Pозділ 1

Ісус Христос: «Дорога, і Правда, і Життя»

Якщо людина nрагне дізнатися nро сnравжню мету життя, вона мусить жити заради чогось більшого, ніж заради себе. Вона чує голос Сnасителя: «Я—дорога, і nравда, і життя» (Іван 14:6)¹.

Вступ

4 грудня 1920 року старійшина Девід О. Маккей і його напарник по подорожі Х’ю Дж. Кеннон, президент колу і редактор церковного журналу «Improvement Era», приступили до виконання доручення Першого Президентства—відвідати і зміцнити членів Церкви в усьому світі. їхня подорож тривала один рік, і за цей час вони подолали майже 100 тисяч кілометрів, більше половини з них по воді. Увечері 10 травня 1921 року, коли вони були на шляху до території, яка зараз відома як Західні Самоа, із старійшиною Маккеєм стався такий випадок.

«Ближче до вечора гладь води відбивала промені сонця, що сідало—картина була дивовижна!.. Усе ще зачарований цією прекрасною картиною, я ліг у [ліжко] о десятій вечора… Потім я наче провалився в сон і побачив у видінні щось невимовно грандіозне. На певній відстані я узрів прекрасне біле місто. І хоч відстань була досить великою, я все ж таки, як мені здалося, зрозумів, що там скрізь ростуть дерева з привабливими плодами, кущі з листям яскравих кольорів і квіти, що розпустилися. Здавалося, що вгорі на ясному небі віддзеркалюються усі ці прекрасні відтінки кольору. Потім я побачив силусиленну людей, що наближалися до міста. Усі вони були вбрані в білий просторий одяг і білий головний убір. Я відразу звернув увагу на їхнього Провідника, і хоч мені ледь видно було Його профіль і обриси тіла, я одразу впізнав в Ньому свого Спасителя! Ясність і сяйво Його обличчя були такими, що передати просто неможливо. У Ньому відчувався такий надзвичайний мир—це було божественно!

Як я зрозумів, це було Його місто. Це було Вічне Місто; люди, які йшли за Ним, мали перебувати там в мирі й вічному щасті.

Але хто були вони?

Господь, неначебто прочитав мої думки і відповів, вказуючи на півколо, що з’явилося над ними, а на ньому золотом було виведено слова:

«Це ті, хто подолали світ, —

ті, хто справді народилися знову!»²

На першій же Генеральній конференції після призначення його Президентом Церкви Президент Маккей знов підтвердив своє свідчення про Спасителя і благословення, які проливаються на тих, хто йде за Ним:

«Ніхто не може очолювати цю Церкву, не маючи зв’язку з Головою Церкви, нашим Господом і Спасителем, Ісусом Христом. Він—наш Голова. Це—Його Церква. Без Його божественного провідництва і постійного натхнення ми не можемо впоратися з роботою. З Його провідництвом, з Його натхненням ми непереможні…

Я знаю, що Він дійсно живе, що бажає вести і направляти всіх, хто служить Йому»³.

Учення Девіда О. Маккея

Христос є Світлом для людства.

Христос є Світлом для людства. При такому світлі людина може ясно бачити Його дорогу. Якщо світла зректися, людська душа спотикатиметься у темряві. Жодна людина, жодна спільнота, жоден народ не процвітатиме, якщо не піде за Тим, хто сказав:

«Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Іван 8:12).

Сумно, коли окремі люди і цілі народи прагнуть загасити це світло, коли Христос і Його євангелія витісняються законом джунглів та лезом меча. Найбільшою світовою трагедією наразі є зневіра в милість Бога та брак віри в учення й доктрини євангелії⁴.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів вважає, що Своїм життям і вченням Ісус Христос явив норми особистого життя людей і їхніх суспільних стосунків, які, якщо їм знайдено місце в житті окремих людей та громадських інститутів, не тільки позбавлять суспільство від існуючих хвороб, але й принесуть щастя й душевний спокій всьому людству.

