Pозділ 9

Подолання спокуси

Опирайтеся дияволові, і він тікатиме від вас. Будьте з ним лагідними, і незабаром ви опинитеся в кайданах—не тих, що на руках, а тих, що сковують душу¹.

Вступ

Koли Девід О. Маккей ще юнаком служив на місії в Шотландії, він побував на зборах, які проводив Джеймс Л. Макмюррін, радник в президентстві Європейської місії. Під час зборів присутні стали свідками декількох проявів дарів Духа. Через 70 років на зборах священства Президент Маккей згадував: «Я пам’ятаю, наче це було лише вчора, яким сильним було натхнення в ту мить. Усі відчували рясний вплив Духа Господа. Всі присутні зробилися по-справжньому одного серця й одного розуму. Я ще ніколи в житті такого не відчував…

Саме за таких обставин Джеймс Л. Макмюррін сказав слова, які, як виявилося, були пророцтвом. Під час особистої розмови я побачив, що Джеймс Макмюррін був неймовірною людиною. Його віра в євангелію була безумовною. Я не бачив більш відданої людини на всій землі, більш вірної тому, що він вважав правильним. Тож коли він повернувся до мене і сказав слова скоріше попередження, ніж обіцяння, як мені тоді здалося, ці слова справили на мене незабутнє враження. Перефразовуючи слова Спасителя Петрові, брат Макмюррін сказав: «Дозволь, брате Девід, сказати, що Сатана жадав тебе, щоб тебе пересіяти, мов ту пшеницю, але Бог турбується про тебе». [Див. Лука 22:31].

У ту мить перед очима пронеслися спокуси, з якими я стикався на шляху, і я зрозумів навіть краще, ніж президент Макмюррін чи будь-хто інший, наскільки він був правий, кажучи, що Сатана жадав мене. Я тоді прийняв рішення не втрачати віри і відчув велике бажання служити своїм ближнім, а з цим прийшло розуміння, принаймні усвідомлення того, наскільки я в боргу перед старійшиною, який приніс послання відновленої євангелії моїм дідусю і бабусі, які прийняли його роки тому на півночі Шотландії та в Південному Уельсі».

Президент Маккей завершив свою історію, з якою звертався до юнаків Церкви, порадою, що актуальна для всіх: «Я молю Бога, щоб Він постійно благословляв вас… Не давайте спокусі відвести вас від правди»².

Учення Девіда О. Маккея

Ми повинні оберігати себе й свою сім’ю, щоб не дозволити лукавому впливати на нас.

Дерева, що можуть вистояти під час урагану, часто знищуються організмами, які ледве можна побачити під мікроскопом. Подібно до цього найбільшими ворогами людства в сучасному світі є приховані, а інколи невидимі сили, які працюють у суспільстві, підриваючи поняття того, якими мають бути справжні чоловіки та жінки. Але тест на вірність та гідність люди Божі проходять кожен окремо. Що робить людина?

Кожна спокуса, з якою зустрічаємося ми з вами, підпадає під один з трьох видів:

Спокуса, пов’язана з бажанням або пристрастю;
Гордовитість, гонитва за модою або суєтність;
Прагнення мирських багатств або влади, управління землями чи майном людей.

Такі спокуси з’являються під час зустрічі з нашими друзями, вони приходять до нас під час політичної боротьби, вони приходять до нас у ділових стосунках, під час роботи на фермі, в комерції—ця підступна сила працює у всіх життєвих справах. Коли вони проявляють себе і людина впізнає їх, то захист істини повинен виходити на перший план.

Церква вчить, що це життя є часом випробування. Завданням людини є стати госnодарем, а не рабом свого єства. Її бажання повинні контролюватися і направлятися для блага її здоров’я та подовження життя, пристрасті мають бути опановані й контрольовані заради щастя і благословення інших людей…

Якщо ви приймали підказки Святого Духа і продовжуєте жити за ними, вашу душу сповнить почуття радості. Якщо ви не дотримувалися їх і розуміли, що не зробили того, що мали зробити і що є правильним, то прийде смуток, навіть [якщо] ви маєте скарби світу…

Прагнучи легкого життя, молодь часто дозволяє собі те, що є нижчими проявами людської природи, серед цього найпоширенішими є: nо-nерше, вульгарність і непристойність, nо-друге, розпивання спиртного і непристойні пестощі, nотрете, розпуста, nо-четверте, зрадництво, і, nо-n’яте, нахабство.

Вульгарність часто є першим кроком по дорозі до потурання собі. Бути вульгарним означає нехтувати хорошим смаком або чистими почуттями.

