Залишайтеся на високій дорозі
Моліт[ься] про силу ходити високою дорогою, що часом може бути пустинною, але що веде до надзвичайного миру, щастя і радості в цьому житті і житті прийдешньому.
Мої дорогі юні друзі, прекрасні молоді жінки, ви почули зворушливі свідчення й прекрасні промови президентства Товариства молодих жінок. Які обдаровані й здібні керівники! Їх підтримують члени головного правління, які керують величною програмою для молодих жінок, що діє по всьому світу.
І до мене дійшла черга виступати перед вами, і я не знаю, що й сказати. Мене вражає те, скільки вас! Цей велетенський Конференц-центр прийняв тисячі відвідувачів. Переповнені сусідні зали. Наше зібрання передається в будинки зборів у багатьох країнах нашої великої планети.
Вас так багато! Моє серце лине до вас! Я вдячний вам! Я славлю вас! Я поважаю вас! Якою неймовірною силою для добра ви є!
Ви—міць сьогодення, надія на майбутнє.
Ви—квінтесенція всіх попередніх поколінь, обіцяння поколінь майбутніх.
Ви повинні знати—і вам про це вже було сказано,—що є не самотніми в цьому світі. Вас сотні і тисячі. Ви живете в різних країнах. Ви спілкуєтеся різними мовами. І в кожній з вас є щось божественне.
Ви—неповторні. Ви—дочки Бога.
З народження ви успадкували право на щось прекрасне, священне і божественне. Ніколи не забувайте цього! Ваш вічний Батько є Господарем усесвіту. Він править усім, але при цьому Він чує ваші—Його дочок—молитви й ті слова, які ви кажете Йому. Він відповість на ваші молитви. Він не залишить вас самих.
У хвилини спокою я думаю про майбутнє з усіма його можливостями і жахливими спокусами. Мені цікаво, як складеться ваше життя в наступні десять років. Де ви будете? Що ви будете робити? Це залежить від рішень, які ви приймаєте, які часом можуть здаватися незначними, але які матимуть величезні наслідки.
Хтось колись сказав: «Правильне або неправильне рішення сьогодні може мати вирішальний вплив на цілу вічність» (James Freeman Clarke, in Elbert Hubbard’s Scrap Book [1923], 95).
У вас є потенціал стати такими, якими ви вирішили стати. У вас є розум, тіло і дух. З цими трьома компонентами у взаємодії ви можете йти високою дорогою, що веде до успіху і щастя. Але це вимагає зусиль, жертв і віри.
Крім іншого, мушу нагадати вам, ви повинні здобути якомога кращу освіту. Життя стало складним і конкурентним. Ви не можете припускати, що хтось вам чимось зобов’язаний. Вам доведеться докласти великих зусиль і застосувати найліпші здібності, щоб прокласти шлях у прекрасне майбутнє, якого ви можете досягти. Час від часу, ймовірно, будуть серйозні розчарування. Але на цьому шляху вам допомагатимуть інші, багато інших, підбадьорюючи і зміцнюючи в подорожі.
Одного дня я відвідував у лікарні хорошого друга. Я спостерігав за медсестрами, що були на чергуванні. Вони були дуже вправними. Я був вражений, наскільки вони знають все, що відбувається і як з цим впоратися. З усього було видно, що їх добре навчили. На стіні кожної палати висіло в рамці їхнє гасло: «Ми прагнемо довершеності».
Які зміни може зробити навчання! Навчання—це ключ до можливостей. Завдяки навчанню додаються знання, сила й самодисципліна. Можливо, у вас немає коштів, щоб здобути всю бажану освіту. Використайте існуючі кошти якомога краще і скористайтеся пільгами за відмінне навчання, грантами і позикою, яку ви будете спроможні повернути.
Для цього і було засновано Постійний фонд освіти. Ми побачили, що кілька доларів можуть повністю змінити світ можливостей для юнаків і дівчат, і вони здобудуть необхідну освіту. Одержувач позики після завершення навчання повертає позику, щоб хтось інший мав такі ж можливості.
Поки що досвід показує, що завдяки навчанню заробітна плата збільшується в три або чотири рази. Тільки подумайте про це!
Хоч ця програма діє не всюди, та вона доступна для декого з вас у певних регіонах, і ця програма може виявитися великим благословенням у вашому житті.
