Pозділ 16

Величне покликання батьків

Захищайте своїх дітей. Скеровуйте їхнє життя … nрикладом доброго батька і люблячої матері ¹.

Вступ

Президент Девід О. Маккей часто говорив про те, як йому пощастило з батьками і як вони вплинули на його життя: «Від [батька] я навчився працювати і служити—як щодо моральності і духовної роботи і служіння, так і щодо звичайних, мирських понять. Який би ми не прийняли обов’язок чи завдання, ми повинні виконати його, докладаючи всіх зусиль.

Прекрасний приклад моєї матері також залишався зі мною—її ніжність, терпіння і щирість»².

Президент Маккей у свою чергу був прекрасним, люблячим батьком. У дитинстві один з його синів, Девід Лоуренс, подорожував разом з батьком запряженими кіньми возом. «Ми переходили вбрід бурхливу річку під час грози, —згадував пізніше Девід Лоуренс, —і потрапили в пастку між потоками річки та гірськими потоками. Мені здавалося, що настав кінець світу, і я став плакати. Батько посадив мене на коліна й обійняв, і так і тримав мене всю ніч, аж поки нас не витяг- ли вранці. Важко не слухатися людину, яка любить тебе й обіймає тебе»³.

Девід Лоуренс пригадував, що Девід О. Маккей та Емма Рей пояснювали дітям, чого очікували від них, і що вони «самі були настільки дисципліновані, що нам ніколи не доводилося бачити, щоб вони поводилися не так, як очікували від нас… Те, чого очікували від нас батьки, вказувало нам шлях, яким ми просто не могли не йти, адже надзвичайно любили їх. Ми любили їх, тому що вони ніжно любили одне одного і кожного з нас»⁴.

Приклад Президента Маккея і його порада батькам, святим останніх днів, проявили розуміння ним важливості впливу батьків та відобразили його переконання, що «жоден успіх не може компенсувати провал вдома»⁵.

Учення Девіда О. Маккея

Батьки мають божественний обов’язок—піклуватися про дітей і скеровувати їх.

Новонароджена дитина є найбільш безпорадним створінням на світі. Без батьківської турботи і захисту вона не виживе і не виросте… Наші діти є найдорогоціннішим, що в нас є, скарбом вічності. Вони заслуговують нашої постійної турботи й скерування і мають право на це…

Приведення дітей у цей світ несе із собою велику відповідальність і являє розумінню найвищу мету життя, а саме, спільну працю з божеством, щоб «здійснити безсмертя і вічне життя людини» (Мойсей 1:39)⁶.

Батько всього людства розраховує на те, що батьки як Його представники допомагатимуть Йому формувати і скеровувати людські життя й безсмертні душі. Це і є найвищим завданням, яке Господь може доручити людині⁷.

Батьківство … слід сприймати як священний обов’язок. Щось є в глибині душі людини, що противиться недбалому батьківству. Бог вселив глибоко в душі батьків істину, що вони не можуть безкарно ігнорувати обов’язок захищати свою дитину.

Спостерігається така тенденція, що батьки намагаються перекласти цю відповідальність на інших, наприклад, на школу чи на Церкву. Який би вплив не мали ці зовнішні сили, їм не під силу зайняти місце батька чи матері. Щоб зберегти свої домівки, необхідні постійне навчання, пильність, близькі стосунки, спостереження за дітьми⁸.

Натхненою Богом є вимога до святих останніх днів, щоб вони зберігали свої домівки і навчали дітей принципів євангелії Ісуса Христа. «І вони також мають навчати своїх дітей молитися і ходити чесно перед Господом». Ця заповідь Господа, дана нам у розділі 68 книги Учення і Завіти, вірш 28, не залишає запитань щодо обов’язку батьків з навчання їхніх дітей, який надто часто перекладається на плечі Церкви, шкіл та служителів закону⁹.

Відповідальність за навчання дітей несуть три групи: по-перше, сім’я; по-друге, Церква; по-третє, держава. Найважливішою серед них є сім’я. Божественним наказом Господь поклав на батьків відповідальність, по-перше, учити дітей вченню про покаяння; по-друге, вірі в Христа, Сина живого Бога; по-третє, хрищенню та конфірмації; по-четверте, вчити дітей молитися; по-п’яте, вчити дітей ходити в праведності перед Господом» [див. УЗ 68:25–28]. Батьки, які зрікаються цього обов’язку, будуть змушені відповідати за цей гріх¹⁰.

Найбільш красномовний прояв довіри до чоловіка й жінки—це доручення їм життя маленької дитини. Якщо людина, якій довіряють кошти інших людей, працює в банку, муніципалітеті або державній установі та не виконує своїх зобов’язань, її затримують і, скоріш за все, саджають у в’язницю. Якщо людина, якій довіряють державну таємницю, відкриває її, вона зраджує свою країну і її називають зрадником. Що тоді має думати Господь про батьків, які через свою недбалість або свідоме бажання потурати егоїзму не виховують належним чином своїх дітей і цим доводять, що не виправдали най-величнішу довіру, яку тільки може бути надано людині? У відповідь Господь каже: «Гріх буде на головах батьків» (УЗ 68:25)¹¹.

