Тріумф надії
Надія — це живий дар, дар, який зростає в міру того, як ми збільшуємо нашу віру в Ісуса Христа.
Мої дорогі брати і сестри по всьому світу, коли ми вступаємо в цей особливий період генеральної конференції, погляд небес, беззаперечно, спрямовується на нас. Ми почуємо голос Господа через Його слуг; ми відчуємо “скеровуюч[ий], спрямовуюч[ий] [і] втішаюч[ий]” вплив Святого Духа, і нашу віру буде зміцнено.
Три роки тому Президент Рассел М. Нельсон розпочав генеральну конференцію такими словами: “Чисте одкровення у відповідь на запитання, які є у вашому серці, зробить цю конференцію корисною і незабутньою. Якщо ви ще не прагнули священнослужіння Святого Духа, щоб Він допоміг вам почути, що Господь хоче, аби ви почули впродовж цих двох днів, я пропоную вам відчути це прагнення зараз. Будь ласка, зробіть цю конференцію часом бенкетування посланнями від Господа, переданими через Його слуг”.
У Писаннях нерозривно поєднуються три слова: віра, надія, милосердя. Дар надії — це безцінне обдарування силою від Бога.
Слово надія вживається в багатьох контекстах, коли ми на щось сподіваємося. Наприклад: “Сподіваюся, сьогодні не дощитиме,” або “Сподіваюся, що наша команда виграє”. Я маю намір говорити про наші священні та вічні сподівання, зосереджені на Ісусі Христі й відновленій євангелії, а також на наших “впевнених очікуван[нях]… обіцяних благословень праведності”.
Наша надія на вічне життя
Наша надія на вічне життя забезпечена благодаттю Христа і нашим власним вибором, що дає нам чудове благословення повернутися до нашого небесного дому і жити вічно в мирі та щасті з нашим Небесним Батьком, Його Улюбленим Сином, нашою вірною сім’єю і дорогоцінними друзями, а також праведними чоловіками і жінками з усіх континентів і кожного століття.
На землі ми відчуваємо радість і переживаємо смуток, проходячи перевірку й випробування. Наша перемога приходить завдяки вірі в Ісуса Христа, коли ми долаємо наші гріхи, труднощі, спокуси, несправедливість і відповідаємо на виклики цього земного життя.
Зміцнюючи свою віру в Ісуса Христа, ми можемо зазирнути за межі наших проблем і побачити благословення та обіцяння вічності. Подібно до світла, яскравість якого зростає, надія освітлює затемнений світ, і ми бачимо наше славне майбутнє.
Надія приходить від Бога
Від самого початку наш Небесний Батько і Його Улюблений Син прагнули благословити праведників дорогоцінним даром надії.
Після того як Адам і Єва покинули сад, ангел навчав їх, що людству буде дано Ісуса Христа. Дар надії освітив їхнє життя. Адам проголосив: “Мої очі відкрилися, і в цьому житті я матиму радість”. Єва говорила про “рад[ість] [їхнього] викуплення, і вічного життя, яке Бог дає всім послушним”.
Подібно до того як Святий Дух приніс надію Адамові, сила Господнього Духа просвітлює віруючих сьогодні, висвітлюючи реальність вічного життя.
Спаситель посилає нам Утішителя, Святого Духа, супутника, Який приносить віру, надію і мир “не так, як дає світ”.
Спаситель сказав: “Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні [і зберігайте яскравість надії]: Я світ переміг!”
У важкі часи ми вирішуємо довіритися Господу з вірою. Ми тихо молимося: “Не моя, а Твоя нехай станеться воля!” Ми відчуваємо Господнє схвалення нашої покірної готовності і чекаємо обіцяного миру, який Господь пошле у вибраний Ним час.
Апостол Павло навчав: “Бог же надії… вас наповнить усякою радістю й миром… щоб ви збагатились надією”, “тіши[лися] надією, утиски терп[іли]” “силою Духа Святого”.
Урок надії
Пророк Мороній не з чуток знав, що таке надія на Христа у часи скорботи. Він так описав свою жахливу ситуацію:
“Я не даю про себе знати… щоб вони не знищили мене”.
Дивовижно, що в цю темну і самотню годину Мороній записує слова свого батька про надію:
“Якщо людина матиме віру, вона повинна мати і надію; бо без віри не може бути ніякої надії”.
“І що це таке, на що ви маєте надіятися?… Ви матимете надію через спокуту Христа і силу Його воскресіння воскреснути до життя вічного”.
Моя брати і сестри, надія — це живий дар, дар, який зростає в міру того, як ми збільшуємо нашу віру в Ісуса Христа. “А віра то підстава сподіваного”. Ми будуємо підставу нашої віри через молитву, храмові завіти, дотримання заповідей, постійне бенкетування Писаннями і словами сучасних пророків, прийняття причастя, служіння і щотижневе поклоніння разом з іншими святими.
Дім надії
В час, коли зла стає все більше і більше, Господь заради зміцнення нашої надії наказав Своєму пророкові усіяти землю Своїми храмами.
Входячи в дім Господа, ми відчуваємо Духа Божого, Який підтверджує нашу надію.
Храм свідчить про порожню гробницю і про те, що життя за завісою продовжується для всіх.
