З повнотою почуттів люблячого батька: послання надії сім’ям
Незважаючи на те, яким злим став цей світ, наші сім’ї можуть жити в мирі. Якщо робитимемо те, що є правильним, нас буде скеровано і захищено.
Як пророкував Павло, ми живемо у «тяжкі часи»1. «Сатана ходить навколо, відводячи геть серця людей»2, і його вплив зростає. Але, незважаючи на те, яким злим став цей світ, наші сім’ї можуть жити в мирі. Якщо робитимемо те, що є правильним, нас буде скеровано і захищено.
У гімні, який часто співали наші пращури-піонери, говориться, що робити: «На чресла зброю, в путь виходь! Нас не покине наш Господь!»3 Саме така відвага і віра потрібна нам як батькам і сім’ям у ці останні дні.
У патріарха Легія була така відвага. Він любив свою сім’ю і радів, що дехто з його дітей дотримувалися Господніх заповідей. Та, напевно, його серце розривалося, коли сини «Ламан [і] Лемуїл не скуштували цей плід», яким була любов Бога. «Він… дуже стривожи[вся] за [них]; зокрема, він боявся, що вони будуть знехтувані Господом»4.
Кожний батько переживає такі хвилини страху. Проте, коли ми застосовуємо віру, навчаючи наших дітей і роблячи все, щоб допомогти їм, страхи зникнуть. Легій одягнув на чресла зброю і з вірою «умовляв [своїх дітей]… від повноти почуттів люблячого батька прислухатися до його слів, і тоді, може, Господь буде милостивим до них». І «він благав їх виконувати заповіді Господа»5.
Ми також повинні мати віру навчати наших дітей і благати їх виконувати заповіді. Ми не можемо дозволити, щоб їхній вибір послабив нашу віру. Наша гідність не буде вимірюватися їхньою праведністю. Легій не втратив благословення скуштувати від дерева життя через те, що Ламан і Лемуїл відмовилися від його плодів. Інколи ми відчуваємо свою поразку як батьки, коли діти роблять помилки або відходять від істини. В цьому немає провини батьків, якщо вони зробили все, аби любити, навчати, молитися і піклуватися про своїх дітей. Їхня віра, молитви і зусилля будуть спрямовані на благо дітей.
Господь бажає, щоб ми як батьки виконували Його заповіді. Він сказав: «Навча[йте] своїх дітей світлу й істині, згідно з заповідями… приве[діть] до ладу свій власний дім… Див[іться] за тим, щоб [ви] були більш старанними і турботливими вдома»6.
Сьогодні я бажаю нагадати всім нам, що жодна сім’я ще не досягла досконалості. Всі сім’ї піддані умовам земного життя. Кожному даний дар свободи волі—самим вибирати і вчитися на наслідках своїх рішень.
Кожен з нас може відчути, як так чи інакше страждає подружжя, дитина, батько або дальній родич—психічно, фізично, морально або духовно; і ми самі можемо переживати випробування. Так, земне життя нелегке.
Кожна сім’я живе у своїх особливих обставинах. Але євангелія Ісуса Христа допомагає впоратися з кожним викликом долі, і тому ми повинні викладати її дітям.
У посланні «Сім’я: проголошення світові» зазначено:
«Батьки мають священний обов’язок виховувати своїх дітей в любові й праведності, забезпечувати їхні фізичні й духовні потреби, учити їх любити один одного і служити один одному, виконувати заповіді Бога і бути законопослушними громадянами, де б вони не жили. Чоловіки і дружини—матері і батьки—будуть відповідати перед Богом за виконання цих обов’язків»7.
Виконання цих обов’язків є ключем до захисту сімей в останні дні.
Мойсей радив: «І пильно навчиш [цих слів] синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш»8. Наша сім’я завжди повинна мати місце в наших думках.
Мойсей розумів, як важливо постійно повчати, бо він виріс у важкі часи. За часів народження Мойсея фараон видав указ, що кожне єврейське немовля чоловічої статі в Єгипті будуть кидати в річку. Але батьки Мойсея серйозно поставилися до батьківських обов’язків.
В Писаннях записано: «Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони… не злякались наказу царевого»9. Коли Мойсей став надто дорослим, щоб його можна було переховувати, його мати Йохевед майстерно зробила з очерету кошик, обмазала його мулом і смолою і поклала в нього сина. Вона направила крихітне судно вниз річкою, до безпечного місця, де купалася донька фараона.
Не кидаючи все на розсуд долі, Йохевед послала слід за кошиком натхненну помічницю, свою доньку Маріям. Коли донька фараона, принцеса, знайшла хлопчика, Маріям хоробро запропонувала покликати єврейську няньку. Тією нянькою була Йохевед, мати Мойсея10.
Завдяки її відданості життя Мойсея було збережено. Коли він дізнався, ким насправді є, він «покинув Єгипет, не злякавшись гніву царевого»11.
