Вітер ніколи не припиняв дути
Ми можемо допомагати іншим людям на їхньому шляху до отримання Божих благословень.
У 2015 році в штаті Пернамбуко, Бразилія, 62 члени Юридичної спілки ім. Дж. Рубена Кларка співпрацювали з прокуратурою штату в розслідуванні правових скарг мешканців чотирьох різних будинків для людей похилого віку. Однієї суботи упродовж п’яти годин ці адвокати проводили співбесіди з більш ніж 200 мешканцями, розмовляючи з кожним з цих забутих суспільством людей.
Під час співбесід було виявлено кілька злочинів, вчинених проти літніх мешканців, а саме: недогляд, грубе ставлення і привласнення коштів. Головна мета цієї юридичної спілки — дбати про бідних і нужденних. Через два місяці прокуратура висунула звинувачення винним особам.
Та юридична допомога стала чудовим прикладом вчення царя Веніямина: “Коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові”.
Одна з мешканок будинку для людей похилого віку, з якою особисто я проводив співбесіду під час цього pro bono проєкту, була дуже добросердечною 93-літньою жінкою на ім’я Люсія. Дякуючи за наше служіння, вона жартома вигукнула: “Одружіться зі мною!”
Здивований, я відповів: “Погляньте туди, на ту прекрасну молоду жінку! Вона моя дружина і прокурор штату”.
Літня жінка швидко відповіла: “Ну то й що? Вона молода, гарна і легко знову вийде заміж. А все, що є у мене — це ви!”
Усі проблеми тих чудових літніх людей не вирішилися того дня. Безсумнівно, час від часу вони продовжують стикатися з труднощами, як і яредійці у їхніх барках під час нелегкої подорожі до обіцяної землі. Їх “багато разів було поховано в глибинах моря горами хвиль, які обрушувалися на них”.
Однак тієї суботи мешканці будинків для людей похилого віку дізналися, що незалежно від того, що на землі вони майже всіма забуті, їх особисто знає люблячий Небесний Батько — Той, хто відповідає навіть на найпростішу молитву.
Господар над усіма господарями змусив “шалені вітри” гнати барки яредійців до обіцяних благословень. Подібним чином ми можемо прийняти рішення бути невеличким поривом вітру в Господніх руках. Так само, як “вітер ніколи не припиняв дути”, спрямовуючи яредійців до обіцяної землі, ми можемо допомагати іншим просуватися вперед на шляху до отримання Божих благословень.
Кілька років тому, коли разом зі своєю дорогою дружиною Кріс ми проходили співбесіду перед моїм покликанням єпископом, наш президент колу попросив мене з молитвою обдумати, кого я можу рекомендувати своїми радниками. Почувши імена людей, яких я порекомендував, він сказав, що я маю знати дещо про одного з тих братів.
По-перше, цей брат не вміє читати. По-друге, у нього немає автівки, щоб відвідувати членів Церкви. По-третє, він завжди —завжди— носить у церкві окуляри від сонця. Попри щире занепокоєння президента я відчував сильне спонукання, що все ж маю рекомендувати того брата бути моїм радником, і президент колу не заперечував.
У неділю, коли мене і моїх радників підтримували на недільних зборах, легко було помітити подив на обличчях членів Церкви. Цей дорогий брат повільно йшов до подіуму, а світло зі стелі яскраво відображалося в його сонячних окулярах.
Коли він сів біля мене, я його запитав: “Брате, у тебе проблеми із зором?”
“Ні”, — сказав він.
“Тоді чому ти носиш сонячні окуляри в церкві? — запитав я. — Друже мій, членам церкви необхідно бачити твої очі, і тобі також необхідно ясніше бачити людей”.
У ту мить він зняв свої окуляри і ніколи більше не носив їх у церкві.
Цей чудовий брат служив разом зі мною, поки мене не звільнили від покликання єпископом. Сьогодні він продовжує вірно служити в Церкві й бути прикладом відданості й вірності Господу Ісусу Христу. Однак кілька років тому його ніхто не знав. Він сидів у окулярах від сонця на лаві в каплиці практично забутий усіма. Я часто міркував: “Скільки вірних, однак забутих братів і сестер сидить біля нас сьогодні?”
