Розділ 24

Роздуми про місію Ісуса Христа

“Усі ми залежимо від Ісуса Христа, від Його пришестя у світ, бо це Він відкрив шлях, щоб ми мали мир, щастя й піднесення”.

З життя Лоренцо Сноу

У жовтні 1872 р. Президент Бригам Янг дав завдання своєму першому раднику, президенту Джорджу А. Сміту, здійснити подорож частиною Європи і Ближнього Сходу. Президент Янг і його другий радник, президент Деніел Х. Уеллс, у листі до президента Сміта написали: “Ми хочемо, щоб ви на місці з’ясували, які є тепер можливості—або де вони можуть бути—для представлення Євангелії в різних країнах, які ви відвідаєте”. Ця подорож мала завершитися на Святій Землі, де президент Сміт “освятить і присвятить цю землю Господу”. Президенти Янг і Уеллс написали: “Ми молимося, щоб ви були збережені в цій подорожі і перебували в мирі та безпеці, щоб ви могли бути рясно благословенні словами мудрості і здатністю вільно висловлюватися у всіх ваших розмовах стосовно Святої Євангелії, розвію-ючи упередження і сіючи зерна праведності серед людей”¹. Президент Сміт взяв з собою невелику групу святих останніх днів, в неї увійшов і старійшина Лоренцо Сноу, який тоді був членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Сестра старійшини Сноу, Елайза Р. Сноу, яка служила на той час генеральним президентом Товариства допомоги, також була в тій групі.

Під час подорожі старійшина Сноу часто писав листи, описуючи в них географію місцевостей, будівлі та звичаї й умови життя людей. Але коли він з напарниками прибув до Святої Землі, тон його листів змінився. Його думки були звернені до Божого Сина, Який за багато віків до цього часто бував у цих місцях. Наприклад, він написав, що відчував у лютому 1873 р., коли їхня група прибула в Єрусалим:

“Одна година їзди, … і ми вже в Єрусалимі. Ми попрямували до височини [або пагорба], зійшли на неї і почали пильно дивитися на “Святе Місто”, на Єрусалим. Праворуч була гора Сіон, місто Давидове. А ліворуч була вражаюче висока, на вигляд пустинна, Оливна гора, де часто бував наш Спаситель, це було місце, на якому востаннє стояли Його священні ноги перед тим, як Він вознісся у присутність Свого Батька. Ці привабливі історичні місця, з якими були пов’язані священні події, надихають на вражаючі та урочисті думки й роздуми. Так, це Єрусалим! Тут Ісус жив, навчав і був розіп’ятий, тут Він вигукнув: “Звершилось!” і, схиливши голову, помер! Повільно і в роздумах ми сходили звивистою дорогою вниз, … і увійшли в місто”².

Побувавши на річці Йордан, старійшина Сноу написав: “Коли ми напилися з її солодких і свіжих вод та омилися в її священній течії, ми в думках і роздумах повернулися у дні свого дитинства, коли для нас звичною справою було вчитуватися у Священні Писання, де описувалися важливі події, що відбувалися в цій місцевості—уривок про ізраїльтян, коли течія в річці зупинилася, як тільки священики, що несли на плечах священний ковчег, ступили у стрімкий потік; про те, як Ілля, розділивши води, перейшов по сухому руслу на протилежний берег і був забраний з цієї рівнини на небеса вихорем; про Єлисея, як він повернувся, взяв плаща Іллі, що спав з нього, та й вдарив по воді, кажучи: “Де Господь, Бог Іллі?”, і це було втретє, коли вода в Йордані розділилася. Однак інша подія, пов’язана з цим місцем, викликала набагато більший інтерес—хрищення нашого Спасителя, про яке сказано у Писаннях: “Іван ходив, проповідуючи у пустині юдейській, і Ісус прийшов з Галілеї до Йордану, щоб христитись від нього” [див. Матвій 3], і ми були на місці або неподалік нього, де відбувалися ці пам’ятні події, стоячи на березі, дивлячись на вузьку долину, омиваючись у тому самому потоці, який тихо свідчить про ті грандіозні події”³. [Див. рекомендацію 1 на с. 294].

