Pозділ 18

Мужність жити праведно

Сьогодні світ найбільше nотребує віри в Бога та мужності, щоб виконувати Його волю¹.

Вступ

виступі на Генеральній конференції Президент Девід О. Маккей розповів історію, яку йому переказав чоловік на ім’я Джеймс Л. Гордон.

«Один юнак … вирішив стати учнем в місцевій теслярській майстерні. Він був розумним юнаком, і всі чоловіки з радістю прийняли його до себе. Вони сказали: «Вип’ємо за нашого нового учня!» Вони розлили пиво і дали йому келих.

—Ні, дякую, —відповів він, —я не п’ю.

—Що ж, —сказав грубий старий тесля, —непитущим у нас не місце!

—Один буде, якщо ви мене берете, —сказав юнак.

Інший схопив його за комір і сказав:

—Юначе, ти посмакуєш пива або в собі, або на собі!

—Прекрасно, я прийшов сюди в чистій куртці і з чистим сумлінням. Ви можете заплямувати куртку, якщо так бажаєте, але ви не заплямуєте моєї душі».

Президент Маккей так сказав про юнака з історії:

«Він був вишколений—саме це слово я хочу сказати—не просто навчений, а вишколений не вживати тютюну й міцних напоїв, що одурманюють. Саме це я маю на увазі під моральною мужністю. Сьогодні світ найбільше потребує віри в Бога та мужності, щоб виконувати Його волю»².

Учення Девіда О. Маккея

Спаситель є довершеним прикладом мужності.

Той, хто є або має бути взірцем у нашому житті, був най- мужнішим з усіх людей. «В Ісусі ми бачимо приклад найвищої відваги, найбільшої мужності, верху героїзму». Справжній герой захищає правду і не щулячись стає на шляху лиха. В цьому плані Спаситель був уособленням справжньої мужності й героїзму. Щоб проілюструвати це, достатньо згадати очищення храму [див. Матвій 21:12–13], сміливу промову істини перед земляками, коли ті вигнали Його з Назарета [див. Лука 4:16–32, 43–44]або коли з 5 тисяч чоловік у Капернаумі … [залишилося зовсім небагато] і Він звернувся [до дванадцятьох] і сказав: «Чи не хочете й ви відійти?» [Див. Іван 6:66–67]. Але Господар ніколи не впадав у відчай і не уникав своєї долі. Саме така мужність потрібна світові в наш час³.

Коли солдати прийшли схопити Ісуса, Петро … вискочив уперед, намагаючись врятувати свого Вчителя, «меча … вихопив, і рубонув раба первосвященика, —і відтяв праве вухо йому». [Див. Іван 18:10]. «Всунь у піхви меча!—наказав йому Спаситель.—Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?» [Іван 18:11]. Який урок Петрові! І хоч обов’язок вів до страждання і смерті, Господь був непохитним у Своїй силі …

Похитнулася сила та відданість Петра, але він не міг змусити себе втекти разом з іншими. І він не знав, чи варто йому іти разом з Ісусом. Тому він не зробив ні того, ні іншого, але «здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика». [Марк 14:54]. Спочатку він залишався ззовні, а потім наважився приєднатися до слуг у дворі …

[Після того, як Петро тричі заперечив, що знає Господа], Спаситель … «обернувся й подививсь на Петра». Потім, згадавши слова Господа: «Перше, ніж заспіває півень, —відречешся ти тричі від Мене», Петро вийшов звідти і гірко заплакав. [Див. Лука 22:54–62].

Говорять, що коли Петро «безмовно пішов від усіх … і коли його ридання наповнили тишу», він так сильно журився, що усамітнився в п’ятницю і суботу, що йшли за розп’яттям Спасителя. Якщо це так, страждання через те, що він зробив, мабуть, було ще гострішим, коли він пригадував всі ті добрі слова Спасителя до нього і ті численні щасливі моменти, коли він був поруч з Господом. Кожне слово, кожен вчинок і погляд—все те, що він пригадував про свого Вчителя, все спливало в розумі в новому світлі… Крізь гіркі сльози він бачив усі якості справжнього чоловіка, уособленням яких був Ісус— Благоговіння, Братерство, Терпіння, Щирість, Мужність⁴.

Надія та доля світу зосереджені в Галілеянині, Господі і Спасителі, Ісусі Христі. У вашому житті, борючись з його не-гараздами, чи зазирнете ви глибоко в себе, щоб побачити, чи вірите ви в це? [Один письменник] поставив таке запитання: «Чи є Ісус лише легендарною в історії постаттю, святим, якого зображують на вітражах церков, … до якого не наблизитися і чиє ім’я не можна вимовляти вголос, чи Він залишається таким, яким був у плоті, —реальним, з такими ж, як у нас, пристрастями, нашим старшим братом, провідником, порадником, утішителем, прекрасним голосом, що з минулого закликає нас жити благородно, відважно поводитися і до кінця бути мужніми?» Хто Він для тебе, товаришу мій?⁵

Мужність породжується вірою та надією.

На нас лежить більший обов’язок, ніж будь-коли, —учитися євангелії Ісуса Христа і жити за нею. Перед нами складніше завдання. Останню роботу ще не виконано повністю … Нам необхідна мужність, щоб вийти на новий рівень, нам потрібна мужність, щоб устояти в існуючій ситуації, при існуючих умовах, і саме тому я вибрав слова: «Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!» [Псалми 30:25].

