У пошуках відповідей на духовні запитання
Наші щирі запитання про євангелію можуть дати Небесному Батьку та Ісусу Христу можливість допомогти нам зростати.
Знаю, це може здивувати, але мені вже стільки років, що я памʼятаю, як у школі нас навчали, що в нашій Сонячній системі є девʼять планет. Одній з цих планет, Плутону, дала назву 11-річна Венеція Барні з Оксфорда, Англія, після відкриття тієї планети в 1930 році. І до 1992 року Плутон вважався найвіддаленішим обʼєктом у нашій Сонячній системі. Тоді у класах і на наукових виставках часто можна було побачити дитячі моделі з папʼє-маше наших сусідів у планетній системі, і на кожній з цих моделей було показано місцезнаходження Плутона на відомій на той час межі. Багато вчених вважали, що за цією межею зовнішня Сонячна система складається з порожнього простору.
Однак в науковій спільноті досить довго залишалося відкритим питання про походження певного типу комет, які астрономи регулярно відстежували. І це питання залишалося актуальним протягом десятиліть — аж до відкриття ще однієї віддаленої частини нашої Сонячної системи. Маючи обмежені знання, вчені використали ці десятиліття, щоб досягти значного технологічного прогресу, який уможливив подальші дослідження і вивчення. Врешті-решт, завдяки їхньому прориву у дослідженнях конфігурацію нашої планетарної зони було змінено, в результаті чого Плутон знову опинився в цій новій частині космосу, а наша Сонячна система стала складатися з восьми планет.
Один з провідних планетологів і головний дослідник космічної місії “Нові горизонти”, завданням якої було дослідити Плутон зблизька, так висловився про здобутий досвід: “Ми думали, що розуміємо, якою є географія нашої Сонячної системи. Але не розуміли. Ми думали, що розуміємо, якими є планети нашої Сонячної системи. І помилялися”.
Що мене вражає в цьому періоді історії освоєння космосу, так це деякі паралелі та основні відмінності між метафоричним прагненням розширити наукові горизонти і подорожжю, яку ми, Божі діти, здійснюємо в пошуках відповідей на наші духовні запитання. Зокрема, як ми можемо реагувати на межі нашого духовного розуміння і підготувати себе до наступного етапу особистого зростання — і куди ми можемо звернутися по допомогу.
Рядок за рядком
Ставити питання і шукати сенс — це природна і нормальна частина нашого земного досвіду. Часом, не маючи вичерпних відповідей, ми можемо опинитися на межі нашого розуміння і ці обмеження можуть розчаровувати або пригнічувати нас. Дивовижно, але план щастя, даний Небесним Батьком для всіх нас, призначений допомогти нам розвиватися, незважаючи на наші обмеження, і досягти того, чого ми не можемо досягти самотужки, навіть якщо ми не маємо повного знання про все. Бог через Свій план виявляє милосердя до обмежень нашої людської природи; за цим планом нам дано Спасителя, Ісуса Христа, як нашого Доброго Пастиря; і цей план надихає нас використовувати нашу свободу вибору, щоб вибрати Його.
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф навчав, що “ставити запитання — це не вияв слабкості; це провісник зростання”. Прямо говорячи про наші особисті зусилля шукачів істини, наш пророк, Президент Рассел М. Нельсон, навчав, що нам слід мати “глибоке бажання” і запитувати “з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в [Ісуса] Христа”. А далі він навчав, що “справжній намір” означає, що людина справді має намір дотримуватися настанов, даних їй з небес”.
Наше особисте прагнення зростати в мудрості може спонукати нас розглядати свої запитання, складні чи ні, через призму причин і наслідків, шукати і розпізнавати закономірності, а потім формулювати розповіді, щоб надати форму нашому розумінню і заповнити відчутні прогалини у знаннях. Однак, коли ми розглядаємо наше прагнення до духовного пізнання, ці продумані процеси можуть бути корисними, але самі по собі вони можуть бути неповними, оскільки ми прагнемо розпізнати те, що стосується Небесного Батька і нашого Спасителя, Ісуса Христа, Їхньої євангелії, Їхньої Церкви та Їхнього плану для всіх нас.
