Розділ 21

Ми маємо любити Бога більше, ніж ми любимо світ

“Ми маємо досягти … вищого рівня: ми маємо любити Бога більше, ніж ми любимо світ”.

З життя Лоренцо Сноу

Невдовзі після того як Лоренцо Сноу був охрищений і конфірмований в Кертленді, Огайо, багато святих останніх днів, у т.ч. й деякі провідники Церкви, повстали проти пророка Джозефа Сміта. За словами Лоренцо Сноу, це відступництво було розпалене спекуляцією, або, іншими словами, надзвичайно ризикованими оборудками, до яких вдавалися люди, сподіваючись швидко розбагатіти. Засліплені жагою тимчасових багатств світу, ці люди відверталися від вічних благословень євангелії.

Майже через 50 років Президент Сноу, служачи тоді президентом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, виступав перед групою святих останніх днів у Логані, Юта. Він розповів їм про тяжкі випробування, свідком яких був у Кертленді, і попередив, що подібні випробування можуть невдовзі прийти й до них. “Швидко наближається випробування, і ви, можливо, будете випробовані так, як ще ніколи не випробувалися,—сказав він.— Але все, що нам потрібно зробити тепер,—це виявити свої помилки й слабкості, якщо вони в нас є. Якщо ми не були вірними у минулому, давайте відновимо свої завіти з Богом і вирішимо, завдяки посту й молитві, що здобудемо прощення своїх гріхів, щоб Дух Всемогутнього міг перебувати з нами, щоб нам, можливо, вдалося врятуватися від тих могутніх спокус, що наближаються. Збираються темні хмари. Ви бачите, до чого призвів цей дух спекуляції у Кертленді. Тож пам’ятайте це застереження”¹.

Оскільки застереження Президента Сноу стосується святих останніх днів і сьогодні, то більшу частину його проповіді, промовленої до святих у Логані, було вміщено в цей розділ. Він сказав: “Можливо, кілька слів стосовно нашого становища у той час [в Кертленді] якоюсь мірою послужать нам у майбутньому—дадуть нам кілька корисних уроків”². [Див. рекомендацію 1 на с. 266].

Учення Лоренцо Сноу

Якщо люди дозволяють мирському заполонити їхні розум і серце, вони повертаються спиною до вічних принципів.

Я дуже ясно пам’ятаю неспокійні часи, які ми переживали тоді в Кертленді … , де жив Божий пророк, де Бог особисто, Сам Ісус, Син Божий, явився і показав Себе у Своїй славі. Він стояв над поручнями кафедри Храму, який заповідано було збудувати. Під Його ногами була плита з чистого золота, кольором, наче бурштин. Його волосся було біле, наче чистий сніг. Його обличчя сяяло яскравіше самого сонця. Його голос був немов шум потоку води. [Див. УЗ 110]. Це дивовижне явлення відбулося в храмі, зведеному на Його честь. Я був у Кертленді у той час, коли ми переживали події, які, як я іноді думаю, ось-ось мають повторитися. Обставини, в яких опинилися святі останніх днів у той час, за своєю природою були якимись особливими; принаймні вони по-особливому впливали на людей. … У той час дух спекуляції заполонив думки людей цієї країни. Відбувалися грошові спекуляції, банківські спекуляції, спекуляції землею, спекуляції земельними ділянками в містах, спекуляції в дуже багатьох інших сферах. Той дух спекуляції виник у світі й захопив серця святих, як та могутня хвиля або “гуркіт великої води”, і багато хто не встояв, і відступив³.

Дехто з них [святих у Кертленді] взялися спекулювати; вони забули про свою релігію, вони забули про принципи, відкриті їм, і багато хто з них не встояв і захопився духом тих часів і втягся у спекуляцію. Виникли труднощі, а з ними—заздрість та розбрат,—і Господь, Якого вони цим засмучували, навів розорення на них, і серед них вже не було єдності в цьому поселенні, і вони розділилися на групи⁴.

