Pозділ 3

Мета Церкви

Церква з її досконалою організацією nроnонує всім своє служіння й натхнення¹.

Вступ

Президент Девід О. Маккей дуже любив Церкву і мав непохитне свідчення про її місію—востаннє установити царство Бога. Коли служив у Кворумі Дванадцятьох Апостолів, він пригадував такий випадок:

«Прямо над трибуною в будинку зборів, до якого я хлопчиком приходив на недільну службу, багато років висіла велика фотографія покійного Президента Джона Тейлора, а під нею золотими літерами (так мені здавалося) йшла фраза:

«Царство Боже—або нічого».

Цей вислів вразив мене, тоді ще хлопчика, хоча значення її я зрозумів роками пізніше. Здається, я ще в ті дні зрозумів, що не існує жодної церкви або організації, яка навіть близько така ж досконала, як Церква Ісуса Христа, або настільки ж божественна. В дитинстві я знав це інтуїтивно, в молодості я був у цьому переконаний, а сьогодні я ціную це як незмінне переконання моєї душі…

Божественність Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів проявляється в її організації, а також у її вченнях. Божественність, братерство, служіння—ці три основні принципи … поширюються на все, що ми робимо в Церкві»².

Тверді переконання Президента Маккея проявлялися в його керівництві. Коли він служив Президентом, Церква стрімко зростала і розвивалася по всьому світу—кількість членів Церкви збільшилася від приблизно одного мільйона до майже трьох. Описуючи роль Президента Маккея в цьому зростанні, двоє істориків зауважили:

«На ранньому етапі свого керівництва Президент Девід О. Маккей, який подорожував більше, ніж будь-хто з його попередників, об’їхав місії в Європі, Латинській Америці, Африці та в Південному Тихоокеанському регіоні, при цьому освятив дві ділянки для храмів у Європі й оголосив побудову храму в Новій Зеландії. У 1955 році він проголосив, що Церква повинна «докласти всіх розумних і доцільних зусиль, щоб зробити для членів Церкви в цих далеких місіях доступними всі … духовні привілеї Церкви» [in Conference Report, Apr. 1955, 25]. Будівництво храмів, збільшення числа місій, організація колів по світу, спонукання святих будувати Сіон у себе на батьківщині, а не емігрувати до Америки, і, зрештою, передавання керівних посад у Церкві в різних країнах у руки місцевих членів Церкви—все це було важливими кроками до досягнення цієї мети»³.

Віра Президента Маккея в божественну місію та долю Церкви була непохитною до кінця його життя. На генеральній конференції, менш ніж за рік до своєї смерті, він учив: «Бог установив Свою Церкву, яку ніколи не буде повалено і не буде віддано іншим людям. І як вірно, що Бог живе, поки його люди будуть вірними Йому та одне одному, нам нема чого сумніватися в остаточному тріумфі істини»⁴.

Учення Девіда О. Маккея

Місія Церкви—підготувати землю до остаточного встановлення царства Божого.

Місія Церкви—підготувати шлях для остаточного встановлення Царства Божого на землі. Її цілі: по-перше, допомогти людям стати більше схожими на Христа, а, по-друге, змінити суспільство, щоб світ став кращим і більш мирним місцем існування⁵.

На чому [наголошував] Христос, коли ходив серед людей i навчав? Найвеличнішим проголошенням була звістка, що царство Боже вже поруч. «Покайтеся, Боже Царство наблизилось». [Див. Марк 1:15]. Це ж проповідував і посланий перед Ним Іван Христитель. Він проповідував про пришестя Господа. Він сказав, яким буде місце Господа в цьому царстві, і про це свідчив Спаситель, Він проголошував це. А що це було за царство? Не уявне, а справжнє царство, не просто якесь почуття в душі, а й зовнішній прояв праведності. То було божественне управління серед людей. Ось, що мав на увазі Спаситель—установлення божественного управління серед людей⁶.

Термін [царство Бога] припускає божественне управління серцями та волею людей і в суспільстві. Людина визнає силу і владу, вищу за власну. «Це не свавільне панування деспотичного Божества; воно ґрунтується на добровільній покорі своєї волі волі Божій». Одного разу Ісус сказав: «Божеє Царство всередині вас!» [Лука 17:21]. І це правда, адже саме з серця людини витікає бажання бути частиною зовнішнього царства… Група тільки таких людей, єдиних розумом, що прагнуть небесного провідництва, може зрештою змінити людське суспільство.

