Cини і дочки Бога
Ми справді віримо, що всі ми в буквальному розумінні є дітьми Бога, і завдяки цьому ми маємо потенціал стати такими, як Він.
Сьогодні я хочу поговорити про одну з найрадісніших, найславетніших і наймогутніших євангельських істин, відкритих нам Богом. У той же час іронія полягає в тому, що саме за це нас критикують. Один випадок, який стався зі мною кілька років тому, значно поглибив мою вдячність за цю євангельську істину.
Одного разу мене запросили в якості представника Церкви на релігійну конференцію, де було оголошено, що з того часу й надалі буде визнаватися дійсність усіх хрищень, виконаних майже всіма іншими християнськими церквами, якщо обряд виконувався водою та в ім’я Батька, і Сина, і Святого Духа. Потім було пояснено, що цю політику не буде застосовано до хрищень, виконаних Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Після конференції я зміг глибше зрозуміти причини такого винятку, звернувшись до керівника, який зробив те оголошення. Між нами відбулася чудова і змістовна розмова.
Якщо коротко, то він пояснив, що причиною для того винятку послужило наше особливе вчення про Божество, яке інші християнські деномінації називають Трійцею. Я висловив йому вдячність за те, що він приділив час, аби пояснити мені свої віровчення і політику його церкви. У кінці нашої розмови ми обнялися і потім попрощалися.
Коли я пізніше розмірковував над тією розмовою, мені не давало спокою те, що, на думку цього провідника, святі останніх днів не розуміють, за його словами, “таємниці Трійці”. Що він мав на увазі? Це стосується нашого розуміння природи Бога. Ми віримо, що Бог Батько є “піднесеною людиною” і має “тіло з плоті й кісток, яке так само відчутне на дотик, як і людське; [і] також Син”. Тому кожного разу, коли ми говоримо про природу Бога, певним чином ми також говоримо про нашу власну природу.
І це є істинним не лише тому, що всіх нас було створено “за образом [Його], за подобою [Його]”, але також, за словами псалмоспівця, Бог сказав: “Ви боги, і сини ви Всевишнього всі”. Для нас це дорогоцінне вчення було заново відкрите завдяки Відновленню. Словом, неможливо щось ні додати, ні відняти від того, чого наші місіонери навчають під час першого уроку з першого абзацу з першого рядка: “Бог є нашим Батьком… Ми — Його діти”.
Що ж, ви можете сказати, що багато людей вірить у те, що ми Божі діти. Так і є, але їхнє розуміння може дещо відрізнятися від більш глибокого значення, яке ми вкладаємо в цю істину. Для святих останніх днів це вчення не є метафоричним. Натомість ми справді віримо, що всі ми в буквальному розумінні є дітьми Бога. Він є “Отц[ем] [наших] духів” , і тому ми маємо потенціал стати такими, як Він, що деяким людям здається неймовірним.
Минуло вже понад 200 років з того часу, як Перше видіння відкрило добу Відновлення. У той час юний Джозеф Сміт шукав спрямування з небес, аби знати, до якої церкви приєднатися. Завдяки одкровенню, яке він отримав того дня, і одкровенням, які йому було дано пізніше, пророк Джозеф отримав знання про природу Бога і стосунки між нами, його дітьми, і Ним.
Завдяки цьому ми маємо чіткіше знання про те, що Небесний Батько навчав цій дорогоцінній доктрині від самого початку. Хочу навести принаймні дві історії з Писань, аби це проілюструвати.
Ви, мабуть, пам’ятаєте записані в Дорогоцінній Перлині настанови, які Бог давав Мойсею.
Ми читаємо, що “Бог говорив до Мойсея, кажучи: Ось, Я є Господь Бог Всемогутній, і Нескінченний — імʼя Моє”. Це можна перефразувати так: “Мойсею, Я хочу, щоб ти знав, Хто Я”. Потім Він додав: “І ось, ти є Мій син”. Потім Він сказав: “І Я маю роботу для тебе, Мойсею, сину Мій; і ти є подобою Мого Єдинонародженого”. І нарешті в кінці Він сказав: “А тепер ось, цю одну річ Я покажу тобі, Мойсею, сину Мій”.
Здається, Бог мав на меті викласти Мойсею принаймні один урок: “Ти — Моя дитина”, і Він повторив це щонайменше три рази. Кожного разу, коли Він згадував ім’я Мойсея, Він відразу ж додавав, що той був Його сином.