А саме ж незадовго до цього великого відступництва Господь пролив на цей народ такі чудові благословення. Надзвичайною мірою були надані дари Євангелії—багатства вічності. Ангели відвідали їх. Син Божий, як я перед цим сказав, говорив зі Своїми слугами. Під час освячення Храму народ отримав благословення, які були просто дивовижними. У цей час, багатий на Божу прихильність, я й сам відвідував різні збори, що проводилися у Храмі. У нас були збори молитви і збори свідчень, і ті свідчення, які могли приносити брати і сестри, були чудовими. Вони пророкували, вони говорили різними мовами і тлумачили мови—і це їм вдавалося надзвичайною мірою. Ці благословення в Кертленді отримали майже всі люди. Їхні серця тоді були вірними [Богу]; вони відчували, що могли б пожертвувати усім, що мають. Вони відчували себе так, наче вони майже вже перебувають у присутності Бога, і це було природним мати таке відчуття завдяки таким дивовижним чинникам.

Усі ці благословення та багато інших, які в мене немає часу перелічити, були у святих останніх днів якраз перед тим, як дух спекуляції почав охоплювати серця людей. Можна було б припустити, що після отримання цих прекрасних [божественних] проявів жодна спокуса не зможе подолати святих. Але вона подолала, і вона розсіяла їх, як це й сталося, на всі чотири сторони.

Як це не дивовижно, але цей дух спекуляції охопив Кворум Дванадцятьох Апостолів і сімох президентів сімдесятників; справді, у Церкві не було такого кворуму, якого б більшою чи меншою мірою не охопив цей дух спекуляції. Наслідком посилення цього духу стала роз’єднаність. Брати і сестри почали паплюжити одне одно і сваритися між собою, оскільки не співпадали їхні інтереси.

Чи опиняться в такому становищі святі останніх днів, до яких я зараз звертаюся? Боюся, що це становище наступає, але наскільки воно позначиться на вас, не мені казати. Однак ви опинитеся в ньому; і, можливо, просто необхідно, щоб ви в ньому опинилися.

… Тоді в Кертленді половина кворуму апостолів піддалася цьому лиховісному впливові. Саме ця спекуляція, ця любов до золота—бога цього світу, призвела до такого сумного наслідку. І якщо вона так вплинула на тих, хто мав вище священство на землі, то як же тоді вона могла вплинути на нас, тих, хто, можливо, не мав того розуму, тієї інформації і того досвіду, що мали вони? …

Ось ви, ви—хороші люди. … Бог любить вас. Він захоплюється вашою праведністю, і Йому не хотілося б побачити те, що … було в Кертленді. У цьому немає потреби. Ми тримаємо у своїх руках силу, щоб зберегти себе від того, що розділило святих у Кертленді і подолало половину з Дванадцятьох. Господь не бажає, щоб в ці останні дні такі події повторилося знову⁵.

Святим останніх днів слід бути набагато мудрішими й розумнішими, щоб не потрапити у подібні пастки. Бо це не веде до добра. Нікому не піде на користь, якщо відвернутися від цих прекрасних принципів і того, що було отримано від вічних світів,—відвернутися від цього—і вплутатися в жалюгідні справи світу й присвятити себе їм. Це не піде нам на користь. Які б спокуси не прийшли до нас або якими б вони не були в нас тепер, ми повинні уважно ставитися до історії минулого і не дозволяти собі піддатися їм, інакше нам доведеться дуже жалкувати⁶. [Див. рекомендацію 2 на с. 266].

За завітом ми зобов’язалися відділити себе від мирського і присвятити себе Божому царству.

Бог цього світу—золото й срібло. Світ поклоняється цьому богу. Люди всю силу вбачають в них, хоч і не хочуть визнавати цього. Тож так задумано, так є за Божим провидінням, щоб святі останніх днів показували, чи набули вони стільки знання, мудрості й Божої сили, щоб не бути здоланими богом цього світу. Ми повинні дійти у своєму розвитку до цієї точки. Ми також маємо досягти іншого стандарту, вищого рівня: ми маємо полюбити Бога більше, ніж ми любимо світ, більше, ніж ми любимо золото чи срібло, і полюбити свого ближнього, як себе самих⁷.

Якщо ми … не живемо за завітами, що уклали, а саме: використовувати свій час, таланти і здібності для побудови Божого царства на землі, тоді які ж в нас є підстави очікувати, що ми встанемо в ранок першого воскресіння як причетні до цієї великої роботи викуплення? Якщо ми у своєму характері, звичках і справах наслідуємо … світ, тим самим ототожнюючи себе зі світом, то чи вважаєте ви, мої брати, що Бог дасть нам благословення, які ви бажаєте успадкувати? Я кажу вам: ні, Він не дасть! … Ми повинні будувати себе в праведності небесній і посадити у своє серце праведність Божу. Сказав Господь через пророка Єремію: “Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану Богом, вони ж Мені будуть народом!” [Єремія 31:33]. Ось що Господь намагається зробити, і Він цього доб’ється від нас, якщо ми підкоримося Його волі⁸.

