Розділ 4

Зміцнення силою Святого Духа

“Прийміть рішення жити смиренно і так, щоб вам завжди мати у своїх друзях Духа Господнього”.

З життя Лоренцо Сноу

У своєму першому виступі на генеральній конференції у ролі Президента Церкви Лоренцо Сноу навчав: “Ми покладаємося на Дух Господа, щоб Він допомагав і давав нам час від часу знати, що нам необхідно зробити в особливих умовах, які можуть у нас скластися”¹. Президент Сноу міг би й не дожити до можливості заявити про це, якби двоє його друзів не поклалися на Дух Господа в незвичайній ситуації, в якій опинилися 34 роки назад.

У 1864 р. старійшини Лоренцо Сноу і Езра Т. Бенсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, поїхали на місію на Гавайські острови. З ними було ще троє інших місіонерів: старійшини Джозеф Ф. Сміт, Уільям Клафф і Алма Л. Сміт. Коли їхнє судно стало на якір біля узбережжя острова Мауі, усі, крім Джозефа Ф. Сміта, пересіли на менше судно, щоб дістатися берега. Коли вони наближалися до острова, піднялася велика хвиля і стерновий не зміг втримати судно на плаву. Воно перекинулося, і всі його пасажири пішли під воду. Невдовзі всі вони повипливали, за винятком старійшини Сноу. На допомогу поспішили кілька острівних жителів, взявши у рятівний човен Уільяма Клаффа та Алму Л. Сміта, щоб знайти їхнього друга. Старійшина Клафф розповідав:

“Спочатку я побачив волосся брата Сноу, яке виднілося на воді біля одного краю перевернутого судна. Ми, як тільки витягли його у човен, відразу ж попросили веслярів налягти на весла, аби якомога швидше дістатися берега. Його тіло заклякло, ознак життя не було видно.

Брат А. Л. Сміт і я сіли поряд. Ми поклали брата Сноу собі на коліна, і поки човен плив до берега, тихенько благословили його й попросили Господа зберегти йому життя, щоб він міг повернутися додому у свою сім’ю.

Діставшись берега, ми трохи пронесли його до кількох великих бочок, які лежали на піщаному березі. Ми поклали його лицем униз на одну з них і прокочували його туди-сюди, поки з нього не витекла вода, якої він наковтався. …

Певний час ми старалися врятувати його, але безуспішно: жодних ознак життя так і не з’явилося, і тоді люди, що стояли поряд, сказали, що йому вже нічим не допоможеш. Однак ми не відчували, що слід здаватися, і продовжували молитися і працювати над ним з упевненістю, що Господь почує наші молитви і відповість на них.

Нарешті у нас виникло враження, що треба прикласти свій рот до його рота і спробувати вдихнути повітря в його легені, а потім допомагати повітрю входити і виходити з них, аби імітувати, наскільки це можливо, природний процес дихання. Ми взялися це робити і безперервно робили це доти, поки не добилися, що його легені запрацювали. І вже невдовзі ми помітили явні ознаки того, що життя до нього повертається. Повіки повільно ледь прикрили очі, які до цього були розплющеними й омертвілими, і дуже слабкі звуки почулися з гортані—це були перші ознаки повернення життя. Вони ставали все більш явними, і нарешті до нього повернулася свідомість”.

Тепер, згадуючи про цей випадок, старійшина Уільям Клафф знав, чому він і старійшина Алма Л. Сміт змогли втрятувати життя старійшині Сноу. “Ми робили не лише те, що звичайно прийнято робити у таких випадках,—сказав він,—але й те, що Дух, здавалося, нашіптував нам”². [Див. рекомендацію 1 на с. 83].

Учення Лоренцо Сноу

Дар Святого Духа направляє нас до всієї істини і зміцнює нас у вірі.

Існує одне благословення, що пов’язане лише з послушністю євангелії, це—дар Святого Духа. … Спаситель, Який безперечно найкраще знав природу й характер цього дару, сказав, що він буде вести тих, хто його отримав, до всієї істини і покаже їм те, що настане [див. Іван 16:13]. Він буде важливішим за Дух, Який іде від Бога, що заповнює безмежність космосу і просвітлює кожну людину, яка приходить у цей світ [див. УЗ 84:46]; дар Святого Духа має вести нас до всієї істини й показати те, що настане.

