Розділ 23

Пророк Джозеф Сміт

“Я знав Джозефа Сміта як чесну людину, як людину істини, честі й відданості, готову пожертвувати всім, що він мав, навіть самим своїм життям, аби засвідчити небесам і світу, що він свідчив людській сім’ї про істину”.

З життя Лоренцо Сноу

“Можливо, серед живих тепер знайдеться лише кілька людей, які б так близько знали Джозефа Сміта, пророка, як знав його я,—сказав у 1900 р. Президент Сноу.—Я часто був з ним. Я приходив до нього додому, сидів за його столом, спілкувався з ним в різних обставинах і зустрічався з ним приватно, щоб отримати пораду”¹.

Крім таких особистих взаємин, Лоренцо Сноу бачив Джозефа Сміта і на людях—у його служінні в якості друга святим і в якості Пророка Відновлення. Він розповів про збори, які відвідав Джозеф Сміт в частково збудованому храмі в Наву. Пророк вийшов на подіум у супроводі священика іншої деномінації. У того священика був “надзвичайно урочистий вигляд. Коли казалося щось, що викликало радісне пожвавлення чи сміх серед людей, [він] залишався абсолютно незворушним, не реагуючи на це навіть зміною виразу свого обличчя”. На відміну від нього, Джозеф Сміт “почував себе того ранку дуже радісно” і перед початком зборів зробив коментар, який “викликав сміх серед людей”. “Після початку зборів,—розповідав Лоренцо,—підвівся Президент Сміт, і я ніколи не чув, щоб він говорив з більшою силою, ніж тоді. Люди були в захваті, він був сповнений Духа Божого і говорив з великою переконливістю й дуже красномовно”².

Хоч на Президента Сноу і справляло враження те, що він переживав у присутності Джозефа Сміта, усе ж його свідчення про місію Пророка основувалося не на цих враженнях. Він неодноразово заявляв, що отримав своє свідчення від Святого Духа. Він казав: “Те, що [Джозеф Сміт] був людиною істини й честі, ні в мене, ні у будь-кого іншого, хто знав його, не викликало жодного сумніву ні на мить. Однак, коли я йшов проповідувати принципи цієї Євангелії, я ніколи не покладався виключно на знання, одержані від нього чи будь-кого іншого; проте я вірив його словам, які приходили до мене як слова істини, що передавалися мені від натхненного Божого мужа. … Дух Божий, Святий Дух, Який можуть отримати й мати всі люди, … підтвердив істинність сказаних ним мені слів, і вони стали для мене знанням такого роду, яке не може дати чи забрати жодна людина”³. [Див. рекомендацію 1 на с. 285].

Учення Лоренцо Сноу

Коли Джозеф Сміт отримав своє божественне покликання, він був чистим, щирим, чесним молодим чоловіком.

Джозеф Сміт, якого обрав Бог, щоб розпочати цю роботу, був бідним і неосвіченим; він належав до непопулярної християнської деномінації. Він був простим юнаком, чесним, у всіх відношеннях, цілісним, незнайомим з хитрістю, підступністю та софістикою, до яких вдавалися політики та релігійні лицеміри для досягнення своїх цілей. Як і Мойсей у давнину, він відчував всю свою невідповідність і непідготовленість для такого завдання—стати релігійним реформатором та зайняти найбільш непопулярну позицію—боротися проти поглядів і віровчень, що існували впродовж століть і відстоювалися та підтримувалися найбільш обізнаними в теології людьми; але Бог покликав його визволити бідних і чесних серцем з усіх народів з їхнього духовного і мирського рабства [поневолення]. І Бог пообіцяв йому: кожний, хто прийме його послання і виконає сказане—охриститься для відпущення гріхів, маючи чисті наміри,—зможе отримати божественні одкровення й повинен отримати Святого Духа,—ті самі благословення Євангелії, які були обіцяні й отримані через Євангелію, коли вона проповідувалася давніми апостолами. І це послання, це обіцяння мало бути чинним скрізь і для кожного, куди б не приносили його старійшини, посланці, яких уповноважив Бог. Так казав Джозеф Сміт, неосвічений, простодушний, звичайний, скромний, чесний хлопець⁴.

