«Материнське серце»
«Зрощуючи» в собі материнське серце, кожна дівчина і жінка готується до своєї божественної, вічної місії материнства.
Я часто чула, як мій батько величав мою маму жінкою з материнським серцем, вона такою і є. Її материнський вплив відчуло багато сотень, а то й тисяч людей, і вона досягла справжньої майстерності у ролі вихователя. Її свідчення про відновлену євангелію Ісуса Христа і сильне відчуття, хто вона є і якою є її мета, направляли її життя.
Вона довго не виходила заміж, у роки самотності вона присвятила своє життя власному розвитку. Хоч на той час це було й нетиповим, вона закінчила університет, мала успіх у своїй кар’єрі. Вона вийшла заміж, діти народжувалися одне за одним, і невдовзі вона стала матір’ю великої сім’ї. Усі набуті нею знання, усі її природні здібності й дари, усі її навички були спрямовані на організацію, яка не була обмежена лише земним існуванням. Як дочка Бога, вірна своїм завітам з Ним, вона все своє життя підготувала для материнства.
Що це таке—материнське серце і як його мати? Ми дещо дізнаємося про нього з Писань. Псалом можна прочитати так: «Хто жінку… знайде [з материнським серцем]? Бо ж ціна її більша від перл»… Вона «робить охоче своїми руками… Із плоду долоней своїх засадила вона виноградника… Руки свої простягає до бідного… Сила та пишність одежа її… Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці. Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть» (Приповісті 31:10,13, 16, 20, 25–27). Жінка з материнським серцем має свідчення про відновлену євангелію, і вона навчає принципам євангелії неухильно. Вона дотримується священних завітів, укладених у святих храмах. Вона нешкодуючи ділиться своїми талантами і всім, що вміє. Вона здобуває ту освіту, яку дозволять обставини, розвиваючи свій розум і душу, щоб навчати всьому, що знає, наступні покоління.
Якщо вона має дітей, то вона—«хорош[а мати]» (1 Нефій 1:1) і живе за нормами поведінки, чітко дотримуючись порад сучасних пророків, і навчає інших цьому. Вона вчить своїх «дітей молитися і ходити в праведності перед Господом» (див. УЗ 68:28). Вона не дослухається до голосів і часткових істин світу, вона знає, що євангельські норми основані на вічних, незмінних істинах. Вона вірить, що вона «в першу чергу відповідальна за виховання своїх дітей» і що це є вкрай важлива, піднесена і «священна відповідальність» («Сім’я: проголошення світові», Ліягона, жов., 1998, с. 24). Їхнє виховання та живлення матеріальне настільки ж заслуговує на увагу, як і їхнє виховання та насичення духовне. Вона «не томиться робити добро» і з задоволенням служить своїй сім’ї, бо знає, що «з малого виходить велике» (див. УЗ 64:33).
О як би хотілося, щоб кожна дівчина і жінка могли мати свідчення про свій потенціал вічного материнства, дотримуючись своїх земних завітів. «Кожна… є улюбленою духовною дочкою небесних батьків і, будучи такою, має божественну… долю» («Сім’я: проголошення світові»). Як духовні дочки Бога, жінки «отримали свій перший урок в духовному світі і були підготовлені прийти» (див. УЗ 138:56) на землю. Вони були серед тих «благородних і великих» (див. УЗ 138:55), які «радісний окрик здіймали» (Йов 38:7) під час сотворіння землі, бо вони могли отримати фізичне тіло, щоб бути випробуваними на землі (див. Aврaaм 3:25). Вони хотіли працювати пліч-о-пліч з праведними чоловіками, щоб досягти вічних цілей, яких їм самим по собі не досягти.
Роль жінки не почалася на землі і тут не закінчується. Жінка, яка цінує своє материнство на землі, цінуватиме його і у світі, що прийде, «Бо де скарб твій,—там буде й серце твоє!» (Maтвій 6:21). «Зрощуючи» в собі материнське серце, кожна дівчина і жінка готується до своєї божественної, вічної місії материнства. «Той рівень розуму, якого [вона] досяга[є] у цьому житті, підніметься [з нею] під час воскресіння. І якщо людина набуває більшого знання і розуму у цьому житті завдяки [її] старанності й послушності, ніж інша, [вона] матиме більше переваг у світі прийдешньому» (див. УЗ 130:18–19).
Я вже побачила, що найщиріше материнське серце б’ється в грудях жінок, які в цьому житті не мають власних дітей, але які знають, що «все має здійснитися в належний час» і що вони «закладають основи великої справи» (див. УЗ 64:32–33). Дотримуючись своїх завітів, вони тим самим інвестують в грандіозне, престижне майбутнє, бо знають, що «тим, хто зберігає свій другий стан, на голови буде додано слави на віки вічні» (див. Aвраам 3:26).
Недавно в парку я зустріла групу жінок з материнським серцем. Це були молоді жінки, які дотримуються своїх завітів. Це були жінки, сповнені надій, вони після закінчення відомих університетів мали ступінь спеціаліста. Того вечора вони присвятили свої неабиякі таланти, щоб спланувати обід і поділитися ідеями, як вести домашнє господарство. Вони навчали дворічних дітлахів, як бути добрими між собою. Вони заспокоювали немовлят, цілували забиті колінця, витирали дітям сльози. Я запитала одну з цих мам, як сталося, що вона так охоче спрямувала свої таланти на виконання ролі матері. Вона відповіла: «Я знаю, хто я, і знаю, що від мене очікують. А решта—то другорядне». Та молода мати зростить віру й характер в наступному поколінні, невтомно молячись разом зі своєю сім’єю, навчаючи з Писань, читаючи книги вголос, співаючи пісні і готуючи їжу. Вона залучена до великої справи. Вона знає, що «діти—спадщина Господня, і блаженн[а та жінка], що сагайдака свого ними наповни[ла]» (Псалми 127:3, 5).
Вона знає: щоденний вплив праведної, добросовісної, наполегливої матері набагато триваліший, набагато сильніший, набагато дієвіший за будь-яке становище чи інституцію, створену людиною. Вона вірить, що її гідність дає їй можливість мати благословення, як і прадавній Ревеці, бути «матір’ю для тисячі десятків тисяч» (Буття 24:60).
Вірні своїм завітам жінки з материнським серцем знають, що рано чи пізно вони будуть матерями; що вони будуть благословенні «наповнити свого сагайдака» дітьми тут, у смертному житті, чи після нього; що незалежно від того, одинокі, заміжні чи залишені чоловіком, вони несуть відповідальність за дітей; що у святих храмах вони були «обдаровані силою згори» (див. УЗ 38:32) і разом з ендаументом отримують обіцяні благословення, і вони «повітали, і вірували в них» (Євреям 11:13).
Кожна дівчина і жінка, яка укладає священні завіти і дотримується їх, може мати материнське серце. Можливості жінки з материнським серцем безкраї. Праведні жінки змінювали і змінюватимуть хід історії, і їхній вплив буде поширюватися й стрімко зростати у вічностях. Я дуже вдячна Господу за те, що він довірив жінкам божественну місію бути матерями. Як і Мати Єва, я «рада» (див. Мойсей 5:11) знати це. В ім’я Ісуса Христа, амінь.