Розділ 5

Чудова доля вірних

“Так приємно говорити про чудові речі, якими Бог має намір обдарувати Своїх синів і дочок і які ми отримаємо, якщо будемо вірними”.

З життя Лоренцо Сноу

Навесні 1840 р. Лоренцо Сноу перебував у Наву, Іллінойс, готуючись до від’їзду на місію до Англії. Він навідався додому до свого друга Генрі Дж. Шервуда і попросив брата Шервуда пояснити йому один уривок з Писань. “Я уважно слухав його пояснення,—пізніше розповідав Президент Сноу,—і тут Дух Господній з великою силою зійшов на мене—очі мого розуміння було відкрито, і я побачив з ясністю, наче бачу сонце в полудень, зі здивуванням і подивом, шлях Бога і людини. Я склав ось такий двовірш, що передає це одкровення, як його було явлено мені.

“Таким, як людина тепер, був колись Бог:

Ким зараз є Бог, Тим стати може людина”¹.

Відчуваючи, що отримав “священне повідомлення”, яке він має ретельно зберігати, Лоренцо Сноу ніколи не навчав цієї доктрини публічно, аж поки не дізнався, що її навчав пророк Джозеф Сміт². Коли йому стало відомо, що ця доктрина була повідомлена людям, він почав про неї часто свідчити.

Крім того, що він брав цю істину за лейтмотив для багатьох своїх проповідей, він також зробив її лейтмотивом і свого життя. Його син, ЛеРой, сказав: “Ця відкрита істина вразила Лоренцо Сноу, можливо, більше за все інше; вона настільки глибоко увійшла в його душу, що стала натхненням в його житті і давала йому широко бачити своє власне чудове майбутнє, а також і могутню роботу й місію Церкви”³. Вона була для нього “постійним світлом і проводом” та “яскравою, сяючою зіркою перед ним увесь час—у його серці, у його душі і в усьому його єстві”⁴.

У цьому розділі Президент Сноу навчає цій доктрині: ми можемо стати такими, як Небесний Батько. У розділі 6 він дає практичну пораду, як нам застосовувати цю доктрину у своєму житті.

Учення Лоренцо Сноу

Оскільки ми маємо божественність в собі, то можемо стати подібними до Небесного Батька.

Ми були народжені, створеними за образом Бога, нашого Батька; Він створив нас за Своєю подобою. Є природа божественності у будові нашого духовного єства; при нашому духовному народженні Батько передав нам здібності, сили і здатності, які має Сам, і передав Він їх тією мірою, якою дитина отримує їх у лоні своєї матері; нехай вони і не в розвиненому стані, але це здатності, сили і почуття її родителя⁵.

Я вірю, що ми—сини і дочки Бога і що Він обдарував нас здатністю мати безмежну мудрість і знання, бо Він вділив нам від Самого Себе. Нам сказано, що ми створені за Його образом, і ми переконуємося, що для душі людини характерна безсмертність. У цій скинії [фізичному тілі] існує духовний організм, і цей духовний організм має в самому собі божественність, хоч, можливо, і в початковому стані, але все ж в ньому самому є здатність розвиватися й поліпшуватися, як це є з дитиною, яку годує її мати. І хоч дитина може бути дуже необізнаною, усе ж в неї є перспективи, що, витримуючи різні важкі випробування у переході від дитинства до зрілості, вона має можливість піднятися до вищості, яка є абсолютно дивовижною у порівнянні з її дитячим незнанням⁶.

Ми маємо в самих собі божественність; ми маємо в самих собі безсмертя; наш духовний організм—безсмертний; його не можна знищити; його не можна анулювати. Ми будемо жити від всієї вічності до всієї вічності⁷.

Так приємно говорити про чудові речі, якими Бог має намір обдарувати Своїх синів і дочок і які ми отримаємо, якщо будемо вірними. … Наша подорож цим шляхом піднесення приведе нас до повноти Господа Ісуса Христа, щоб нам стати в присутності Батька, отримати Його повноту, мати задоволення від збільшення свого потомства у світах без кінця, насолоджуватися приємними стосунками, які ми мали в цьому житті, мати з нами своїх синів і дочок, своїх чоловіків і дружин, повноцінно відчувати всю ту втіху, яку тільки можуть дарувати небеса, наше тіло буде прославлене, як тіло Спасителя, звільнене від хвороб і слабкостей життя, звільнене від розчарувань і прикростей та неприємних жертв, які ми маємо приносити тут⁸.