У сім’ї святих останніх днів не існує нічого тимчасового. У сімейних стосунках немає нічого швидкоплинного. Для святих останніх днів домівка є справжньою основною складовою суспільства, а батьківство знаходиться поруч з божественністю. Секрет хорошого суспільства полягає в хороших сім’ях. Секрет прищеплення віри в Бога, віри в Його Сина, Викупителя світу, віри в церковні організації полягає в хороших домівках. Все зосереджено в них. Бог поклав на батьків обов’язок прищеплювати ці принципи дитячому розуму. Наші школи, церковні організації і деякі гідні громадські заклади допомагають у вихованні та скеровуванні молоді, але жоден з цих закладів, яку б важливу роль в житті молоді він не грав, не може замінити стабільність та вплив батьків удома¹².

Матері можуть справити сильний і добрий вплив на своїх дітей.

Одна з найбільших потреб сучасного світу це розумні, сумлінні матері…

Матері мають величезний потенціальний вплив на людське життя—або на добро, або на зло. Образ матері перший відбивається на чистому аркуші розуму крихітної дитини. Саме її ніжність першою вселяє почуття безпеки, її поцілунок проявляє її любов, її співчуття й ніжність першими говорять, що на світі є любов¹³.

Материнство—це найблагородніше покликання на світі. Справжнє материнство є найпрекраснішим з усіх мистецтв, найповажнішою з усіх професій. Жінка, яка може написати картину або яка може написати книгу, яка вразить мільйони, заслуговує на вигуки захоплення і аплодування людства, але жінка, яка виховує сім’ю, в якій виростають здорові, прекрасні сини і дочки, чиї безсмертні душі житимуть ще віки після того, як картини вицвітуть, книги і статуї зазнають тління чи їх знищать, заслуговує на найвищу нагороду, яку тільки людство може дати, і на обрані благословення Бога¹⁴.

Матері насіння в дітях те сіять яке багато в чому визначатиме, що ця дитина пожне, ставши дорослою. Матір, яка прищеплює душам дітей повагу одне до одного і любов до матері й батька, провадить величне служіння Церкві та всьому людству. Діти з таких домівок виростають порядними громадянами, які робитимуть те ж саме, що робили їхні батьки, які боротимуться за те, за що боролися їхні батьки…

Материнство є єдиною на землі річчю, що якнайкраще втілює божественні чесноти створення і жертвування. Хоча воно приводить жінку близько до обриву смерті, материнство також веде її до самих основ життя, і робить партнером Творця у роботі приведення в земне життя вічних духів.

Усі роки дитинства, юності і, так, навіть після того як її дівчатка самі стають матерями і її сини стають батьками, мати ніжно й з любов’ю продовжує жертвувати заради них своїм часом, затишком, задоволенням, необхідним відпочинком і, якщо необхідно, здоров’ям і навіть життям. Жодними словами не виразити силу, красу та героїзм материнської любові…

Серед найближчих серцю спогадів є пам’ять про те, як мати молилася біля мого ліжка, як ніжно поправляла ковдру мені й братові і як ніжно цілувала кожного на ніч. Тоді ми були надто юними і пустотливими, щоб повністю оцінити її відданість, але достатньо дорослими, щоб зрозуміти, що мама любить нас.

Саме знання про материнську любов та слухняність настановам взірцевого батька не раз і не два в мою палку молодість відвертали мою ходу з дороги, що вела до прірви спокуси¹⁵.

Жодна мати не може мати кращої роботи в цьому світі, ніж виховувати і любити дітей, якими Бог благословив її. Це її обов’язок¹⁶.

Батьки повинні брати активну участь у вихованні дітей.

Одного вечора близько п’ятої години четверо братів їхали в автомобілі по Мейн-стріт [вулиця в Солт-Лейк-Сіті]. Коли вони проїжджали перехрестя з Ферст-Саут-стріт, почули ледве чутний крик: «Тату! Тату! Тату! Зачекай!» Батько був за кермом; він умить впізнав голос сина. Він одразу ж зупинив автомобіль. Виглянувши, чоловіки побачили 9-річного хлопчика, який продирався крізь метушливий натовп пішоходів; він задихався, плакав, намагаючись наздогнати автомобіль…

Батько сказав:

—Що сталося, синку, де ти був?

—Я намагався розшукати тебе.

—Ти пішов з того місця, де ми домовилися зустрітися?

—Так, я побіг шукати тебе.

Хлопчик зрозумів, що вони мають зустрітися перед Скинією. А батько, очевидно, домовлявся з дитиною зустрі тися в кінці вулиці. Через це непорозуміння хлопчик був далеко від свого батька, дитина опинилася у натовпі одна, не-захищена.

