Шукайте Його всім своїм серцем
Якщо Ісус Христос шукав час, щоб в тиші поговорити з Богом і зміцнитися завдяки цьому, було б мудро і нам робити так само.
Кілька років тому ми з дружиною служили провідниками місіонерської діяльності в Токіо, Японія. Під час візиту до нашої місії старійшини Рассела М. Нельсона, який тоді служив апостолом, один з місіонерів запитав його, як краще реагувати, коли люди кажуть, що вони надто зайняті, щоб послухати місіонерів. Не довго думаючи, старійшина Нельсон сказав: “Я запитав би їх, чи не надто вони зайняті, щоб пообідати, а потім сказав би, що вони мають тіло і дух, і так само, як їхнє тіло помре, якщо його не живити, може померти і їхній дух, якщо його не живити добрим словом Божим”.
Цікаво, що в японській мові ієрогліф, який означає “зайнятий” ісогаші, складається з двох частин (忙). Та, що зліва, означає “серце” або “дух”, а та, що справа, означає “смерть”. Можливо, це символізує те, про що навчав Президент Нельсон: якщо ми надто зайняті, щоб живити наш дух, це може призвести до духовної смерті.
Господь знав, що в цьому швидкоплинному світі, сповненому відволікань і метушні, можливість усвідомлено приділяти Йому час буде одним з найсерйозніших викликів наших днів. Звертаючись через пророка Ісаю, Він дав нам ці слова поради і застереження, які можна застосувати до метушливого світу, в якому ми живемо:
“Коли ви навернетесь та спочинете, то врятовані будете, сила вам в утишенні та в сподіванні.Та ви не хотіли,
і казали: “О ні, бо на конях втечемо”, тому-то втікати ви будете, “На баских ми поїдемо”, тому стануть баскими погоничі ваші!”
Іншими словами, хоча наше спасіння залежить від повернення до Нього, а часто й від того, щоб відпочити від клопотів світу, ми цього не робимо. І хоча наша впевненість приходить завдяки силі, що з’являється в нас у спокійні хвилини, які ми приділяємо Господу в моменти розмірковування та роздумів, ми так не робимо. Чому ні? Тому що ми кажемо: “Ні, ми надто зайняті іншими справами”, — так би мовити, ми втікаємо на конях. Отже, ми будемо все більше й більше віддалятися від Бога; ми будемо прагнути йти все швидше й швидше. А чим швидше ми будемо йти, тим швидше Сатана буде переслідувати нас.
Напевно, тому Президент Нельсон неодноразово благав нас знаходити час для Господа у своєму житті — “день у день, кожного дня”. Він нагадує нам, що “час тиші — це священний час, час, коли до людини приходить особисте одкровення і мир”. Але, порадив він, щоб почути цей спокійний голос, “ви також повинні бути спокійними”.
Однак бути спокійними означає не лише знаходити час для Господа. Це означає, що ми позбудемося думок, в яких панують сумніви або страх, і зосередимося серцем і розумом на Ньому. Cтарійшина Беднар навчав: “Настанова Господа “бути спокійними” означає щось набагато більше, ніж мовчання або непорушність”. Він сказав: “Бути спокійними” може бути способом нагадування нам про потребу постійно зосереджуватися на Спасителі”.
Бути спокійними — це акт віри, який вимагає старанних зусиль. У книзі Lectures on Faith (Проповіді про віру) сказано: “Коли людина діє згідно з вірою, вона докладає розумових зусиль”. Президент Нельсон проголосив: “Наша увага повинна бути прикута до Спасителя і Його євангелії. Це вимагає великих розумових зусиль, щоб намагатися дивитися на Нього в кожній думці. Але, коли ми робимо це, наші сумніви і страхи зникають”. Говорячи про необхідність зосереджувати свої думки, Президент Девід О. Мак-Кей сказав: “Я думаю, ми занадто мало уваги приділяємо цінності розмірковуванням — принципу набожності… Розмірковування є одними з найбільш… священних дверей, якими ми проходимо у присутність Господа”.
В японській мові є слово м’юі, і воно, як на мене, передає більш сповнений віри, вдумливий сенс того, що означає бути спокійним. Воно складається з двох ієрогліфів (無為). Ієрогліф ліворуч означає “ніщо” або “небуття”, а той, що праворуч, означає “робити”. Разом вони означають “без дії”. Буквально це слово можна зрозуміти як “бути бездіяльним”, так само як і фразу “бути спокійним” можна неправильно зрозуміти як “не ходити і не рухатися”. Однак, як і фраза “бути спокійним”, це слово має вищий сенс; для мене це нагадування, що я маю уповільнитися і жити з більшою духовною усвідомленістю.
Служачи у президентстві території в Північній Азії зі старійшиною Такаші Вадою, я дізнався, що його дружина, сестра Наомі Вада, є досвідченим японським каліграфом. Я попросив сестру Ваду написати для мене японський ієрогліф для слова м’юі. Я хотів повісити цей каліграфічно написаний ієрогліф на стіну як нагадування, що треба бути спокійним і зосереджуватися на Спасителі. Я здивувався, коли вона не дуже охоче погодилася виконати це, здавалося б, просте прохання.
Наступного дня старійшина Вада, розуміючи, що я, напевно, неправильно зрозумів її невпевненість, пояснив, що написання цього ієрогліфа вимагатиме значних зусиль. Сестрі Ваді треба буде обмірковувати й обдумувати значення ієрогліфа доти, доки вона не зрозуміє його в глибині своєї душі і не зможе виразити ці відчуття кожним штрихом. Мені було соромно, що я так легковажно попросив у неї зробити те, що вимагає стількох зусиль. Я попросив його передати їй мої вибачення за мою необізнаність і повідомити, що я беру своє прохання назад.