Від вульгарності до непристойності один крок. Щоб наша молодь була щасливою, їй треба, навіть необхідно, збиратися на свої вечірки, але якщо заради розваг вони мають вдаватися до фізичної стимуляції і заниження вимог до себе, це свідчить про низький моральний рівень. Вечірки, де вживають алкоголь і мають місце пестощі, створюють умови, де моральність притупляється і переважає непристойна пристрасть. І тоді дуже легко зробити останній крок до морального занепаду.

Коли замість високих моральних принципів вибирається життя без моральних обмежень і коли чоловік або жінка падають так низько, зрадництво неминуче стає частиною їхнього єства. Повага до батьків холоне, полишається відданість їхнім ученням та ідеалам, вірність дружині й дітям послаблюється бажанням задовольнити хтивість, немає відданості Церкві, а часто її місце посідає глузування з церковних учень³.

Спокуса часто підбирається непомітно. Може бути, що ніхто не побачить, що людина піддалася їй, окрім самої людини та Бога, але така людина стає слабкою і заплямованою злом світу⁴.

Сатана був скинутий тому, що хотів посісти місце Творця. Але його сила ще проявляється. Він активно заперечує і зараз існування Бога, існування Його Улюбленого Сина й силу євангелії Ісуса Христа⁵.

Ворог не спить. Він підступний і хитрий, він шукає будь-якої можливості похитнути підвалини Церкви і атакує завжди, коли є нагода послабити чи знищити… Бог дав нам свободу вибору. Наш моральний і духовний прогрес залежить від того, як ми користуємося цією свободою⁶.

Сатана все ще повний рішучості здійснити свій план, і його прибічникам дано певну владу в наш час, якої в них не було цілі століття. Будьте готові постати перед суворими умовами, ідеологією, яка може здаватися логічною, але є нечестивою. Щоб подолати ці сили, ми повинні покладатися на підказки Святого Духа, на отримання яких ви маєте повне право. Вони реальні.

Бог веде цю церкву. Будьте віддані їй, будьте вірні їй. Будьте віддані своїм сім’ям, вірними їм. Захищайте своїх дітей. Ведіть їх—не як наглядач, але лагідним батьківським прикладом, і цим ви зміцните Церкву, застосовуючи священ-ство вдома і у власному житті⁷.

Членство в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів несе із собою обов’язок долати спокуси, боротися проти гріха, очищувати розум і розвивати силу духа, поки він не досягне міри зросту Христової повноти⁸.

Лукавий прагне вразити нас у слабкі місця, але, опираючись йому, ми набираємося сили.

Ми не можемо загравати з лукавим. Опирайтеся спокусі, опирайтеся дияволові, і він тікатиме від вас. [Див. Яків 4:7].

Спаситель, стоячи на горі, подав найкращий на світі приклад цього… Одразу після хрищення Спаситель був поведений на гору, відому як Гору спокушання. Я не знаю, було це там, де Він постився сорок днів, чи ні. Але це було на якійсь горі, і через … сорок днів підступив до Нього спокусник—так нам сказано, і, як спокусник робить завжди, він цілив у Його найслабше місце, як йому здавалося.

[Ісус] постився сорок днів, і спокусник думав, що він зголоднів, тому перша спокуса, якщо згадаєте, звучала так: «Коли (говорив він це с сарказмом) Ти Син Божий (це він говорив про свідчення Батька, коли Той сказав: «Це Мій Улюблений Син»), скажи, щоб каміння це стало хлібами!» А каміння в тій місцевості за формою мало відрізняється від єврейських хлібів, тож це ще більше підсилювало спокусу. Христос відповів: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвій 4:3–4).

У наступній спокусі також цитувалося Писання. Це було спокушання суєтним, пропозиція піднятися вище за інших: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу (з наріжника храму), бо ж написано (і заради такої справи диявол залюбки процитує Писання): «Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги». І прозвучала відповідь: «Не спокушуй Господа Бога свого!» (Матвій 4:6–7).

Третя спокуса зваблювала до багатства і сили. Спокусник підняв Ісуса на високу гору і показав Йому скарби світу і владу. Тут уже не було нічого саркастичного. Він благав, бо сила протистояння Спасителя послаблювала сили спокусника. Він показав Йому скарби світу. «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» Піднімаючись у величі Своєї божественності, Ісус сказав: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» І спокусник відійшов геть. [Див. Матвій 4:8–11].

Таке ж може статися і з вами… Диявол намагається спокусити вас саме через те, що є вашим найслабкішим місцем; він намагатиметься здолати вас, і якщо ви самі ослабили це в собі ще до того, як взяли на себе обов’язок служити Господу, він поглиблюватиме цю слабкість. Чиніть йому опір і ви здобудете силу. Він спокушатиме вас у чомусь іншому. Чиніть йому опір, і він слабшатиме, а ви—ставатимете сильнішими, доки не зможете сказати в будь-якій ситуації: «Облиш мене, Сатано, бо написано: «Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Лука 4:8)⁹.

