Сценарій нашого життя
Я пишу сценарії для проведення свят у приході. Так уже повелося, і це мені подобається. Звичайно, сценарій можуть прийняти або не прийняти, можуть щось змінити, але це вже не важливо. Іноді я запитую себе: яким би було наше життя, якби ми не прийняли євангелію? Якби ми не прийняли сценарій, написаний для нас на небесах? Господь пропонує кожній людині Його сценарій, а ми маємо право не погодитися з ним або змінити його. Ми маємо свободу вибору.
Місіонери прийшли до нас дуже давно—навесні 1998 року. Спочатку я порівнювала вік місіонерів із віком моїх дітей, а тепер мої онуки такого ж віку, як були ті молоді люди. Час летить, як на крилах: начебто ще вчора наші п’ятеро дітей разом з нами були охрищені в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Двоє наших молодших синів відслужили свої місії у Чехії та в Україні. Я дбайливо зберігаю їхні листи з місії, адже тоді ще не було мобільних телефонів. Я знала їх слухачів, хвилювалася разом з ними за кожну людину, намагалася допомогти порадою і з кожним отриманим від синів листом відчувала, як вони дорослішають. Я ділилася своїми радощами й прикрощами, а вони підтримували мене. У цей час у нашому місті були великі гоніння на Церкву, часто писалися розгромні статті у газетах, не відставало і місцеве телебачення. Ось що написав мені один із синів: “Часом мені хочеться доводити, що євангелія істинна, що Церква істинна,—але ні! Господь нічого не доводив. Він давав знання через віру. Доказ—знаряддя слабких та невіруючих. У ці моменти я хочу бути з вами, щоб я міг трохи зміцнити вас, просто сказати, що не має значення, скільки бруду ще буде вилито на Церкву Христа і на нас. Господь сказав: “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене” (Матвій 5:11). Чим більше буде переслідувань, тим більше зміцниться Церква, тим більше людей буде христитися, бо побачать, що все написане в газетах—брехня. Я пишаюся вами, у вас велика віра. Просто продовжуйте зміцнювати її, читаючи Писання і часто молячись. Господь дасть вам сили подолати всі випробування—і матеріальні, і духовні. Віра робить чудеса. Успіх місіонерської роботи залежить від віри людини. Якщо ми виходимо вранці з дому, ставлячись до місіонерської роботи як до звичайної справи, якою потрібно займатися протягом двох років, то цей день минеться марно і навряд чи ми чогось досягнемо. Але якщо кожний ранок зустрічати із захопленням і вдячністю за те, що ще один день ми можемо працювати у Божому винограднику, якщо, йдучи з дому, просити Господа, щоб Він послав нас до тих людей, яких підготував почути Його слова, і йти, сповненими віри, то цей день буде особливим. Господь вимагає докладати зусилля і після цього винагороджує нас”.
А ось слова нашого іншого сина місіонера: “От і минула четверта частина моєї місії. Тут на місії час вимірюється по-іншому. Місія—це круто! Особливо це розумієш, коли встаєш рано-вранці й відчуваєш, що ніби й спати не лягав, а так, ліг на хвилинку. Але треба вставати, вивчати Писання, а потім цілий день працювати. Хтось тебе ігнорує, хтось не хоче слухати. Але ми йдемо далі, не озираючись, і намагаємося покладатись не на себе, а на Господа. У цьому полягає сенс слів “витерпіти до кінця”.
Змужніли мої місіонери, обзавелися сім’ями. Тепер у них стало набагато більше турбот. Час не стоїть на місці. Ось уже й наша онука відслужила свою місію. За яким сценарієм піде їхнє життя? Це залежатиме лише від них.
Іноді здається, що світ затягує нас у свої тенета, з яких не вибратися. Але я знаю, що Господь завжди поруч, потрібно просто відкрити своє серце, звернутися до Нього в щирій молитві і Він почує й підтримає кожного, так само, як це робимо ми, готові завжди прийти на допомогу своїм дітям.