Однак як тільки Мойсей залишився один, він почувався слабким, бо вже не був у присутності Бога. Саме тоді прийшов Сатана, щоб спокушати Його. Ви бачите закономірність? Перше, що він сказав, було: “Мойсею, сину людський, поклоняйся мені”.
У цьому контексті прохання Сатани поклонятися йому могло бути просто відволіканням. Великою спокусою для Мойсея в ту мить слабкості було відчути збентеження і повірити, що він “син людський”, а не дитина Бога.
“І сталося, що Мойсей подивився на Сатану і сказав: Хто ти? Бо ось, я — син Бога, за подобою Його Єдинонародженого”. На щастя, Мойсей не збентежився і не дозволив собі відволіктися. Він засвоїв урок і знав, ким був насправді.
Наступна історія міститься в Євангелії від Матвія 4. Дослідники називають це “трьома спокусами Ісуса”, ніби Господа спокушали лише три рази, що, в дійсності, не так.
Сотні літрів чорнила було списано, аби пояснити значення і зміст тих трьох спокус. Як ми знаємо, на початку того розділу пояснюється, що Ісус пішов у пустиню, “і постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів”.
Перша спокуса Сатани явно полягала не лише в тому, щоб задовольнити фізичну потребу Господа. “Скажи, щоб каміння це стало хлібами!”, — він випробовував Спасителя.
Друге заманювання могло полягати в тому, щоб спокусити Бога: “Кинься додолу, бо ж написано: “Він накаже про Тебе Своїм Анголам”.
І, нарешті, третя спокуса Сатани стосувалася мирських бажань і слави світу. Після того як Ісусу було показано “всі царства на світі та їхню славу”, Сатана сказав Йому: “Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!”
Насправді, можливо найбільша спокуса Сатани полягала не в тих трьох конкретних викликах, а в тому, щоб спокусити Ісуса Христа поставити під сумнів Його божественну природу. Перш ніж озвучити спокусу Сатана щонайменше двічі з викликом закидав: “Якщо Ти Син Божий”, тобто, якщо Ти справді в це віриш, то зроби те чи те.
Зверніть увагу, що відбулося безпосередньо перед тим, як Ісус пішов у пустиню поститися і молитися: ми читаємо розповідь про Хрищення Христа. А коли Він вийшов з води, то почувся голос з небес, який сказав: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”.
Чи помічаємо ми зв’язок? Чи простежуємо в цьому алгоритм?
Не дивно, що кожного разу, коли нас навчають про божественну природу і долю, супротивник усієї праведності спокушає нас ставити це під сумнів.
Наскільки іншими були б наші рішення, якби ми дійсно знали, ким насправді є.
Ми живемо у світі, повному викликів, світі наростаючого сум’яття, де шановані люди намагаються хоча б нагадувати про те, що у нас є людська гідність, у той час як наша належність до Церкви і знання про євангелію допомагають рівнятися на небеса і долучатися до божественного.
Дана Ісусом заповідь: “Будьте досконалі, як досконалий Отець [н]аш Небесний!” є чітким відображенням Його високих сподівань і наших вічних можливостей. Ніщо в цьому світі не змінюється за одну ніч. Кажучи словами президента Джеффрі Р. Холланда, це станеться “зрештою”. Але обіцяння полягає в тому, що якщо ми “при[ходимо] до Христа”, то будемо “вдосконалю[ватися] в Ньому”. Це вимагає наполегливої роботи, не якоїсь роботи, а божественної роботи. Його роботи!
Однак хороша новина полягає в тому, що саме наш Небесний Батько сказав: “Це є Моя робота і Моя слава — здійснювати безсмертя і вічне життя людини”.
Запрошення Президента Рассела М. Нельсона “мислити целестіально” містить у собі чудове нагадування про нашу божественну природу, походження і кінцеву мету, якої ми можемо досягнути. Ми можемо досягнути цієї целестіальності завдяки викупительній жертві Ісуса Христа.
Можливо саме тому Сатана підкидав Ісусові ту саму спокусу від самого початку і до самого кінця Його земного священнослужіння. Матвій написав, що коли Ісус висів на хресті, ті, “хто побіч проходив, Його лихословили… і казали: “Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста”. Хвала Богові, що Він не зважав на ці слова, а натомість забезпечив нам шлях для отримання всіх целестіальних благословень.
Завжди ж пам’ятаймо, що за наше щастя було сплачено високу ціну.
Я свідчу разом з апостолом Павлом, що “Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись”. В ім’я Ісуса Христа, амінь.