Перебуваючи з учнями перед подіями в Гефсиманії, … [Ісус] сказав: «І не на світі вже Я, а вони ще на світі…

Не благаю, щоб Ти їх зі світу забрав, але щоб зберіг їх від злого» (Іван 17:11, 15).

Це урок для вас… Ви можете опинитися серед спокус, але, як і Христос на Горі спокушання, ви можете піднестися над ними¹⁰.

Якщо ми живемо за євангешєю та опановуємо себе, то відчуваємо радість і спокій.

Поки ворог істини може вільно панувати над цим світом, нам доведеться терпіти його нападки, а єдиний спосіб встояти проти них—жити за євангелією¹¹.

Євангелія дає нам можливість жити на рівні вищому, ніж цей старий світ з його спокусами, і завдяки контролю та пануванню над собою жити в Дусі, а таке життя є справжнім життям як тут, так і потім¹².

Зрозуміймо нарешті, що контроль людиною своїх особистих схильностей є серцевиною християнської та й усіх інших релігій! Людина за натурою є егоїстичною і схильною потурати швидкоминучим бажанням. Щоб подолати егоїстичні імпульси людини тілесної необхідна релігія, щось вище за саму особу або навіть ціле суспільство. Людина навчиться контролювати себе, якщо буде відмовляти собі в дрібницях. Христос прекрасно сказав про це: «Хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її» (Матвій 16:25).

Якщо ви забуваєте про себе і прагнете кращого для інших, прагнете чогось вищого, то піднімаєтеся на духовний рівень. Якщо ми в момент суперечки, в момент спокуси знайшли в людині недолік, то давайте забудемо про своє «Я» заради блага Церкви, членами якої є, заради блага суспільства й заради прогресу євангелії Ісуса Христа і будемо благословенні духовно, і нашою нагородою буде щастя.

«Яка з того користь, що ворогів переміг я
і зібрав багатства земні і скарби?!
Нікчемний я завойовник, 
якщо не підкорив себе!»

[Автор невідомий]¹³.

Людина, яка потурає своїм бажанням, потайки вона це робить чи ні, розвиває риси, що не допоможуть їй не піддатися власній пристрасті, коли прийде спокуса¹⁴.

Думки людини визначають її майбутні дії, у певний час і за відповідних обставин. Те, як людина реагує на свої бажання й імпульси, виявляє її характер. Саме з цієї реакції видно силу волі людини або її раболіпство¹⁵.

Дії, що узгоджуються з божественним законом та законами природи, зрештою принесуть щастя, а ті, що суперечать небесній істині, —сум. Людина несе відповідальність не тільки безпосередньо за вчинок, а й за кожне пусте слово й пусту думку. Спаситель сказав:

«За кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Матвій 12:36)¹⁶.

Все хороше вимагає зусиль. Те, що варто мати, коштуватиме частки фізичного єства, розумових здібностей та сили душі; «Просіть—і буде вам дано, шукайте—і знайдете, стукайте—і відчинять вам» (Матвій 7:7). Але таки треба шукати, треба стукати. З іншого боку, гріх сам кидається на вас. Він іде поруч із вами, спокушає і зваблює вас, він заманює. Вам навіть не треба докладати якихось зусиль… Це як рекламний щит, що пропонує вам випити чи випалити цигарку. Це як рекламне послання, що пробирається в домівки через телебачення й радіо… Зло шукає вас, і, щоб захиститися від нього і боротися з ним, необхідно докласти зусиль. Але правда й мудрість досягаються тільки прагненням, молитвою та старанням¹⁷.

Не забуваймо, що життя здебільшого є таким, яким ми його робимо, і що Спаситель людей чітко й однозначно показав, як можна здобути радість і спокій. Вони—у євангелії Ісуса Христа й у дотриманні її¹⁸.

Нехай Бог дарує, щоб ми, прагнучи подальшого встановлення царства Бога, могли вчити нашу молодь і всіх членів Церкви протистояти спокусам, які послаблюють тіло, знищують душу, щоб ми перебували в дусі істинного покаяння, як тоді, коли увійшли у води хрищення, щоб ми відновили себе в повному розумінні слова, щоб народилися знову, щоб наші душі насолоджувалися світлом Святого Духа, щоб ми жили як справжні члени Церкви Ісуса Христа, доки не буде завершено нашу місію на землі¹⁹.