Підживлюйте коріння, і гілки ростимуть
Гілки вашого свідчення черпатимуть силу з вашої зростаючої віри в Небесного Батька та Його Улюбленого Сина.
Стара каплиця у Цвікау
2024 рік знаменує певні віхи у моєму житті. У цей рік відзначається 75 років з часу мого хрищення і конфірмації як члена Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у Цвікау, Німеччина.
Моє членство у Церкві Ісуса Христа є дуже цінним для мене. Бути причисленим до завітного народу Бога з вами, мої брати і сестри, є однією з найбільших почестей мого життя.
Коли я обмірковую свій шлях учнівства, то мені часто згадується стара вілла у Цвікау, з якою пов’язані дорогоцінні спогади про відвідування причасних зборів Церкви Ісуса Христа у моєму дитинстві. Саме там паросток мого свідчення отримав своє найперше живлення.
У тій каплиці був старий пневматичний орган. Кожної неділі призначався юнак, щоб рухати вгору і вниз тугий важіль, який приводив у рух міхи, що забезпечувало роботу органа. Іноді я мав привілей допомагати в цій важливій справі.
Поки присутні співали наші улюблені гімни, я качав з усіх сил, аби орган не залишився без повітря. З місця, де я сидів як оператор міхів, у мене був чудовий вид на деякі незрівнянні вітражі, на одному з яких був зображений Спаситель, Ісус Христос, а на іншому — Джозеф Сміт у Священному гаю.
Я досі пам’ятаю відчуття святості, яке наповнювало мене, коли я дивився на ті осяяні сонцем вікна, слухаючи свідчення святих і співаючи гімни Сіону.
У тому святому місці Дух Бога доносив до мого розуму і серця свідчення, що це була істина — Ісус Христос є Спасителем світу. Це — Його Церква. Пророк Джозеф Сміт бачив Бога Батька й Ісуса Христа і чув Їхні голоси.
Раніше цього року, перебуваючи за дорученням у Європі, я мав змогу повернутися до Цвікау. На жаль, тієї улюбленої каплиці вже немає. Її знесли багато років тому, щоб звільнити місце для великого багатоквартирного будинку.
Що є вічним, а що — ні?
Визнаю, мені сумно усвідомлювати, що та улюблена споруда з мого дитинства зараз є лише спогадом. То була священна будівля для мене. Але вона була лише будівлею.
На противагу цьому духовне свідчення, яке я отримав від Святого Духа багато років тому, не зникло. Насправді воно стало ще сильнішим. Те, що я дізнався в юності про фундаментальні принципи євангелії Ісуса Христа, дало мені міцну основу на все моє життя. Завітний зв’язок, який установився з моїм Небесним Батьком та Його Улюбленим Сином, залишався зі мною довгий час після того, як каплицю у Цвікау було розібрано, а вітражі втрачено.
“Небо й земля проминеться, — сказав Ісус, — але не минуться слова Мої!”
“Зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь”.
Одним з найважливішого, що ми можемо набути у цьому житті, є здатність розрізняти між вічним і тимчасовим. Щойно ми це зрозуміємо, усе зміниться — наші стосунки, наш вибір і наше ставлення до людей.
Знання про те, що є вічним, а що — ні, є ключем до зміцнення свідчення про Ісуса Христа і Його Церкву.
Не сплутайте гілки з корінням
Відновлена євангелія Ісуса Христа, навчав пророк Джозеф Сміт, “прий[має] кожну істину”. Але це не означає, що всі істини мають однакову цінність. Деякі істини є основними, суттєвими, і є, так би мовити, корінням нашої віри. Інші є додатками, або гіллям — цінними, але лише за умови поєднання з основоположними.
Пророк Джозеф Сміт також сказав: “Фундаментальними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків стосовно Ісуса Христа, що Він помер, був похований і піднявся на третій день, і вознісся на небеса. А все інше, що стосується нашої релігії, є лише додатком до цього”.
Інакше кажучи, Ісус Христос і Його спокутна жертва є коренем нашого свідчення. Усе інше — це гілки.
Я не хочу сказати, що гілки не є важливими. Дереву потрібні гілки. Але, як сказав Спаситель Своїм учням, “вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині”. Без зв’язку зі Спасителем і без живлення, яке йде з коріння, гілка сохне і вмирає.
Стосовно підживлення нашого свідчення про Ісуса Христа, я іноді запитую себе, чи не плутаємо ми гілки з корінням? Спаситель бачив цю помилку у фарисеях під час Свого земного священнослужіння. Вони так багато уваги приділяли відносно незначним деталям закону, що зрештою відкинули те, що Спаситель називав “найважливіш[им] в Законі” — фундаментальні принципи, як-от, “суд, милосердя та віру”.
Якщо ви хочете підживити дерево, ви не бризкаєте воду на гілки. Ви поливаєте коріння. Так само, якщо ви хочете, щоб гілки вашого свідчення зростали і приносили плід, підживлюйте коріння. Якщо у вас є сумніви щодо якогось учення чи якоїсь практики або якогось випадку з історії Церкви, прагніть знайти ясність, виявляючи віру в Ісуса Христа. Прагніть зрозуміти Його жертву за вас, Його любов до вас і Його волю щодо вас. Смиренно наслідуйте Його. Гілки вашого свідчення отримають силу у вашій поглибленій вірі в Небесного Батька та Його Улюбленого Сина.
Наприклад, якщо ви хочете мати сильніше свідчення про Книгу Мормона, зосередьтеся на її свідченні про Ісуса Христа. Зверніть увагу на те, як Книга Мормона свідчить про Нього, чого вона навчає про Нього і як вона запрошує і надихає вас прийти до Нього.