У цьому обіцянні закладено два принципи, якими буде дорожити кожна справді набожна людина—віра й мужність. Про що ці слова? Ми точно знаємо, що Господь залишається вірним Своєму народу, тому нехай ніхто не впадає у відчай, а набереться мужності, і його віра не буде даремною. Віра в Бога, довіра до Нього, впевненість у ближніх, мужність у боротьбі за свої переконання дозволять нам зрештою досягти будь-якої праведної мети⁶.

З вірою в безмежну силу, в особистий захист, який надає нам наш Батько, —а ми вважаємо Його саме таким люблячим Батьком—зустрічаймо з мужністю свої труднощі!»⁷

Щоб зберігати духовні цінності, молодь повинна розвивати мужність.

[Збереження] своїх ідеалів—це інший аспект життя, в якому ми можемо проявити мужність і заслужити схвалення Бога, якому віримо. Настали часи, коли люди повинні мислити тверезо і не дати відірвати себе від пристані безпеки ілюзорними теоріями, що пропонуються як панацея від наших теперішніх хвороб. Наш час змушує молодь, якій вистачає мужності, високо тримати прапор моралі. В цьому ми можемо побачити справжню силу духу. Говорять, що героїзм—це концентрована мужність. Що ж, наші найславетніші герої бувають не тільки на полях битв. Я думаю, що вони також живуть серед нашої молоді. Молоді чоловіки і молоді жінки, потрапивши на вечірки, безстрашно відмовляйтеся від всього того, що, як ми знаємо, виснажує особистість і ослабляє саму життєву енергію молоді, і засуджуйте це.

«В історії цього світу ще ніколи не було періоду, —каже [один письменник], —коли б так конче були потрібні герої моралі. Світ чекає на таких. Провидіння Боже наказало науці трудитися і підготувати таким дорогу. Для них вона кладе залізні рейки, протягує дроти і долає океани. Але де ж вони самі? Хто вдихне в наші громадські й політичні стосунки вище життя?» «Найважливішими у світі, —каже видатний вчений, —є не відкриття Галілея, Фарадея та інших, а віра в існування моральних і духовних цінностей». Я благаю молодь бути мужньою і зберігати моральні та духовні цінності євангелії Ісуса Христа. Врешті-решт, «яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» [Матвій 16:26]⁸.

Мета освіти полягає в тому, щоб розвинути можливості дитини, що забезпечить її добробут упродовж життя; розвинути силу самоконтролю, щоб вона ніколи не стала рабом своїх забаганок чи інших слабкостей; зробити з неї справжнього чоловіка або прекрасну жінку, щоб кожна дитина та кожен підліток хоча б подавали надії на те, що будуть другом, супутником, а згодом і зрілим чоловіком або дружиною, зразковим батьком чи люблячою, розумною матір’ю, маючи силу мужньо встояти перед бурями життя, стійко витримати лихо і без страху постати перед смертю⁹.

Я читав 53 розділ книги Алми, в якому йдеться про юнаків, що славилися своєю мужністю, силою і здібністю—чоловіків, які були завжди вірними в усьому, що б їм не довірили. Хто ці юнаки? То були сини батьків, які були так само гідні довіри. їхніми батьками були навернені ламанійці, які, отримавши Дух Божий, присвятили своє життя служінню ближнім і в своєму служінні в церкві уклали завіт, що ніколи не візьмуть у руки зброю проти своїх братів, що більше ніколи не підуть на війну. Такою була їхня клятва, таким був завіт, і вони були віддані йому до своєї смерті¹⁰.

Я благаю молодь бути мужньою і зберігати моральні та духовні цінності євангелії Ісуса Христа. Світу потрібні духовні герої!¹¹

Як казав [один письменник]: «Перед вами дві дороги: одна веде все нижче і нижче—туди, звідки чути плач відчаю, а інша веде до ранкових висот, звідки доносяться вигуки радості людської і де чесний труд винагороджується безсмертям».

Нехай Бог дасть вам чисте бачення, ясний погляд, непохитну волю, мужнє серце, … щоб ви зробили правильний вибір. Вибравши правильно, ходіть з піднятою головою, не ховаючи обличчя, що доведе, що ви нікого не образили. І хоча життя стає важчим і обтяжують страждання, нехай вас веде світло Христового життя, щоб не падали ви духом¹².

З духовною мужністю ми можемо подолати всі життєві випробування.

Мужність—це риса характеру, яка дозволяє поставати перед небезпекою або протидією із спокоєм і твердістю і допомагає людині переживати труднощі, що лежать на її шляху до праведних досягнень… Мужність означає силу не тікати від труднощів і долати їх¹³.

Неважко чинити правильно, якщо тебе оточують добрі люди, але важко захищати правду, коли більшість у натовпі борються проти неї, однак, це слушний час проявити справжню мужність. Пророк Джозеф Сміт, наприклад, був гнаний і переслідуваний за стверджування, що він мав видіння, але він завжди залишався вірний своєму свідченню. Хоча його ненавиділи і переслідували, він, як сам казав, все ж таки був вірний тому Богові, який промовляв до нього, і весь світ не міг змусити його думати або вірити інакше. [Див. Джозеф Сміт—Історія 1:24–25; курсив додано].

Такою повинна бути мужність і твердість кожного. Коли людина знає, де правда, вона повинна завжди мати мужність, щоб захищати її, навіть піддавши себе висміюванню чи покаранню¹⁴.

Будьмо мужніми, захищаючи правду! Не боїмося висловлюватися на її користь! Будьмо вірними!¹⁵

Нехай Бог благословить нас мужністю, щоб ми вибирали правду, здатністю цінувати все хороше в житті і силою віддано служити Йому та нашим ближнім¹⁶.

Праведність—це відданість істині, яку ми знаємо, це сповнене відваги життя в гармонії з нашими ідеалами; це завжди сила¹⁷.