Ви можете уявити моє здивування і вдячність, коли перед моїм від’їздом з Японії сестра Вада з власної ініціативи подарувала мені це прекрасне каліграфічне зображення японського ієрогліфа, що означає слово м’юі. Тепер це зображення висить на видному місці у моєму кабінеті, нагадуючи, що мені треба бути спокійним і наближатися до Господа кожного дня всім моїм серцем, могутністю, розумом і силою. У цьому самовідданому вчинку вона передала значення м’юі, або спокою, краще, ніж будь-які слова. Вона не просто механічно написала ієрогліфи, з почуття обов’язку, а радше поставилася до каліграфічного написання з повною сердечною віддачею і зі справжнім наміром.
Так само і Бог бажає, щоб ми ставилися до часу, проведеного з Ним, з такою ж глибокою сердечною відданістю. Якщо ми так робимо, наше поклоніння стає вираженням нашої любові до Нього.
Бог дуже хоче, щоб ми спілкувалися з Ним. Одного разу, після того як я промовив молитву на зборах з Першим Президентством, Президент Нельсон повернувся до мене і сказав: “Поки ти молився, я подумав, як Бог, мабуть, цінує, коли ми виділяємо час у своєму напруженому графіку, щоб визнати Його присутність в нашому житті”. Це було простим, але могутнім нагадуванням про те, наскільки для Небесного Батька важливо, коли ми зупиняємося, щоб поговорити з Ним.
Як би сильно Він не бажав нашої уваги, Він не буде змушувати нас прийти до Нього. Звертаючись до нефійців, воскреслий Господь сказав: “Скільки разів Я хотів зібрати вас, як квочка збирає своїх курчаток, а ви не хотіли”. Потім Він виголосив сповнене надії запрошення, яке стосується і нас сьогодні: “Скільки разів Я збиратиму вас, як квочка збирає курчаток своїх під свої крила, якщо ви покаєтеся і повернетеся до Мене з щирими намірами в серці”.
Євангелія Ісуса Христа дає нам можливості часто повертатися до Нього. До цих можливостей входять щоденні молитви, вивчення Писань, обряд причастя, Суботній день і храмове поклоніння. Що станеться, якщо ми перемістимо ці священні можливості зі списку справ, які нам треба виконати, у наш список “без дії” — тобто будемо ставитися до них з таким же усвідомленням і зосередженням, як сестра Вада ставиться до каліграфії?
Ви можете подумати: “В мене немає на це часу”. Я теж часто мав такі почуття. Але дозвольте мені припустити, що не обов’язково знадобиться більше часу, а радше більше усвідомлення і зосередженості на Богові в той час, який ми вже приділяємо для Нього.
Наприклад, чи могли б ми під час молитви менше говорити і більше часу просто бути з Богом; а коли ми говоримо, то більш щиро і конкретно висловлювати вдячність і любов?
Президент Нельсон радив, щоб ми не просто читали Писання, а насолоджувалися ними. Що змінилося б, якби ми менше читали і більше насолоджувалися?
Як би проходили наші причасні збори, якби ми подумки готувалися до прийняття причастя і з радістю обдумували благословення викуплення Ісуса Христа під час цього священного обряду?
Чи могли б ми в Суботній день, що на івриті означає “відпочинок”, відпочити від всіх своїх турбот і приділити час, щоб спокійно побути з Богом, виявляючи свою відданість Йому?
Чи могли б ми докладати більше зусиль, щоб бути уважними під час храмового поклоніння або затримуватися трохи довше в целестіальній кімнаті в тихих роздумах?
Я свідчу: якщо ми будемо більше зосереджуватися не на тому, що треба зробити, а на нашому завітному зв’язку з Небесним Батьком та Ісусом Христом, то кожен з цих священних моментів стане більш значущим і ми отримаємо потрібне скерування в нашому особистому житті. Як Марта в Євангелії від Луки, ми часто “турбує[мося] й жури[мося]… про багато чого”. Однак, якщо ми щодня будемо спілкуватися з Господом, Він допоможе нам зрозуміти, що є найважливішим.
Навіть Спаситель у своєму священнослужінні виділяв час на те, щоб бути спокійним. У Писаннях є багато прикладів, коли Господь усамітнювався і йшов на гору, в пустелю, у безлюдне місце або “на деяку відстань”, щоб помолитися Батькові. Якщо Ісус Христос шукав час, щоб в тиші поговорити з Богом і зміцнитися завдяки цьому, було б мудро і нам робити так само.
Якщо ми будемо посвячувати своє серце і розум Небесному Батьку та Ісусу Христу, щоб почути спокійний тихий голос Святого Духа, то отримаємо більш ясне розуміння того, що справді нам потрібно, розвинемо глибше співчуття і знайдемо спокій і силу в Ньому. Парадоксально, але щоб допомогти Богу прискорити Його роботу зі спасіння та піднесення, нам треба уповільнитися. Постійне перебування “в русі” може додати “шуму” в наше життя і стане на заваді відчуттю миру, якого ми прагнемо.
Я свідчу: якщо ми будемо часто звертатися до Господа зі щирими намірами в серці, то в тиші і впевненості ми пізнаємо Його і відчуємо Його безмежну завітну любов до нас.
Господь пообіцяв:
“Наближайтеся до Мене, і Я наближатимусь до вас; шукайте Мене старанно, і ви знайдете Мене”.
“І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем”.
Я свідчу, що це обіцяння істинне. В ім’я Ісуса Христа, амінь.