Якщо ви прагнете мати більш змістовний духовний досвід у Церкві чи у храмі, спробуйте знайти Спасителя у священних обрядах, які для нас виконуються там. Знайдіть Господа у Його святому домі.
Якщо ви коли-небудь вигорали або вас обтяжувало ваше церковне покликання, спробуйте зосередити своє служіння на Ісусі Христі. Зробіть це служіння виявом вашої любові до Нього.
Підживлюйте коріння, і гілки ростимуть. І з часом, вони принесуть плід.
Вкорінені й збудовані на Ньому
Міцна віра в Ісуса Христа не виникає сама собою. Ні, у цьому земному світі лише терен та осот сумнівів може зростати сам по собі. Здорове і плідне дерево віри вимагає свідомих зусиль. І невід’ємною складовою цих зусиль є наше міцне вкорінення у Христі.
Наприклад: спочатку нас може приваблювати євангелія Спасителя і Церква, оскільки ми вражені дружелюбністю членів Церкви, добротою єпископа або чистотою каплиці. Ці умови справді важливі для зростання Церкви.
Однак, якщо корені свідчення ніколи не проростуть глибше цих вражень, то що станеться, коли ми переїдемо до приходу, який збирається у менш вражаючій будівлі і де члени Церкви не такі дружелюбні, а єпископ каже щось образливе для нас?
Або ще ось приклад: хіба не справедливо очікувати, що якщо ми виконуємо заповіді і запечатані у храмі, то ми будемо благословенні великою, щасливою сім’єю і у нас будуть розумні слухняні діти, і всі вони залишаться активними в Церкві, служитимуть на місії, співатимуть у приходському хорі і добровільно допомагатимуть прибирати дім зборів кожного суботнього ранку?
Я щиро сподіваюся, що всі ми побачимо це у нашому житті. А якщо цього не станеться? Чи будемо ми триматися біля Спасителя за будь-яких обставин — довіряючи Йому і Його розкладу?
Нам слід запитати себе: чи основується моє свідчення на тому, що, за моїми сподіваннями, має статися в моєму житті? Чи залежить воно від дій та ставлення інших людей? Або чи воно міцно основане на Ісусі Христі, “вкорінен[е] й збудован[е] на Ньому”, попри зміни в обставинах життя?
Традиції, звички та віра
У Книзі Мормона йдеться про людей, які “були ретельними у виконанні обрядів Бога”. Але потім прийшов скептик на ім’я Коригор, який насміхався над євангелією Спасителя, називаючи її “безглузд[ими]” і “дурними традиціями їхніх батьків”. Коригор відвів “серця багатьох, призводячи їх підняти голови свої у своїй злочестивості”. Але інших він не зміг обманути, оскільки для них євангелія Ісуса Христа була чимось набагато більшим, ніж традиція.
Віра є сильною, коли вона глибоко вкорінена в особистому досвіді, особистій відданості Ісусу Христу, якими б не були наші традиції чи слова або вчинки інших.
Наше свідчення може випробовуватися і перевірятися. Віра — це не віра, якщо її не випробувано. Віра не міцнішає, якщо не зустрічає протидії. Тому не впадайте у відчай, якщо у вас є випробування віри або запитання без відповідей.
Нам не слід очікувати, що ми зрозуміємо все, перш ніж почнемо діяти. Бо тоді це не віра. Алма навчав: “Віра це не означає мати досконалі знання про щось”. Якщо ми бездіяльно чекаємо на час, коли отримаємо відповіді на всі наші запитання, то значною мірою обмежуємо те хороше, чого можемо досягти, і обмежуємо силу нашої віри.
Віра — прекрасна, оскільки вона зберігається, навіть якщо не приходять сподівані благословення. Ми не можемо побачити майбутнього, ми не знаємо всіх відповідей, але ми можемо довіряти Ісусу Христу у міру нашого просування вперед і вгору, оскільки Він є нашим Спасителем і Викупителем.
Віра витримує випробування і непевність життя завдяки міцному вкоріненню у Христі і Його вченні. Ісус Христос і наш Небесний Батько, Який послав Його, є тими єдиними, незмінними, абсолютно надійними особами, яким ми можемо довіряти.
Свідчення — це не те, що можна здобути один раз, і воно залишиться назавжди. Воно більше схоже на дерево, яке слід постійно підживлювати. Посіяти слово Бога у вашому серці — це лише перший крок. Коли ваше свідчення починає зростати — ось коли починається справжня робота! Ось коли вам потрібно “підживлю[вати] його з великим піклуванням, щоб воно могло пустити коріння, щоб воно могло рости і давати плоди”. Це вимагає “велико[ї] старанн[ості]” і “терпіння з Словом”. Але обіцяння Господа надійні: “Ви будете пожинати нагороди за вашу віру, і за вашу старанність, і терпіння, і довготерпіння, чекаючи, щоб дерево принесло плід вам”.
Мої дорогі брати і сестри, мої дорогі друзі, щось у мені сумує за тією старою каплицею в Цвікау та її вітражами. Але протягом останніх 75 років Ісус Христос вів мене шляхом життя, яке було більш захоплюючим, ніж я міг будь-коли це собі уявити. Він утішав мене у моїх випробуваннях, допомагав побачити мої слабкості, зцілював мої духовні рани і підживлював мою зростаючу віру.
Я щиро молюся і залишаю благословення, щоб ми постійно підживлювали коріння нашої віри у Спасителя, Його вчення і Його Церкву. Про це я свідчу у священне ім’я нашого Спасителя, нашого Викупителя, нашого Господаря — в ім’я Ісуса Христа, амінь.