Царство Бога також означає всесвітнє братерство, всі члени якого визнають Бога як Верховного Правителя і з радістю підкоряються Його божественній волі⁷.

На світі є люди, які кажуть, що заздрість, ворожнеча [та] егоїзм в серцях завжди стоятимуть на перешкоді встановленню ідеального суспільства, що називається Царство Боже. Що б там не казали песимісти і насмішники, місія Церкви Христа в тому, щоб витіснити гріх і нечестивість з людських сердець і, таким чином, змінити суспільство, щоб на землі панував мир і добра воля⁸.

Кворуми священства й допоміжних організацій мають допомагати у звершенні місії Церкви.

Подивіться на священство Церкви. Подивіться на чоловіків і юнаків, організованих у ньому в підPозділи або групи—від 90-річного батька до 12-річного хлопця. У цих групах ви знайдете взірець усього того, що людське суспільство прагне в соціальних групах і товариствах. Ці кворуми створюють можливості для товаришування, братерства та організованого служіння…

Активні організовано працюють над удосконаленням один одного, над особистим благополуччям членів Церкви, людей та на благо суспільства взагалі. Якщо ми вже зупинилися на кворумах, чи не диво, коли чоловіки і юнаки можуть збиратися, спілкуватися, разом служити на благо людству, коли кожен вважається братом? У такому кворумі лікар сидить поруч з теслею, і обидва захоплені найблагороднішим з прагнень—поклонінням Богу та служінням людству!⁹

Обов’язок Товариства допомоги—допомагати священству в установленні царства Бога, полегшувати страждання людей і підтримувати бідних, а також багато в чому робити світ більш прекрасним і щасливим…

Одним з найбільш надихаючих обіцянь, коли-небудь даних людям, що люблять служити, є слова Спасителя: «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, —те Мені ви вчинили» (Матвій 25:40). Тільки дорослим я зрозумів важливість служіння, яке виконують наші сестри в цій Церкві¹⁰.

Церква, визнаючи потенціал інших, крім домівки, сил впливу на життя дитини, поки вона не сягне зрілості, пропонує для неї релігійне оточення—практично з дня її народження. Недільна школа, Початкове товариство, [товариства молодих чоловіків і молодих жінок] організовують ефективне навчання, заходи та надають належний провід від самої колиски до віку зрілості¹¹.

Святі останніх днів—це люди, які по-справжньому допомагають одне одному, роблячи життя одне одного прекраснішим, —життя, яке несе спасіння людині. Говорячи про спасіння, я маю на увазі не лише місце в прийдешньому житті, де зникнуть всі наші турботи і проблеми, але й те спасіння, що стосується особи, сім’ї та суспільства тут і зараз. Завдяки євангелії Ісуса Христа і досконалій організації Церкви, явленій в цьому розподілі часів пророку Джозефу Сміту, ми підтримуємо одне одного духовно, використовуючи численні можливості для служіння, що нам їх дає Церква. Ми заохочуємо братерство, проводячи заходи і спілкуючись у кворумах священства, допоміжних організаціях та на неформальних заходах¹².

Здійснюючи свою місію, Церква благословляє людей і робить їх кращими.

Для членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів цінність окремої людини має особливе значення. Кворуми, допоміжні організації, приходи, коли, навіть сама Церква—все організовано для того, щоб забезпечувати благополуччя людини. Все це тільки засоби для досягнення певної мети, а мета ця—щастя і вічне благополуччя кожної Божої дитини. Отже, я закликаю всіх членів Церкви, особливо президентів кворумів та чинів усіх допоміжних організацій, об’єднати зусилля і робити життя людей прекраснішим¹³.

Особистість людини складається не лише з інстинктів, а й того божественного, що постійно підштовхує її йти вперед і підноситися духовно. Це почуття знайоме всім, і в певний момент життя кожен відкриває його в собі.

З цим духовним потягом тісно пов’язані три основні потреби, що є незмінними ось вже століття поспіль: (1) Кожна нормальна людина прагне хоч щось знати про Бога. Який Він? Він цікавиться людьми чи байдужий до них? (2) Як краще жити в цьому світі, щоб досягти максимум успіху і бути найщасливішим? (3) Що це за невідворотна річ, яка називається смертю? Що після неї?

Якщо ви хочете знати відповіді на ці питання, що турбують людську душу, то повинні йти по них до Христа. Тільки істинна релігія може втамувати спрагу душі¹⁴.