Учення Лоренцо Сноу

Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб виконати волю Батька і відкрити нам шлях до миру, щастя і піднесення.

Ця євангелія представлялася у світі в різні часи. Про неї повідомляли пророки. Вони ясно й чітко розуміли, що Ісус був агнцем, заколеним ще до закладин світу [див. Об’явлення 13:8; Мойсей 7:47], і що в належний час Він явиться дітям людським, що Він загине за їхні гріхи і буде розіп’ятий, щоб здійснити план спасіння⁴.

Коли Ісус лежав у яслах, безпорадне немовля, Він не знав, що Він є Сином Бога і що в минулому Він створив землю. Коли Ірод видав свій наказ, Йому не було нічого відомо про це; у Нього не було сили врятуватися; і [Йосип з Марією] втекли з Ним до Єгипту, щоб зберегти Його від наслідків того наказу. … Він зростав і дорослішав, і в процесі Його зростання Йому було відкрито, Ким Він був і для якої мети Він прийшов у світ. Йому стало відомо, яку славу і силу Він мав перед тим, як прийти у світ⁵.

Ісус, поки ходив тут по землі, виконуючи Свою місію, казав людям, що Він чинить дива серед них не Своєю власною силою і не Своєю власною мудрістю, а Він тут для того, щоб виконати волю Свого Батька. Він прийшов не прагнути слави людей і не пошани людей, а прагнути шани і слави Свого Батька, Який послав Його. Сказав Він так: “Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви”. [Іван 5:43].

Тож особливістю Його місії і її відмінністю від інших місій було те, що Він прийшов не шукати слави і шани людей, а шукати шани і слави Свого Батька, і виконати роботу Свого Батька, Який послав Його. Саме в цьому й криється секрет Його успіху; саме в цьому й криється секрет успіху кожної людини, яка працює за тим же принципом⁶.

Ісус Христос, Син Божий, був поставлений колись в умови, в яких від Нього вимагалося докласти найбільших зусиль, щоб виконати необхідне для спасіння мільйонів дітей Бога. Це вимагало найбільших зусиль і рішучості, які необхідно було виявити ще перед тим, як Син Божий зміг пройти через невимовні страждання, принести Себе в жертву, яка була необхідною⁷.

Ісус, Син Божий, був посланий у світ, щоб ви і я могли отримати ці надзвичайні благословення. Він мав принести велику жертву. Вона вимагала всіх Його сил і всієї Його віри, яку Він міг в собі зібрати, щоб звершити те, що Батько наказав Йому. … І Він виправдав надію, хоч випробування були настільки тяжкими, що на Ньому виступила кров, ніби піт. … Те, що Він відчував, просто неможливо передати. Він Сам каже нам, як це ми знайдемо записаним в 19-му розділі книги Учення і Завіти, що Його страждання були настільки тяжкими, що змусили навіть Його “тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом— і Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися”. Але Він постійно казав у Своєму серці: “Батьку, не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” [Див. УЗ 19:15–19]⁸.

Усі ми залежимо від Ісуса Христа, від Його пришестя у світ, бо це Він відкрив шлях, щоб ми мали мир, щастя й піднесення. І якби Він не доклав тих зусиль, ми ніколи не могли б отримати ці благословення і привілеї, які гарантовані нам в євангелії, завдяки посередництву Ісуса Христа, завдяки зусиллям, які необхідно було Йому докласти. …

Хоч Він і приніс Себе в жертву і виконав Свою частину плану викуплення людей, усе ж без праці самих людей, спрямованої на єдність між Ним і ними, їхнє спасіння ніколи не здійсниться⁹.

Ми цілком розуміємо, що Ісус Христос перебував тут в тілі і що Він отримав те тіло і тепер перебуває в тілі прославленому, і що ми маємо право на таке ж благословення, таке ж піднесення і таку ж славу¹⁰. [Див. рекомендації 2 і 3 на c. 295].

Ісус Христос відвідав землю в останні дні і відкрив небесні істини для нашого спасіння.

