Pозділ 8

Сила молитви

Бог буде завжди вести і наnравляти ту людину, яка «nрагнутиме до Нього у вірі з усією своєю силою і всією своєю душею¹.

Вступ

Навесні 1921 року старійшина Девід О. Маккей та брат Х’ю Дж. Кеннон під час усесвітньої подорожі місіями Церкви відвідали Нову Зеландію. Було заплановано, що в неділю після обіду старійшина Маккей виступить на конференції святих. Та коли він прокинувся ранком того дня, то відчув, що захворів і настільки охрип, що ледве міг щось прошепотіти. Однак він прийшов на конференцію, віруючи в те, що зможе таки виступити. Згодом він писав:

«Тисяча чоловік … зібралися на післяобідній службі. Вони прийшли з бажанням послухати і багато чого очікували від неї. Я був зобов’язаний виступити, але я не тільки хрипів так, що не міг говорити і ніхто б мене не почув, а й почував себе дуже погано.

Та з щирою молитвою в серці, благаючи про божественну допомогу і провід, я підвівся, щоб зробити те, що мав зробити. Говорити було важко, голос зривався …

І тоді сталося щось, чого ніколи не було раніше зі мною. Я почав свій виступ з усією старанністю і палкістю, на які був здатний, і став говорити якомога голосніше. Відчуваючи, що голос стає більш чистим і звучним, я невдовзі забув про нього і думав лише про істину, яку хотів донести до розуміння слухачів, щоб вони прийняли її. Моя промова тривала сорок хвилин, і коли я завершив її, голос був звучним і чистим, як завжди …

Коли я розповів брату Кеннону та іншим братам, як палко я молився про благословення, яке таки отримав, він сказав: «Я також молився, і за своє життя я ніколи так палко не молився за промовця»².

Учення Девіда О. Маккея

Бог є Богом особистісним, до якого ми можемо звернутися в молитві.

Із самого дитинства я плекав думку, що Бог є істотою осо- бистісною для кожного і що Він справді є нашим Батьком, до якого ми можемо звернутися в молитві й отримати на неї відповідь. Я дорожу знанням, що Бог чує молитви віри, як одним з найдорожчих у житті. Дійсно, відповіді на молитви можуть бути не такими прямими, не в той час і не в той спосіб, на який ми розраховуємо, але вони таки приходять, і це відбувається в той час і спосіб, який є якнайкращим для людини, що молиться.

Однак були випадки, коли я отримував пряму і негайну відповідь, що мені буде дано за моїм бажанням. Одного разу відповідь була настільки чіткою, що здавалося, ніби мій Небесний Батько стояв поруч і Сам промовив ці слова. Спогади про такі випадки стали частинкою мого єства, і вони житимуть стільки, скільки житиме моя пам’ять і розум. Так само реальним і близьким є для мене Спаситель світу.

Як ніколи раніше я відчуваю, що Бог є моїм Батьком. Він не просто якась невидима сила, джерело моралі світу, а особистий для кожного Бог, який має силу творити, який управляє світом, який направляє наші душі. Я б хотів, щоб усі люди, а особливо молодь Церкви, відчували себе настільки близькими до нашого Батька Небесного, щоб могли щодня звертатися до Нього—не тільки на зборах, а й на самоті. Якщо у наших людей буде віра в це, вони пізнають величні благословення. їхні душі наповняться вдячністю за те, що для них зробив Бог, і вони побачать, в якій вони милості у Нього. Це не видумка, що ми можемо звернутися до Бога, й Він дасть нам світло й провід, щоб наш розум було просвітлено й душі збуджено Його Духом³.

Коли ви ввечері стаєте навколішки, чи відчуваєте близькість до Нього, відчуваєте, що Він чує вас, відчуваєте силу, яка діє, подібно до радіохвиль, або сили потужнішої, і так ви відчуваєте, що спілкуєтеся з Ним?⁴

Я б хотів, щоб молоді чоловіки Ізраїля були настільки близькими до [Бога], що зверталися б до Нього щодня, не тільки в загальних молитвах, а й на самоті. Я б хотів, щоб вони довіряли Йому так, як сліпа дівчинка довіряє своєму батькові. Ми їхали поїздом, і вона сиділа у нього на колінах, а мій друг сказав: «Іди до мене», —і він простяг руки і посадив дитину собі на коліна. Батько сказав їй: «Ти знаєш, хто тебе взяв?» «Ні, —відповіла вона, —але ти знаєш». О, яка довіра дитини до свого батька!.. Такою ж справжньою має бути довіра хлопчиків і дівчаток святих останніх днів до свого Батька Небесного⁵.