Бог Батько та Його Син передають нам Свою мудрість в такий спосіб, щоб ми перш за все запрошували силу Святого Духа бути нашим особистим учителем, коли ми зосереджуємося на Ісусі Христі в нашому житті і у своєму праведному пошуку Їхніх відповідей та Їхнього задуму. Вони запрошують нас шукати істину, присвячуючи час вивченню Святих Писань, і пізнавати істину, відкриту для останніх днів, яка стосується наших днів та нашого часу і яка передана сучасними пророками й апостолами. Вони закликають нас регулярно проводити час, поклоняючись в домі Господа, і ставати на коліна в молитві, “щоб отримати доступ до інформації з небес”. Обіцяння Ісуса тим, хто слухав Його Проповідь на горі, є таким ж правдивим для нас сьогодні, як і тоді, під час Його земного священнослужіння: “Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам”. Спаситель запевнив, що “Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього”.
Господній спосіб навчати — “рядок за рядком, приписання за приписанням”. Від нас може вимагатися “надію склада[ти] на Господа” у просторі між нинішньою лінією нашого розуміння і наступною, яка нам ще невідома. Цей священний простір може стати місцем, де відбувається наше найбільше духовне загартування — місцем, де ми можемо “знос[ити] з терпінням” свої щирі пошуки та оновлювати свої сили, щоб і далі виконувати священні обітниці, які ми дали Богу через завіт.
Наші завітні стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом свідчать про те, що наше основне громадянство — громадянство Божого царства. А наше перебування в ньому вимагає узгодження нашого життя з божественними принципами і докладання зусиль для духовного зростання.
Послух
Один із ключових принципів, якого навчає Книга Мормона, полягає в тому, що коли Божі діти вибирають виявляти послух і дотримуватися своїх завітів, вони отримують постійне духовне скерування і направлення. Господь сказав нам, що завдяки нашим послуху і старанності ми можемо здобути більше знань і розуму. Божі закони і заповіді призначені не для того, щоб бути перешкодами в нашому житті, а щоб бути потужним шлюзом для особистого одкровення і духовної освіти. Президент Нельсон навчав важливої істини, яка полягає в тому, що “одкровення від Бога завжди сумісне з Його вічним законом”, і далі, що “воно ніколи не суперечить Його вченню”. Ваш добровільний послух Божим заповідям, хоч ви й не маєте повного знання, чому Він їх дав, вводить вас у компанію Його пророків. У 5-му розділі книги Мойсея нам сказано про особливу взаємодію між Адамом і ангелом Господа.
Господь дав Адаму і Єві “заповіді, щоб вони поклонялися Господу Богу їхньому і приносили жертву перворідних від своїх отар для жертвоприношення Господу”, і у Писаннях сказано, що “Адам був послушний заповідям Господа”. А далі ми читаємо, що “через багато днів ангел Господа явився Адаму, кажучи: Чому приносиш ти жертви Господу? І Адам сказав йому: Я не знаю, тільки Господь наказав мені”.
Послух Адама передував його розумінню і підготував його до отримання священного знання про те, що він бере участь у священному символізмі Спокути Ісуса Христа. Наш смиренний послух так само прокладе путь до духовного пізнання Божих шляхів та Його божественного призначення для кожного з нас. Прагнення бути більш слухняними наближає нас до нашого Спасителя, Ісуса Христа, тому що послух Його законам і заповідям є ефективним способом дотягнутися до Нього.
Крім того, наша вірність знанням і мудрості, які ми вже успадкували завдяки відданому дотриманню євангельських принципів і священних завітів, є важливою підготовкою, аби нам стати готовими приймати послання від Святого Духа і бути управителями.
