Pозділ 22

Свобода волі і відповідальність

Те, ким ви стаєте, залежить від того, що ви за людина. У цьому світі ви для того, щоб вибирати nравду чи неnравду, nрийняти nравду чи nіддатися сnокусі. Від цього вибору залежить майбутній розвиток вашого духовного «Я». Це є основним в євангелії Ісуса Христа¹.

Вступ

Президент Девід О. Маккей більше шести десятиліть був Генеральним авторитетом і за цей час був свідком багатьох визначних подій в історії світу. Він бачив глобальні потрясіння, зокрема дві світові війни, великі регіональні збройні конфлікти і змагання наддержав, що ледь не призвели до ядерної війни. Він також жив за часів важливих економічних та соціальних перемін, в період Великої депресії та час, коли світ почав широко сприймати вільне статеве життя і вживання наркотиків для власного задоволення. Як натхненний свідок історії, він неодноразово говорив членам Церкви про свободу волі та особисту відповідальність. Під час виступу на конференції після того як Сполучені Штати ув’язалися в Першу світову війну старійшина Маккей (тоді член Кворуму Дванадцятьох Апостолів) говорив про трагічні події, що захлеснули світ:

«Я не вважаю, що це Бог обрушив смуток, голод, епідемії та смерть, що нині захлеснули країни Європи, на території яких точиться війна. Я вважаю, що ситуація в сучасному світі є прямим наслідком, невідворотним результатом непослуху Божим законам … Люди можуть вибрати правду або вибрати неправду, вони можуть ходити в темряві або у світлі, і дозвольте зауважити, що Бог не залишив Своїх дітей без світла. У різні епохи Він давав їм світло євангелії, в якому вони можуть ходити і не спотикатися, в якому вони можуть знайти спокій та щастя, що їх Він як люблячий Батько бажає дарувати, але Господь не забирає від них свободи волі»².

Хоча Президент Маккей бачив трагедії, які можуть бути наслідком неправильного вибору людей, він залишався вдячним за дар свободи волі. Він бачив, які благословення приносить правильний вибір, і нагадував своїм слухачам, що свобода вибору є невід’ємною складовою плану спасіння. У роздумах на тему свободи волі він часто називав її «найвеличнішим Божим даром людині».

Учення Девіда О. Маккея

Вічний дар свободи волі дозволяє нам розвиватися і здобути спасіння.

Свобода волі є джерелом рушійної сили для розвитку душі. Мета Господа в тому, щоб людина стала такою ж, як Він. Щоб людина досягла цієї мети, Творець мав зробити її вільною³.

У [книзі Об’явлення] є важливе згадування про «війну на небі». (Див. Об’явлення 12:7). Не тільки важливе, а й, здавалося б, нелогічне, адже ми вважаємо небеса місцем блаженства, де ніяк не можуть мати місце війна або розбрат. Уривок є важливим тому, що вказує на свободу вибору та дій у духовному світі. У Дорогоцінній Перлині ми читаємо про цей випадок: «Отже, через те, що Сатана повстав проти Мене, і прагнув знищити свободу вибору людини, яку Я, Господь Бог, дав їй, і також щоб Я дав йому Свою владу; владою Мого Єдинонародженого Я вчинив так, щоб його було скинуто вниз;

І він став Сатаною, так, саме дияволом, батьком усієї брехні, щоб обманювати, і осліпляти людей, і вести їх у полон за його волею, саме всіх тих, хто не прислухається до Мого голосу» (Мойсей 4:3–4; курсив додано).

В цьому уривку ви можете звернути увагу на дві речі: по-перше, Сатана прагнув знищити свободу волі людини. Свобода волі—це дар від Бога. Це частина Його божества. По-друге, він хотів посісти місце Бога. Цитую: «Дай мені твою славу». [Див. Мойсей 4:1].

Світ не може осягнути важливості цього божественного дару кожному. Він належить розуму, який, як нам сказано, ніколи не створювався і не може створюватися [див. УЗ 93:29]⁴.

Свобода волі та супутня їй відповідальність є фундаментальними аспектами вчень Ісуса. Все Своє служіння Він наголошував на цінності людини і показував, що означає «здійснювати безсмертя і вічне життя людини», як нам сказано про мету і славу Божої роботи в сучасному одкровенні [див. Мойсей 1:39]. Цей прогрес можливий тільки завдяки божественному дару свободи волі душі.

