Особисто для мене
Коли я служила на місії, президент місії запросив усіх місіонерів взяти новий примірник Книги Мормона і прочитати ще раз від початку до кінця, намагаючись якнайбільше дізнатися про Спокуту і якості, які притаманні Христу, позначаючи все, що пов’язано з цим, розмірковуючи, вивчаючи та записуючи свої думки. Він пообіцяв, що якщо ми з молитвою це робитимемо, цей досвід і цей примірник Книги Мормона стане для нас справжнім скарбом.
До його запрошення я поставилася трохи скептично, бо здавалося, що я вже знала місця, де йдеться про це. Але я вирішила шукати неочевидні, на перший погляд, вірші, істини та принципи та застосовувати все до себе. Я подумала, що таким чином я зможу глибше копнути в те, що вже знаю, і краще зрозуміти це, а також помітити те, чому раніше не надавала великого значення. Наскільки ж великим було здивування, коли в процесі читання мені хотілося виділяти буквально кожен вірш, тому що я знаходила там щось особливе і особисте, ніби воно було написано спеціально для мене. А іноді я знаходила вірші та слова, які раніше ніколи не помічала, і здавалося, ніби хтось додав їх туди у мій примірник.
Якщо дійсно з молитвою читати Книгу Мормона, можна помітити, що все, що там написано, пройнято безумовною любов’ю Господа і Його терпінням до нас, і так чи інакше говорить про Спокуту, Ісуса Христа та Його приклад.
Як і обіцяв мій президент місії, цей досвід став справжнім скарбом для мене. Не через “несподівані знахідки”, а через почуття, які я мала, коли читала, розмірковувала і застосовувала це до себе. Завдяки тому, як змінилося і зміцнилося моє свідчення: свідчення про те, наскільки Спокута особиста і персональна, що вона стосується всіх і кожного, хто бажає відчути її силу в своєму житті, і особисто мене.
Часто я умовно замінювала слова у віршах, щоб персоналізувати їх та по-новому подивитися на те, що читаю. Саме в такі моменти я ніби чула, як вони “зверталися” саме до мене, щоб донести ті важливі й прості істини і дати мені відчути, що “я оточений навіки руками Його любові” (2 Нефій 1:15).
“І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби [мої].
І Він прийме смерть, щоб скинути пута смерті, які зв’язують [мене]; і Він візьме на Себе [мої] недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, будучи у плоті, щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти [мені] в [моїх] недугах” (Алма 7:11–12).
“Але Його було поранено за [мої] провини, Його було забито за [мої] беззаконня; кара за [мій] мир була на Ньому; і Його бичуванням [мене зцілено]” (Мосія 14:5).
“І світ через свої беззаконня судитиме Його як нікчему; отже, вони бичуватимуть Його, а Він витерпить це; і вони битимуть Його, а Він витерпить це. Так, вони плюватимуть на Нього, а Він витерпить це через Свою люблячу доброту і Своє довготерпіння до [мене]” (1 Нефій 19:9).
Ці слова глибоко запали мені в серце і стали дуже сокровенними для мене.
На одному з уроків інституту релігії наш учитель хотів, щоб ми поміркували, і поставив нам запитання: “Ісус Христос здійснив Спокуту і став Спасителем для нас. А чи Спаситель Він для нас і сьогодні, чи просто став ним тоді, коли віддав Себе в жертву?”
На той момент ці вірші просто виникли в моїй голові, ставши особистою для мене відповіддю.
Щодня ми припускаємося помилок, наступаємо на “одні й ті ж граблі”, а іноді навіть і не помічаємо наші недосконалості. Але незважаючи на це, Ісус Христос все одно з розпростертими руками щодня допомагає нам піднятися, коли ми спотикаємося. Він втішає, коли ми цього потребуємо або відчуваємо себе самотньо. Він запевняє, що завжди можна піднятися і почати з чистого аркуша, як би низько ми не впали. Він вселяє надію, що Він може вилікувати всі наші рани та шрами, якими б глибокими, великими чи болючими вони не були.
Спаситель робить це все через свою величезну любов до мене. І завдяки тому, що Він уже пройшов через усе це заради мене, Він точно знає, як саме я почуваюся, а значить і точно знає, як мені допомогти. Ісус Христос—не просто Спаситель, Він є моїм особистим Спасителем. І це стосується кожної людини.
Я часто співаю з гімну “Живе, живе Спокутар мій!” такі слова:
“Живе, живе Спокутар мій!
У серці спокій неземний.
Живе мій Бог, що мертвим був,
Над смертю владу Він здобув.
Живе, мене Він захистить,
Живе, щоб спокоєм зігріть,
Живе, щоб жити кожну мить,
Живе і нас благословить!
Живий, Господь дарує все,
Я знаю—Він мене спасе!
Втішає душу в день сумний,
Живе, живе Спокутар мій!
Живе, і відлітає страх,
І сліз уже нема в очах!
Живе, торкається сердець,
Живе, готує нам вінець”.
Я знаю це, тому що бачу й відчуваю це щоразу, коли потребую Його підтримки, втіхи і Спокути. Я знаю, що до досконалості мені ще далеко, але завдяки Його прикладу, Його жертві та Спокуті це можливо!