Pозділ 21

Перші принципи та обряди євангелії

я знаю, що євангелія божественна і що світ nотребує її¹.

Вступ

Президент Девід О. Маккей завжди по-доброму і з повагою ставився до представників інших вірувань, хвалив добрі справи інших церков. Однак він був непохитним у свідченні, що повнота євангелії є лише в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Навчаючи важливості дотримання принципів та обрядів відновленої євангелії, він говорив про членство в Церкві як про громадянство у великому царстві:

«Усі церкви і віровчення мають у собі щось добре, що веде до царства нашого Батька, але щоб стати громадянином того царства, кожен повинен відповідати вимогам, висунутим Царем. Справді, існує лише один шлях, яким можна ввійти в Церкву Ісуса Христа, і це шлях, вказаний Ісусом Христом, Господом. «Я—дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Іван 14:6).

Недвозначно вказано, як саме можна набути громадянства в Церкві Ісуса Христа; справді, настільки ясно, що просто дивуєшся, тому так багато здавалося б розумних і начитаних людей … [припускають], що можуть знайти вхід якось інакше.

Право окреслити спосіб спасіння людей має тільки одна особа. Звісно ж Його слова щодо того, що необхідно для здобуття громадянства в Його царстві, не були порожніми.

Зверніть увагу, як недвозначно Він сказав: «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». [Іван 3:3; курсив додано]. Пояснюючи ці дещо загадкові слова Никодимові, Господар продовжував:

«Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже». [Іван 3:5; курсив додано].

Очевидно, Петро, старший апостол, вважав цю вимогу єдиним способом не тільки здобуття громадянства у Церкві, а й спасіння в царстві Бога, бо коли юрба розжалобилася серцем і вигукнула: «Що ж ми маємо робити, мужі-браття?» [Дії 2:37], він відповів:

«Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і—дара Духа Святого ви приймете!» (Дії 2:38). Так були дані чотири вимоги, чотири важливі принципи й обряди, дотримання яких є умовою членства в Христовій Церкві: віра, покаяння, хри- щення та отримання Святого Духа …

Є багато доріг, які ведуть до царства Божого, але є лише одні ворота, якими можна увійти й стати його громадянином. Христос ясно про це говорив, коли жив серед людей, і Він знову явив це знання через пророка Джозефа Сміта. Цей шлях неважко знайти, і він настільки безкінечно високий, наскільки вічний.

Багато доріг … ведуть щирих людей до церкви і царства Бога, але тільки ті, хто матимуть привілеї та благословення громадянства, повинні дотримуватися принципів та обрядів євангелії Ісуса Христа»².

Учення Девіда О. Маккея

Віра в Ісуса Христа є найбільш фундаментальним принципом Церкви.

Сучасний світ найбільше потребує непохитної віри в Христа³.

Що означає зберігати віру? Це означає, що ми приймаємо Ісуса Христа не просто як прекрасного вчителя, видатного провідника, а як Спасителя, Викупителя світу… Той, хто зберігає віру, приймає Ісуса Христа як Сина Бога, Викупителя світу. Я хотів би, щоб у кожного була така віра. Я думаю, що вона є фундаментом людського щастя, фундаментом її душевного спокою. Я думаю, що це ключовий принцип Церкви Ісуса Христа⁴.

Така віра, мабуть, підтримувала одинадцять апостолів і щонайменше сімдесят учнів, які бачили Христа після воскресіння. Вони не мали ніяких сумнівів, що то був Він. Вони були свідками цієї події. Вони знали, бо бачили на власні очі, чули на власні вуха, торкалися тіла воскреслого Викупителя.

Це та непохитна віра, яка привела до славетного видіння пророка Джозефа Сміта:

«І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!

Бо ми бачили Його, саме праворуч від Бога; і ми чули голос, що засвідчив, що Він є Єдинонародженим від Батька—

Що Ним, і через Нього, і від Нього світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові» (УЗ 76:22–24).

Ті, хто в серці мають таку впевненість, приймають Його як «Дорогу, і Правду, і Життя», як єдиного вірного путівника в збентеженому всесвіті⁵.

Віра в євангелію є першим кроком до істинного знання, вона через жертвування веде до мудрості й щастя⁶.

Віра в Бога, звичайно, не може не бути особистою. Вона має бути вашою, вона має бути моєю, і щоб мати силу, вона повинна линути з розуму і серця⁷.