Крокуючи дорогою життя, будьте пильні щодо друзів. Вони можуть підтримати вас або зламати. Будьте щедрими, допомагаючи знедоленим і розгубленим. Але товаришуйте з подібними собі—друзями, які підтримають вас, стоятимуть за вас, житимуть так, як ви того прагнете, які вибиратимуть такі ж розваги і які опиратимуться злу, як і ви.
Щоб виконати план щастя, Великий Творець наділив нас інстинктом, через який хлопці цікавляться дівчатами, а дівчата—хлопцями. Ця могутня схильність може принести прекрасні переживання або призвести до потворних наслідків. Якщо подивитися на світ, здається, що він «нарешті» зовсім позбувся моралі. Порушення старих норм стало нормальним явищем. Дослідження одне за одним показують, що йде відступництво від перевірених століттями принципів. Самодисципліна залишена, безладні інтимні стосунки надто поширені.
Мої дорогі друзі, ми не можемо брати те, що є прийнятним у світі. У вас, членів цієї Церкви, є вищий ідеал, що вимагає більшого. Він проголошується наче голосом з гори Сінай—не потурай собі. Ви повинні контролювати свої бажання. Для вас не буде майбутнього, якщо виберете інший курс. Я маю виправити себе і сказати, що Господь дав можливість покаятися і бути прощеними. Однак піддавання спокусі може нанести рану, яка ніколи не загоїться і залишить потворний шрам.
Скромність в одязі й манерах допоможе вам захиститися від спокуси. Можливо, важко знайти скромний одяг, але знайти можна, якщо постаратися. Іноді у мене виникає бажання, щоб кожна дівчина мала швейну машинку і знала, як користуватися нею. Тоді вона могла б шити собі красивий одяг. Мабуть, це нереально. Але я неодмінно скажу, що ви можете бути привабливими і в скромному одязі. Ви можете бути свіжими, бадьорими і прекрасними в одязі й поведінці. Інші будуть цікавитися вами як особистістю, що є підсумком ваших особистих якостей. Будьте щасливими! Посміхайтеся! Веселіться! Але установіть критерії межі—так би мовити, лінію на піску, яку ви не можете перейти.
Господь сказав про тих, хто відкинув пораду: «Спіткнулися і … впали, коли буря зій[шла], і вітри поду[ли], і дощі прол[илися] і вдар[или] у їхні будинки» (див. УЗ 90:5)
Стійте подалі від порочних розваг. Вони можуть приваблювати, але в більшості випадків є принизливими. Я не хочу бути ханжею. Не хочу, щоб мене вважали буркуном. Не хочу, щоб про мене думали як про старого, який нічого не знає про молодь і її проблеми. Я вважаю, що дещо знаю про це, і від усього серця і з усією любов’ю я благаю вас залишатися на високій дорозі. Веселіться з хорошими друзями. Співайте і танцюйте, плавайте і подорожуйте, разом беріть участь у заходах, живіть енергійно, із захопленням.
Поважайте своє тіло. Господь говорить про нього як про храм. Стільки людей спотворюють своє тіло татуюванням! Яка близорукість! Ці мітки залишаться на все життя. Їх не можна прибрати, окрім як через складну й дорогу процедуру. Я не розумію, чому дівчата піддають себе такому. Я благаю вас уникати такого спотворення.
Говорячи про те, чого слід уникати, я знов нагадую про наркотики. Будь ласка, не експериментуйте з ними. Тримайтеся від них подалі, наче це мерзенне захворювання, бо так воно і є.
Ніколи не думайте, що ви самі впораєтеся з цим. Вам потрібна допомога Господа. Ніколи не вагайтеся стати на коліна там, де вас не потурбують, і поговорити з Ним. Яка це дивовижна і прекрасна річ—молитва! Подумайте про це. Ми справді можемо поговорити з Небесним Батьком. Він почує і відповість, але нам треба слухати, щоб почути. Не існує нічого надто серйозного чи надто незначного, чим з Ним не можна поділитися. Він сказав: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!» (Матвій 11:28) Далі Він каже: «Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (в. 30).
Це означає, що після всього, що сказано і зроблено, Його шляхом легко іти і Його дорогою легко крокувати. Павло писав до римлян: «Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім» (Римлянам 14:17).
