40 Поєднані вічним завітом

“Поєднані вічним завітом”, розділ 40, із серії Святі: Історія Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів, том 1, Стяг істини, 1815–1846 (2018)

Розділ 40: “Поєднані вічним завітом”

Розділ 40

Поєднані вічним завітом

Коли 10 січня 1843 року Джозеф повернувся в Наву, його друзі та родичі поспішили до нього додому, щоб привітати його. Незабаром після цього він та Емма організували звану вечерю, щоб відсвяткувати його перемогу і шістнадцяту річницю їхнього весілля. Уілсон Ло та Елайза Сноу написали для цієї події пісні, а Джозеф з Еммою подавали їжу, поки гості сміялися і ділилися різними історіями¹.

Джозефу подобалося бути серед близьких. “Якби я не сподівався знову побачитися з моїми батьком, матір’ю, братами, сестрами та друзями, — поділився він своїми думками, — моє серце вмить би розірвалося”² . Він знаходив розраду в знанні, що завдяки хрищенням для живих і за померлих, ендаументу та вічному шлюбу святі можуть укласти священні завіти, які запечатують їх разом і гарантують, що їхні стосунки триватимуть і по той бік могили.

Однак на той момент ендаумент отримали лише кілька чоловіків, а з жінок його не отримала жодна, до того ж багато святих все ще не знали про завіт вічного шлюбу. Джозеф твердо вірив в обіцяння, що житиме доти, доки не завершить свою місію, і щиро бажав, щоб було завершене будівництво храму і він зміг представити святим ці обряди. Він, як і раніше, відчував, що відпущений йому час спливає.

Все одно він непохитно рухався уперед і закликав святих не відставати. Він вірив, що тим, хто отримає священні обряди і буде коритися законам Бога, будуть доступні надзвичайні благословення. І ось зараз, як ніколи раніше, його мета полягала в тому, щоб поділитися отриманим ним Божественним знанням з іще більшою кількістю святих і допомогти їм укласти завіти, що зможуть їх надихнути й піднести, а також допомогти їм дотримуватися цих завітів³.

Взимку лід скував річку Міссісіпі, заблокувавши просування нею поромів та інших суден. Часто йшов сніг, і на рівнинах та на самій скелі рвучко носився крижаний вітер. Мало хто зі святих подовгу залишався надворі, оскільки більшість з них мала лише низьке взуття, тонкі пальта і зношені шалі, не здатні захистити від холоду і сльоти⁴.

Хоча зима вже й наближалася до кінця, у повітрі все ще відчувався мороз. Емілі Партридж якраз тоді прала одяг і доглядала за дітьми в будинку Смітів. Понад два роки вона та її старша сестра Еліза жили й працювали разом зі Смітами, недалеко від того місця, де проживала їхня мама зі своїм новим чоловіком⁵.

Емілі була членкинею Товариства допомоги і часто спілкувалася з жінками, які оточували її. Іноді до неї доходили чутки про множинний шлюб. Більше тридцяти святих, включно з двома її зведеними сестрами й одним зі зведених братів, негласно почали дотримуватися цієї практики. Сама Емілі нічого не знала про цю практику з перших вуст⁶.

Проте за рік до цього Джозеф казав, що хоче їй дещо розповісти. Він запропонував викласти це в листі, але вона попросила цього не робити, хвилюючись, що мова піде про множинний шлюб. Потім вона пошкодувала про своє рішення і розповіла сестрі про їхню розмову з Джозефом, поділившись з нею своїм невеликим знанням про цю практику. Еліза, здалося, засмутилася, тож Емілі не стала продовжувати⁷.

Емілі не було кому довіритися, вона відчувала, ніби сама борсається у глибокій воді. Вона звернулася до Господа і молилася, щоб дізнатися, що їй робити. Через кілька місяців вона отримала божественне підтвердження того, що їй слід вислухати Джозефа, навіть якщо сказане ним стосуватиметься множинного шлюбу⁸.