Чого ми потребуємо сьогодні, так це віри в живого Христа, і не просто почуття, але сили, яка штовхає нас до дій—віри, яка відкриває мету життя і дає мужність серцю. Нам потрібно зробити євангелію способом свого життя⁸.

Церква не визнає такого вчення, що просто заяви про віру в Ісуса Христа достатньо для спасіння. Людина може казати, що вірить, але якщо вона нічого не робить, щоб її вірування або віра були рушійною силою, щоб досягати мети, щоб збагачувати душу, її заяви нічого їй не дадуть. «Виконувати своє спасіння»—це заклик проявити на ділі, смиренною осмисленою працею, реальність віри⁹.

Покаяння означає зміну життя, переміну в думках та вчинках.

Неможливо припустити, що хтось може навіть сумніватися в необхідності покаяння. Якщо ретельно вивчати кожен принцип євангелії, можна побачити, як він гармонійно поєднується з прекрасною істиною. Кожен здається всеохоплю-ючим, він або веде до інших принципів, або включає їх у себе. Отже, віра, що надихає людину жити праведно, у своїй повноті ніби включає в себе покаяння¹⁰.

[Церква] закликає людей усвідомити їхні слабкості й допомагає їм подолати ці гріхи і слабкості. У нас немає зараз часу обговорювати, що таке гріх, але мати Джона Уізлі [Джон Уізлі був відомим теологом], начебто сказала так:

«Чи будете ви судити про законність або незаконність отримання задоволення? Ось вам правило: запам’ятайте, все, що послаблює вашу здатність мислити, порушує спокій совісті, віддаляє від Бога, заважає насолоджуватися духовним, збільшує владу тіла над розумом є для вас гріхом, яким би невинним воно не здавалося само по собі ».

Послання місіонерів, які вирушають у всі частини світу, послання Церкви всьому світу є таким: покайтеся в усьому тому, що підкріплює перевагу фізичних почуттів над любов’ю до духовності. Ось чому вони закликають до покаяння! Що означає покаяння? Переміну життя, переміну вдумках, переміну в діях. Якщо ви маєте злість і ненависть, змініть цю ненависть і ворожнечу на любов і турботу. Якщо ви ошукали брата, нехай вас замучить совість, і ви змінитеся, попросите його пробачити вас і ніколи не робитимете це знов. Змінюючи в житті все те, що на рівні тваринних інстинктів, ви каєтеся у своїх гріхах. Якщо ви богохульствуєте, ніколи цього більше не робіть! Замість того, щоб хулити Його ім’я, служіть Йому! І як тільки це почуття зміни прийде в вашу душу, ви захочете народитися знову, мати нове життя …

Саме цих перемін у житті, цього покаяння, потребує світ. Зміни серця. Люди повинні змінити звичний спосіб мислення! Змінити сприйняття! Замість того, щоб ненавидіти, змагатися і крушити одне одного, вони повинні вчитися любити!¹¹

Покаяння—це полишення всього низького і прагнення до високого. Як принцип спасіння воно включає не тільки бажання досягти кращого, а й смуток—не просто докори сумління, а справжній смуток через те, що ти був замішаний у хоч скільки-небудь грішному, низькому або огидному.

Людям притаманно відчувати докори сумління за зроблені помилки, безрозсудні вчинки чи гріхи, але не відмовлятися від таких слабкостей чи пороків. Вони навіть можуть відчувати жаль, але «жаль», як нам кажуть, «є тимчасовим і не обов’язково веде до зміни характеру чи поведінки». Покаяння, з іншого боку, «є горем за гріх, із самозасудженням, і повною відмовою від гріха». Тому воно є не просто докором сумління, «воно припускає зміну в єстві, що влаштовує небеса»¹².

Щира віра й покаяння ведуть до хрищення.

Коли людина, яка бажала христитися, стояла біля води, чекаючи поховання з Христом через хрищення, вона мала в душі безумовну віру, що на землі встановлено Церкву Ісуса Христа і що ця організація якнайкраще в цей час надихатиме світ на духовне життя, на справжній релігійний розвиток, на спасіння душі.