Уперше я побачив пророка Джозефа Сміта, коли мені було приблизно вісімнадцять років. Це сталося у 1832 р., десь восени. Пройшла чутка, що Пророк збирається провести збори в Гайрумі, округа Портейдж, штат Огайо, а це було приблизно за дві милі (три кілометри) від дому мого батька. Оскільки я вже чув багато чого про нього, то в мене виникла дуже велика цікавість і я подумав, що міг би скористатися з цієї нагоди, щоб побачити й послухати його. І ось я разом з кількома членами сім’ї мого батька вирушив до Гайрума. Коли ми прибули туди, на невеликому тінистому місці було вже повно людей; там перебувало майже сто п’ятдесят чи двісті людей. Зібрання вже розпочалося, і Джозеф Сміт стояв у дверях дому [Джона] Джонсона і, дивлячись на присутніх, промовляв до них. Слухаючи його виступ, я критично оцінював його зовнішність, його одяг і манеру поведінки. Говорив він в основному про власний досвід, особливо про відвідування ангела, приносячи переконливе й могутнє свідчення про ці дивовижні прояви. Спершу він, здавалося, почував себе трохи невпевнено, [затинався] і говорив дещо тихим голосом, але потім в ньому почала відчуватися велика переконливість і могутність, здавалося, усі присутні відчули, що він був чесним і щирим. Безсумнівно, саме так це вплинуло на мене і викликало враження, які не зникають і по цей день⁵.

[Уперше тоді] дивлячись на нього і слухаючи його, я подумав собі: людина, яка приносить таке чудове свідчення, яке приніс він, і яка має таке обличчя, яке було в нього, навряд чи могла бути лжепророком⁶. [Див. рекомендацію 2 на с. 285].

Усе своє життя пророк Джозеф був чесною і високоморальною людиною.

Джозеф Сміт, пророк, з яким я багато років був особисто знайомий, наче зі своїм братом, я знаю, був людиною цілісною, відданою інтересам людства і вимогам Бога в усі дні, які йому було відведено прожити. Ніколи не було людини, яка була б більш цілісною і відданішою інтересам людства, ніж пророк Джозеф Сміт⁷.

Я знав Джозефа Сміта як чесну людину, як людину істини, честі й відданості, готову пожертвувати всім, що він мав, навіть самим своїм життям, аби засвідчити небесам і світу, що він приніс істину людській сім’ї⁸.

Я знав його як Божу людину, сповнену рішучості виконувати своє покликання,—людину, чия цілісність не могла заперечуватися, і яка була чесною у всіх своїх справах. Ніхто з тих, хто знав його так близько, як я, не міг знайти в ньому жодної провини; його моральність також була безсумнівною. … Я свідчу про чудовий характер Брата Джозефа Сміта, про його чесність, його відданість, його вірність, його щедрість і доброзичливість як людини і як Божого слуги⁹. [Див. рекомендацію 2 на с. 285].

Джозеф Сміт, не бувши лицеміром, брав участь в простих розвагах, а також навчав з силою Божою.

Я регулярно відвідував … збори у Храмі і чув, як Пророк говорив про найважливіші принципи. Коли він був сповнений Святого Духа і говорив наче голосом архангела і сповнювався Божої сили, то весь сяяв і його обличчя просто світилося. …

Інколи він говорив жартома, а іншим разом—пояснював таємниці царства. Зміна була настільки помітною, що, здавалося, він наче піднімався в небеса, говорячи до людей, які були на землі, а потім знову повертався до більш знайомих матерій. …

Джозеф Сміт завжди був природним і надзвичайно спокійним, його ніколи не могли збентежити чи роздратувати ні люди, ні те, що було навколо. Багато хто із священиків навідувалися до нього, сподіваючись застати його зненацька і знайти в ньому якусь провину, але він і на самоті, і серед людей завжди поводився однаково. Його ніколи не можна було звинуватити у лицемірстві. Він знаходив час для різноманітих корисних фізичних розваг і не вважав непристойним грати у м’яча, бігати наввипередки чи займатися будь-якими іншими фізичними розвагами на відкритому повітрі. Один священик, перебуваючи вдома у Пророка, випадково глянув у вікно й побачив, як Пророк бореться на подвір’ї зі своїм другом. Цей та інші приклади простих розваг переконали того священика в чесності Пророка і його цілковитій свободі від лицемірства. …

В іншому випадку Джозеф Сміт грав у м’яча з кількома молодими чоловіками в Наву. Коли його брат Гайрум побачив це, то захотів зробити зауваження і навіть докорити, кажучи, що така поведінка не личить Господньому Пророку. Пророк відповів лагідним голосом: “Брате Гайрум, моя гра з цими хлопцями у таку безпечну гру, як ця, ніяк не зашкодить мені, а навпаки, вона принесе їм радість і притягне їхні серця ближче до мене”¹⁰. [Див. рекомендацію 3 на с. 285].

Зміцнений Святим Духом, Джозеф Сміт збільшував свою духовну могутність і свій вплив.

Джозеф Сміт, великий пророк, не був освіченою людиною, коли Бог вибрав його і повідомив йому про його місію. Господь дає духовні дари і знання неосвіченим, і велич царства стає відомою їм силою Святого Духа, і вони поступово набувають великого знання про Божі справи¹¹.