4 березня, через кілька днів після дев’ятнадцятиріччя Емілі, Джозеф запропонував їй поговорити з ним вдома у Гебера Кімболла. Щойно закінчивши роботу, вона пішла туди, готова серцем прийняти принцип множинного шлюбу. Як і очікувалося, Джозеф навчав її цього принципу і запитав, чи готова вона запечататися з ним. Вона погодилася, і Гебер виконав обряд⁹.

Чотири дні потому її сестра Еліза також була запечатана з Джозефом. Тепер сестри могли говорити одна з одною і ділитися своїм розумінням укладених ними завітів та почуттями, які ці завіти у них викликають¹⁰.

Святі продовжували захищати Джозефа від звинувачень, висунутих у викривальній статті Джона Беннета. Більша частина з написаного Джоном була перебільшеннями або пустими вигадками, але його твердження про те, що Джозеф одружився з кількома жінками, було правдивим. Нічого не знаючи про це, Гайрум Сміт і Уільям Ло завзято заперечували всі твердження Джона і мимоволі засуджували дії святих, які слухняно практикували множинний шлюб¹¹.

Це стурбувало Бригама Янга. Допоки члени Першого Президентства і далі не знатимуть про цю практику, вважав він, їхнє засудження множинного шлюбу може завадити Джозефу та іншим виконувати заповідь Господа.

Джозеф уже намагався навчати принципу множинного шлюбу свого брата та Уільяма, але це йому не вдалось. Одного разу під час зборів ради, коли він ледве торкнувся цього питання, Уільям одразу ж його перебив. “Якби ангел з небес відкрив мені, що в чоловіка має бути більше однієї дружини, — заявив він, — я б убив його!”

Бригам бачив, що поведінка Гайрума та Уільяма виснажувала Джозефа. Одного разу в неділю, коли Бригам вже закінчив свої вечірні справи, до нього додому несподівано прийшов Джозеф. “Я хочу, щоб ти пішов до мене додому і прочитав проповідь”, — сказав Джозеф.

Зазвичай Бригаму подобалося зустрічатися зі святими, але він знав, що цього вечора Гайрум також проповідуватиме. “Думаю, мені краще було б не йти”, — сказав він¹².

Бригам і його дружина Мері Енн дізналися через молитву і натхнення, що мають практикувати множинний шлюб. З її дозволу в червні 1842 року, через рік після того, як Джозеф уперше розповів йому про цей принцип, Бригама було запечатано з жінкою на ім’я Люсі Енн Декер. Люсі розлучилася зі своїм першим чоловіком, і в неї були маленькі діти, про яких їй потрібно було піклуватися¹³.

“Брате Бригаме, — наполягав Джозеф, — якщо ти не підеш зі мною, сьогодні ввечері я не повернуся до себе додому”.

Бригам неохоче погодився прочитати проповідь і пішов разом із Пророком. Прийшовши, вони побачили, що Гайрум стоїть біля каміна і звертається до всіх присутніх у будинку. Тримаючи в руках Біблію, Книгу Мормона та Учення і Завіти, він говорив, що вони являють собою закон, даний Богом для побудови Його Царства.

“Усе, що більше за це, — сказав Гайрум, — походить від людини, а не від Бога”.

Слухаючи проповідь Гайрума, Бригам дедалі більше хвилювався. Поруч з ним сидів Джозеф, закривши обличчя руками. Коли Гайрум закінчив, Джозеф злегка підштовхнув Бригама ліктем і сказав: “Вставай”.

Бригам встав і взяв до рук Писання, які поклав Гайрум. Він розклав книги перед собою, одну поруч з іншою, щоб всі присутні могли їх бачити. “Ці три книги не вартували б попелу спаленої соломи, — заявив він, — без живих оракулів Божих”¹⁴. Якби не було пророка останніх днів, сказав він, святі були б тепер не в кращому становищі, ніж до того, коли Бог відкрив євангелію через Джозефа Сміта.

Закінчивши, Бригам помітив, що його проповідь зворушила Гайрума. Той встав і смиренно попросив святих пробачити його. Він сказав, що Бригам правий. Якими б цінними не були Писання, вони не можуть замінити живого пророка¹⁵.