Чому ми проводимо конференції і всі інші збори в Церкві? Вони проводяться на користь людині—вашому синові і моєму, вашій дочці і моїй. Господь сказав: «І якщо буде так, що вам доведеться трудитися всі ваші дні, сповіщаючи покаяння цьому народові, і ви приведете тільки одну душу до Мене, якою великою буде ваша радість з нею в царстві Мого Батька!» [УЗ 18:15.]

Мета організації цієї величної Церкви—такої довершеної, досконалої—благословляти людину¹⁵.

Ця Церква була встановлена так, як тільки Церква Христа може бути встановлена, —через пряме повноваження від Бога. Організована таким чином, вона запрошує весь світ прийти до Церкви, яку визнає Сам Бог і яка надає все необхідне, що тільки людський розум, почуття і бажання можуть очікувати, для здійснення місії кожної людини на цій землі. «Це невпинна хвиля особистого впливу, який зрештою торкнеться кожного і змінить всіх людей, щоб вони, як і Ісус, стали подібними до Бога». «Мормонізм [як істинне християнство] підкоряє егоїзм, керує емоціями, контролює бажання, пожвавлює розум, підносить доброту. Він заохочує працьовитість, чесність, правдивість, чистоту і доброту. Він усмиряє гордих, піднімає принижених, підтримує закон, вибирає свободу, що є невід’ємною його складовою, і об’єднує людей в одне велике братерство»¹⁶.

Здійснюючи свою місію, Церква сприяє благополуччю людства.

Багато громадян глибоко занепокоєні зростанням рівня злочинності, високими показниками розлучень і позашлюбної вагітності, збільшенням кількості випадків зараження венеричними хворобами, скандалами у правлячих колах та іншими симптомами безчестя в приватному та громадському житті.

Чи це моральний занепад? Чи є причина тривожитися? Світ—навколо нас, і статистика, яку ми читаємо, дійсно страшна і вона є вкрай потрібним попередженням…

Місія Церкви—звести до мінімуму чи навіть, якщо можливо, викорінити це зло у світі із світу. Очевидно, що для цього нам необхідно об’єднати зусилля. Ядром такого об’єднання, цим ідеалом, є євангелія Ісуса Христа, відновлена через пророка Джозефа Сміта. Вона пояснює суть життя людини та його мету і містить в собі життєво важливі, рятівні елементи, благородні ідеали та духовне натхнення, яких прагне людське серце.

Тверезомислячі, достойні чоловіки й жінки, де б вони не жили, бажають вивільнити своє суспільство від того нечестивого, що руйнує його, —це проблеми зі спиртним та пияцтво, пристрасть до наркотиків з відповідними наслідками, аморальність, бідність тощо. Церква прагне зробити кращими і прекраснішими і домівки, і суспільство в цілому¹⁷.

Виражаймо вдячність за Церкву Ісуса Христа, з її кворумами та допоміжними організаціями, створеними спеціально для того, щоб боротися з цим злом. Вона була встановлена через небесне одкровення від Бога Батька та Його Сина Ісуса Христа. Її славетна місія полягає в проголошенні істини відновленої євангелії, вона має надихнути суспільства, щоб люди по-дружньому ставилися одне до одного, створити в наших громадах таку атмосферу, щоб наші діти мали силу протистояти спокусі, щоб їхнє прагнення до культурних і духовних досягнень заохочувалося¹⁸.

Церква, встановлена через божественне одкровення неос- віченим юнаком, пропонує світові розв’язання всіх соціальних проблем. Вона успішно вистояла перше століття випробувань. Церква серед геніальних концепцій людей двадцятого століття, які сумлінно шукають шляхи соціальних реформ і сліпо вглядаються в майбутнє, прагнучи розгледіти людську долю, сяє, наче сонце на небі, а ті світила обертаються навколо неї як менш значущі супутники. Дійсно, вона є творцем і охоронцем найвищих людських цінностей. Справжнім її завданням є викуплення людського світу. «Це світло істини, що проливається на весь світ, і це світло, рано чи пізно, неодмінно явить людині божественні ідеали, за якими вона має жити»¹⁹.

Церква з її досконалою організацією пропонує всім своє служіння й натхнення… Замість того, щоб відривати людей від світу, вона намагається зробити їх досконалими, подібними до Бога членами суспільства і через них розв’язувати його проблеми²⁰.