Це так добре, коли хлопчики і дівчатка знають, що вони можуть наблизитися до Бога в молитві. Ви, студенти університету, як і студенти будь-якого навчального закладу, побачите, що коли вам важко, ви можете отримати допомогу і натхнення, якщо щиро прагнете цього. Можливо так станеться, що ви, як і дехто з нас у молодості, відчуєте, що на молитви не приходять відповіді, але одного дня ви збагнете, що Бог таки відповідав на ваші молитви у спосіб, яким це зробив би мудрий батько. Одним із найбільших досягнень молодості є знання, що ви можете звернутися до Батька і вилити йому своє серце⁶.

Молитва—це не тільки слова; для молитви потрібна віра, старанність і належне ставлення.

Молитва—це відгук биття серця, що прагне, що любить, що на одній хвилі з Вічним. Це послання душі, передане прямо до люблячого Батька. Мова—це не лише слова …

Найпершою і найбільш важливою ознакою справжньої молитви є віра. Віра в Бога наповнює душу спокоєм. Упевненість, що Бог є нашим Батьком, до Якого ми можемо йти за втішанням і наставлянням є надійним джерелом заспокоєння.

Іншою важливою ознакою молитви є благоговіння. Ця риса була продемонстрована в зразковій молитві, яку проголосив Спаситель: «Нехай святиться Ім’я Твоє». [Матвій 6:9]. Цей принцип повинен також знайти місце там, де ми навчаємо, особливо в будинках поклоніння.

Третім важливим елементом є щирість. Молитва є виявом бажання душі. Щиро молитися означає, що коли ми просимо про якийсь дар чи благословення, ми повинні прагнути здобути це благословення і розвивати дар.

Іншою важливою ознакою є відданість. Навіщо молитися про пришестя царства Божого, якщо в серці немає бажання й готовності працювати для його встановлення? Якщо ви молитеся, аби дізнатися про Його волю, а тоді навіть не намагаєтеся жити за нею, то відповіді не отримаєте. Ви нічого б не дали дитині, яка б проявляла подібну манеру поведінки до вас, попросивши чогось. Якщо ми молимося про успіх в якійсь справі чи заході, то повинні відповідно проявляти своє ставлення до них. Молити Бога, щоб звершилася Його воля, а тоді не підкорити себе цій волі—це найвищий ступінь зради.

Останньою невід’ємною ознакою є смирення… Принципи смирення і молитви приводять людину до розуміння необхідності в божественному провідництві. Бути самостійним—це добре, але при цьому треба усвідомлювати потребу у допомозі згори, усвідомлювати, що на шляху виконання своїх обов’ язків завжди можна зробити крок у невірному напрямку; а з усвідомленням цього з’являється молитва, благання до Бога, щоб Він надихнув вас уникнути хибних кроків⁷.

Молитва в сім’ї вчить дітей вірі в Бога.

Якби ви запитали мене, де почала зміцнюватися моя віра в існування Бога, то я відповів би: у домі мого дитинства, коли батько й мати справно вранці і ввечері збирали дітей навколо себе і благали про благословення Божі для своєї сім’ї та для людства. В голосі нашого гідного патріарха була щирість, яка залишила незгладимий слід в душах його дітей, і молитви мами були так само сильними. Сьогодні я прошу кожного батька в Церкві прослідкувати, щоб він своєю щирістю закарбував у душах дітей знання про реальність існування Бога й істинність того, що Бог вестиме і захищатиме їх. Ця відповідальність лежить на вас. Домівка є одиницею—основною одиницею—суспільства. Ще до того, як батько свідчив, що чув божественний голос, я знав, що він жив близько до свого Творця⁸.

Дітей святих останніх днів навчено визнавати [Бога] і молитися Йому; вони знають, що Він слухає, чує і розуміє так само, як слухає, чує і розуміє земний батько, і вони всотали в себе від матерів і батьків справжнє свідчення про те, що цей особистісний Бог промовив у цьому розподілі часів. Ось, як воно насправді є⁹.

Я впевнений, що в тій домівці, де діти виховані у тісному спілкуванні з нашим Вічним Батьком, не може бути багато гріха або багато зла. Якщо крихітна дитина, страждаючи від лихоманки, подивиться батькові у вічі й тихенько скаже: «Тато, благослови мене», то я кажу вам, що така сім’я є силою і славою будь-якої нації. Такими є сім’ї святих останніх днів¹⁰.

«Господи, навчи нас молитися», —благали учні свого Вчителя [див. Лука 11:1]. Смиренні, мов діти, вони прагнули настанов, і їхнє благання не залишилося без уваги.

Як учні це запитали, так інколи наші діти можуть відчути потребу в божественному керівництві та заспокоєнні, хоча не висловлюють її. Тому Господь поклав на батьків обов’язок «навчати своїх дітей молитися». [УЗ 68:28].

Турботи, розгубленість і смуток присутні в житті дитини так само, як і в світі дорослих, і діти мають таке ж право на втішання, заспокоєння й керівництво від Бога через молитву.

І не тільки тому, але й через віру, щирість і повну довіру, на молитву невинної дитини точно прийде негайна відповідь від люблячого Батька¹¹.

