Розділ 22

Чинити добро іншим

“Розвивайте в собі дух милосердя; будьте готові зробити для інших більше, ніж ви сподівалися б отримати від них, якби вони були на вашому місці”.

З життя Лоренцо Сноу

Лоренцо Сноу та його сім’я входили до групи святих останніх днів, які першими залишили Наву, Іллінойс. Разом з іншими сім’ями вони в лютому 1846 р. попрямували на захід штату Айова. Погодні умови зробили їхній перехід важким—день у день вони потерпали від дощу, снігу та грязі.

Одного дня під час цієї подорожі до сім’ї Сноу звернувся по допомогу чоловік з їхньої групи. Лоренцо Сноу написав у своєму щоденнику, що чоловік, який “попросив дозволу поставити свою валізу у мій фургон, сказав, що вже просто не може її нести далі”. Фургон був “просто таки забитий поклажею і, здавалося, ми в нього поскладали все, що тільки змогли”,—пригадував Лоренцо. Однак, як додав він: “Я все ж дозволив йому покласти валізу у фургон і йти далі разом з нами”.

Наступного вечора в сім’ї Снову сталося те, що Лоренцо назвав “дуже неприємною подією”: у фургоні зламалася вісь. Він розповідав: “Лив дощ, і [було] досить холодно. Ми, не гаючись, напнули свій намет [і] розпалили велике багаття з гілок гікорі [це рід північноамериканської ліщини]. … Стояло багато води, була глибока грязюка, і щоб підійти до фургона, нам потрібно було брести по цьому багні. … На той час ми були приблизно за п’ятнадцять миль (24 км) від табору і за дев’ять чи десять миль (14 чи 15 км) від найближчого помешкання; ніхто з нас не був механіком, тому перспективи полагодити наш фургон були дуже необнадійливими”.

Несподівано допомога прийшла від чоловіка, якому вони допомогли за день перед цим. “Я журився над своєю невдачею,—розповідав Лоренцо,—і тут він підійшов до мене і сказав, що його ремесло—робити вози і він може дуже легко полагодити мій фургон. … Як тільки дозволила погода, брат Уілсон (таким було прізвище вищезгаданої особи) почав працювати і зробив колісну вісь, що була набагато кращою за ту, яку я зламав. Наш фургон був полагоджений; ми залишили місце, де перебували впродовж кількох днів через дощ і грязюку”.

Для Лоренцо Сноу цей випадок став ще одним цінним уроком про служіння й дружбу. Він написав у своєму щоденнику: “Допомагаючи в одному, ми часто отримуємо допомогу в іншому”¹. [Див. рекомендацію 1 на с. 275].

Учення Лоренцо Сноу

Ми—діти одного Небесного Батька, і нас було послано в цей світ чинити добро одне одному.

Ми походимо від одного Батька, [Який існує] в целестіальних світах. … Якби ми знали одне одного, як повинні були б знати, … то наше співчуття було б набагато більшим, ніж воно є тепер, і одним з бажань кожної людини було б дізнаватися, як вона могла б чинити добро своїм братам, як вона могла б пом’якшити їхнє страждання і зміцнити їх в істині, як [вона могла б] прогнати темряву з їхнього розуму. Якби ми розуміли одне одного й ті стосунки, в яких ми в дійсності знаходимося одне з одним, то між нами були б інші почуття; але це знання можна отримати, лише коли ми отримуємо Духа життя і коли бажаємо зміцнювати одне одного у праведності².

Ми були послані в цей світ чинити добро іншим; і чинячи добро іншим, ми чинимо добро самим собі. Ми ніколи не повинні випускати цього з виду: чоловік по відношенню до своєї дружини, дружина—до свого чоловіка, діти—до своїх батьків, а батьки—до своїх дітей. Завжди існує нагода чинити добро одне одному³.

