Протягом небагатьох років
Якщо ми не виявляємо віри й послуху, ми можемо перетворити дане Богом благословення процвітання на прокляття гордовитості, яка відводить і відволікає нас.
Мої дорогі брати і сестри! Сидячи на подіумі, сьогодні я вперше після COVID тричі спостерігав, як наповнюється Конференц-центр. Ви є відданими учнями Ісуса Христа, які прагнуть навчатися. Ваша вірнісь є похвальною. І я люблю вас.
Езра Тефт Бенсон служив Президентом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів з листопада 1985 року по травень 1994. Мені було 33 роки, коли Президент Бенсон став Президентом Церкви, і 42, коли він пішов із життя. Тож його вчення і свідчення глибоко і потужно вплинули на мене.
Однією з визначних ознак служіння Президента Бенсона була його зосередженість на меті й важливості Книги Мормона. Він неодноразово наголошував, що “Книга Мормона є ключовим каменем нашої релігії — ключовим каменем нашого свідчення, ключовим каменем нашого вчення і ключовим каменем свідчення про нашого Господа і Спасителя”. Він також часто наголошував на вченнях і застереженнях стосовно гріха гордині, що містяться в цьому, призначеному для останніх днів, свідченні про Ісуса Христа.
Одне особливе вчення Президента Бенсона великою мірою вплинуло і продовжує впливати на моє вивчення книги Мормона. Він сказав:
“Книга Мормона… була написана для наших днів. Нефійці ніколи не мали цієї книги; не мали її й ламанійці давніх часів. Вона була призначена для нас. Мормон писав приблизно наприкінці існування нефійської цивілізації. За натхненням від Бога, Який бачить все від початку, Мормон скоротив літописи, які писалися протягом століть, вибравши історії, промови і події, які були б найкориснішими для нас”.
Президент Бенсон продовжував: “Кожен з основних літописців Книги Мормона свідчив, що писав для майбутніх поколінь… Якщо вони бачили наші дні й вибрали саме те, що матиме для нас найбільшу цінність, то хіба це не вказує на те, як ми повинні вивчати Книгу Мормона? Ми маємо постійно запитувати себе: “Чому Господь надихнув Мормона… включити [цю розповідь] у свій літопис? Який урок, що допоможе мені жити сьогодні й у цю добу, я можу засвоїти з [цього повчання]?”
Твердження Президента Бенсона допомагає нам зрозуміти, що Книга Мормона не є переважно історичним літописом з описом минулих подій. Натомість ця книга Писань спрямована в майбутнє і містить важливі принципи, застереження й уроки, які призначаються для обставин і викликів нашого часу. Отже Книга Мормона — це книга про наше майбутнє і про часи, у які ми зараз живемо й будемо жити.
Зараз, коли ми будемо розглядати важливі для нашого сьогодення уроки з книги Геламана, що в Книзі Мормона, я молюся про допомогу від Святого Духа.
Нефійці і ламанійці
У літописі Геламана і його синів йдеться про людей, які чекали на народження Ісуса Христа. У книзі Писань, яка охоплює півстоліття, описано навернення і праведність ламанійців та злочестивість, відступництво і мерзоти нефійців.
Кілька порівнянь і протиставлень між нефійцями і ламанійцями з цього давнього літопису є дуже повчальними для нас у цей час.
“Ламанійці стали, більшість їх, праведним народом, так що їхня праведність завдяки їхній стійкості і їхній непохитності у вірі перевищила праведність нефійців.
[І] було багато Нефійців, які закамʼяніли, і не хотіли каятися, і стали вкрай злочестивими, так що вони заперечували слово Бога і всі проповідування і пророцтва, які були серед них”.
“І таким чином ми бачимо, що Нефійці почали вироджуватися у зневірі і зростати у злочестивості і мерзотах, у той час, як Ламанійці почали зростати надзвичайно в знанні про їхнього Бога; вони почали дотримуватися Його уставів і заповідей і ходити в істині й чесності перед ним.
