“Емма Гейл Сміт”, Теми з історії Церкви
“Емма Гейл Сміт”
Емма Гейл Сміт
Емма Сміт, дружина Джозефа Сміта, відігравала важливу роль у відновленні Церкви. ЇЇ свекруха, Люсі Мак Сміт, хвалила характер Емми: “Ніколи у своєму житті не бачила я жінку, яка б зносила кожну перевтому і страждання, з місяця в місяць, з року в рік з такою твердою мужністю, завзяттям і терпінням, з якими вона завжди це робила. … ЇЇ кидало на хвилях невпевненості; … Вона долала шторми переслідувань і зносила гнів людей і дияволів, … що зломило б майже будь-яку іншу жінку”1.
Портрет Емми Гейл Сміт.
Емма Гейл народилася 10 липня 1804 р. у Велінгсборі (пізніше, Гармоні), штат Пенсільванія, і була сьомою з дев’яти дітей Айзека і Елізабет Льюїс Гейл. Заможня сім’я жила на фермі площею 36,5 га у долині ріки Сасквеганна, де Айзек відправляв м’ясо та інші товари річкою до Філадельфії і Балтімору.
Емма, ще будучи дитиною, розвинула глибоке почуття релігійної переконання і відданості Богу. На початку 1800-х рр. методизм став популярним в окрузі Сасквеганна, й Емма у віці семи років разом зі своєю матір’ю почала відвідувати збори методистів. У сім’ї розповідали, що одного разу Айзек Гейл почув, як його маленька дочка Емма молилася за нього у лісі неподалік їхнього дому, і що це вплинуло на його духовне навернення. Ймовірно Емма відвідувала жіночу семінарію у містечку Грейт-Бенд, а пізніше викладала у школі2.
Еммі виповнився 21 рік, коли вона познайомилася з 19-річним Джозефом Смітом у кінці жовтня 1825 р. Джозеф прибув на південний захід зі штату Нью-Йорк у пошуках роботи в долині Сасквеганна. Відсутність у нього освіти і засобів для життя контрастували з поважним становищем Емми, але її відразу вразили його характер і моральні норми. Їхній період залицяння тривав кілька місяців, поки Джозеф працював над покращенням свого фінансового становища. Айзек і Елізабет Гейл були проти їхніх стосунків. Вони не підтримували релігійних прагнень Джозефа і його роботу на Джосаю Стоула, який найняв Джозефа допомогти йому проводити розкопки, щоб знайти нібито загублене іспанське срібло у тій місцевості. Емма і Джозеф таємно одружилися 18 січня 1827 р. у Південному Бейнбриджі, штат Нью-Йорк, і потім переїхали жити до родини Смітів. Вони повернулися до Пенсільванії у грудні 1827 р., щоб жити ближче до її сім’ї і працювати над перекладом Книги Мормона.
Емма народила сина, який помер невдовзі після свого народження 15 червня 1828 р., коли вона ледве не померла сама. У вересні 1830 р. вони з Джозефом переїхали до Фейєтта, штат Нью-Йорк, щоб жити з сім’єю Уітмерів. Емма залишила долину Сасквеганни і сім’ю Гейлів востаннє, і вже ніколи не бачила своїх батьків і багатьох інших родичів. Зрештою вона народила дев’ять дітей й усиновила ще двох, четверо з яких померли при народженні або невдовзі після цього, і двоє померли у перші роки життя.
Церковне служіння
У Церкві Христа Емму охристив Олівер Каудері у Коулсвіллі, штат Нью-Йорк, 28 червня 1830 р., невдовзі після того, як було організовано Церкву. Через зібрання свавільного натовпу та арешт й ув’язнення Джозефа за звинуваченням у непристойній поведінці, конфірмацію Емми було відкладено. Коли Джозеф повернувся у Гармоні, він отримав одкровення для Емми, зараз відоме як Учення і Завіти 25, в якому її названо “вибраною пані” і в якому її було заохочено втішати і підтримувати Джозефа у його випробуваннях. Їй також було довірено бути писаркою для Джозефа, роз’яснювати Писання, напучувати Церкву та координувати видавництво священної музики у збірнику гімнів.
Емма вже допомагала Джозефу в якості писарки на перших етапах перекладу Книги Мормона. Незабаром вона почала підбирати гімни для співу на церковних зборах, працюючи разом з У. В. Фелпсом, щоб надрукувати деякі з них у 1832 р. у церковних газетах. Це відбувалося у той час, коли зазвичай обов’язок вибирати гімни брало на себе духівництво чоловічої статі. Перший збірник гімнів святих останніх днів було надруковано у Кертленді у 1835 р. з іменем Емми Сміт, як укладачки.
У Кертленді Емма служила нужденним: разом з Елізабет Енн Уітні вона координувала приготування обідів для бідних, а в Наву вона відкрила свій дім для хворих, сиріт та безхатченків. Як “вибрана пані” вона головувала над жіночим Товариством допомоги у Наву з моменту його заснування у 1842 р. і до 1844 р., надаючи допомогу новим іммігрантам та нужденним сім’ям. Однак її служіння у Товаристві допомоги було чимось більшим, ніж благодійністю. Будучи президенткою, Емма навчала жінок доктрині, координувала членство у товаристві та публічно захищала принципи моральної чистоти. Емма була першою жінкою, яка отримала храмові обряди, а потім сприяла тому, щоб інші жінки також отримали ці священні обряди. Як перша леді Наву, вона приймала дипломатів у своєму домі, брала участь з Джозефом у публічних виступах на громадських заходах і подавала політичні петиції на підтримку Церкви та свого чоловіка.