Більш того, апостол [Павло], говорячи про його вплив, каже: “І кожному дається виявлення Духа на користь. [Одному] дається віра”. [Див. 1 Коринтянам 12:7, 9]. Не проста, звичайна віра, яку дехто в наш час вдає, що має, а віра, за яку людей, що її мали, перепилювали, кидали до лев’ячих ям, у вогненні печі і віддавали на різні тортури. Це була віра, яку давав Святий Дух тим, хто зберігав її, і завдяки їй у таких людей з’являлася сила не зламатися у будь-яких труднощах, витримати будь-який опір і віддати своє життя, якщо це потрібно, за справу, яку вони відстоювали. Була якась всемогутня надихаюча сила у цій вірі, даній Господом через Святого Духа, і дається вона лише через Нього. Одному дається віра, іншому знання [див. 1 Коринтянам 12:8]; це знання не набувається просто завдяки читанню книг, але завдяки знанню від Всемогутнього. Той, Хто Сам надихає, впливав на них, і цей вплив був відчутним, давав їм знання стосовно справи, до якої вони були залучені. Вони знали через одкровення від Бога, що справа, якій вони покорилися, була істинною; це було відкрито їм у такий спосіб, що вони не могли цього заперечувати, і вони знали це самі особисто. І тоді вони зміцнювалися … на скелі одкровення³.

Петро, проповідуючи людям, казав: “Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів,—і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що “далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш”. [Дії 2:38–39]. Дар Святого Духа—ось що відрізняє нас від всього, що ми бачимо у сектантському світі. Він є джерелом інтелекту й одкровення. Це через нього відкривається те, що було, що є і що має настати, і ці дари Святого Духа мають бути отримані через задоволення вимог євангелії, як вона проголошувалася у ті дні і як вона проголошується старійшинами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у ці дні. Саме на цьому камені мала ґрунтуватися їхня віра; саме з цього джерела вони повинні були отримувати знання про вчення, яке прийняли, і нам сказано Спасителем, “що ворота пекла не переможуть їх”. [Див. 3 Нефій 11:39]. …

… Основою, на якій будується Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, є скеля одкровення—скеля, на якій, за словами Ісуса Христа, буде збудована Його Церква і сили адові не переможуть її [див. Матвій 16:17–18]. Ми отримали це знання не через “тіло і кров”, ми отримали це свідчення не від людини, ми отримали його не через читання Біблії … чи Книги Мормона, а отримали ми його через дію Святого Духа, Який навчає про справи Божі, про те, що минуло, що є і що має настати, і Який являє нам ці Божі справи так, що вони стають ясними для нас. Ви не можете забрати це знання від нас, кинувши нас до в’язниці чи переслідуючи якось інакше. Воно залишатиметься з нами до смерті⁴. [Див. рекомендацію 2 на с. 83].

Кожний святий останніх днів може мати Святого Духа як друга, що дає пораду.

Існує спосіб, яким люди можуть тримати свою совість чистою перед Богом і людиною, і спосіб цей—мати з собою Дух Божий, Який є Духом одкровення для кожного чоловіка і кожної жінки. Він буде відкривати їм, навіть найпростішим шляхом, що вони мають робити, даючи їм поради. Ми маємо старанно пізнавати природу Цього Духа, щоб розуміти Його поради, і тоді завжди зможемо чинити правильно. Це великий привілей для кожного святого останніх днів. Ми знаємо: це наше право—кожний день свого життя мати прояви Духа.

До мене приходять люди, які палко бажають отримати пораду стосовно того чи іншого питання. Їм зовсім не потрібно до мене приходити (крім хіба що випадків, коли це було б справді дуже доречно), бо Дух є в них, аби вести до хорошого й досягнути цілей Бога. … Їм не потрібно завжди приходити за порадою до Президента Церкви, або до Дванадцятьох, або до старійшин Ізраїля; вони самі можуть дізнатися, що їм потрібно знати; є друг, Який точно знає, що сказати їм. Від часу, як ми отримуємо євангелію, входимо у води хрищення і на нас кладуть руки для отримання дару Святого Духа, ми маємо друга, якщо тільки не відганяємо його від себе, чинячи неправильно. Друг цей—Святий Дух, Дух Святий, Який є причасником Божих справ і показує їх нам. Це чудовий помічник, якого Господь дав нам, аби ми могли пізнати світло і не плазувати постійно в темряві⁵. [Див. рекомендацію 5 на с. 84].

