Не бійтеся
Моральні цінності, які мають бути основою для всієї цивілізації, все швидше по спіралі сповзають униз. І все таки я не боюся за майбутнє.
Кілька тижнів тому до нас приїздив наймолодший син разом з дружиною та дітьми. Першим з машини вибіг наш дворічний онук. Він біг до мене, простягнувши руки вперед і вигукуючи: «Дідуню! Дідуню! Дідуню!»
Він обнімав мене за ноги, а я дивився на його усміхнене обличчя, великі невинні очі й думав: «Який світ на нього чекає?»
На якусь мить у мене виникло відчуття занепокоєння, страху за майбутнє, яким діляться з нами так багато батьків. Де б ми не були, батьки й матері стурбовані майбутнім їхніх дітей у цьому дуже неспокійному світі.
Але потім мною оволоділо почуття впевненості. Мій страх за майбутнє розтанув.
Дух спрямування і втіхи, такий звичний для нас у Церкві, змусив мене згадати те, що я вже знаю. Страх за майбутнє зник. Цей маленький дворічний хлопчик з сяючими очима може мати хороше життя, дуже хороше життя, а також його діти й онуки, навіть якщо вони житимуть у світі, сповненому злочестям.
Протягом життя вони стануть свідками багатьох подій. Деякі з них будуть перевіркою їхньої сміливості та збільшать віру. Але якщо вони з молитвою шукатимуть допомоги та проводу, їм буде дано силу долати випробування. Ці труднощі не стануть на заваді для їхнього розвитку, але навпаки, стануть сходами до більшого знання.
Як дідусь і один з дванадцятьох апостолів я дам вам кілька порад, застережень, а також підбадьорення. У мене це вийшло б набагато краще, якби бабуся, тобто моя дружина, з якою ми разом живемо 57 років, стояла поруч зі мною. Матері знають життя краще, ніж батьки, але я спробую.
Ми не боїмося, що станеться в майбутньому з нами або нашими дітьми. Ми живемо у небезпечно неспокійні часи. Знехтувано цінності, які підтримували стабільність у світі в минулі часи.
Ми не повинні ігнорувати слова Моронія, який побачив наші часи і сказав: «Ви [повинні] прокину[тися] до відчуття вашого жахливого стану» (Етер 8:24).
Ми не можемо легковажити цим застереженням із Книги Мормона:
«Господь у Його великій безкінечній великодушності благословляє і дає процвітання тим, хто покладає довіру на Нього, … роблячи все заради добробуту і щастя Свого народу; так, тоді настає час, коли вони кам’яніють серцями своїми і забувають Господа свого і топчуть під ногами Святого Того—так, і все через їхній спокій і їхнє надзвичайно велике процвітання.
І таким чином ми бачимо, що доки Господь не покарає Свій народ багатьма скорботами, так, доки Він не вразить їх смертю, і жахом, і голодом, і всілякою пошестю, вони не згадають про Нього» (Геламан 12:1–3; курсив додано).
Ви звернули увагу на слово жах у тому пророчому застереженні з Книги Мормона?
Моральні цінності, які мають бути основою для всієї цивілізації, все швидше по спіралі сповзають униз. І все таки я не боюся за майбутнє.
Перша світова війна закінчилася за шість років до мого народження. Під час мого дитинства повсюди були видні наслідки війни. Друга світова війна почалася через 15 років після мого народження. Темні хмари вже збиралися.
У нас було таке саме тривожне відчуття, як і у багатьох з вас тепер. Ми думали про те, що принесе з собою майбутнє в такому ненадійному світі.
Коли я був хлопчиком, у кожному місті постійно виникали дитячі хвороби. Коли хтось хворів на вітрянку, кір або свинку, медпрацівник приходив у той дім і на ґанку або вікні поміщав знак—попередження про карантин, як застереження триматися на відстані. У великій сім’ї, такій як наша, ті хвороби подовгу не виводилися, бо одна дитина підхоплювала її від іншої, тому знак міг залишатися протягом тижнів.
Ми не могли відокремити себе у своїх будинках або десь заховатися, щоб уникнути цих жахливих інфекцій. Ми повинні були йти до школи, на роботу або в Церкву—життя продовжувалося!
Дві мої сестри дуже важко захворіли на кір. Спочатку здавалося, що вони видужали. За кілька тижнів мама якось визирнула у вікно й побачила, що Адель, молодша з сестер, іде хитаючись. Вона була бліда й ослаблена лихоманкою. То була ревматична лихоманка! Вона виникла як ускладнення після кору. Інша сестра також захворіла.