Якщо буде сказано, що … так звані християнські народи не змогли досягти цієї мети, ми відповімо, що причина цього в їхній неспроможності застосовувати на практиці принципи і вчення справжнього християнства…

Людство не раз страждало від неконтрольованих виражень і проявів егоїзму, ненависті, заздрості, жадоби—все це тваринні інстинкти, що призводили до воєн, спустошення, морів та смерті. Якби дотримувалися навіть найпростіших принципів Спасителевого вчення, історія була б іншою⁵.

Коли християни всього світу матимуть віру [в Христа], наче кров у своїх жилах, коли їхні серця сповняться почуттям відданості воскреслому Христу і відповідним принципам життя, людство зробить перший великий крок до стабільного миру, про який ми щодня молимося. Відкиньте Його—і світ сповниться ненавистю, просякне кров’ю від нескінченних воєн⁶.

Євангелія Ісуса Христа є тиглем, в якому переплавляються ненависть, заздрість і жадібність, а добра воля, доброта і любов залишаються в душах, завдяки чому людина по-справжньому живе і будує.

Нехай всі чоловіки і жінки не зводять очей з Того, Хто є Світлом і дає світло всьому світу, бо Христос є Дорогою, і Правдою, і Життям, єдиним надійним Провідником до небес, і щоб потрапити туди, люди всього світу палко моляться⁷.

Христос учив досконалому життю з ближніми і на власному прикладі показав, як це робиться.

«Як же можемо знати дорогу?»—запитував Хома, коли сидів разом з іншими апостолами і Господом за столом після вечері в пам’ятну ніч зради, і божественна відповідь Спасителя була такою: «Я—дорога, і правда, і життя» (Іван 14:5–6). І це правда! Він є джерелом нашої втіхи, натхненням у житті, творцем нашого спасіння. Якщо ми хочемо дізнатися, як пов’язані з Богом, то звертаємося до Ісуса Христа. Якщо нам треба знати істину про безсмертя душі, ми можемо переконатися в цьому на прикладі воскресіння Спасителя.

Якщо ми хочемо пізнати ідеали життя, щоб жити так з ближніми, то можемо знайти довершений приклад цього в житті Ісуса. Чого б не стосувалися наші благородні бажання, високі прагнення, наші ідеали на будь-якій стадії життя, ми можемо звернутися до Христа й побачити довершеність. Отже, якщо хочемо знайти стандарт поводження, нам достатньо лише звернутися до Назареянина і в Ньому знайти всі чесноти, якими людина може стати досконалою.

Чеснотами, що разом можуть зробити особистість ідеальною, є істина, справедливість, мудрість, доброта і самоконтроль. Кожна Його думка, кожне слово і кожен вчинок не суперечили небесному закону, а, отже, істині. Канал спілкування між Ним і Батьком був завжди вільний, тож Він завжди знав істину, яка передається через одкровення⁸.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів повністю приймає слова Ісуса: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Іван 10:10). Однак ми вважаємо, що таким наповненим життя стає не лише завдяки духовному піднесенню, а й завдяки щоденному життю за принципами, яких навчав Ісус.

Цих принципів небагато, вони прості, і при бажанні за ними може жити кожна звичайна людина. Перший з них, який є фундаментом всієї істинно християнської спільноти, — «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!» (Марк 12:30). Віра у Вищу Істоту, яка живе і любить Своїх дітей, —віра, яка дає силу і життя душі. Впевненість, що до Нього можна звернутися по допомогу і що Він явить себе тим, хто прагне Його.

Ще один принцип—це прийняття тієї істини, що життя є даром Божим, а, отже, є божественним. Належне використання цього дару спонукає людину стати господарем єства, а не його рабом. Її бажання мають контролюватися й використовуватися на благо здоров’ю та заради подовження життя. Пристрасті необхідно приборкати і контролювати заради щастя і благословення інших і продовження людського роду.