В останні роки свого життя Джозеф Сміт досяг великої сили і впливу на тих, хто був з ним. Цей факт став мені просто очевидним, коли я повернувся з місії в Європі. Я помітив і навіть сказав йому про те, що він дуже змінився відтоді, як я востаннє бачив його, і що він став більш сильним і переконливим. Він погодився з цим і сказав, що Господь ще більше вділив йому Свого Духа.

Одного дня він скликав разом братів з [Кворуму] Дванадцятьох апостолів та інших видатних старійшин Церкви, щоб призначити їх для виконання різних завдань і місій. Кожний сидів і чекав з великим хвилюванням, щоб почути слово Пророка стосовно їхніх майбутніх обов’язків. Вони відчували, що знаходяться у присутності надзвичайної людини. Перебуваючи у Кертленді, Пророк, здавалося, ще не мав такої сили і влади, … але за останні роки він настільки зміцнився в Господній силі, що люди відчували це. Так відбувалося і в згаданому випадку. Старійшини усвідомлювали його надзвичайну силу. “Брате Бригам,—сказав він,—я хочу, щоб ви поїхали на схід і зайнялися справами Церкви у східних штатах, а брат Кімбол буде вас супроводжувати”. Повернувшись до іншого, він сказав: “Ви зверніть увагу на видання наших матеріалів”,—і так кожному він призначив конкретну місію; усі сприйняли його слово як думку Господа. …

Пророк мав силу справляти дивовижне враження на всіх, хто спілкувався з ним. У ньому було щось таке, що проникало в їхнє серце. Особливо це спостерігалося тоді, коли брати отримували від нього завдання йти й проповідувати Євангелію. Натхнення, що йшло від нього, заволодівало їхніми душами, а його слова проникали якнайглибше у саме їхнє єство. Вони любили його, вірили в нього і були готові робити все, що б він не вказав, для просування Божої роботи. Уже самою своєю присутністю він сповнював їх силою, а свідченням про свою місію пророка викликав у них трепет. У світі є багато людей, які мають дар виявляти надзвичайну дружелюбність і сердечність, які відчуває кожний, хто зустрічається з ними. Я й сам зустрічав багатьох таких людей, однак я ніколи не зустрічав іншої людини, в товаристві якої відчував би такий особливий і могутній вплив, який відчував, перебуваючи у присутності пророка Джозефа Сміта. Це відбувалося задяки великому наділу Святого Духа, який він мав; просто потиск його руки міг дати людині відчути всю повноту цього впливу, і будь-яка чутлива натура могла знати, що вона потискує руку якоїсь незвичайної людини¹². [Див. рекомендацію 4 на с. 285].

Кожний з нас може отримати свідчення про те, що Джозеф Сміт був пророком і що євангелію було відновлено через нього.

Усім своїм серцем, маючи чесний намір дізнатися істину, я прийняв послання [Джозефа Сміта]—я підкорився цьому вченню й отримав, у найвідчутніший і найзадовольняючий спосіб, божественний прояв—обіцяне благословення—знання про цю роботу. Чи тільки я є свідком? А як бути із досвідом тисяч людей, до яких я тепер звертаюсь? Чи не є ви також свідками?¹³

У чому полягає наше свідчення? А ось у чому: що це розподіл повноти часів; що ангел, якого бачив Іван Одкровитель (Богослов), літав серед неба і мав проповідувати вічну Євангелію мешканцям землі і кожному людові, і племені, і язику і народові; що цей ангел явився і відновив Євангелію на землі, а Джозеф Сміт був знаряддям, через яке відновлення відбулося [див. Об’явлення 14:6]¹⁴.

Джозеф Сміт підтвердив, що Петро, Яків та Іван відвідали його і передали йому владу виконувати святі обряди Євангелії, завдяки яким кожному чоловіку і кожній жінці, що мають чесне серце, обіцяно Святого Духа і досконале знання доктрини¹⁵.

Джозеф Сміт був уповноважений відкрити шлях і запровадити план, за яким людина могла отримати знання про це, щоб нам не потрібно було залежати від свідчення пророків чи свідчення давніх апостолів, чи свідчення апостолів сучасних днів, чи Книги Мормона або будь-чого, що було зроблено чи сказано, але щоб ми могли знати це самі. Це знання—знання особисте¹⁶.

Я знаю, що Джозеф Сміт був справжнім пророком живого Бога. Я свідчу, що він бачив Бога і Його Сина Ісуса Христа та розмовляв з Ними. Господь дав мені це живе свідчення, і воно палає у моїй душі з моменту, як я отримав його. Тепер я даю його всьому світу. Я свідчу всьому людству не лише про те, що Джозеф Сміт був посланий Богом і що робота, яку було започатковано через нього,—це робота Бога, але й попереджаю всі народи землі про провіщення, зроблені Пророком, і найурочистіше свідчу: я знаю, що вони правдиві¹⁷. [Див. рекомендації 5 і 6 на сс. 285–286].