Та Істота, Яка перебувала на Небесах, Яка царювала там до сотворіння світу, Яка створила землю і Яка у середині часів зійшла, щоб удосконалити і спасти те, що Нею створено, явилася мені в цьому віці¹¹.

Ми свідчимо цілому світові, що через божественне одкровення, саме через прояви Святого Духа, ми знаємо, що Ісус є Христос, Син Живого Бога, і що так само як Він являвся апостолам давнини, після того як встав з гробниці, Він явився Джозефу Сміту особисто, і Він відкрив йому небесні істини, якими людство може бути спасенним¹².

Було двоє людей у Кертлендському храмі, що Його бачили. … Син Божий, Який був убитий юдеями, явився їм, і вони сказали: “Завісу було знято з нашого розуму, і очі нашого розуміння було відкрито. Ми побачили Господа, Який стояв над поручнями кафедри перед нами”. … Під Його ногами було чисте золото. Його обличчя сяяло яскравіше сонця. Його голос був немов шум великої води. Це був голос Єгови, Який казав: “Я перший і останній. Я Той, Хто живе. Я Той, Кого було вбито. Я ваш заступник перед Батьком. Ось, ваші гріхи прощено вам. Ви чисті переді Мною; отже, підійміть свої голови і радійте. Ви побудували цей дім у Моє ім’я. Я прийму цей дім, і Я проливатиму Мій Дух на тих, хто виконує Мої заповіді, і Я не стерплю, щоб цей святий дім було осквернено. [Див. УЗ 110:1–8]. Це був голос Тієї ж Самої особи, Якою знехтували юдеї, і Цю особу там бачили. Тепер я знаю, що це є істинним, як істинним є Бог. Але народи землі не відають про це—про те, що Ісус, Син Божий, прийшов і явився людям, зодягнув їх повноваженням проповідувати Євангелію й обіцяти Святого Духа всім, хто повірить цим принципам і буде дотримуватися їх та отримає знання про істинність їх¹³. [Див. рекомендацію 4 на с. 295].

Спаситель прийде знову, і ми повинні підготуватися до Його пришестя.

У нас є свідчення про Христа, про те, що Він йде на землю царювати¹⁴.

Настане час, і прийде Ісус, і Він явиться серед нас, як і тоді, коли Він явився серед юдеїв, і Він буде їсти й пити з нами і розмовляти з нами, і розкриє таємниці Царства, і розкаже нам те, про що тепер не дозволено говорити¹⁵.

Якщо ви їдете в потязі, то поки сидите спокійно і на своєму місці, він везтиме вас туди, куди ви хочете приїхати; але якщо ви зіскочите з потяга, то це буде небезпечно, і вам, можливо, доведеться довго чекати, поки прийде інший потяг. Так само й з нами: якщо ми живемо правильно, виконуємо свою роботу, то рухаємося вперед, до своєї мети, і якщо ми дотримуємося своїх завітів, виконуємо роботу Бога і досягаємо Його цілей, то ми будемо підготовлені на той час, коли Ісус, Син Божий, прийде в честі й славі, і дасть усім тим, хто виявився вірними, всі благословення, на які вони сподівалися, і в тисячу разів більше. …

… Я кажу святим останніх днів: якщо хтось із вас спить, прочитайте слова Спасителя, сказані Ним, коли Він перебував на землі, про десять дів, п’ятеро з яких були мудрими і набрали оливи у свої каганці, і коли прийшов Молодий, то тільки половина дів була готова зустріти Його [див. Матвій 25:1–13; УЗ 45:56–59]. Давайте ж не дозволимо, щоб так сталося з нами, святими останніх днів. Стараймося бути вірними вічним завітам, які ми уклали, і будьмо вірні Богу. Нехай Бог благословить святих останніх днів і проллє на них Свій Дух. Будьте ж віддані своєму Богу, своїй сім’ї, поводьтеся мудро в усьому і працюйте на користь Божого царства, і давайте не опинимося серед нерозумних дів, а виявимося гідними бути серед тих, які будуть увінчані як царі і цариці і царюватимуть у вічності¹⁶. [Див. рекомендації 5 і 6 на с. 295].