Святий Дух може принести нам радість і мир у розум.

Господь заклав нам в душу певні природні бажання й почуття, і це стосується всього людства, всієї людської сім’ї. Існують всаджені і вплетені в людське єство певні бажання й здатність мати задоволення, бажання чогось, що притаманне їхній природі й сприяє [їхньому] спокою і благополуччю, що відповідає їхнім почуттям і допомагає відчувати щастя; але як реалізувати цю здатність і задовольнити ці бажання—світ не знає і не розуміє, а Господь дав нам і канал, і шлях, щоб розуміти це, і ми зрозуміємо, якщо будемо вірними, будемо ходити у світлі Святого Духа й пізнавати істину⁶.

Для святих останніх днів це привілей—жити за Євангелією так, щоб відчувати схвалення від Бога. Звичайно ж ми іноді робимо щось, чого соромимося, коли замислюємося про зроблене, але ми каємося в цьому у своєму серці і приймаємо рішення більше так не робити. Це—усе, що Господь просить від нас; і чоловіки, і жінки, які так живуть, живуть без осуду. Вони мають праведність і радіють у Святому Дусі⁷.

Якщо ми тримаємо в собі світло Духа, то будемо здатні так ходити в євангелії, що відчуватимемо безмірний мир і безмежне щастя у цьому світі; і коли ми йдемо вперед, прагнучи миру й щастя, що чекає на нашій дорозі, десь там—на відстані, ми знайдемо мир для розуму, якого ніхто не відчуває, крім тих, хто сповнений Святим Духом⁸. [Див. рекомендацію 3 на с. 83].

Нам потрібна допомога Святого Духа, коли ми переживаємо труднощі, виконуємо свої обов’язки і готуємося до целестіальної слави.

Є багато чого важливого, що вимагається від наших рук, і багато чого, що ми здатні зробити, коли нам допомагає Господній Дух, що іноді виконати, здається, просто неможливо⁹.

Я хочу нагадати своїм братам і сестрам, … що у своїй обізнаності й розумі нам слід покладатися на Дух Божий, Який може перебувати в нас; якщо належним чином шукати Його товариства, то дух натхнення, одкровення ясно даватиме нам зрозуміти думку і волю Бога, буде навчати, якими є наші обов’язки й зобов’язання і що вимагається від наших рук. … Нам потрібна допомога. Ми схильні робити те, що приводить нас до труднощів і темряви, і те, що не веде нас до хорошого, але з допомогою Цього Втішителя, Якого Господь пообіцяв Своїм святим, і при умові, що ми уважно прислухаємося до Його шепоту і розуміємо природу Його мови, ми можемо уникнути багатьох проблем і великих труднощів¹⁰.

Ми цілковито залежимо від духа натхнення, і я не впевнений, чи був колись час, починаючи з перебування Адама в Еденському саду, коли потреба в Духові Божому була б більшою, ніж тепер. Ознаки часів і швидке наближення подій, які будуть випробовувати серця святих останніх днів і їхню цілісність, вимагають, щоб ми зараз настійливо шукали Духа Божого і Божественної допомоги, бо вона ой як буде потрібна нам під час подій, що швидко наближаються. Ми знаємо, що вона була потрібна нам у минулому. Ми з легкістю можемо бачити: якби з нами не було Святого Духа, щоб направляти під час багатьох подій, які ми пережили, то ми б не мали радості від своїх теперішніх перспектив піднесення й слави і наші обставини були б набагато несприятливішими. І якщо нам потрібен був Святий Дух у минулому, то ми справді можемо зрозуміти, що Він буде потрібний нам і в майбутньому¹¹.