Я вважаю, що цей випадок ілюструє те, від чого нас часто застерігають. Батьки, чи буває, що ви не можете порозумітися із синами? Чи блукає хтось із них натовпами в житті, оточений різними спокусами, а ви сподіваєтеся зустрітися з ним у домовленому місці, якого він не знає? Може так статися, що він не вибіжить з натовпу і не гукатиме вас: «Батьку! Батьку!», а навіть якщо й вибіжить, то ви можете не почути його окрику, бо є надто зосередженими на життєвих справах. Тож ви можете проїхати поруч із ним і залишити посеред зла одного шукати дорогу додому. Візьміть синів із собою, подорожуючи цим шляхом життя, щоб вони були з вами у вічному домі, де панує нескінченний мир і спокій¹⁷.

Батько, який через ділові, політичні чи суспільні обов’язки не розділяє з дружиною обов’язків у вихованні синів і дочок, зраджує шлюбним зобов’язанням, негативно впливає на щасливу домашню атмосферу, якою вона може і має бути, і, можливо, є навіть джерелом розбрату і провини¹⁸

Батьки повинні навчати з любов’ю слухняності й благоговінню.

Благоговіння перед законом і слухняність йому повинні починатися вдома. Справді, важко переоцінити відповідальність батьків щодо навчання дітей благоговінню перед Богом і всім священним, шануванню й підтримці закону¹⁹.

Слухняність є найпершим законом небес, і це також закон сім’ї. Без слухняності у домівці не може бути справжнього щастя—слухняності, яка досягається не силою, а завдяки божественній чесноті—любові. Без любові дому немає. Ви можете жити в палаці, але при цьому не мати дому; ви можете жити в халупі з дірявим дахом і землею замість підлоги і при цьому мати найпрекрасніший дім на світі, якщо в цих чотирьох стінах панує божественний принцип любові, що приносить ту слухняність і гармонію, що робить життя прекрасним²⁰.

Нещодавно мали популярність деякі безглузді теорії про самовизначення дітей та збереження їхньої індивідуальності. Деякі такі теоретики вважають, що дітям слід дати можливість самим розв’язувати свої проблеми без допомоги батьків. У цьому є крупиця розуму, але більше омани…

Дитина повинна засвоїти, що її дії обмежені, що є певні межі, які вона не може перейти безкарно. Слухняності таким сімейним правилам можна легко досягти з добротою, але твердістю. «Привчай юнака до дороги його, і він, як по-старіється, не уступиться з неї» [див. Приповісті 22:6]²¹.

Молоді потрібне скерування, допомога і доречне обмеження. «Нехай першим уроком для вашої дитини буде урок слухняності, а другим—який вам заманеться», —сказав Бенджамін Франклін… Дитина повинна змалку засвоїти, що світ не обертається навколо неї, що вона має обов’язки перед іншими людьми…

Батьки також повинні навчати дітей цьому так, щоб не викликати в них почуття гніву [див. Ефесянам 6:4]. Вони мають бути обережні і не дратувати дітей свавільними наказами чи безрозсудно звинувачувати. Коли є нагода, вони повинні заохочувати, а не докоряти і карати²².

Батьківський приклад має сильний вплив на життя дітей.

На всіх, а особливо на всіх батьках і матерях, лежить обов’ язок подавати дітям і молоді приклад, який був би гідний наслідування. Батьки повинні щиро дотримуватися закону і підтримувати священство у себе вдома, щоб діти бачили хороший приклад²³.

Обов’язком батьків і Церкви є не тільки навчати молодь, а й показати на прикладі, що життя в істині й моральній чистоті приносить радість і щастя, в той час як порушення моральних і громадських законів веде виключно до невдоволення, смутку та, в граничних випадках, до деградації²⁴.

Наш обов’язок, обов’язок дорослих і батьків, подавати дітям хороший приклад вдома і в суспільстві. Це наш обов’язок справити на них враження своєю щирістю у віруванні в євангелію Ісуса Христа. Батьки ніколи не повинні навчати одному, а робити інше, що стосується євангелії. Діти прекрасно бачать нещирість²⁵.

Сім’я дає дитині ім’я і становище в суспільстві. Дитина бажає, щоб її сім’я була такою ж хорошою, як сім’ї її друзів. Вона хоче з гордістю розповідати про свого батька і завжди відчувати натхнення, згадуючи свою матір²⁶.

Нехай Бог допомагає нам захищати істину і, крім того, жити за нею, щоб бути прикладом у власних домівках… Нехай Бог дасть вам силу, щоб справляти такий вплив, щоб ваші діти були вірними істині євангелії Ісуса Христа до кінця, до самої смерті²⁷.

Маймо рішучість створювати [праведні] домівки, бути добрішими чоловіками, дбайливішими дружинами, зразковими для своїх дітей, маймо рішучість зробити домівку частинкою небес на землі!²⁸