Натхненою Богом є вимога до святих останніх днів, щоб вони зберігали свої сім’ї і навчали дітей принципів євангелії Ісуса Христа. Я не маю на увазі, що таке навчання має носити формальний характер або бути хоч трохи неприємним. Я говорю, що євангелія Ісуса Христа має сяяти в кожній домівці, що вечірня й ранкова молитви мають бути щирими, що діти щодня повинні бачити, як ми бажаємо відчувати вдома присутність Бога. Якщо ми можемо запросити туди Спасителя, то ангели точно не тільки матимуть змогу захищати наших хлопчиків і дівчаток, а й з радістю робитимуть це. Я думаю, що в більшості домівок хлопчики і дівчатка навчені молитися перед сном. Однак я припускаю, що надто часто ми нехтуємо ранковими молитвами. Та якщо замислитися, саме в години, коли наші діти не сплять, їм потрібен божественний захист і провідництво Святого Духа—потрібен більше, ніж коли вони сплять¹².

Чи прийняли ви заклик Христа молитися Батькові і навчати дітей робити це, щоб набожність, благоговіння до Бога та Його роботи завжди мали місце в серцях ваших дітей? Так має бути в кожній домівці. Моліться не тільки за себе, а й за ваших ворогів¹³.

Батьки, ставайте вранці навколішки зі своїми дітьми, якщо ви цього ще не робите. Я знаю, що часто вранці ви заклопотані, … але знайдіть час, щоб стати на коліна й запросити Бога до свого дому. Молитва має велику силу¹⁴.

Нехай батьки і діти приходять через молитву до присутності Бога¹⁵.

Молитва приносить багато благословень.

Вчора я ще раз переконався у силі, … яку приносять молитви всієї Церкви. Я одержав листа від колишнього сусіда з мого рідного містечка. Він якраз доїв корів, коли почув по радіо, що помер Президент [Джордж Альберт] Сміт. Він відчув, що це означає для його колишнього односельця, і тому вийшов з корівника, пішов додому і розповів дружині. Вони негайно зібрали дітей, і в тому домі, де панувало смирення, покинувши кожен свою роботу, стали на коліна й помолилися. Подумайте самі про важливість цих дій. Помножте тепер цей ефект на сотню тисяч, дві сотні тисяч, на півмільйона домівок і ви побачите силу єдності й молитов, могутню підтримку всієї Церкви¹⁶.

Якщо ми зможемо навчити молодь … вірити і з вірою на самоті молитися їхньому Богові, то негайно ж прийде принаймні чотири величні благословення. Перше з них—це вдячність за благословення, яких не помічали раніше. їхні душі будуть сповнені вдячністю до Бога за те, що Він зробив для них. Вони побачать, як щедро Він обдарував кожного. Юнак, який зачиняє за собою двері, який зачиняє фіранки і в тиші готується благати Бога про допомогу, повинен спочатку вилити свою душу у вдячності за здоров’я, за друзів, за близьких, за євангелію, за докази існування Бога, чим є скелі, дерева, каміння, квіти і все, що є навколо. Він повинен спочатку згадати всі благословення, і тоді його відразу вразить велич Божих справ [див. «Всі небесні пригадай дари», Гімни і дитячі пісні, с. 8].

Друге благословення від молитви—це провід. Я не уявляю собі, що юнак, який вранці стає навколішки біля ліжка і молить Бога допомогти йому триматися незаплямованим гріхами світу, може відійти від істини. Я не думаю, що дівчина, яка стає вранці навколішки і молиться, щоб зберігати себе чистою і незаплямованою протягом дня, розгубиться в житті. Я не думаю, що будь-який святий останніх днів триматиме в серці злобу, якщо він щиро на самоті просить Бога забрати з його серця почуття злості й ненависті до ближнього. Провід? Так, Бог буде завжди вести і направляти ту людину, яка «прагнутиме до Нього у вірі з усією своєю силою і всією своєю душею».

Третім благословенням є впевненість. По всьому краю живуть тисячі і десятки тисяч студентів, яким важко вчитися і здобувати освіту. Навчаймо цих студентів, що якщо вони хочуть добре вчитися, то повинні прагнути до Бога, що найве-личніший учитель на світі завжди поруч, щоб направляти їх. Як тільки студент відчує, що може наблизитися до Господа в молитві, він здобуде впевненість і зможе добре вчитися, зможе написати доповідь, зможе підвестися і на очах інших студентів виступити без страху провалитися. Впевненість приходить із щирою молитвою.

Крім усього цього, він буде натхненим. Це не вигадка, що ми можемо звернутися до Бога, й Він дасть нам світло й провід, щоб наш розум було просвітлено й душі збуджено Його Духом… Джозеф Сміт знав це, і свідчення, доказ, що пророк Джозеф мав натхнення, явлено всім, хто лише відкриє очі, щоб побачити, і серця, щоб зрозуміти¹⁷.