І так ми бачимо, що Дух Господа почав залишати Нефійців через злочестивість і закамʼянілість їхніх сердець.
І так ми бачимо, що Господь почав проливати Свій Дух на Ламанійців завдяки їхній покірливості і бажанню вірити в Його слова”.
Можливо найдивовижнішим аспектом цього занурення у відступництво нефійців, який змушує глибоко задуматися, є той факт, що “всі ці беззаконня прийшли до них протягом небагатьох років”.
Нефійці відвернулися від Бога
Як міг колись праведний народ стати закам’янілим і злочестивим за такий короткий проміжок часу? Як могли люди так швидко забути Бога, Який так щедро їх благословляв?
Негативний приклад нефійців потужно і глибоко навчає нас у цей час.
“Гордовитість… почала проникати… в серця людей, які заявляли, що належать до церкви Бога… через їхні надзвичайні багатства і їхнє процвітання на цій землі”.
“[Вони] прикипіли своїми серцями до багатств і марних речей цього світу”, “через ту гордовитість, якій [вони] дозволили увійти у [їхні] серця, яка піднесла [їх] за межі того, що є добрим, через [їхні] великі багатства!”
Голоси стародавніх пророків, які промовляють з праху, благають нас у цей час засвоїти такий вічний урок: процвітання, багатство і легкість складаються в потужний чинник, який може спонукати навіть праведних піддатися духовній отруті під назвою “гордовитість”.
Якщо гордовитість проникає в наше серце, вона спонукає глузувати з того, що є священним, ми перестаємо вірити в дух пророцтва і одкровення, топчемо під ногами заповіді Бога, заперечуємо слово Бога, виганяємо пророків, глузуємо над ними та кривдимо їх і забуваємо Господа нашого Бога, і “не бажа[ємо], щоб Господь Бог [наш], Який створив [нас], правив і царював над [нами]”.
Отже, якщо ми не виявляємо віри й послуху, ми можемо перетворити дане Богом благословення процвітання на прокляття гордовитості, яка відводить і відволікає нас від вічних істин та важливих духовних пріоритетів. Ми завжди повинні остерігатися викликаного гордістю перебільшеного почуття власної значущості, неправильної оцінки власної самодостатності та пошуку власної вигоди замість служіння іншим.
Якщо ми гордовито зосереджуємося на собі, ми також страждаємо на духовну сліпоту і пропускаємо багато, більшість, а можливо, й усе, що відбувається всередині або навколо нас. Ми не можемо дивитися на Ісуса Христа і зосереджуватися на Ньому, як на “межі”, якщо ми бачимо лише себе.
Така духовна сліпота також може змусити нас звернути зі шляху праведності і відступити на заборонені дороги та зникнути. Якщо ми сліпо “повер[таємо] на свої власні шляхи” та йдемо руйнівними обхідними дорогами, ми схильні покладатися на власне розуміння, вихвалятися власною силою та покладатися на власну мудрість.
Самуїл Ламанієць лаконічно підсумував, чому нефійці відвернулися від Бога: “Ви прагнули в усі дні свого життя того, чого ви не могли отримати; і ви прагнули щастя, творячи беззаконня, що суперечить природі праведності, яка є в нашому великому і Вічному Главі”.
Пророк Мормон зазначає: “Більшість народу залишалася в своїй гордовитості і злочестивості, а менша частина йшла обачніше перед Богом”.
Ламанійці звертаються до Бога
У Книзі Геламана зростаюча праведність ламанійців різко контрастує зі стрімким духовним занепадом нефійців.
Ламанійці звернулися до Бога, і їх було приведено до знання істини, оскільки вони повірили вченням, що містяться в Писаннях і проголошувалися пророками, виявляли віру в Господа Ісуса Христа, покаялися у гріхах і пережили могутню зміну серця.
