїм ставленням до Бога, до обставин життя, своїми думками, словами та діями ми формуємо основу нашого життя, яке буде перевірено та випробувано—на певних стежках, маршрутах, шляхах та під час різних подій. Усі люди будуть випробувані. Коли немає пророків, тоді немає божественного скерування, а коли немає божественного скерування, тоді люди ходять у пітьмі і збиваються з дороги.
З днів Адама Той, Хто є Альфою і Омегою, покликав пророків, щоб вони вели Його народ, Його Церкву та попереджали мешканців Землі. Пророки завжди свідчать про Ісуса Христа.
Ісус Христос навчав нас, що неважливо, чи говорить Він з небес Своїм власним голосом, чи через служіння ангелів, чи вустами Своїх слуг, коли їх скеровує Святий Дух,—це все одно буде розум і воля Бога. Він також сказав, що нічого не робить, не відкривши Своєї таємниці рабам Своїм, пророкам.
Через Своїх пророків Спаситель вказує нам безпечний шлях, закликаючи нас щодня вивчати Писання—особисто та всією сім’єю, проводити щотижня домашні сімейні вечори, молитися разом із сім’ями, з подружжям та особисто—щиро та постійно.
Ісус Христос вказує найкращий маршрут для Своєї молоді і закликає через Своїх пророків гідних, фізично та духовно підготовлених юнаків відгукнутися на заклик і служити на місії повного дня. Дівчата також можуть служити на місії повного дня, однак вони не мають такого ж зобов’язання служити, як юнаки. Господь через пророка каже, що кожен член Його Церкви є місіонером.
Через Своїх пророків Бог Ізраїлів закликає юнаків та дівчат вступати до “Молодіжного батальйону Господа” і допомагати збирати Ізраїль. Через Своїх пророків Викупитель закликає нас досліджувати сімейну історію і підніматися на високі місця—храми—якнайчастіше. Він також закликає нас організувати свою домівку на зразок храму, бути готовими до важких часів, робити запаси продуктів та фінансові заощадження, не брати кредити та жити за своїми статками.
Через пророків Господар виноградника закликає єпископів приділяти особливу увагу молоді та пасти Його ягнят, а президентів кворумів старійшин та Товариства допомоги Він закликає виконувати обов’язки, що стосуються служіння підопічним, сімейної історії та місіонерської роботи.
Щоразу, коли ми не хочемо прислухатися до натхненної поради або вважаємо, що ми—виняток, до нас приходить усвідомлення, що ми завдаємо шкоди не тільки собі, але, можливо, й іншим поколінням. Щоразу, прислухаючись до закликів або порад пророків, ми усвідомлюємо, що йдемо у безпечному напрямку, що шлях уже підготовлений, небезпека позначена вішками. Хтось, завчасно подбавши, поставив їх на ці місця, щоб попередити нас, як говорив про це своїм місіонерам Карл Мейзер.