Завдяки постійному курсу на удосконалення, Небесний Батько отримав піднесення й славу, і Він вказує на цей самий курс і нам; і Він, зодягнутий силою, повноваженням і славою, каже: “Уставайте й отримайте ту ж саму славу й радість, які маю Я”⁹.

Народ Божий—безцінний в Його очах; Його любов до них триватиме завжди, і в Його могуті й силі та прихильності вони переможуть і уникнуть рук завойовника. Вони—Його діти, створені за Його подобою, і завдяки послуху Його законам вони мають стати подібними до Нього. …

… Це—висока доля синів Бога, вони ті, хто перемагає, хто виконує Його заповіді, хто очищує себе, щоб стати такими ж чистими, як Він. Вони мають стати такими, як Він; вони побачать Його Таким, Яким Він є; вони будуть бачити Його лице і правити з Ним в Його славі, стаючи схожими на Нього в усьому¹⁰. [Див. рекомендацію 1 на с. 94].

Писання навчають про наш божественний потенціал.

Господь дав нам найпрекрасніший стимул. З даних Богом одкровень ми дізнаємося, чого людина може досягнути, якщо буде прямувати цією дорогою знання і буде направлятися Божим Духом. Я ще [не дуже довго] був у цій Церкві, коли мені було ясно показано, чого може досягти людина завдяки постійному дотриманню Євангелії Божого Сина. Відтоді те знання постійно було переді мною провідною зіркою, і воно викликало в мене особливе бажання: намагатися робити все те, що є правильним і прийнятним для Бога. … Здається, що після набуття нами всіх знань стосовно небесних світів, є деякі святі останніх днів, яких вельми задовольняє просто знати, що ця робота є істинною, і коли ви починаєте говорити їм про наше дивовижне майбутнє, вони виявляють здивування і вважають, що їх це зовсім не стосується. Іван Одкровитель у третьому розділі свого Першого послання каже:

“Ми тепер Божі діти”. [1 Іван 3:2].

… І продовжує:

“Але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.

І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він”. [Див. 1 Івана 3:2–3].

… У такий спосіб Дух Божий передав нам, що є чисті і священні істини. Павло, звертаючись до филип’ян, радить їм розвивати в собі бажання, яке є доволі дивним для людей у теперішній час, але не для святих останніх днів, особливо тих, кого не задовольняє бути лише дітьми у Божих справах. Він каже:

“Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним”. [Филип’янам 2:5–6].

… Це те, чого навчав Павло, і він розумів, що казав. Він був узятий до третього неба і почув те, що, як каже він нам, не можна людині висловлювати [див. 2 Коринтянам 12:1–7]. … Чи ж буде це неправильним для нас просити людей тут розвивати в собі бажання такого характеру? Є багато висловлювань у Біблії, особливо в Новому Завіті, які здаються дивними для людей, які не мають Духа Господнього.

“Переможець наслідить усе”. [Одкровення 21:7].

Що означають ці слова? Хто йме їм віри? Якби батько сказав своєму сину: “Сину мій, будь вірним і виконуй мої поради, а коли виростеш, то успадкуєш усе, що я маю”, це щось би означало, чи не так? Якщо батько сказав правду, то в сина було б те, що заохочувало б його бути вірним. Чи Ісус хотів обманути нас, кажучи ці слова? Я запевнятиму вас, що немає жодного обману в цих словах. Він точно знав, що сказав. І знову Ісус сказав:

“Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його”. [Одкровення 3:21].

Прекрасно сказано. Є в цьому істина? Це—сама істина. Це те, що сказав Господь Всемогутній. У Писаннях апостол Павло сказав нам:

“Знаємо-бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі,—дім нерукотворний та вічний”. [2 Коринтянам 5:1].

Я вірю в це. І коли він каже, що Ісус “перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його” [Филип’янам 3:21], я вірю цьому також. Чи вірять святі останніх днів тому, про що я кажу? Ви, звичайно ж, повинні вірити цьому. І ще:

“Бо той, хто приймає Моїх слуг, приймає Мене;

А той, хто приймає Мене, приймає Мого Батька;

А той, хто приймає Мого Батька, приймає царство Мого Батька; отже, усе, що має Мій Батько, буде дано йому”. [УЗ 84:36–38].

Чи може хтось подумати про щось більше, що може бути дано? … Павло розумів це дуже добре, бо він сказав: “Я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі”. [Див. Филип’янам 3:14].