Я приєднуюся до відданих батьків у світі в проголошенні того, що ми знаємо, ким насправді є, ми розуміємо свої батьківські обов’язки і не боїмося гніву князя темряви. Ми покладаємося на світло Господа.
Як Йохевед, ми виховуємо сім’ї у дикому і ворожому світі—у світі небезпечному, як двір Єгипту, яким правив фараон. Але, як і Йохевед, ми також плетемо навколо дітей захисний кошик, посудину під назвою «сім’я», і ведемо їх до безпечного місця, де наші вчення можуть бути підтримані вдома і в церкві.
Зрештою, ми ведемо їх до найвеличнішого з усіх домів навчань—до святого храму, де одного дня вони стануть на коліна в оточенні своєї сім’ї, щоб бути запечатаними на час і на всю вічність з гідним супутником. Те, чого вони з цього навчаться, вони передадуть своїм дітям, і робота вічних сімей буде йти далі.
У часи життя, коли наші діти далеко від нас, Господь дає натхненних «Маріям», які дивляться за ними,—це особливі «зовнішні» помічники, зокрема, провідники священства і допоміжних організацій, вчителі, родичі та гідні друзі. Іноді Дух надихає нас, батьків, прагнути особливої допомоги ззовні від лікарів та кваліфікованих консультантів. Дух спрямує нас, коли і як прийняти цю допомогу.
Але найбільшу користь наші сім’ї одержують завдяки євангелії—від нашого Небесного Батька через провід Святого Духа, в ученнях і принципах, а також через священство. Дозвольте поділитися з вами п’ятьма важливими елементами батьківства, що допоможуть нам зміцнити сім’ї.
Проводьте сімейні наради. Іноді ми боїмося своїх дітей—боїмося радитися з ними, боячись образити їх. Існує безцінне благословення, яке може принести спільна нарада в сім’ї, на якій проявляється щирий інтерес до життя членів сім’ї. Час від часу на сімейних нарадах можуть бути присутні всі члени сім’ї, і вони можуть бути частиною домашнього сімейного вечора або іншого особливого зібрання. Але ми повинні регулярно радитися з дітьми віч-на-віч.
Без цього особистого обговорення справ з дітьми їм здається, що тато і мама або дідусь і бабуся не розуміють їхніх випробувань і байдуже ставляться до них. Слухаючи їх з любов’ю і не перебиваючи, з допомогою Духа ми дізнаємося, як можемо допомогти дітям і як учити їх.
Наприклад, ми можемо вчити їх, що вони здатні самі приймати рішення, але не наслідки цих рішень. Ми також можемо ніжно пояснити їм, якими можуть бути наслідки їхніх рішень у їхньому житті.
Іноді, коли наші повчання залишаються непоміченими і коли не виправдовуються наші сподівання, нам слід нагадати собі залишати двері до свого серця відчиненими.
У притчі про блудного сина ми бачимо чудовий урок для сімей, а особливо батьків. Коли юнак «спам’ятався»12, то вирішив повернутися додому.
Звідки він знав, що батько не прожене його? Бо знав свого батька. Я можу уявити, як у хвилини неминучого непорозуміння, конфліктів і помилок молодого сина його батько був там із розуміючим і співчутливим серцем, ніжною відповіддю і з обіймами прощення. Я також уявляю сина, який знав, що може повернутися додому, бо знав, що за дім чекає на нього. Писання кажуть: «Коли він далеко ще був, його батько вгледів його,—і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому і зачав цілувати його!»13.
Я свідчу, що наш Небесний Батько залишає двері відчиненими. Я також свідчу, що ніколи не пізно відчинити двері дітям простими словами, наприклад, «Я люблю тебе», «Мені шкода» та «Пробач мені». Ми можемо почати створювати таку домівку, куди вони захочуть повернутися як зараз, так і у вічності.
Ми також можемо допомогти своїм слухняним дітям залишити відчиненими двері прощення, виражаючи їм свою любов і вдячність і допомагаючи їм радіти розкаянню своїх братів і сестер.
З відчиненими до серця дверима ми повинні навчитися застосовувати Писання до свого життя.
Ми часто говоримо про навчання дітей з Писань, але як це зробити?
Кілька років тому я розповідав нашому молодому синові про життя і переживання брата Яреда. Хоча історія була дуже цікавою, він ловив гав. Потім я запитав, що особисто для нього означає ця історія. Це так важливо, коли ми запитуємо наших дітей: «Що це означає для тебе?» Він відповів: «Знаєш, вона мало чим відрізняється від того, що зробив Джозеф Сміт у гаю, коли молився і отримав відповідь».
Я сказав: «Ти зараз віку Джозефа. Як думаєш, така молитва допомогла б тобі?» Раптом ми вже не говорили про давню історію, що сталася в далекій землі. Ми говорили про сина—про його життя, його потреби, про те, як би йому допомогла молитва.