Зіншого боку, джерелом примусу є сам Люцифер. Навіть у [доземному] бутті Сатана прагнув влади, щоб змусити людську сім’ю виконувати його волю, і при цьому, на його думку, свобода волі не повинна функціонувати. Якби було прийнято його план, людські істоти були б усього-на-всього маріонетками в руках диктатора, а мета появи людини на землі була б нездійсненою. Запропонована Сатаною система урядування була відкинута, а встановлено було принцип свободи волі⁵.

Бог створив всесвіт і все, що є в ньому, але «людина є перлиною у Бога». Іншими словами, це означає, що земля була створена для людини, а не людина для землі. Бог дав людині частинку Своєї божественності. Він дав людині силу вибирати, і цієї сили не має жодне інше створіння на світі. Тож Він поклав на людину обов’язок поводити себе так, як поводиться вічна істота. Вам не придумати більшого дару для чоловіка або жінки, ніж дар свободи вибору. Відповідальність тільки на вас, і, використовуючи і застосовуючи свободу вибору, ви розвиваєтесь як особистість, зростаєте у пізнанні, наближаєтеся до божества і зрештою зможете досягти найвищого піднесення. Це є величним обов’язком. Небагато людей цінують це. Дві дороги чітко позначені—одна, що пропонує тваринне існування, інша, що веде до змістовного життя. Однак найвеличніше Боже створіння—.людина—часто задовольняється плазуванням на тваринному рівні⁶.

Після дару самого життя право керувати цим життям є найбільшим даром Бога людині … Свобода вибору є найціннішим з-поміж усіх земних скарбів. Вона закладена в дусі людини. Це божественний дар … Чи народилася людина в абсолютній бідності, чи з народження мала багату спадщину—у кожного є цей найцінніший з усіх дарів, дар свободи волі, він є успадкованим і невід’ємним правом людини⁷.

Дослідження Писань показує, що [свобода волі] (1) необхідна для спасіння людини і (2) може стати мірилом, згідно з яким судитимуться вчинки людини, дії організації та націй.

«Тож звеселіть серця свої, і пам’ятайте, що ви вільні діяти за своїм бажанням—вибирати шлях споконвічної смерті або шлях вічного життя» (2 Нефій 10:23)⁸.

Із свободою волі на нас лягає особистий обов’язок—досягти «істинної мети життя».

На кожному лежить обов’язок вибрати дорогу праведності, вірності та служіння ближнім. Якщо людина [вибирає] протилежний шлях і зазнає невдачі в житті, пожинає смуток і смерть, то їй нема кого звинувачувати в цьому, окрім самої себе. Президент [Бригам] Янг одного разу сказав:

«Якщо брат Бригам піде не тією стезею, і через це перед ним зачинять двері царства небесного, то йому нікого буде звинувачувати в цьому, окрім брата Бригама. Я і є тією єдиною істотою і на небесах, і на землі чи в пеклі, яку можна звинуватити в цьому.

Це так само стосується кожного святого останніх днів. Спасіння є справою кожного … Якщо мені дається спасіння, я можу прийняти або не прийняти його. Якщо я приймаю, то беззастережно маю слухатися та підкорятися величному Творцеві і тим, кого Він поставить учити мене протягом усього мого життя; якщо не приймаю, то можу йти за веліннями своєї волі всупереч волі мого Творця». [See Discourses of Brigham Young, sel. John A. Widtsoe (1954), 390]⁹.

Свобода волі тягне за собою відповідальність. Якщо людина винагороджується за праведність і карається за нечести-вість, тоді правосуддя вимагає, щоб людині було дано владу діяти незалежно. Здатність розрізняти добро від зла є необхідною умовою розвитку людини на землі. Якби ми постійно були принаджені до добра або були безпорадно змушені чинити гріх, то не заслуговували б ані благословень за перше, ані покарання за друге …

Відповідальність людини перегукується з її здатністю вільно вибирати. Дії, що узгоджуються з божественним законом та законами природи, зрештою принесуть щастя, а ті, що суперечать небесній істині, —сум. Людина несе відповідальність не тільки за вчинок безпосередньо, а й за кожне пусте слово й пусту думку. Спаситель сказав:

«За кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Матвій 12:36)¹⁰.

Земля в усій своїй величі й красі не є кінцем і метою створіння. «Моя слава, —каже сам Господь, —здійснювати безсмертя і вічне життя людини». (Мойсей 1:39). І людина, за допомогою божественного дару свободи волі, має бути зобов’язаною, має відчувати свій обов’язок допомагати Творцеві у досягненні цієї Його божественної цілі.