Для тих, хто не має вічного супутника, обряди переконливо підтверджують, що кожна праведна людина отримає кожне обіцяне благословення.
Відчувається така піднесена надія, коли молода пара стає на коліна перед олтарем, щоб бути запечатаною не лише на час, але й на вічність.
В обіцяннях, що даються нашим нащадкам, є величезна надія для нас, незалежно від того, в яких обставинах ми перебуваємо зараз.
Жодні біль, хвороби, несправедливості та страждання не затьмарять нашу надію, коли ми віримо і міцно тримаємося наших завітів, укладених з Богом у домі Господа. Це дім світла, дім надії.
Коли надію втрачено
Ми проливаємо сльози скорботи, коли бачимо смуток і відчай у тих, хто не має надії на Христа.
Нещодавно я спостерігав здалеку за парою, яка колись вірила в Христа, але потім вирішила відректися від своєї віри. Вони були успішними у світі, знаходили задоволення у своєму інтелекті та зреченні віри.
Все здавалося добре, поки чоловік, все ще молодий та енергійний, раптово не захворів і не помер. Подібно до затемнення сонця, вони закрили світло Сина, і результатом стало затемнення надії. Дружина, через свою невіру, відчувала себе дезорієнтованою, болісно непідготовленою, нездатною втішити своїх дітей. Її інтелект свідчив, що її життя було в ідеальному порядку, аж поки вона раптом не втратила здатність бачити завтрашній день. Її відчай приніс темряву і розгубленість.
Надія у нестерпній трагедії
Дозвольте мені у противагу її болісному відчаю навести приклад надії на Христа в іншій родині в дуже скрутний час.
Двадцять один рік тому новонародженого сина мого племінника, Бена Андерсена, та його дружини, Роббі, забрали вертольотом з їхньої фермерської громади в Айдахо до лікарні в Солт-Лейк-Сіті. Я приїхав до лікарні, і Бен пояснив, що у їхньої дитини виникли серйозні, небезпечні для життя ускладнення з серцем. Ми поклали наші руки на маленьку голівку Трея. Господь благословив його на подальше життя.
У перший тиждень свого життя Трей переніс операцію на серці, а потім ще кілька операцій. Минали роки, і стало очевидно, що Трею потрібна пересадка серця. Хоча його фізична активність була обмежена, його віра зростала. Він написав: “Я ніколи не відчував жалості до себе, бо завжди знав, як важливо мати віру в Ісуса Христа і свідчити про план спасіння”.
У Трея була в телефоні добре відома цитата від Президента Нельсона: “Радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя, і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя”.
Трей написав: “Я завжди з радістю чекав нагоди служити на місії повного дня, але… мої лікарі не дозволять мені служити на місії, поки не мине принаймні рік з моменту пересадки серця… Я покладаюся з вірою на Ісуса Христа”.
Трей був дуже радий, що його прийняли на факультет бухгалтерського обліку в УБЯ на початку цього семестру, але ще більше він зрадів наприкінці липня, коли йому нарешті зателефонували і запросили приїхати в лікарню для трансплантації серця.
“Один рік, — сказав Трей, — і я буду на місії”.
Він увійшов до операційної з великими сподіваннями. Однак під час операції виникли серйозні ускладнення, і Трей так і не прийшов до тями.
Його матір, Роббі, сказала: “П’ятниця була найбільш нестерпним днем… коли ми просто намагалися оговтатися… Я довго не лягала спати, просто намагаючись усе це усвідомити… Але в суботу я прокинулася із почуттям абсолютної радості. Це було не просто почуття миру, це не було заперечення. Я відчула радість за свого сина, я відчула радість як його мати… Бен прокинувся набагато раніше за мене, і коли у нас нарешті з’явилася можливість поговорити, Бен сказав, що прокинувся з таким самим відчуттям”.
Бен пояснив: “Ясність прийшла в мою душу, коли Бог навчав мене через Свого Святого Духа. Я прокинувся о 4:00 ранку і був сповнений невимовного спокою і радості. Як це можливо?… Смерть Трея принесла нам стільки болю, і я дуже сумую за ним. Але Господь не залишить нас безутішними… Я з нетерпінням чекаю нашого радісного возз’єднання”.
Обіцяння надії
Трей записав у своєму щоденнику такі слова з виступу Президента Нельсона на генеральній конференції: “Здається неможливим відчувати радість, коли ваша дитина страждає невиліковною хворобою, або коли ви втрачаєте роботу, або коли ваше подружжя зраджує вас. Втім мова йде саме про ту радість, яку пропонує Спаситель. Його радість є постійною, вона приносить нам запевнення, що наші “страждання будуть лише на короткий час” [Учення і Завіти 121:7] і що вони будуть освячені на нашу користь”.
Брати і сестри, мир, якого ви прагнете, може настати не так швидко, як вам хотілося б, але я обіцяю вам, що коли ви довіритеся Господу, Його мир прийде.
Плекаймо нашу дорогоцінну віру, просуваючись уперед з досконалим сяйвом надії. Я свідчу, що наша надія — це наш Спаситель Ісус Христос. Через Нього наші праведні мрії здійсняться. Він є Богом надії — Тріумфом надії. Він живий, і Він любить вас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.