“Отже, всі ті з них, які прийшли до цього, ви знаєте самі, що вони стійкі і непохитні у вірі і в тому, чим їх було зроблено свободними”.
“Зрозумі[йте], що більшість [Ламанійців] на шляху свого обовʼязку, і вони йдуть обачно перед Богом, і вони стежать за тим, щоб дотримуватися Його заповідей, і Його уставів…
І вони намагаються з невтомною старанністю привести решту братів своїх до пізнання істини”.
Внаслідок цього “праведність [Ламанійців] завдяки їхній стійкості і їхній непохитності у вірі перевищила праведність Нефійців”.
Застереження та обіцяння
Мороній проголосив: “Ось, Господь показав мені великі і дивовижні речі стосовно того, що має невдовзі відбутися, в той день, коли ці речі прийдуть до вас.
Ось, я звертаюся до вас, нібито ви присутні тут, і все ж вас немає. Але знайте, Ісус Христос показав мені вас, і я знаю ваші діла”.
Пам’ятайте, що Книга Мормона спрямована в майбутнє і містить важливі принципи, застереження і уроки, які призначаються для обставин і викликів нашого часу.
Відступництво буває на двох основних рівнях — інституційному та індивідуальному. На інституційному рівні Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів не зникне через відступництво і її не буде забрано з землі.
Пророк Джозеф Сміт проголосив: “Стяг істини піднято. Жодна нечиста рука не може зупинити прогрес цієї роботи… Істина Божа просуватиметься сміливо, благородно і незалежно, доки не проникне на кожний континент, відвідає кожний край, пронесеться кожною країною і зазвучить у кожному вусі, доки цілі Бога не буде досягнуто і Великий Єгова не скаже, що роботу виконано”.
На індивідуальному рівні кожен з нас повинен “стере[гтися] гордині, щоб не стати [нам], як Нефійці в давнину”.
Хочу сказати, що якщо ви вважаєте себе достатньо сильними і непохитними, щоб не піддатися пихатості гордині, тоді ви, ймовірно, вже страждаєте від цієї смертельної духовної хвороби. Кажучи простіше, якщо ви або я не віримо в те, що можемо піддатися гордині й бути враженими нею, тоді ми стаємо вразливими і на нас чатує духовна небезпека. На протязі небагатьох днів, тижнів, місяців або років ми можемо проміняти духовне первородство на щось навіть менше за сочевичне вариво.
Однак якщо ви або я віримо, що можемо піддатися гордині й бути враженими нею, тоді ми постійно робитимемо щось мале і просте, що захистить нас і допоможе стати “як дитина, смиренн[ими], лагідн[ими], покірн[ими], терпелив[ими], сповнен[ими] любові, бажаюч[ими] підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти [нам]”. “Благословенні ті, які упокорюються самі без того, щоб бути змушеними упокоритися”.
Якщо ми дотримуємося настанови Президента Бенсона і запитуємо себе, чому Господь надихнув Мормона включити в скорочену ним версію книги Геламана саме ті оповіді, настанови і застереження, які він включив, я обіцяю, що ми зрозуміємо, яким чином ці вчення можна прикласти до конкретних умов нашого особистого життя і наших сімей у цей час. Вивчаючи ці натхненні літописи й розмірковуючи над ними, ми будемо мати очі, які бачать, вуха, які чують, розум, який сприймає, і серце, яке розуміє уроки, які нам слід засвоїти, щоб “стере[гтися] гордині, щоб не впасти [нам] у спокусу”.
Я з радістю свідчу, що Бог, Вічний Батько, є нашим Батьком. Ісус Христос є Єдинонародженним і Улюбленим Сином Бога. Він — наш Спаситель. І я свідчу, що коли ми ходимо в лагідності Господнього духа, ми уникнемо гордовитості й подолаємо її та матимемо мир у Ньому. Я про це свідчу у священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.