Небесний Батько та Ісус Христос є джерелом усієї істини, і Вони щедро діляться Своєю мудрістю. Також розуміння того, що ми не володіємо ніякими особистими знаннями, які не залежать від Бога, може допомогти нам знати, до Кого звернутися і на Кого перш за все покладати свою довіру.
Глибока довіра
Мені особливо подобається історія із Старого Завіту про Наамана, начальника війська, який був зцілений від прокази пророком Єлисеєм. Ця історія ілюструє, як міцна віра “малої дівчини” змінила хід життя однієї людини, а для всіх віруючих вказала на досяжність Божого милосердя для тих, хто покладається на Нього та Його пророка. Ця, хоч і безіменна, молода дівчина також допомогла нашому розумінню рухатися вперед. А віра Наамана в її свідчення надихнула його звернутися з проханням про зцілення до обраного Божого слуги.
Спочатку Нааман прореагував скептично і з обуренням на вказівку пророка Єлисея омитися в річці Йордан. Але запрошення послухатися поради пророка відкрило шлях до його зцілення та вражаючого розуміння того, що Бог є реальним.
Ми можемо виявити, що деякі з наших духовних прохань мають досить зрозумілі відповіді і не створюють для нас значного дискомфорту. Або, як у випадку з Нааманом, ми можемо виявити, що інші потреби є більш складними і можуть викликати в нас важкі і складні почуття. Або, подібно до опису ранніх висновків астрономів про нашу Сонячну систему, у своїх пошуках духовної істини ми можемо дійти до менш точних інтерпретацій, якщо будемо покладатися виключно на власне обмежене розуміння, сумний і непередбачуваний наслідок якого може відвести нас зі шляху завітів. Більш того, деякі запитання можуть залишатися доти, доки Бог, Який “має всю силу” і “всю мудрість і все розуміння”, Який “все розуміє”, у Своїй милості не дасть нам просвітлення через нашу віру в Його імʼя.
Одне важливе застереження з розповіді Наамана полягає в тому, що небажання слухатися Божих законів і заповідей може подовжити або затримати наше духовне зростання. Ми благословенні тому, що Ісус Христос є нашим Головним Цілителем. Наш послух Божим законам і заповідям може відкрити шлях нашому Спасителю, щоб Він дав нам розуміння і зцілення, яких ми потребуємо за Його планом лікування.
Старійшина Річард Г. Скотт навчав, що “це життя є набуттям досвіду глибокої довіри — довіри до Ісуса Христа, довіри до Його вчень, довіри до нашої здатності під керівництвом Святого Духа підкорятися цим вченням заради щастя зараз і для цілеспрямованого, надзвичайно щасливого вічного існування. Довіряти означає добровільно слухатися, не знаючи на початку, що буде в кінці (див. Приповісті 3:5–7). Щоб принести плід, ваша довіра до Господа має бути могутнішою й тривалішою, ніж ваша впевненість у власних особистих почуттях і досвіді”.
Старійшина Скотт продовжує: “Виявляти віру означає довіряти тому, що Господь знає, що Він робить з вами, і що Він може здійснити це для вашого вічного блага, навіть якщо ви й не можете зрозуміти, як Він може це зробити”.
Свідчення на завершення
Дорогі друзі, я свідчу, що наші щирі запитання про євангелію можуть дати Небесному Батьку та Ісусу Христу можливість допомогти нам зростати. Мої особисті зусилля, направлені на те, щоб шукати у Господа відповіді на свої духовні запитання — минулі й теперішні, — дозволили мені використати простір між моїм розумінням і Божим, щоб практикувати послух Йому та вірність духовним знанням, якими я володію вже тепер.
Я свідчу, що довіра до Небесного Батька та Його пророків, яких Він послав, допоможе вам духовно піднестися і підштовхне вас вперед до розширеного Божого горизонту. Ваша точка огляду зміниться, бо змінитеся ви самі. Бог знає, що чим вище ви будете підніматися, тим далі зможете бачити. Наш Спаситель запрошує вас здійснити це сходження. В ім’я Ісуса Христа, амінь.