Я повторюю, що ця безумовна віра була в її душі, а разом з нею—істинне покаяння, а покаяння потягнуло за собою бажання залишити в минулому житті все те, що суперечило вченням євангелії або Церкви. Вона покаялася у старому житті, а також гріхах, якщо такі були. Вона з нетерпінням чекала часу, коли заново народиться в царстві Бога. Вона була готова пройти через обряд хрищення, що є прообразом поховання її старого життя з усіма його недоліками, слабостями, злом, гріхами. Вона мала бути похована хрищенням, щоб, як Христос піднявся з мертвих силою та славою Батька, так і вона піднялася в новому житті, член Церкви Божої, дитя Батька, громадянин царства Христового. Хрищенням вона народилася знову і стала гідною отримати Святий Дух. Її тіло стало новим, і їй було даровано Святий Дух; вона була затверджена як член Церкви Ісуса Христа. Всі ми колись там стояли. Такі у нас були почуття, такою була наша віра, наша надія¹³.

Ісус сказав Никодиму: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Іван 3:5).

Членам Церкви Павло і Петро писали: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Галатам 3:26-27). «Того образ, хрищення, … спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа» (1 Петра 3:21).

У цих трьох прикладах ми чітко з’ясували триєдину суть обряду хрищення:

це ритуал, установлений Самим Богом, пов’язаний з вічним принципом праведності, відповідності закону, а отже, є встановленим для спасіння людини.
підготовчий обряд—прохід, що веде до членства в отарі Христовій.
прекрасний і піднесений символ, що уособлює поховання «старої» людини з усіма її слабостями та недоліками, і народження її в нове життя.

Обряд хрищення є законом Бога, дотримання якого в щирості, чистоті, простоті неодмінно принесе обіцяні благословення Утішителя, божественного Провідника… Хоч люди можуть сміятися, глузувати і сумніватися в дієвості хрищення, але навіть у своїй простоті воно завжди залишається не тільки найпрекраснішим з усіх відомих на світі символів, а й одним з найважливіших законів, від яких залежить спасіння людини¹⁴.

Бог допомагає всім нам проголошувати світові необхідність покаяння, важливість хрищення, по-перше, щоб виконати всяку правду, по-друге, щоб увійти до царства Божого, дорогою до якого є Його Церква, і, по-третє, щоб поховати своє старе життя і бути веденими Його Святим Духом¹⁵.

Коли ми щиро проявляємо віру, каємося і христимося, то отримуємо дар Святого Духа.

Тільки ті люди, які щиро вірять в Ісуса Христа як у Викупителя світу і які каються у своїх гріхах, отримують Святого Духа. Хто христиться без віри та покаяння всього-на- всього лицемірствує¹⁶.

Канал зв’язку вільний, і Господь готовий вести Свій народ і Він веде його. Свідчення Святого Духа є особливим привілеєм. Це наче увімкнути радіо й почути голос з іншої півкулі. Ті, кого не досягають радіохвилі, не можуть слухати радіо, а ви можетеви чуєте цей голос, у вас є право чути його і бути веденими ним. Якщо ви робитимете все залежне від вас то почуєте цей голос¹⁷.

Бог допомагає всім нам зберігати свою совість чистою, характер твердим, чутливим до нашіптувань Святого Духа, який дійсно є, якщо ми привернемо вухо і прислухаємося до них¹⁸.

Я свідчу вам, що божественне натхнення є реальним. Чоловіки і жінки, які дотримуються принципів життя і спасіння, щиро каються у своїх гріхах і так само щиро прагнуть жити у злагоді з принципами євангелії, скеровуються і надихаються Святим Духом, і їм показано майбутнє. Я свідчу, що так само скеровується ця Церква і що так було відтоді, коли пророк Джозеф Сміт установив її¹⁹.

Святі останніх днів знають, що вічну євангелію було відновлено. Що їм дає це знання? Воно дає всім, хто чесно і щиро дотримувався принципів покаяння та хрищення, дар Святого Духа, що просвітлює їхній розум, збуджує розуміння і дає знання про Христа.

Святі останніх днів мають путівника, допомогу, спосіб досягати істини, допомогу в бажанні знати свій обов’язок, чого світ не має. І без цього путівника не обійтись; людина не може сама знайти істину, не може пізнати Бога тільки власним ірозумом. Було сказано, що жодна людина не може бачити Бога навіть під мікроскопом. Однієї логіки недостатньо, щоб знайти істину. Існує інша, більш висока, більш надійна опора, ніж логіка…

Принцип [віри] спонукає наш дух до спілкування з Всевишнім Духом, який нагадає нам про все, покаже прийдешнє і всьому навчить. Здобути цей Дух є обов’язком святого останніх днів, який бажає знати правду²⁰.