На нас, батьках, лежить обов’язок допомогти дітям «застосув[ати] усі Писання [а саме кожну частину євангелії Ісуса Христа] до нас [і наших дітей],.. на користь і в науку [нашим сім’ям]»14.
Чи застосовуємо ми всі євангельські переживання наших дітей до їхніх справжніх потреб? Чи навчаємо їх про дар Святого Духа, покаяння, Спокуту, причастя і благословення причасних зборів у той час, коли перед ними в житті постають перешкоди? У нас не вистачить часу, щоб навчати дітей тільки на уроках всього того, що їм слід знати. Тому ми повинні користуватися повчальними моментами в буденному житті.
Ці моменти дорогоцінні. Вони трапляються, коли ми працюємо, граємо і разом долаємо перешкоди. В такі моменти Дух Господа може надихнути нас на підходящі слова і допомогти дітям прийняти наше вчення.
Яка то радість і благословення, коли вдома Дух! І яке це благословення—запросити Його через молитву, вивчення Писань, лагідне спілкування і вдячність одне до одного! Готуймося до повчальних моментів з молитвою, як Алма молився за свого сина—з «великою вірою»15 і всією силою своєї душі, постячись, вивчаючи Писання, каючись у своїх гріхах і даючи Святому Духові наповнити наше серце любов’ю, прощенням і співчуттям. Зрештою цим наповняться наші домівки. А тоді довіряймо Доброму Пастирю!
Мати Мойсея, Йохевед, проводжала свого сина вздовж річки з вірою в «Пастиря… [наших] душ»16. Ми, батьки, також можемо покладатися на Доброго Пастиря, щоб Він вів і направляв нас. Ісая пообіцяв, що Він ніжно «провадити буде»17 всіх тих, хто несе відповідальність за молодих.
Він допоможе нам вірити і шанувати принципи свободи волі, протилежності і Спокути, навіть якщо наші діти робитимуть невірний вибір. Через Свій Дух Він допомагатиме нам навчати дітей долати випробування і труднощі життя, нагадуючи, що вони є дітьми Бога. Він надихатиме нас в тому, як допомогти їм одягти «повну зброю» Бога18, щоб протистояти «вогненним стрілам супротивника»19, маючи «щит віри»20 і «меч духовний»21. Коли наші діти одягнуть духовну зброю і зміцняться, Він благословить їх, щоб могли з вірою витерпіти до кінця і повернутися додому, гідними стояти і жити вічно в присутності Небесного Батька.
І тоді нам буде сумно бачити членів нашої сім’ї, що потерпають від пут і стріл смертного життя. Втім ми стоятимемо у захопленні любов’ю нашого Спасителя до них. Завдяки Йому вони не будуть зламані й знищені у випробуваннях, проте тягарі стануть легшими, і вони будуть зміцнені і очищені.
Я свідчу батькам і сім’ям по всьому світу, що Господь Ісус Христос владний спасати. Він—Цілитель, Викупитель і турботливий Пастир, Який залишить дев’яносто дев’ять, щоб знайти одного. Якщо ми прагнемо спасіння особливих душ в наших сім’ях, я свідчу вам, що Його рука над ними. Він простягає Свою руку, допомагаючи їм віддано жити за євангелією, запечататись у храмі і дотримуватися завітів, які уклали там.
Батьки можуть знайти велику втіху у словах старійшини Орсона Ф. Уітні щодо учень Джозефа Сміта:
«Пророк Джозеф Сміт проголосив—і у нього немає більш втішаючого вчення—що запечатування на вічність вірних батьків і божественні обіцяння, які їм даються за доблесне служіння Справі Істини, стануть спасінням не лише для них, але і для їхніх нащадків. Хоча деякі вівці можуть заблукати, око Пастиря завжди на них, і, рано чи пізно, вони відчують руку Божественного Провидіння, яка дотягнеться до них і поверне їх назад у кошару. У цьому або прийдешньому житті вони повернуться. Їм доведеться сплатити борг справедливості; вони відстраждають за свої гріхи і пройдуть свій тернистий шлях; але якщо все це нарешті приведе їх, як і блудного сина, який розкаявся, до люблячого, сповненого прощенням серця батька і додому, болісний досвід не буде даремним. Моліться за своїх легковажних і неслухняних дітей; вірте в них. Надійтеся, довіряйте, поки не побачите спасіння Бога»22.
Я складаю своє особливе свідчення, що Ісус Христос віддав життя, щоб уможливити спасіння і піднесення всіх сімей на землі. З повнотою почуттів люблячого батька, я висловлюю свою любов і любов нашого Небесного Батька до вас і вашої сім’ї.
Збираймо тих, кого любимо, навколо нас. «На чресла зброю, в путь виходь! Нас не покине наш Господь!» З вірою, рішучістю і любов’ю сім’ї дійсно будуть разом навічно. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.