Я дякую Богові за те, що в ці часи загнивання та злочестивості у світі ми маємо святих і праведних чоловіків та жінок, які можуть присвятити ті надзвичайні таланти, які їм дав Бог, для Його прославляння і звеличування. Більш того, я можу сказати, що є тисячі чеснотних і шанованих чоловіків і жінок, зібраних Господом з-поміж народів, які також готові присвятити свій час і таланти, аби допомогти в завершенні роботи Бога заради інтересів Його дітей⁹. [Див. рекомендацію 3 на с. 267].

Ми наслідуємо приклад Спасителя, якщо відмовляємося проміняти слави вічності на багатства світу.

Ви можете припустити, … що на вашому життєвому шляху виникатимуть перепони, які стануть перевіркою, чи будете ви жити за найвищими стандартами, і в декого з вас, можливо, виникне спокуса зійти зі шляху істини й честі і, подібно до Ісава, відмовитися від слав вічності заради кількох скороминучих моментів задоволення та отримання насолоди [див. Буття 25:29–34]; ось тоді … ухопіться за можливість, щоб постаратися наслідувати приклад нашого Спасителя: коли Йому було запропоновано славу цього світу за те, що Він зробить нерозсудливий вчинок, Він відповів Своєму спокуснику: “Відійди, сатано!” [Див. Матвій 4:5–10]¹⁰.

Думаючи про життя, я розумію, що у порівнянні з вічністю цей світ—короткочасний; що наш інтелект, божественність, яка є в нас, завжди існували, вони ніколи не створювалися і завжди існуватимуть упродовж усієї вічності [див. УЗ 93:29]. З огляду на ці факти, нам як розумним істотам було б добре усвідомити: це життя закінчується за короткий час, а потім настає життя, яке є вічним; і наскільки ми виконували заповіді, настільки ж ми маємо перевагу над тими, кому цього не вдалося зробити¹¹.

Євангелія об’єднує серця всіх її прихильників; вона не робить різниці між людьми, вона не знає різниці між багатими й бідними; ми всі об’єднані в одне ціле, щоб виконувати обов’язки, які нам дісталися. … А тепер дозвольте мені поставити таке запитання: “Хто має щось із мирського майна, що дійсно й насправді міг би назвати своїм власним?” Я б на таке не наважився, я—лише управитель над цим малим і я відповідальний перед Богом за використання і застосування його. Святі останніх днів отримали закон євангелії через одкровення від Бога, і цей закон настільки просто написаний, що зрозуміти його можуть усі. А якщо ми розуміємо й усвідомлюємо свої зобов’язання, які взяли на себе стосовно нього, увійшовши в завіт через хрищення для відпущення гріхів, то ми повинні дуже чітко усвідомити: той закон вимагає, щоб ми перш за все прагнули царства Божого і щоб наші час, таланти й здібності присвячувалися його інтересам [див. Матвій 6:33; 3 Нефій 13:33]. Якщо буде не так, то як ми можемо сподіватися, що коли ця земля стане місцем перебування Бога і Його Сина, успадкувати вічне життя і жити та правити з Ним?

Хто скаже, що багатії або ті, в кого є багато талантів, мають кращі надії чи перспективи успадкувати ці благословення, ніж бідні або ті, в кого є лише один талант? Як я розумію, людина, яка працює у крамниці або є кравцем, теслею, чоботарем чи представником будь-якої іншої професії і яка живе відповідно до закону Євангелії, яка чесно та вірно служить у своєму покликанні, має таке ж саме право на отримання цих та всіх благословень Нового і Вічного Завіту, як і будь-яка інша людина; завдяки своїй відданості, вона матиме престоли, владарювання і влади, у неї буде дітей як зірок на тверді небесній або піску на морському березі. Хто, я запитую, має якусь грандіознішу перспективу, ніж ця?¹². [Див. рекомендації 3 і 4 далі].