Майже нічим не можна було допомогти. Незважаючи на всі молитви моїх батьків, Адель померла. Їй було вісім років.
Хоча Нона, яка була старшою на два роки, одужала, її здоров’я було слабким протягом усього життя.
Коли я був у сьомому класі, на уроці охорони здоров’я вчитель прочитав статтю про одну маму, яка дізналася, що сусідські діти захворіли на вітрянку. Вона розуміла, що, найвірогідніше, її діти також підхоплять цю хворобу, можливо, один за одним. Тому вона вирішила, щоб вони перехворіли всі разом.
Отже, вона послала своїх дітей погратися із сусідськими дітьми, наражаючи їх на інфекцію, таким чином вирішуючи це питання. Уявіть її жах, коли пізніше прийшов лікар і оголосив, що діти захворіли не на вітрянку; то була віспа.
Найкраще, що можна було зробити тоді і що ми повинні робити зараз—це уникати місць, де існує загроза фізичної або духовної інфекції.
Нас мало непокоїть можливість зараження на кір наших онуків. Їм зробили щеплення, і вони можуть вільно ходити, не боячись цього захворювання.
Хоча в більшості частин світу кір практично переможений, проведення щеплень проти цього захворювання відіграє головну роль у боротьбі з дитячою смертністю.
З грошей, щедро пожертвуваних святими останніх днів, Церква нещодавно подарувала мільйон доларів на спільні зусилля з проведення щеплень проти кору дітям Африки. Усього за долар можна захистити життя однієї дитини.
У наш час батьки стурбовані моральними і духовними хворобами. Ці захворювання можуть давати жахливі ускладнення, якщо нехтувати нормами та цінностями.
Якщо сироватка якісна, фізичне тіло отримає захист від хвороб. Ми можемо також захистити наших дітей від моральних і духовних недугів.
Латинське слово inoculate (прищепити) складається з двох частин: in—«знаходитися в середині» та oculate, що означає «око, щоб бачити».
Після хрищення і конфірмації дітей (див. УЗ 20:41, 43; 33:15) ми встановлюємо око в середині них—невимовний дар Святого Духа (див. УЗ 121:26). З відновленням євангелії з’явилася влада надавати цей дар.
Книга Мормона дає ключ до розуміння:
«Ангели розмовляють силою Святого Духа; отже, вони промовляють слова Христа… Бенкетуйте словами Христа; бо ось, слова Христа скажуть вам усе, що вам треба робити» (2 Нефій 32:3).
Якщо ви сприймете це своїм розумом і плекатимете в почуттях, тоді знання про відновлену євангелію та свідчення про Ісуса Христа стануть духовним щепленням для ваших дітей.
Одне можна сказати з упевненістю: найкраще захистить і збереже від духовних хвороб надійна домівка і сім’я. Це завжди було істинним, це завжди буде істинним. Ми повинні зробити це головним пріоритетом.
Писання вчать: «Узявши щит віри,—каже Господь,—ви зможете погасити всі вогненні стріли злочестивих» (див. УЗ 27:17).
Цей щит віри найкраще виготовляти в домашніх умовах. А полірувати цей щит можна на уроках у Церкві та під час заходів. Іншими словами, щит вручну створюється вдома й підганяється для кожного окремо.
Господь сказав: «Візьміть Мою повну зброю, щоб ви могли протистояти злому дню, зробивши все, щоб ви могли вистояти» (див. УЗ 27:15).
Наші молоді люди у багатьох відношеннях набагато сильніші та кращі, ніж ми у їхньому віці.
Підбадьорюйте нашу молодь. Вони не повинні жити у страху (див. УЗ 6:36). Страх—це протилежність віри.
Хоча ми не можемо знищити злочестя, ми можемо виховувати молодих святих останніх днів, даючи їм духовне живлення та імунітет проти сил зла.
Як дідусь, який прожив уже багато років, я раджу вам мати віру. Завжди є спосіб вирішити проблеми. Тримайтеся Церкви. Утримуйте своїх дітей у Церкві.
У дні Алми «проповідування Слова мало велику силу вести людей робити те, що було справедливим—так, це мало сильніший вплив на свідомість людей, ніж меч або щось інше, що траплялося з ними—тому Алма подумав, що було б доцільно, аби вони випробували силу слова Бога» (Алма 31:15).