Стосунки з Джозефом
Попри труднощі, що виникали через бідність, вигнання і переслідування, Емма і Джозеф зберігали глибоку любов одне до одного і єдність між собою. Їхній шлюб зазнавав виняткових випробувань через складнощі, пов’язані зі встановленням Церкви і керуванням нею. Разом вони пережили фінансові крахи і загрози життю Джозефа в Кертленді, штат Огайо, переслідування членів Церкви в Міссурі і розлуку, спричиненуув’язненням Джозефа у тюрмі Ліберті. В їхньому листуванні відкриваються не лише їхні важкі обставини, але й їхня відданість одне одному. “Моє серце обвите навколо [твого] на віки вічні”, — написав Джозеф Еммі у 1838 р.3. Емма написала йому в тюрму Ліберті у 1839 р.: “Я все ще живу і готова вистраждати більше, якщо на те воля добрих Небес, щоб я робила це заради тебе”4.
Еммі було дуже важко прийняти принцип множинного шлюбу. Джозеф запроваджував цю практику обережно й поступово, одружившись із багатьма іншими дружинами, кожна з яких пообіцяла зберігати конфіденційність про свою участь у цьому. Небагато відомо про те, що було відомо Еммі стосовно цих шлюбів, і її почуття щодо них. Деякі з цих шлюбів були зобов’язанням на це життя, а деякі — лише на наступне. Однак очевидно, що Джозеф не розповідав Еммі про деякі з цих стосунків. Коли він все ж частково поділився з нею інформацією про це, вона боролася з собою, з часом змінюючи своє ставлення до цього і підтримку. На початку 1843 р. Емма, здавалося, прийняла множинний шлюб, особисто погодилася з цим і стала свідком шлюбів Джозефа з чотирма жінками. Але вже у липні її ставлення до цієї практики знову змінилося, і вона спалила рукописну копію одкровення про практику множинного шлюбу, яке зараз міститься в Ученні і Завітах 132. Немає записів, що Джозеф уклав додаткові шлюби після осені 1843 р.5.
Емма рідко говорила про цю практику після смерті Джозефа. Після її смерті в 1879 р. її сини опублікували стенограму інтерв’ю, в якому вона нібито заперечувала те, що Джозеф коли-небудь схвалював множинний шлюб6. Попри релігійне й емоційне сум’яття щодо цієї практики Емма зберігала глибоку любов до Джозефа. У червні 1844 р., одразу після смерті її чоловіка, Емма написала: “Я від усього серця бажаю шанувати й поважати мого чоловіка як свого голову, завжди зберігати його довіру до себе та, діючи в гармонії з ним, зберігати місце, яке Бог дав мені поруч із ним”7.
Останні роки
Смерть Джозефа Сміта 27 червня 1844 р. призвела до величезних змін в житті Емми. Крім того що Емма переживала горе втрати свого чоловіка, вона була вагітною їхньою останньою дитиною. Відсутність юридично оформленого заповіту поставило і Церкву і сім’ю Емми у невизначене фінансове становище. Між Еммою та Бригамом Янгом, президентом Кворуму дванадцятьох, виникли непорозуміння щодо того, яке право на майно, записане на ім’я Джозефа, мала сім’я Смітів, а яке Церква, а також які зобов’язання вони мали за його борги. Коли більшість святих виїхали до Великого басейну в 1846 р., Емма залишилась в Наву, претендуючи на Особняк в Наву та інше майно, щоб утримувати своїх дітей.
Емма Сміт у старшому віці.
23 грудня 1847 р. Емма вийшла заміж за Льюїса С. Байдемона, мешканця Наву, який не був мормоном. У 1860 р. Емма приєдналася до Реорганізованої Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (пізніше перейменованою у Громаду Христа). Її син, Джозеф Сміт III, став президентом Реорганізованої Церкви, коли вона була заснована у 1860 р., а його брат Елекзандер Гейл Сміт був його радником.
Хоча Емма відсторонилася від Бригама Янга і святих останніх днів у Юті, вона продовжувала вірити в пророчу роль Джозефа Сміта і в божественну істину Книги Мормона. “Я вірю, що Книга Мормона дійсно має божественне походження і не маю щодо цього жодних сумнівів”, — свідчила вона в інтерв’ю, яке вона дала пізніше у своєму житті8. Емма Гейл Сміт Байдемон померла у Наву, 30 квітня 1879 р. і була похована поряд з Джозефом. В пам’яті святих останніх днів її ім’я й особистість водночас вшановувались і сприймалися неправильно, але її вчинки та вплив неможливо викреслити.
Пов’язані теми: Сім’я Джозефа та Емми Гейл Смітів, , Жіноче Товариство допомоги у Наву