Тієї весни Джозеф часто залишав Наву, щоб відвідати невеликі коли Церкви неподалік. Куди б він не вирушав, його супроводжував його новий секретар Уільям Клейтон, тямущий молодий чоловік з Англії. Уільям прибув до Наву разом зі своєю дружиною Рут у 1840 році і майже відразу Пророк найняв його на роботу¹⁶.

1 квітня Уільям провів пів дня в дорозі з Джозефом та Орсоном Гайдом, який нещодавно повернувся з Єрусалима. Вони подорожували до містечка під назвою Рамус¹⁷. Наступного ранку Уільям слухав проповідь Орсона, у якій той проголосив, що, згідно з привілеєм, даним святим, Батько і Син можуть перебувати в їхніх серцях до Другого пришестя¹⁸.

Пізніше, під час обіду вдома у сестри Джозефа, Софронії, Пророк сказав: “Старійшино Гайд, я внесу деякі поправки в твою проповідь”.

“Вони будуть із вдячністю прийняті”, — відповів Орсон.

“Ідея про те, що Батько і Син перебувають у серці людини, є старою сектантською уявою і вона хибна, — сказав Джозеф. — Ми побачимо Його Таким, Який Він є. Ми побачимо, що Він є такою самою людиною, як ми”¹⁹.

Наступного дня, коли конференція продовжилася, Джозеф ще дещо сказав на цю тему. “Батько має тіло з плоті й кісток, яке так само відчутне на дотик, як і людське; також Син, — навчав він, — але Святий Дух не має тіла з плоті й кісток, але є особою з Духа”²⁰.

Поки Джозеф говорив, Уільям намагався записати в щоденник якомога більше з почутого. Глибокі істини, якими поділився Джозеф, привернули його увагу, і він жадав дізнатися більше.

Уільям записав вчення Джозефа про те, що знання і розум, набуті людьми в цьому житті, залишаться з ними і при Воскресінні. “Якщо людина здобуває більше знань і розуму в цьому житті через свою старанність і послушність, ніж інша людина, — пояснив Джозеф, — вона матиме відповідну перевагу у світі прийдешньому”²¹.

Через місяць Джозеф і Уільям повернулися до Рамуса і зупинилися в будинку Бенджаміна і Мелісси Джонсонів. Джозеф навчав Джонсонів про те, що жінка і чоловік можуть бути запечатані разом на вічність у новому і вічному завіті шлюбу. Він навчав, що тільки уклавши цей завіт, який є за чином священства, вони зможуть отримати піднесення. В іншому разі їхні стосунки припиняться після їхньої смерті, що буде кінцем їхнього вічного розвитку й умноження.

Даний Джозефом опис вічного шлюбу вразив Уільяма. “Я відчуваю бажання з’єднатися у вічному завіті зі своєю дружиною, — писав він у щоденнику, — і молюся, щоб це незабаром сталося”²².

Повернення Орсона Гайда з Єрусалима означало, що Пітеру і Мері Могенам доведеться виїхати з будинку Гайда в Наву. Оскільки їм більше нікуди було перебратися, вони розташувалися на одній з ділянок у місті, яку придбали у храмового комітету, розраховуючи на те, що Пітер працюватиме на будівництві храму в рахунок погашення боргу за землю. Тим часом Мері обмінювала котушки бавовняних ниток, які привезла з Англії, на їжу.

Пітер незабаром почав працювати каменярем, видобуваючи вапняк і витісуючи з нього блоки для храму²³. На той момент стіни в деяких місцях були вже понад три з половиною метри заввишки. Було також настелено тимчасову підлогу, завдяки чому святі могли проводити в храмі зібрання²⁴.

Будівля цього храму мала стати більшою і величнішою, ніж та, яку Пітер і Мері відвідували в Кертленді. Кімнати для зібрань у ній так само розташовуватимуться на першому і другому поверхах. Зовні храм в Наву буде прикрашений майстерно вирізьбленими на камені зірками, місяцями і сонцями, що наводитиме на думку про царства слави, описані у видіннях Джозефа про Воскресіння, а також про опис Іваном Богословом церкви як “жінк[и], зодягнен[ої] в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір”²⁵.