Третім принципом є особиста цілісність. Під цим я розумію щирість людини, чесність у всьому і завжди, тверезість поглядів і повагу до прав інших—все це завойовує довіру оточуючих. Таке визнання стосується народів так само, як і окремих людей. Одна країна, тільки тому що вона могутня, не може оббирати й пригноблювати іншу, так як і людина не може грабувати і вбивати ближнього.

Четвертий надзвичайно важливий принцип—це усвідомлення себе частиною суспільства, яке пробуджує в кожному розуміння свого обов’язку зробити світ кращим, живучи в ньому⁹.

Життя Спасителя відзначалося головним чином … особистою чистотою і служінням. Він зберіг Себе незаплямованим гріхами світу і присвятив життя людям, спасінню людської сім’ї. Він завжди шукав пригнічених, втішав слабких, зцілював скалічених і немічних, віддав Своє життя заради світу¹⁰.

Існує нагальна потреба в корені змінити ставлення людей одне до одного. В історії світу ще ніколи не було такого часу, коли б зміни на краще були настільки необхідними. І оскільки зречення Христових учень постійно відгукується лихом, чергуючись з короткими періодами передишки, миру та розвитку, чому б, скажіть на милість, людям, замість жадоби влади, не проявити Христову турботу до братів, чесно поводитися, цінувати й вважати людське життя святим, прощати, засуджувати гріх лицемірства і заздрощів, проявляти спасительну силу любові?!¹¹

Члени Церкви Христа мають обов’язок рівнятися на безгрішного Сина Людини. Він—єдина Довершена Істота, яка ходила по землі; неперевершений взірець благородності; подібний до Бога; довершений у Своїй любові до людей; наш Викупитель; наш Спаситель; бездоганний Син нашого Вічного Батька; Світло, Життя, Дорога¹².

Я приймаю Ісуса Христа як уособлення людської досконалості¹³.

Учення Христа слід застосовувати щодня.

Я вірю кожному слову, яке промовив Ісус, і це вчення можемо застосовувати в житті і я, і ви. Якщо ми не забуваємо той факт, що є дітьми Небесного Батька, і прагнемо спершу царства Божого, то починаємо по-новому розуміти мету життя… Тільки якщо ми повністю підкоримо своє внутрішнє єство, ми можемо піднятися над егоїстичністю, низьким інстинктом…

Практично дві тисячі років люди вважали [учення Христа] непрактичними—надто ідеальними, як вони казали, та якщо ми будемо щиро вірувати у божественність Христа, що Він є «Дорогою, і Правдою, і Життям» (див. Іван 14:6), в нас не залишиться й тіні сумніву щодо можливості щоденного застосування його вчень.

Дійсно, є серйозні проблеми, що чекають свого розв’язання, —безлад в нетрях [великих міст], постійне протиріччя в питаннях праці й капіталу, алкоголізм, проституція, міжнаціональна ворожнеча та сотні інших нагальних питань. Та Христовий заклик до особистої цілісності, поваги, чесності у стосунках й любові, якщо його прийняти, є основою правильного розв’язання всіх цих соціальних та економічних проблем.

Очевидно, щоб світ хоча б наблизився до цих ідеалів, серця людей повинні змінитися. Заради цього і прийшов Христос у світ. Основна причина проповіді євангелії—це змінити серця і життя людей… Навернені … можуть свідчити, як це навернення змінило їхнє життя… Завдяки перемінам вони несуть у світ мир і добру волю, а не ненависть [і] страждання¹⁴.

Щоб зробити перший крок, … спробуйте по-справжньому ставити себе на місце іншої людини; це найвірніший спосіб позбутися неприємностей, пов’язаних з нерозумінням.

Жодна тверезомисляча людина не стане заперечувати, що застосування цієї простої поради на індивідуальному й національному рівнях зробить світ кращим!