Віра в Господа Ісуса Христа повинна бути для вас світлом маяка, полярною зіркою на вашому небосхилі.
Президент Джордж Альберт Сміт часто говорив, що треба стояти на Господній стороні лінії. Як це важливо!
Багато років тому я розповідав на конференції історію, яку повторю. Історія про бейсболіста. Я розумію, що в деяких країнах світу про бейсбол небагато відомо. Ви навіть не цікавитеся ним. Але історія несе в собі величезний урок.
Це сталося в 1912 році. Розігрувалася Світова серія, і була фінальна гра, що мала визначити переможця серії. Рахунок був 2:1 на користь Нью-Йорк Джаянтс, які були в полі, а Бостон Ред Сокс за биткою. Гравець із биткою відбив м’яча високо по дузі. За ним кинулися двоє гравців нью-йоркської команди. Фред Снодгресс у центрі поля дав знак одноклубнику, що візьме м’яч. Він підійшов прямо під м’яч, який влетів йому в рукавицю. Але він не втримав його. М’яч вислизнув з хватки і впав на землю. По трибунах прокотився стогін. Уболівальники не могли повірити, що Снодгресс упустив м’яч. До того він ловив сотні м’ячів у повітрі. Але тепер, у цей критично важливий момент, він не зміг втримати його. Ред Сокс продовжили участь у змаганні і виграли світову першість.
Снодргесс повернувся в гру наступного сезону і прекрасно грав ще дев’ять років. Він дожив до 86 років і помер у 1974 році. Але після цієї однієї помилки і протягом 62 років, коли його комусь представляли, завжди лунала фраза: «О, так, ви той, хто упустив м’яча».
На жаль, ми бачимо, як люди весь час упускають м’ячі. Студентка, яка думає, що відмінно вчиться, під психологічним тиском провалює останній іспит. Водій, який надзвичайно обережно керує автомобілем, у мить неуважності потрапляє в трагічну аварію. Працівник, якому довіряють і який добре виконує роботу, в якусь хвилину постає перед спокусою, подолати яку не може. На нього падає тінь, яка, здається, ніколи не зникне.
Спалах гніву вмить знищує давні дружні стосунки. Маленький гріх якимось чином зростає і зрештою стає причиною відлучення від Церкви.
Життя людини може бути доброчесним, а потім трапляється одне-єдине порушення норм моралі, яке стає руйнівним, супроводжує все життя і спогади про нього, здається, ніколи не забувають.
У всіх подібних випадках хтось упускає м’яча. Можливо, в людини був надлишок впевненості в собі. Можливо, вона повелася зухвало, думаючи: «Мені і старатися нема чого». Та коли вона ловить м’яч, він пролітає крізь рукавицю і падає на землю. Так, є покаяння. Звісно, є прощення. Є бажання забути. Але чомусь про те падіння м’яча важко забути.
Мої дорогі й прекрасні дівчата, я промовляю з любов’ю батька. Я дякую вам, що ви поки що йдете життям дуже добре. Я благаю вас ніколи не опускатися, поставити ціль, триматися курсу і йти вперед, не зупиняючись, коли постає перешкода—спокуса і сили, що можуть бути на шляху.
Я молюся, щоб ви не змарнували своє життя, але щоб воно принесло плоди величного й вічного добра. Пройдуть роки, і я вже не зможу побачити, як ви розпорядилися своїм життям. Але буде багато інших, о, так багато, які будуть розраховувати на вас, бо їхній мир і щастя будуть залежати від ваших дій. А більше за всіх на вас буде розраховувати ваш Небесний Батько, який завжди любитиме вас, Своїх дочок.
Я хочу наголосити, що якщо ви зробите помилку, то можете бути прощеними, її можна подолати, піднятися над нею. Ви можете йти далі до успіху й щастя. Та я сподіваюся, що вам не доведеться цього пережити, і я впевнений, що не доведеться, якщо ви приймете рішення і будете молитися про силу ходити високою дорогою, що часом може бути пустинною, але що веде до надзвичайного миру, щастя і радості в цьому житті і житті прийдешньому.
Про це я молюся у святе ім’я Того, Хто віддав Своє життя, щоб ми могли жити вічно, в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.