Тиждень за тижнем робітники за допомогою пороху добували камінь у кар’єрах, що були на північ від міста. Потім вони висікали з нього грубі блоки і на возах, запряжених волами, доправляли у майстерню, що була поруч із храмом. Там чоловіки, такі як Пітер, обтесували та шліфували блоки, щоб надати їм потрібної форми, а вправні ремісники обробляли відібрані камені та надавали їм форми для фрагментів декору. Коли камінь був готовий, робітники за допомогою високого крана вставляли його на потрібне місце²⁶.

Отримавши стабільну роботу і маючи власну землю, Пітер і Мері розпланували свою ділянку під город, займалися будівництвом власного дому і чекали світлих днів попереду²⁷.

Через два місяці після запечатування з Джозефом Емілі Партридж, як і раніше, щодня працювала в домі Смітів: прала і латала одяг, а також доглядала за дітьми. Тієї весни Джулії Сміт виповнилося дванадцять років, і вона стала брати уроки живопису²⁸. Хлопчики теж підростали. Маленькому Джозефу було десять, Фредеріку — шість, а Александеру — майже п’ять. Старші діти разом з молодшою сестрою Емілі, Лідією, ходили до школи. Маленький Джозеф також грався з дев’ятирічним братом Емілі Едвардом-молодшим²⁹.

У прийнятті рішення запечататися з Джозефом Емілі довірилася своєму свідченню про те, що вона робить це, підкоряючись заповіді Господа. Вона та її сестра Еліза продовжували тримати свої шлюби в таємниці. Вони та інші, хто практикували множинний шлюб, ніколи не називали його полігамією, вважаючи, що це мирський термін, а не обряд священства³⁰. Коли Джозеф або хтось іще публічно засуджував “полігамію” або “духовне одруження”, ті, хто практикували множинний шлюб, розуміли, що йдеться не про їхні завітні стосунки³¹.

Крім написаного у Біблії, у Джозефа не було прикладів чи прецедентів, на які він би міг покладатися, а Господь не завжди давав йому точні вказівки, як коритися Його слову. Як і у випадку з іншими заповідями та одкровеннями, Джозеф мав діяти, керуючись власним судженням. Лише багато років потому Емілі та інші запишуть свої спогади про слухняність Джозефа у дотриманні цього принципу, а також про свій особистий досвід, пов’язаний з множинним шлюбом у Наву. Їхні розповіді часто були короткими й фрагментарними³².

Оскільки ні Джозеф, ні Емма не написали про те, які почуття викликав у них множинний шлюб, багато запитань залишаються без відповіді. У своїх записах Емілі розповіла про деякі їхні труднощі, що виникали у практикуванні множинного шлюбу. Іноді Емма повністю заперечувала множинний шлюб, а в інші моменти неохоче приймала його як заповідь. Розриваючись між наказом Господа практикувати множинний шлюб і спротивом Емми, Джозеф іноді приймав рішення одружуватися з іншими жінками без відома Емми, через що всі залучені до цього потрапляли у прикрі ситуації³³.

На початку травня Емма відвела Емілі та Елізу вбік і пояснила їм принцип множинного шлюбу³⁴. Вона сказала Джозефу, що дозволить йому бути запечатаним ще з двома дружинами, якщо вона сама зможе їх вибрати. І вона вибрала Емілі та Елізу, очевидно, не знаючи, що Джозеф уже був запечатаний з ними³⁵.

Замість того щоб сказати про запечатування, яке вже відбулося, Емілі вирішила промовчати³⁶. Кілька днів потому вона й Еліза були знову запечатані з Джозефом, тепер уже в присутності Емми як свідка³⁷.

14 травня, коли Джозеф був на конференції, Гайрум виступив у храмі з проповіддю, засудивши чоловіків, у яких було більше однієї дружини. Пославшись на вірші, в яких Яків у Книзі Мормона засуджує самовільні множинні шлюби, Гайрум назвав цю практику мерзотою перед Богом³⁸.