Я молюся Богові, в ім’я Ісуса, щоб ви і я старалися кожний день ставати трішечки вірнішими, щоб ми старалися бути сьогодні трішечки кращими, ніж вчора, щоб ми старалися і мали трішечки більше любові і прихильності до своїх ближніх, бо нам сказано, що закон і пророки стоять саме на цьому—“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”. [Див. Матвій 22:37–40]. “Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. Це відповідає закону і пророкам. [Див. Матвій 7:12]. Є принципи, які нам слід і необхідно засвоїти. … Ми повинні бути друзями скрізь і кожному. Немає такого святого останніх днів, який ненавидить світ; навпаки, ми—друзі світу, ми зобов’язані ними бути—настільки, наскільки люди в цьому зацікавлені. Ми повинні навчитися поширювати своє милосердя і роботу задля користі всього людства. Місія святих останніх днів—не просто тримати милосердя для самих себе, а розповсюдити його за кордонами, оскільки його необхідно поширити на все людство⁴.

Будьте чесними, справедливими і милостивими, виявляйте благородність і благочестя в усіх своїх намірах і рішеннях—у всіх своїх вчинках і справах. Розвивайте в собі дух милосердя; будьте готові зробити для інших більше, ніж ви сподівалися б отримати від них, якби вони були на вашому місці. Прагніть бути великими, не за мірками світу, а в очах Бога, і бути великими ось в цьому розумінні: “Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, усією своєю могутністю, розумом і силою, і люби свого ближнього, як самого себе”. Ви повинні любити людство, бо вони ж ваші брати, діти Божі. Старанно моліться, щоб мати цей дух доброчинності, цю широчінь думки й почуття, цю силу й здатність із запалом працювати на благо царства Месії⁵. [Див. рекомендацію 2 на с. 275].

Наше щастя збільшується, якщо ми допомагаємо знаходити щастя іншим.

Ми повинні мати в собі сильне бажання чинити добро іншим. Ніколи не думайте надто багато про самих себе. Добро неодмінно прийде до нас, якщо ми до певної міри зосереджуємо свої думки на інших і стараємося зробити інших щасливішими і наблизити їх трошечки ближче до Господа. Якщо у вас трішки похмурий настрій, озирніться навколо і знайдіть когось, хто в гіршому становищі, ніж ви; підійдіть до нього і з’ясуйте, що в нього за проблема, а потім спробуйте вирішити її з мудрістю, якою вас наділяє Господь; і ви одразу ж помітите, що ваша похмурість зникла, ви відчуєте світло, відчуєте, що вас супроводжує Дух Господа, і все, здається, так і сяє⁶. [Див. рекомендацію 3 на с. 275].

Якщо ми спершу піклуємося про інтереси інших, ми й самі швидше стаємо кращими.

Серед найкращого, про що може думати молодий чоловік або молода жінка, намагаючись стати великою людиною,—допомогти й іншим також стати великими людьми і просто виділяти трохи часу, щоб удосконалювати інших. Найкращий шлях удосконалити самих себе—невпинно чинити добро іншим. Пам’ятайте про це постійно⁷.

Навчаючись будь-чого, людина має постійно працювати над цим, і навчившись одного, вона має братися за інше та продовжувати працювати, щоб стати в цих справах майстром, а їй ніколи не стати майстром у тій чи іншій справі, якщо вона не буде ділитися з іншими людьми знаннями, яких вона набуває. Нехай вона йде працювати і нехай збирає своїх друзів і з бажанням передає їм те знання, яке отримала, і тоді вона починає відчувати себе обізнаною в тому, чого б вона ніколи не дізналася, якби не дотримувалася цього курсу навчання і передання іншим знань, якими володіє. Кожний, хто був шкільним вчителем, добре зрозуміє мене в цьому питанні. …

Нехай будь-яка людина пам’ятає: є інші люди, які перебувають у темряві і які не набули такого знання, такої мудрості і такого розуму, як вона; і нехай ця людина вділить від того знання, того розуму і тієї сили своїм друзям і братам, оскільки вона має цього більше, ніж вони, і завдяки цьому вона скоро побачить, що її розум став гострішим, і що світло й знання, які вона здобула, будуть швидше збільшуватися й примножуватися. …