Справжньою метою життя не є лише існування, задоволення, слава чи багатство. Справжньою метою життя є вдосконалення людських якостей власним зусиллям під проводом Божого натхнення¹¹.

Існує кілька простих, але фундаментальних принципів, яких можуть дотримуватися всі. Один з них полягає в тому, що кожна людина має заробити собі власне спасіння. Визначним ученням Церкви є те вчення, що кожна особа несе цю відповідальність і що спасіння людини є поступовим процесом … Ми повинні прагнути сили та милості Божої для натхнення, щоб здобути остаточну перемогу.

Однак здобуття людиною свого спасіння не означає бездіяльність та сподівання, що якимось дивовижним чином Божі благословення самі собою впадуть нам на голову. Це означає щодня, щогодини, щохвилини, якщо потрібно, виконувати свою безпосередню роботу або обов’язок і з радістю жити так всі свої роки, залишаючи по собі плоди своїх трудів, які пожнемо або ще ми, або інші—як вирішить справедливий і милосердний Батько.

Я не забуваю про вірш з Писань, в якому говориться: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то—дар Божий» [див. Ефесянам 2:8]. Це так і є, адже людина, прийшовши у смертне життя, була [неспроможною] спасти себе. Якби нас залишили напризволяще у тому плотському стані, ми б стали (і таки стали) «тілесними, хтивими і диявольськими від природи» [Алма 42:10]. Але Господь по милості Своїй явився людині, дав їй євангелію, або вічний план, яким вона може піднестися над всім тілесним та егоїстичним в цьому житті і стати довершеною духовно.

Але вона повинна піднестися завдяки своїм зусиллям та повинна ходити з вірою¹².

Рішення дотримуватися євангельських принципів приносить щастя, спокій та спасіння.

Прийняття Господніх слів та закону неодмінно відіб’ється на щасті та спасінні людини. Ті, хто не роблять того, що повеліває Господь, як нам сказано, підлягатимуть вирокам справедливості й правосуддя. Іншими словами, у духовному житті завжди діє закон винагороди і відплати—винагорода, пропорційна дотриманню закону; відплата—прямо залежна від масштабу непослуху¹³.

Спокій Христовий не здобувається в гонитві за суєтними речами світу і ніяким іншим способом, а лине він з серця людини. Ісус казав Своїм апостолам: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ» [Іван 14:27]. Так Син Людини, виконавець Своєї волі та завіту, дав учням і всьому людству «перше з усіх благословень». Це спадщина, отримання якої залежить від слухняності принципам євангелії Ісуса Христа. Вона є заповітом кожній людині. Жодна людина, яка зраджує саму себе, яка порушує закон праведності у стосунках або із собою, поглинаючись хтивістю, бажаннями, спокушаючись усупереч докорам сумління, або у стосунках з ближніми, не виправдовуючи їхньої довіри, не може жити в мирі із собою та своїм Богом. Спокій не є нагородою того, хто порушує закон; спокій здобувається слухняністю закону, і саме це проголошував людям Ісус¹⁴.

Ісус Христос, Спаситель світу, дав людям спосіб бути вічно щасливими і відчути мир царства Батька, але людина сама повинна досягти свого спасіння дотриманням вічних принципів та обрядів євангелії¹⁵.

Живучи в цьому світі, ми повинні цінувати свободу і пропагувати її належне використання.

Свобода слова, свобода дій в межах, що не утискають свободи інших людей, … є божественними дарами, «необхідними для гідності та щастя людини»¹⁶.

Свобода може бути благом або приреченням, в залежності від її використання … «Свобода—це атмосфера вищого життя … Свобода?—це повага … Люди повинні вміти бути вільними і бути гідними цього, інакше суспільне життя не могло б існувати»¹⁷.

Справжня свобода людини складається з можливості користуватися кожним правом, що принесе їй спокій та радість, але при цьому вона не повинна заважати іншим мати такі ж привілеї. Свобода не означає, що людина може робити все, що їй заманеться, а означає, що вона може робити те, що має робити. Це право кожної людини бути господарем свого часу та робити все те, що не суперечить чесності й справедливості у стосунках з ближніми і перебуває в гармонії із законами Бога … Свобода вибору, божественний дар, є умовою мирного існування суспільства¹⁸.

У дні неспокою і невпевненості відповідальністю та обов’ язком свободолюбних людей є збереження та проголошення свободи людини, її стосунків з Божеством та … необхідності дотримання принципів євангелії Ісуса Христа—тільки так людство здобуде спокій та щастя¹⁹.

Якщо ми хочемо зробити світ кращим, цінуймо більше … свободу й волю!²⁰