Незалежно від того, про нас добре знають чи ми забуті, випробування не оминуть нікого. Якщо ми звертаємося до Спасителя, Він може “освятит[и] [наші] скорботи на [нашу] користь”. Ким би ми не були — мешканцями будинку для людей похилого віку, членом Церкви, про якого склалося хибне уявлення, або ще кимось — ми можемо бути “віт[ром, який] ніколи не припиняв дути”, приносячи надію і скеровуючи інших на шлях завітів.
Наш улюблений пророк, Президент Рассел М. Нельсон, звернувся до молоді з радісним і надихаючим запрошенням: “Сьогодні я знову рішуче підтверджую, що Господь закликав кожного з гідних, здатних до служіння молодих чоловіків підготуватися і служити на місії. Для юнаків, які є святими останніх днів, служіння на місії — це обов’язок священства… Для вас, молоді сестри, здатні до служіння, місія є чудовою нагодою, але скористатися нею ви можете за бажанням”.
Кожного дня тисячі юнаків і дівчат відгукуються на Господній пророчий заклик, служачи місіонерами. Ви — виняткові, і, як сказав Президент Нельсон, ви можете “мати більший вплив на світ”, ніж будь-яке інше попереднє покоління. Звичайно ж, це не означає, що ви будете найкращою версією себе у ту мить, коли переступите поріг центру підготовки місіонерів.
Натомість ви можете почуватися, як Нефій: “І вів мене Дух, бо не знав я наперед, що маю робити. Однак я йшов уперед”.
Можливо, ви почуваєтеся невпевнено, як Єремія, і хочете сказати: “Таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!”
Ви навіть можете бачити свої недоліки, і вам захочеться крикнути, як Мойсеєві: “О Господи я не промовець… бо я тяжкоустий та тяжкоязикий”.
Якщо хтось із вас, улюблені й сильні молоді чоловіки і молоді жінки, зараз має подібні думки, пам’ятайте, що відповів Господь: “Не кажи: “Я юнак”, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу”. І Він обіцяє: “А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити”.
Переображення вашої тілесної сутності на духовну сутність відбуватиметься “рядок за рядком, приписання за приписанням”, коли ви щиро намагатиметеся служити Ісусу Христу на місіонерській ниві, щоденно каючись, виявляючи віру, будучи в усьому незмінно слухняними і працьовитими, щоб “постійно знаходити навернених, навчати їх покаянню і христити”.
Хоча ви носите табличку з іменем, іноді вам може здаватися, що вас ніхто не знає і про вас усі забули. Однак ви маєте знати, що у вас є досконалий Небесний Батько, Який знає вас особисто, і Спаситель, Який любить вас. У вас будуть на місії провідники, які, попри їхні недоліки, слугуватимуть вам за “вітер[, який] ніколи не припиняв дути”, скеровуючи на шляху вашого особистого навернення.
У “кра[ю], що тече молоком та медом”, у якому ви служитимете на місії, ви духовно народитеся знову і залишатиметеся учнем Ісуса Христа все життя, якщо наближатиметеся до Нього. Ви зрозумієте, що ніколи не будете забуті.
Хоча комусь доведеться чекати допомоги “багато… часу”, бо у них немає людини, яка може допомогти, Господь Ісус Христос навчав нас, що Він ніколи нікого не забуває. Навпаки, під час Свого земного служіння Він показав досконалий приклад того, як шукати людину, якій потрібна допомога.
Кожен з нас, як і люди навколо нас, стикається з вітрами протидії та хвилями випробувань, які накривають нас щодня. Але “вітер ніколи не припин[ить] дути у напрямі обіцяної землі… і таким чином, вітром [нас буде] гнано вперед”.
Кожен з нас може долучатися до цього вітру — того вітру, який благословив яредійців у їхній подорожі, й того вітру, який, за нашого сприяння, допоможе невпізнаним і забутим дістатися їхньої обіцяної благословенної землі.
Я свідчу, що Ісус Христос є нашим Заступником перед Батьком. Він — живий Бог і діє як сильний вітер, що завжди скеровуватиме нас на шляху завітів. В ім’я Ісуса Христа, амінь.