Якщо ви хочете заслужити дружбу і прихильність з боку своїх друзів, то йдіть трудитися і підтримайте їх тим світлом, яке ви отримали, пам’ятаючи про благословення, що прийшли від Бога, і чинячи так, ви робите тільки те, що повинна робити кожна людина. …

Отже, людина, щоб здобути для себе найвищі і найвеличніші благословення, щоб здобути схвалення Всемогутнього і щоб постійно зростати у всьому, що стосується праведності, повинна робити все якомога краще. Нехай вона йде трудитися й буде готова жертвувати заради блага своїх друзів. Якщо вона хоче розвиватися, найкращий принцип, за яким вона може досягнути цього,—розвивати і зміцнювати своїх друзів. …

… Нехай ваші думки будуть направлені на те, щоб зрозуміти інтереси оточуючих вас друзів та подбати про ці інтереси, і там, де це у ваших силах принести користь своїм друзям, приносьте її, і роблячи так, ви побачите: те, що потрібно вам, прийде до ваших рук швидше, ніж якби ви тільки те й робили, що трудилися, аби здобути це для себе, не враховуючи інтереси своїх друзів. Я знаю, що це хороший і важливий принцип⁸. [Див. рекомендацію 4 на с. 275].

Якщо ми жертвуємо заради блага інших, ми відчуваємо в собі небеса.

Нам просто потрібно відчути, … що, крім нас самих, є ще й інші люди; нам слід заглянути в серце інших людей і зрозуміти їхні почуття, і стати праведнішими, ніж ми є тепер.

… Потрібно жертвувати собою заради інтересів тих, з ким ми пов’язані. Ми можемо бачити це на прикладі і Спасителя, і брата Джозефа, і нашого Президента [Бригама Янга]. Ісус, брат Джозеф і брат Бригам завжди були готові жертвувати всім, що мають, заради блага людей; саме це дає брату Бригаму силу перед Богом і перед людьми, це—почуття самопожертвування, яке він весь час виявляє. Це ж стосується й інших; якою мірою вони готові жертвувати заради інших, такою ж мірою вони наближаються до Бога, і благословення вічних світів посилаються їм; саме вони здобудуть не лише права цього світу, але й благословення вічності. Якою мірою ви … жертвуєте одне заради іншого, такою ж мірою ви будете успішними в усьому, що є від Бога. Тож, якщо ви хочете відчути в собі небеса і себе на небесах, ви повинні мати бажання триматися того курсу, що й ангели, які тепер на небесах. Якщо ви хочете знати, як зростати, то я скажу вам: збільшуючи в собі благочестя.

… Люди можуть мати небеса навколо себе будь-де. Нам слід старанно трудитися заради цього; ми повинні трудитися і встановлювати небеса на цій землі, всупереч всьому злу, що оточує нас, всупереч дияволам, що оточують нас, і всупереч злочестю, що існує,—всупереч усьому ми маємо йти трудитися й установлювати небеса на цій землі.

Людина ніколи не зможе насолоджуватися небесами, якщо тільки не навчиться, як їх досягнути і як діяти за небесними принципами. Візьміть кількох людей і згадайте, в яких обставинах вони знаходилися 20 років тому, … коли вони мали якусь радість, якийсь мир, якесь щастя, хоч і перебували тоді в несприятливих для них обставинах. Тепер вони вже змогли забезпечити собі і сприятливі умови, і земні блага, які задовольнять їхні матеріальні бажання й потреби, але якщо в них немає друзів, якщо вони не відчувають прихильності своїх братів, то вони—нещасні, і нещасні набагато більше, ніж були 20 років тому.

… Нехай Господь благословить вас, брати і сестри. Думайте про сказане, і давайте любити одне одного й жити так, щоб облагороджувати одне одного тією мірою, якою Господь дасть нам мудрість і здібності та зміцнить нашу довіру одне до одного⁹. [Див. рекомендацію 5 нижче].