Так само ефективними й застосовними є інші Його вчення щодо цінності й святості людського життя, прощення, важливості чесності в стосунках, засудження Ним гріхів лицемірства і заздрості, Його вчення про рятівну силу любові та безсмертя душі¹⁵.

Життя за вченнями Христа веде до істинної величі і справжнього щастя.

Жодна людина, вирішивши жити щодня за вченнями Ісуса з Назарета, не може не відчути зміну свого єства. Слова «народитися знову» мають глибше значення, ніж більшість людей надають їм. Таке відчуття переміни можна й не описати словами, але воно реальне.

Щаслива та людина, яка по-справжньому відчула силу, що підносить і перетворює, що приходить від наближення до Спасителя, цього споріднення з живим Христом. Я маю велике почуття вдячності за знання, що Христос є моїм Викупителем¹⁶.

Найвищими з усіх ідеалів є вчення й особливо життя Ісуса з Назарета, і людина тим величніша, чим більш подібна вона до Христа.

Те, що ви відчуваєте до Христа у своєму серці, визначатиме, хто ви, і багато в чому визначатиме, якими будуть ваші вчинки. Жодна людина не може, вивчаючи Його божественну особистість і приймаючи Його вчення, не відчути в собі очищення й освячення¹⁷.

Поставивши Його за взірець, ми породжуємо в собі бажання бути схожими на Нього, відчувати спорідненість з ним. Ми бачимо життя таким, яким воно має бути і яким може бути¹⁸.

Він не обіцяв матеріальних нагород, але пообіцяв досконалий, божественний характер… «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» [Див. Матвій 5:48.] А за божественним характером неодмінно приходить щастя—істинне щастя¹⁹.

Євангелія—звістка великої радості—є для людства вірним дороговказом, і найщасливішими є той чоловік чи та жінка, які якнайстаранніше дотримуються її вчень, а ці вчення протиставлені ненависті, переслідуванню, тиранії, пануванню, несправедливості—всьому тому, що призводить до лиха, нищення й смерті по всьому світу. Як сонце на блакитному небі для землі, яка прагне вирватися з пут зими, так і євангелія Ісуса Христа для засмученої людини, яка тягнеться до чогось вищого і кращого, ніж людство вже знайшло на землі.

Яким прекрасним був би цей старий світ, якби Христові, Викупителю людства, чесно можна було б сказати: «Усі шукають Тебе» (Марк 1:37). Тоді б не було більше між народами егоїзму, заздрості, ненависті, нечесності, крадіжки, обману, непослуху, суперечки і боротьби!²⁰

Ми святкуємо народження Того, чия місія на землі (1) прославила Бога; (2) дала землі обіцяння миру; (3) запевнила всіх людей в доброму ставленні Бога до них!

Наскільки кращим і щасливішим було б життя, якби кожна людина, народжена на землі, орієнтувалася в житті на ці три прекрасні ідеали! Маючи таку мету, кожен прагнув би всього чистого, справедливого, доброчесного й істинного— всього, що веде до досконалості… Кожен уникав би нечистого, ганебного та мерзенного. Якби кожна людина бажала добра ближнім і прагнула проявити це бажання тисячами добрих слів і невеличкими вчинками, що показали б її безкорисливість і готовність жертвувати, який вклад всі ми зробили б у створенні глобального миру та щастя людства!²¹

Наскільки прекраснішим був би цей світ, якби, наприклад, люди щиро намагалися прислухатися до поради Христа: «Якщо маєш щось проти брата свого, примирись із ним». [Див. Матвій 5:23–24]. Або ось Його застереження: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його» [див. Матвій 6:33], що означає, кажучи просто, що ми не повинні захоплюватися нічим суєтним настільки, щоб ставити вище за духовні досягнення²².

Я відчуваю і я знаю, що завдяки Йому і тільки Йому і слухняності євангелії Ісуса Христа ми можемо знайти щастя і спасіння в цьому світі та вічне життя у світі прийдешньому²³.