З наведених мною висловлювань ми можемо бачити те, що стосується природи цього високого поклику в Христі Ісусі. …

… Я не знаю, скільки є тут таких, хто отримав реальне знання про це у своє серце. Якщо ви його маєте, то я скажу, якими будуть результати цього. Іван сказав:

“І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він”. [Див. 1 Івана 3:3].

… Бог вказав на результати подорожування цією дорогою слави й піднесення, і [Його] обіцяння—певні. Господь знав достеменно, що Він міг зробити. Він знав, що це за матеріал, з яким Він мав працювати, і Він знав точно, що Він сказав. Якщо ми виконуємо частину, яку Він призначив для нас, і збережемо свій другий стан, то можемо бути певні у виконанні цих обіцянь в кожній деталі і більшою мірою, ніж ми з вами можемо це уявити¹¹. [Див. рекомендацію 2 на с. 94].

Якщо ми пам’ятаємо про благословення, приготовані для нас Господом, то будемо знаходити радість і серед турбот та неприємностей життя.

Кожний святий останніх днів, що чує мій голос, безсумнівно має перспективу встати в ранок першого воскресіння і бути прославленим, піднесеним у присутність Бога, маючи привілей говорити з Батьком, як ми говоримо зі своїм земним батьком¹².

Не може бути перед людьми більш високих перспектив, ніж ті, які є у святих. Жодний смертний не може бажати нічого кращого або чогось іншого, що принесе більше вдоволення. Усе, що стосується цілковитого миру, щастя, піднесення та слави,—доступне для святих останніх днів. Нам слід радіти можливості цього і ніколи не забувати про нього. Ми не повинні дозволити, щоб наші перспективи були затемнені хоча б найнезначнішим вчинком, який є неприйнятним для Господа¹³.

Мої сподівання на майбутнє життя—якнайграндіозніші і якнайчудовіші, і я постійно стараюся тримати ці перспективи яскравими; таким є привілей і обов’язок кожного святого останніх днів¹⁴.

Ніхто з нас цілком не уявляє собі благословення і привілеї, які підготовлені в євангелії і які ми можемо отримати. Ми цілком не уявляємо і не бачимо перед собою ні того, що чекає на нас у вічних світах, ні навіть того, що чекає на нас у цьому житті і що призначено сприяти нашому миру й щастю і задовольняти бажання нашого серця. …

Часто у безлічі клопотів, що обсідають нас, ми стаємо забудькуватими і не бачимо [своїх перспектив] перед собою, і тоді не розуміємо, що євангелія за своєю природою призначена й задумана, аби обдарувати нас тим, що принесе славу, пошану і піднесення, що принесе щастя, мир і славу. Ми схильні забувати про це у клопотах та неприємностях життя, і ми повністю не розуміємо, що це наш привілей і що Господь зробив його досяжним для нас, аби дотримуючись цієї євангелії, ми постійно мали в собі мир. …

Чи є причина нарікати? Чи є причина у святих ходити з похмурим обличчям? Чи є причина ридати та ремствувати? Немає жодної; перед нами лише одне—життя або смерть; панування і влади—наші, якщо ми залишаємося вірними; горе і вигнання—якщо ми нехтуємо євангелією.

Чого нам більше бажати, ніж осягнути суть нашої релігії? Якщо ми будемо твердо стояти на камені та йти за Духом, Який дано в нашу душу, ми будемо чинити правильно, виконуючи свої обов’язки, ми будемо чинити правильно по відношенню до тих, хто поставлений над нами, ми будемо чинити правильно і у світлі, і у темряві.

Чи є людина, яка б хотіла відвернутися і обійти стороною перспективи, що пропонуються євангелією, яку ми отримали? У ній—задоволення, у ній—радість, у ній—стабільність, у ній—те, на чому ми можемо твердо стояти, у ній—основа, на якій ми можемо будувати і на якій ми можемо набути того, що від нас вимагається¹⁵.

Давайте ніколи не будемо дозволяти, щоб наші перспективи затуманювалися; давайте день у день тримати їх перед собою ясними, і я запевняю вас: якщо ми будемо так робити, то день у день і рік у рік зростання наше ставатиме просто дивовижним¹⁶.

Ми всі націлюємося на целестіальну славу, і грандіозність перспектив, які перед нами, не можна висловити людською мовою. Якщо ви будете продовжувати залишатися вірними роботі, до якої залучені, ви досягнете тієї слави і навічно матимете радість у присутності Бога і Агнця. Заради цього варто старатися; заради цього варто жертвувати, і благословенний той чоловік або та жінка, які гідні отримати це¹⁷. [Див. рекомендацію 3 нижче].