Ми повинні розуміти—і я припускаю, що взагалі-то ми розуміємо,—що робота, яку ми прийшли виконати в цьому житті, не може бути зроблена для слави Бога або для нашого власного задоволення лише завдяки нашому природному інтелекту. Ми покладаємося на Духа Господа, щоб Він допомагав і виявляв нам час від часу, що нам необхідно виконати в особливих обставинах, в яких ми опиняємось¹².

Справді, було б просто нерозумно сподіватися, щоб святі останніх днів у ці дні виконували целестіальний закон, закон, який іде від Бога і призначений для того, щоб підняти людей до Його присутності, якщо вони не підтримані надприродною [небесною] силою. Євангелія обіцяє цю підтримку. Вона обіцяє дар Святого Духа, який є божественним за своєю природою, і який не може отримати ніяка інша категорія людей, і який, за словами Спасителя, має привести нас до всієї істини і надихати тих, хто його має, і дати їм знання про Ісуса, знання про Батька і про те, що стосується целестіального світу; це він буде надихати людей, які мають його, знанням про те, що настане, і те, що минуло; і надихати їх до такої міри, щоб вони могли мати надприродні дари—дар мов і пророцтва, зцілення хворих через рукопокладання рук.

Тим, хто отримав цю євангелію, обіцяно такі надприродні сил[и] і дари, і знання для них самих, щоб вони не покладалися на будь-яку людину чи групу людей у питаннях релігійної істини, яку вони отримали, а отримували знання від Батька про те, що ця релігія прийшла від Нього, що євангелія прийшла від Нього і що Його слуга має право і повноваження виконувати ті обряди; щоб ніякий “вітер науки” не захитав їх або не збив з дороги, якою вони простують; щоб вони були підготовлені до слави, яка буде відкрита їм, і зробилися причасниками її; щоб вони змогли витерпіти до кінця будь-яке горе чи страждання, що за волею Бога може прийти до них, аби повніше підготувати їх до целестіальної слави; щоб вони ходили не в темряві, а у світлі й силі Бога, і були підняті над речами світу і були вище того, що є навколо них, щоб вони могли ходити під целестіальним світом і на очах Бога й небес як вільні люди, тримаючись того курсу, який позначений для них Святим Духом, того курсу, яким вони можуть самі піднятися до знання й сили і завдяки цьому підготуватися, щоб отримати славу, яку Бог запропонував у дар їм, і зайняти піднесену позицію, до якої Бог мав намір підняти їх¹³.

Нам слід так жити, щоб ми знали: курс нашого життя—прийнятний для Бога. Нам необхідно розуміти голос і шепіт Святого Духа. У день, коли небо не затягнене хмарами, ми чітко бачимо те, що навколо, його красу і призначення. Отак ми залежимо від Духа Божого, щоб бачити у світлі принципи істини й спасіння. Ніхто з тих, хто сповідує віру святих останніх днів, не може відчувати ніякої великої радості, якщо не живе за своєю вірою і якщо не піддається божественному проводу¹⁴. [Див. рекомендацію 4 на cc. 83–84].

Якщо ми живемо смиренно, Святий Дух допомагає нам на нашій дорозі, що веде вперед.

Прийміть рішення жити смиренно і так, щоб вам завжди мати у своїх друзях Духа Господнього, Який час від часу давав би вам ті поради, які вам потрібні при виникненні якоїсь особливої ситуації. …

… Як довго я проживу, я не знаю, та мене це й не турбує. Чого мені справді хочеться і чого має хотітися й вам, так це мати таке смирення, таку лагідність і таку скромність, щоб мати одкровення. Це ваш привілей, кожного з вас,—мати достатньою мірою духа одкровення, щоб точно знати, що вам належить робити. Це ваш привілей—мати його, так само як і мій привілей знати, що робити завтра, коли приходить завтра, для найбільшої користі Церкви взагалі¹⁵.

Ми маємо зробити все для нас можливе, аби забути про все мирське, що засмучує і непокоїть нас, та зосередити свій розум на Господі, маючи достатньо Його Святого Духа, аби нам отримати таке знання і поради, які допоможуть на нашій дорозі, що веде вперед¹⁶. [Див. рекомендацію 5 на с. 84].