Істинне вчення, коли його розуміють, змінює ставлення і поведінку. Вивчення доктрин євангелії покращить поведінку швидше, ніж це зробить вивчення самої поведінки.
Знайдіть щастя в простих речах і не втрачайте почуття гумору.
Нона видужала від кору та ревматизму. Вона прожила досить довго, щоб перенести операцію на серці. Її здоров’я покращилося, й вона могла насолоджуватися життям ще довгі роки. Деякі люди звертали увагу на її оновлену енергійність. Нона відповідала: «Я встановила мотор від «Каділлака» у старий «Запорожець».
Не втрачайте почуття гумору!
Не бійтеся народжувати дітей. Ми вступили в завіт надавати фізичні тіла, щоб духи могли прийти у земне життя (див. Буття 1:28; Мойсей 2:28). Діти—майбутнє відновленої Церкви.
Впорядкуйте свої домівки. Якщо мама ходить на роботу, подивіться, чи можна це якимось чином змінити, хоча б трохи. Це дуже важко змінити в наш час. Але ретельно все обдумайте й моліться (див. УЗ 9:8–9). Потім чекайте, щоб отримати натхнення, тобто одкровення (див. УЗ 8:2–3). Чекайте втручання сили, що знаходиться поза завісою, яка в належний час допоможе вам рухатися в тому напрямку, який є кращим для вашої сім’ї.
Алма назвав план спасіння «великим планом щастя» (Алма 42:8; див. також 2 Нефій 11:5; Aлма 12:25; 17:16; 34:9; 41:2; 42:5, 11–13, 15, 31; Moйсей 6:62).
Кожен з нас прийшов у земне життя, щоб отримати фізичне тіло та пройти крізь випробування (див. Авраам 3:24–26).
В житті обов’язково будуть випробування, а деякі з них гіркі й важкі. У нас може з’явитися бажання уникнути усіх труднощів життя, але це суперечитиме великому плану щастя, «бо певно є потреба в тому, щоб була протилежність у всьому» (2 Нефій 2:11). Ці випробування є джерелом нашої сили.
Хоча моя сестра Адель була невинною дитиною, її життя було жорстоко перерване хворобою та стражданнями. Вона разом з іншими такими, хто пішов з життя, продовжує роботу Господа за завісою. Вона не втратить нічого, що є важливим для її вічного розвитку.
Ми також втратили маленьку онучку. Її звали Емма на честь моєї матері. Ми маємо втіху завдяки Писанням.
«Малі діти не потребують покаяння і хрищення також…
Малі діти живуть у Христі» (Морон. 8:11–12).
Згадайте спокуту Христа. Не впадайте у відчай і не вважайте втраченими навіки тих, хто піддався спокусам Сатани. Після того, як борг буде сплачено до «останнього шеляга» (Матвій 5:26) і після зцілення, яке настає внаслідок цілковитого покаяння, вони отримають спасіння.
Ідіть за провідниками, покликаними головувати над вами, бо дано обіцяння: «І якщо Мої люди прислухатимуться до Мого голосу і до голосу Моїх слуг, яких Я призначив вести Мій народ, ось, істинно Я кажу вам, їх не буде зрушено з цього місця» (див. УЗ 124:45).
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів прямуватиме вперед, «доки… не наповнить всю землю» (див. УЗ 65:2) і великий Єгова не скаже, що Його роботу виконано (див. History of the Church, 4:540). Церква—це безпечна гавань. Нас буде захищати справедливість, а втішатиме милість (див. Алма 34:15–16). Жодна нечестива рука не зупинить просування цієї роботи (див. УЗ 76:3).
Ми чітко бачимо ситуацію у світі.
Апостол Павло пророкував про «тяжкі часи» (2 Тимофію 3:1) і застерігав: «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Ефесянам 6:12).
Ісая обіцяв: «Будеш міцно поставлена правдою, стань далеко від утиску, бо не боятимешся; і від страху, бо до тебе не зблизиться він» (Ісая 54:14).
Сам Господь підбадьорював нас: «Отже, будьте в доброму гуморі і не бійтеся, бо Я, Господь, з вами і стоятиму біля вас; і ви будете свідчити про Мене, самого Ісуса Христа, що Я є Син живого Бога, що Я був, що Я є, і що Я маю прийти» (УЗ 68:6). В ім’я Ісуса Христа, амінь.