Ісус Христос—мій Спаситель
Зараз, 30 років після хрищення в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, мені важко уявити, як склалося б моє життя, якби я цього не зробила. Ці роки були наповнені злетами та падіннями, випробуваннями та благословеннями, навчанням (в євангелії) та справами віри в Господа Ісуса Христа. Сьогодні я можу упевнено сказати, що знаю, що Ісус Христос є моїм особистим Спасителем і Викупителем, що Він відстраждав за мене всі наслідки моїх гріховних виборів і бунтів, чим надав мені можливість не страждати так, як Він страждав за мене, “таким стражданням, яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом—і Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися—проте, слава нехай буде Батькові, і Я скуштував і закінчив Свої приготування для дітей людських” (УЗ 19:18–19).
Знання про те, що Ісус Христос є моїм і вашим особистим Спасителем, досягається кроками віри в кожне слово, що виходить з уст Божих. Де і як можна почути Його слово? Зі Святих Писань ми знаємо, що віра зароджується від “слухання”, і для цього необхідно, щоб я почула людину, яка б принесла своє свідчення так, щоб це знайшло відгук у моєму серці і душі і стало б відповіддю на мої вічні питання, і щоб мені захотілося почати “виявляти свою віру” (Алма 33:1).
Вперше я побачила місіонерів у переповненому метро вранці, коли їхала на роботу. Вагон був набитий людьми так, що впасти яблуку було ніде. Я стояла наприкінці вагона, коли на протилежній його стороні помітила двох молодих людей у білих сорочках із чорними табличками на грудях. Ці юнаки дуже відрізнялися від усіх інших, хто був у вагоні метро. Мені подумалося: які молоді, а вже вчені, мабуть, приїхали на якийсь науковий симпозіум. Від цих молодих людей виходило якесь світло, вони не були похмурими, тиха усмішка була на їхніх обличчях, і вони зовні різко відрізнялися від людей, що їхали у вагоні,—вони були інші.
Потім на роботі моя колега запропонувала мені піти на зустріч з якимись “мормонами”, яка відбудеться у Будинку художника. Я не знала, хто такі мормони. Інформація у Великій Радянській Енциклопедії була не втішною. Після довгих вагань я таки вирішила піти і ми поїхали до Будинку художника.
Там нас зустріли молоді люди у білих сорочках з табличками на грудях, яких раніше я бачила в метро. Вони мали в руках Книгу Мормона, ще одне свідчення про Ісуса Христа. Усі посміхалися, ми пройшли до зали.
Виступав старійшина Оукс. Хто він такий, про що говорив за допомогою перекладача, нічого цього я не чула. У залі було багато народу. Мене вразили люди. Я озиралась і думала: звідки така кількість хороших людей? Що вони тут роблять? Потім нас запросили на богослужіння до Будинку письменника. Далі було призначено бесіду в нас на роботі.
Місіонери розповідали про План спасіння і водночас малювали цей план на папері. Коли я дивилася на те, що вони малювали і пояснювали, моя душа ніби прокинулася і незбагненна радість наповнила мене зсередини світлом. Я побачила і почула всі відповіді на мої запитання, що з дитинства турбували мене: звідки взялася перша людина; звідки я прийшла; що буде після смерті чи смерть це кінець; який сенс у цьому житті; чому в мене такі батьки, а не інші. Коли я слухала місіонерів, моя душа тріумфувала і співала. Мені здається, що я сяяла від щастя, оскільки знайшла щось дуже цінне для мене, а саме: я знайшла свій дім. І мені захотілося почати виявляти свою віру в Господа нашого Ісуса Христа, як навчають нас наші місіонери.
Все починається з першої сходинки: з молитви вранці та ввечері на колінах та вивчення Святих Писань. Потім ми йдемо далі, крок за кроком, день за днем, місяць за місяцем, рік за роком до кінця цього життя, поступово освоюючи заповіді та завіти, які Господь залишив нам, застосовуючи покаяння і виявляючи любов Божу до наших рідних та ближніх.
Це і є шлях Господа, яким Він ходить. Він нас бачить та чує. І тоді ми дізнаємося, що немає іншого імені під небесами, яким людині можна врятуватися, крім як в імені Ісуса Христа, Сина Божого, і що це Його Церква, яку Він відновив на землі востаннє, і що Він збирає всіх своїх дітей в одну велику сім’ю, як з цього боку завіси, так і з того боку завіси, “Бог же не є Богом мертвих, а живих”. У цьому є моє свідчення, моя віра, моє життя, моя церква, мої брати і сестри, мій дім, моя сім’я, мої друзі, мій Небесний Батько, мій Господь, Спаситель і Викупитель Ісус Христос.