Після проповіді він почав сумніватися, чи впевнений він в тому, чого сам навчав. По Наву ходили розмови про множинний шлюб. Нерідко розповсюджувалися й чутки про те, що в Джозефа було кілька дружин³⁹.

Гайрум не хотів у це вірити, але став задумуватися про те, що Джозеф, можливо, щось недоговорює. Адже були моменти, коли Джозеф згадував цю практику, ймовірно, бажаючи побачити реакцію Гайрума. І Гайрум відчував, що є дещо, про що Джозеф говорив Дванадцятьом, але чого не навчав його.

Одного разу, незабаром після цієї проповіді, Гайрум побачив поруч зі своїм будинком Бригама і запитав, чи можуть вони поговорити. “Я знаю, що є щось, чого я не розумію, і що відкрито Дванадцятьом, — сказав він. — Чи це так?”

Вони присіли на жердини для паркану. “Я не знаю нічого про те, що знаєш ти, — відповів обережно Бригам, — але знаю те, що знаю сам”.

“Я довгий час сумнівався в тому, що Джозеф отримав одкровення, згідно з яким у чоловіка має бути більше однієї дружини”, — сказав Гайрум.

“Я розповім тобі про це, — відповів Бригам, — якщо ти присягнешся з піднятою рукою перед Богом, що більше ніколи не скажеш нічого проти Джозефа, його вчинків і вчень, які він проповідує ”.

Гайрум підвівся. “Я зроблю це від усього серця, — сказав він. — Я хочу знати цю істину”.

Коли Бригам розповідав йому про одкровення Господа про множинний шлюб, Гайрум заплакав, упевнений, що Джозеф діяв відповідно до заповіді⁴⁰.

Наприкінці травня 1843 року Емма і Джозеф були запечатані разом на вічність у кімнаті над магазином Джозефа, нарешті урочисто здійснивши те, чого вони так давно бажали⁴¹. Потім Джозеф запросив Бригама і Мері Енн Янгів, Уілларда і Дженетту Річардсів, Гайрума і Мері Філдінг Смітів, а також овдовілу сестру Мері Мерсі Томпсон, зустрітися з ним наступного ранку для участі в такому ж обряді⁴².

Напередодні зустрічі Гайрум почав турбуватися через свою непросту сімейну ситуацію. Якщо благословення вічного шлюбу належать тільки тим, хто були запечатані разом силою священства, то що станеться з його першою дружиною Джерушею, яка померла шість років тому?

“Вона може бути запечатана до тебе за тим самим принципом, за яким ти можеш бути охрищений за померлих”, — сказав Джозеф.

“Що я можу зробити для своєї другої дружини?” — запитав Гайрум.

“Ти також можеш укласти з нею завіт на вічність”, — відповів Джозеф.

Мері погодилася бути повірницею Джеруші під час цього особливого запечатування. “І я також буду запечатана на вічність з тобою, — сказала вона Гайруму. — Я люблю тебе і не хочу розлучатися з тобою”⁴³.

Вранці 29 травня Джозеф та інші зустрілися в кімнаті над його магазином, і кожна пара була запечатана, що з’єднало їхні сім’ї навічно. Мерсі Томпсон, єдина вдова у кімнаті, не могла позбутися почуття, що вона не така, як присутні тут. Але дізнавшись, що вона все-таки може бути запечатана зі своїм покійним чоловіком Робертом, який за декілька років до того помер від малярійної лихоманки, вона відчула, що Бог пам’ятає про неї і знає її ситуацію⁴⁴.

Коли прийшла черга виконати обряд для Мерсі, Джозеф сказав, що не бачить нікого більш підходящого бути повірником Роберта, крім її зятя Гайрума. Він запечатав її з Робертом, а після того — Гайрума з Джерушею, чиєю повірницею була Мері⁴⁵.

Бригам завершив зібрання гімном і молитвою, і всі вони провели залишок ранку, розмовляючи про Божі справи. Приємне відчуття єдності, здавалося, розвіяло все, що турбувало святих кілька останніх років⁴⁶.